Справа №: 398/3225/25
провадження №: 2/398/2183/25
Іменем України
"15" серпня 2025 р. м.Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
у складі: головуючої судді Голосеніної Т.В.
з участю секретаря Шаповал І.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олександрії цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-9709299 від 06.04.2024 у розмірі 25 148,76 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 06.04.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 00-9709299 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Одразу після вчинених дій відповідачки, 06.04.2024 ТОВ «Макс Кредит» ініціювало переказ коштів згідно договору №00-9709299 від 06.04.2024 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 ,що є доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію кредитодавця -ТОВ «Макс Кредит».
21.10.2024 ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 21102024-МК/ЕЙС, згідно умов якого ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 00-9709299 від 06.04.2024. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 21102024-МК/ЕЙС від 21.10.2024, право вимоги до відповідачки перейшло від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «Ейс».
Всупереч умовам договору №00-9709299 від 06.04.2024 відповідачка взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чогоутворилась заборгованість у розмірі 25 148,76 грн, яка складається з наступного: 8 580,00 грн - заборгованість по кредиту; 16 568,76 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором № 00-9709299 від 06.04.2024 у розмірі 25 148,76 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
Ухвалою від 26.06.2025 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, задоволено клопотання позивача та витребувано докази по справі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у її відсутність, а також відзиву не подала.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 06.04.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-9709299у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лініїу розмірі 7 800,00 грн. на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Згідно з п. 7.10 договору, сторони підтвердили, що договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього договору.
Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 63659 відправлено 06.04.2024 о 17:29:08 на номер телефону НОМЕР_2 відповідачки та введено нею 06.04.2024 о 17:29:22, зокрема дана інформація підтверджується розділом 8 кредитного договору та довідкою про ідентифікацію.
З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, прийняття відповідних умов надання кредиту, а також повідомлення кредитодавцем у встановленій законом формі всіх умов, які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України.
Договір про надання кредиту підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а отже належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.
Строк дії кредитної лінії складає 360 календарних днів, дата повернення кредиту - 01.05 2025.
Стандартна процентна ставка становить 2,47% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується у межах строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3 цього договору.
Кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 10,00 % від суми кредиту, яка складає 780,00 грн., яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених п. 3.4 цього договору. Позичальник зобов'язаний здійснити оплату комісії за надання кредиту та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення кредиту, а саме 01 квітня 2025 року.
Таким чином, у вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).
Листом ТОВ «Платежі онлайн» від 30.10.2024 № 1289/10, додатками до нього, листом АТ «Укрсиббанк» від 02.07.2025 № 31-4-01/07-2317-БТ та витягом з випискипо рахунку за період з 06.04.2024 по 11.04.2024 підтверджується зарахування 06 квітня 2024 року на банківський рахунок ОСОБА_1 (картка № НОМЕР_3 ) грошових коштів у сумі 7 800,00 грн.
21.10.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 21102024-МК/Ейс, у відповідності до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передало (відступило) ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» прийняло належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників. Згідно з 2.4 договору факторингу відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних ТОВ «Макс Кредит» за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «Ейс» відбувається у дату відступлення прав вимоги. Розділом І договору факторингу визначено, що «Дата відступлення прав вимоги» - робочий день, в який сторони склали і підписали акт прийому-передачі реєстру боржників.
21жовтня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» підписали акт приймання-передачі до договору факторингу № 21102024-МК/Ейс від 21.10.2024.
Згідно акта приймання-передачі до договору факторингу №21102024-МК/Ейс від 21.10.2024 та витягу з реєстру боржників ТОВ«ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідачки на суму 25 148,76грн,з яких: 8 580,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 16 568,76 грн- сума заборгованості за відсотками.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 634 ЦКУкраїни договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 1048 ЦКУкраїни позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зіст. 1049 ЦКУкраїни позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦКУкраїни порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦКУкраїни боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦКУкраїни якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного мотивування, суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Електронний договір повинен включати усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у виді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.
Відповідно до ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦКУкраїни кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦКУкраїни до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 1 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
При цьому відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК Україниособа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист (ст.ст.3, 12, 13, 20ЦК України, ст.ст. 12, 13, 44 ЦПК України).
Відповідачка не надала суду доказів погашення заборгованості за договоромкредитної лінії № 00-9709299 від 06.04.2024перед ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» чи сплати сум кредитної заборгованості попередньому кредитору.
Отже, факт наявності заборгованості у позичальника у встановленому судом розмірі з кредиту та відсотків у загальному розмірі 25 148,76 грн було підтверджено у судовому засіданні, тому вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог, враховуючи вимоги ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать також витрати на професійну правничу допомогу, що передбачено п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивач просить стягнути з відповідачки витрати на правничу допомогу, які складають 7 000,00 грн і підтверджуються наданими доказами: договором № 07/04/25 від 07квітня 2025 року про надання правничої допомоги, укладеним між ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» та Адвокатським бюро «Тараненко та партнери», додатковою угодою № 32 від 07.04.2025 до договору № 07/04/25 від 07квітня 2025 року про надання правничої допомоги, згідно з якою АБ «Тараненко та партнери» взяло на себе зобов'язання щодо надання правничої допомоги по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника ОСОБА_1 , актом прийому-передачі наданих послуг, з якого встановлено, що АБ «Тараненко та партнери» надано послуги ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» з підготовки матеріалів справи до суду - позову до ОСОБА_1 на суму 7 000,00 грн, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4956, виданим Тараненку А.І., довіреністю ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» від 30.10.2023, виданою адвокату Тараненку А.І. на право представляти товариство, зокрема і в судових органах.
Визначений позивачем розмір витрат на правничу допомогу адвоката відповідає умовам договору про надання правничої допомоги, доказам щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, відповідачем не заперечується.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
Сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони.
Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
На це вказав Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.
Відповідачка не висловила заперечень щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, те, що позов задоволено повністю, з відповідачки слід стягнути на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Керуючисьст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії № 0000-9709299 від 06.04.2024 у розмірі 25 148 (двадцять п'ять тисяч сто сорок вісім) грн.76 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 15 серпня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», юридична адреса: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ: 42986956.
Представник позивача: адвокат Тараненко Артем Ігорович, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 21.
Відповідач: ОСОБА_1 , НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Т.В. Голосеніна