Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
25 серпня 2025 р. справа № 520/10664/24
Суддя Харківського окружного адміністративного суду Григоров Д.В., розглянувши порядку письмового провадження звіт Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба про виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024р. по справі №520/10664/24 визнано протиправною бездіяльність Харківського Національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні в період з 29.01.2020р. по 26.06.2020р. включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 , а саме: невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
зобов'язано Харківський Національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба провести перерахунок грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні та доплатити ОСОБА_1 за період з 29.01.2020р. по 26.06.2020р. включно належні ОСОБА_1 з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення з урахуванням пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарної о року, а саме встановленого Законом України від 14.11.2019 року №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020 року, на відповідні тарифні коефіцієнти. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2024р. рішення ХОАС від 10.07.2024р. залишено без змін.
29.05.2025р до суду надійшла заява представника позивача, в якій він просить суд:
- встановити судовий контроль за виконанням рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року по справі № 520/10664/24 у спосіб зобов'язання Харківського національного університету повітряних сил ім. І. Кожедуба подати звіт про виконання рішення суду у справі №520/10664/24 від 10.07.2024 року в порядку, передбаченому статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що відповідачем ігнорується виконання судового рішення повністю в частині проведення перерахунку та виплати грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні.
Ухвалою суду від 10.06.2025р. прийнято до розгляду заяву представника позивача, подану в порядку статті 382 КАС України у справі та зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, надати до суду докази виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024р. по справі №520/10664/24.
Ухвалою суду від 28.06.2025р. зобов'язано Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024р. по справі №520/10664/24.
21.08.2024р. до суду надійшов звіт Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба, в якому відповідач зазначив, що університетом були здійснені усі необхідні заходи щодо виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024р. по справі №520/10664/24, а саме: отримання від фінансово-економічного управління Командування Повітряних Сил Збройних Сил України дозволу на виконання та подання заявки на фінансування від 07.11.2024 року № 176/100/754/262 (копія наявна в матеріалах справи, оскільки була долучена представником Позивача). Після цього до Університету надійшло повідомлення щодо здійснення безспірного списання коштів від 07.03.2025 року № 07-11/1752 та відповідно виконавчий збір і розмір мінімальних витрат були списані (докази щодо безспірного списання коштів наявні в матеріалах справи). Далі Університетом була відпрацьована ще одна повторна заявка на фінансування від 07.06.2025 року № 176/100/754/176 з вирахуванням тієї суми, яка була безспірно списана. Також 07.07.2025 року була подана ще одна повторна заявка на фінансування № 176/100/754/205, що додається.
Також відповідач зазначив, що університет може виконати судове рішення виключно тоді, коли за кодом економічної класифікації видатків (далі - КЕКВ) 2800 «Інші поточні видатки» будуть знаходитись відповідні кошти, однак, на рахунку Університету за весь період та на сьогоднішній день відсутні кошти за КЕКВ 2800.
Надаючи правову оцінку наданому звіту від 21.08.2025р., суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 за №4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі також - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч. 3 ст. 382-3 КАС України).
За змістом наданого до суду звіту про виконання судового рішення встановлено, що відповідач на виконання рішення суду у цій справі здійснив відповідний розрахунок грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні.
Отже, за змістом звіту, поданого відповідачем на виконання рішення суду у цій справі Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба здійснив відповідний розрахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29.01.2020р. по 26.06.2020р., проте виплату вищевказаного забезпечення ОСОБА_1 відповідач не провів.
Харківським національним університетом Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба не заперечується, що ним не виплачено позивачу перерахованого розміру грошового забезпечення на виконання судового рішення у цій справі.
На переконання відповідача, невиконання судового рішення у відповідній частині обумовлюється незалежними від суб'єкта владних повноважень причинами, а саме відсутністю відповідних бюджетних асигнувань.
Доказів вжиття завершальних заходів з виконання рішення суду у цій справі відповідачем до суду не надано.
Отже, суд констатує, що рішення суду в частині виплати перерахованого грошового забезпечення, а також грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні відпусток, одноразової грошової допомоги при звільненні наразі залишається невиконаним, мотивів висновку про наявність підстав для затвердження звіту Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба фактично не наведено.
Суд наголошує, що невиплата позивачу перерахованого розміру грошового забезпечення, яка обґрунтована відсутністю цільових бюджетних коштів, не може бути свідченням повного виконання судового рішення, оскільки при цьому порушується гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року).
За практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Шмалько проти України», суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.
Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Також, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції, а також в ухвалах Верховного Суду від 03.04.2025 у справі № 560/1080/19, від 13.12.203 у справі № 200/3958/19-а тощо.
Отже, невиконання остаточного рішення суду з підстав відсутності коштів не є поважною причиною, за якою боржник звільняється від такого обов'язку, та відповідно не може підтверджувати фактичне виконання рішення суду.
Суд зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для прийняття звіту Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба про виконання рішення суду та про необхідність встановлення відповідачу нового строку подання до суду звіту про виконання рішення суду.
Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.
Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює.
Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту.
Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту.
Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абзацом першим підпункту 3.2 пункту 3, абзацу другого пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.
Аналогічних висновків Верховний Суду дійшов у справі №560/523/19, які в силу вимог частини 5 статті 242 КАС України є обов'язкові для врахування судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Таким чином суд зазначає, що на теперішній час не вбачається підстав накладення на керівника суб'єкта владних повноважень штрафу за не виконання рішення суду з огляду на вказані вище обставини, які свідчать про активні дії відповідача з приводу виконання рішення суду та його добросовісне ставлення до цього.
З урахуванням викладеного, суд вважає за можливим звільнити від сплати штрафу керівника Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба.
Що стосується строку, який має бути наданий боржнику для надання звіту про виконання судового рішення, то в цьому питання суд керується приписами частини 3 ст. 382-1 КАС України, за якими встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Таким чином, суд вважає, що належним та достатнім строком в даному випадку є тримісячний строк.
На підставі викладеного та керуючись статтями 248, 293, 294, 382 КАС України, суд -
Відмовити у затвердженні звіту Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024р. по справі №520/10664/24.
Встановити Харківському національному університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба новий строк подання звіту про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024р. по справі №520/10664/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зобов'язати Харківський національний університет Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба протягом трьох місяців з дня набрання чинності цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.07.2024р. по справі №520/10664/24
Звільнити керівника Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба від сплати штрафу.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.В. Григоров