Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 серпня 2025 р. № 520/18323/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 963220118198 від 21.02.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову в перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи відповідно до трудової книжки колгоспника та періоди роботи згідно архівних довідок від 30.06.2021 № 148/09-12, від 30.06.2021 № 149/09-12, від 30.06.2021 № 150/09-12, виданих КУ «Трудовий архів Сахновщинської селищної ради Красноградського району Харківської області».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято протиправне рішення №963220118198 від 21.02.2025 про відмову в перерахунку пенсії. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою від 14.07.2025 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Витребувано в Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заяву разом із усіма доданими до неї матеріалами, на підставі якої було прийнято оскаржуване рішення. Витребувані документи зобов'язано надати до суду протягом п'ятнадцяти календарних днів з моменту отримання даної ухвали.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження доставлена відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Позивачу копія ухвали про відкриття провадження надіслана засобами поштового зв'язку за адресою, зазначеною в позовній заяві, та копія такої ухвали отримана позивачем 23.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого виклав свої заперечення проти позову, зазначивши, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV з 13.09.2014. ОСОБА_1 звернулася до Пенсійного фонду України з заявою № 194 від 14.02.2025 щодо здійснення перерахунку пенсії - зміна страхового стажу, набутого до 01.01.2024. За результатами розгляду заяви позивача від 14.02.2025 та наданих документів до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно архівних довідок: від 30.06.2021 № 148/09-12, від 30.06.2021 № 149/09-12, від 30.06.2021 №150/09-12, оскільки в них не зазначено по-батькові, в трудовій книжці колгоспника прізвище " ОСОБА_2 " не відповідає дошлюбному прізвищу " ОСОБА_3 ", у зв'язку з чим Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 21.02.2025 № 963220118198 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку пенсії. Просить відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Оскільки в період з 04.08.2025 по 18.08.2025 включно суддя перебував у щорічній відпустці, розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відпустки.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.
Позивач, ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ) 14.02.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок пенсії - зміна страхового стажу, набутого до 01.01.2024.
У результаті розгляду заяви позивача за екстериторіальним принципом Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 21.02.2025 № 963220118198, яким позивачу відмовлено в перерахунку пенсії. (а.с. 11)
У рішенні зазначено, що при розгляді наданих заявницею документів та матеріалів пенсійної справи до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно архівних довідок: від 30.06.2021 № 148/09-12, від 30.06.2021 № 149/09-12, від 30.06.2021 №150/09-12, оскільки в них не зазначено по-батькові, в трудовій книжці колгоспника прізвище " ОСОБА_2 " не відповідає дошлюбному прізвищу " ОСОБА_3 ".
Позивач, не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 963220118198 від 21.02.2025, яким їй відмовлено в перерахунку пенсії, звернулася до суд з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).
З матеріалів справи судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.02.2025 № 963220118198 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії. У рішенні зазначено, що при розгляді наданих заявницею документів та матеріалів пенсійної справи до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно архівних довідок: від 30.06.2021 № 148/09-12, від 30.06.2021 № 149/09-12, від 30.06.2021 №150/09-12, оскільки в них не зазначено по-батькові, в трудовій книжці колгоспника прізвище " ОСОБА_2 " не відповідає дошлюбному прізвищу " ОСОБА_3 ". (а.с. 11)
Згідно частини першої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків (пункт а частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Суд зазначає, що згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Із аналізу вказаних вище положень Порядку № 637 слідує, що подання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Верховний Суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 та від 30.11.2018 у справі №235/4179/17 висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Судом з матеріалів справи встановлено, що спір у даній справі фактично виник при вирішенні питання щодо зарахування до стажу позивача її періодів роботи в колгоспі згідно трудової книжки колгоспника та відповідних архівних довідок.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 за №310 (далі по тексту - Основні Положення).
Відповідно до п.п. 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (п.5 Основних Положень).
Згідно з п.6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також, слід відмітити про встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Відповідно до п.8 Основних Положень трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки.
Отож, виходячи з наведеного, можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі)
Так, звертаючись до пенсійного органу з заявою про перерахунок пенсії позивач надала архівні довідки від 30.06.2021 № 148/09-12, від 30.06.2021 № 149/09-12 та від 30.06.2021 №150/09-12, в яких зазначеного відомості про стаж позивача в колгоспі за 1970, 1973, 1975-1976 роки.
Однак, такі довідки не були враховані, оскільки в них не зазначено по-батькові, а в трудовій книжці колгоспника прізвище " ОСОБА_2 " не відповідає дошлюбному прізвищу " ОСОБА_3 ". (а.с. 11)
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладена правова позиція, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, не зарахування стажу роботи позивачу відповідачем з підстав не відсутності по батькові в архівній довідці не може бути підставою у не зарахуванні відповідного стажу, оскільки позивач як працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, зокрема під час складення архівної довідки.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що основним документом при зарахуванні стажу колгоспника є саме трудова книжка колгоспника, в даному випадку в матеріалах справи наявні трудові книжки колгоспника позивача, з яких є можливим встановити наявність трудової діяльності позивача в колгоспі та вирішити питання про зарахування певних періодів роботи в колгоспі позивача, з урахуванням відомостей про виконання позивачем річного мінімуму трудової діяльності в колгоспі.
При цьому, трудова книжка неврахована через відмінність прізвищ позивача.
Разом з тим, як вже було зазначено судом, особа не несе відповідальність за заповнення трудової книжки відповідальними за це особами та не може бути позбавлена права на зарахування періодів її роботи до страхового стажу через формальні помилки, допущені при заповненні трудової книжки відповідальною особою.
Таким чином, із наведеного суд дійшов висновку, що відповідачем неналежним чином здійснено перевірку періодів роботи позивача в колгоспі згідно записів її трудової книжки колгоспника, яка є основним документом для підтвердження трудового стажу колгоспника, та архівних довідок, при вирішенні питання про зарахування такого періоду до страхового стажу позивача.
Інших зауважень щодо змісту трудової книжки колгоспника позивача та архівних довідок відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначено.
Отже, за викладених обставин судом встановлено, що відповідачем не надано належну оцінку заяві позивача про перерахунок пенсії від 14.02.2025 та доданим до неї документам, зокрема, архівним довідкам від 30.06.2021 № 148/09-12, від 30.06.2021 № 149/09-12 та від 30.06.2021 №150/09-12, в яких зазначеного відомості про стаж позивача за 1970, 1973, 1975-1976 роки.
Так, відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 є необґрунтованою, оскільки архівні довідки, надані позивачем, містять достатні відомості для підтвердження трудового стажу, незважаючи на відсутність по-батькові або розбіжності в прізвищі, які є формальними та не впливають на ідентифікацію особи. Також, трудова книжка колгоспника встановленого зразка є основним документом, що підтверджує стаж у відповідні роки, та містить відомості, які дають можливість врахувати ці періоди при обчисленні страхового стажу.
За викладених обставин суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.02.2025 № 963220118198 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За правилами частини третьої-четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зі змісту наведених норм вбачається, що втручанням у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов'язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб'єкта владних повноважень.
Тобто, законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження), тому втручання в таку діяльність є формою втручання в дискреційні повноваження наведеного органу та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.
При цьому, судом враховується, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що з урахуванням обставин цієї справи та враховуючи ненадання відповідачем належної оцінки заяві та документам позивача, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є зобов'язання пенсійного органу (ГУ ПФУ в Донецькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії) повторно розглянути заяву позивача від 14.02.2025 про перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Надії Алексєєнко, буд. 106, м. Дніпро, 49008, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 21.02.2025 № 963220118198 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.02.2025 щодо перерахунок пенсії, з урахуванням висновків суду по даній справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН