Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
26 серпня 2025 р. № 520/15008/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, пунктів та поновити на посаді
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу ГУНП в Харківській області від 26.05.2025 №702, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Харківській області від 03.06.2025 №318-ОС «По особовому складу», яким позивача звільнено зі служби в поліції.
- поновити позивача на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області;
- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області;
- стягнути з відповідача на користь позивача середньомісячне грошове забезпечення за період вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення по дату прийняття судом рішення про поновлення на роботі;
- допустити негайне виконання рішення в частині виплати грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуваний наказ не містить чіткого формулювання дій (бездіяльності), які вчинив позивач та які утворюють склад дисциплінарного проступку, за вчинення якого останнього звільнено зі служби в поліції. Вважає, що службове розслідування проведено неповно, подія дисциплінарного проступку з боку позивача відсутня, накладене дисциплінарне стягнення необґрунтованим, а наказ про звільнення зі служби протиправним та таким, що порушує право на працю.
Ухвалою суду від 13.06.2025 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано у Головного управління Національної поліції в Харківській області копію наказу ГУНП в Харківській області від 22.04.2025 №308 «Про виконання бойового завдання»; копію наказу про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов'язків (посади) (у разі відсторонення), про продовження службового розслідування (у разі продовження); копію документального підтвердження підстав для призначення службового розслідування (заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти); копію висновку службового розслідування; копії матеріалів службового розслідування (справи); довідку про середній розмір грошового забезпечення позивача перед звільненням.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана сторонам по справі до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.
Відповідач надав відзив на позов, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність. Свою позицію мотивував посиланням на те, що дисциплінарною комісією проведено повне та неупереджене службове розслідування. Дії відповідача щодо видання оскаржуваних наказів про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із служби та про звільнення зі служби є правомірними та такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.
Представник позивача надала до суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що при проведенні службового розслідування допущено значні процедурні порушення, які вплинули на правильність встановлення як факту і обставин скоєння позивачем дисциплінарного проступку, його кваліфікації, так і визначення міри покарання, а тому спірні накази прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх істотних обставин, що мають значення для прийняття правильного та обґрунтованого рішення.
Оскільки у період з 04.08.2025 по 18.08.2025 включно суддя перебував у відпустці, розгляд справи здійснюється з урахуванням днів відпустки.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та відзиву на позов, суд установив таке.
Судом установлено, що позивач проходив службу в поліції на посаді поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області, що підтверджується витягом із наказу Головного управління Національної поліції в Харківській області від 11.06.2024 №252 о/с (а.с.71, т.1).
До ГУНП в Харківській області 25.04.2025 надійшла доповідна записка т.в.о. командира БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_2 , в якій містилась інформація щодо невиконання наказу командира зведеного підрозділу Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_3 від 22.04.2025 №308 дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання» окремими поліцейськими БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області, вимоги якого відмовились виконувати, зокрема, але не виключно, поліцейський взводу № 1 роти № 2 старший сержант поліції ОСОБА_1 , посилаючись на особисті причини (а.с.78-79, т.1).
З метою перевірки вказаних відомостей наказом ГУНП в Харківській області від 06.05.2025 №1302 призначено службове розслідування (а.с.73-75, т.1).
Так, 20.05.2025 було затверджено висновок службового розслідування за відомостями у доповідній записці БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області від 25.04.2025 №293-2020 (1474) (а.с.174-202 т.1).
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 26.05.2025 №702, за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог частини першої статті 65 Конституції України, пунктів 1 і 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4 та 6 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, підпункту 1 пункту 1 розділу VII Положення про батальйон поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області, затвердженого наказом ГУНП в Харківській області від 09.10.2024 № 2172, до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с.203-209, т.1).
Наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 03.06.2025 №318 о/с, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, за п. 6 ч. 1. ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», позивача звільнено зі служби в поліції з 03.06.2025 (а.с.70, т.1).
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" (у редакції від 16.08.2024) поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Частина 1 статті 18 цього ж Закону передбачені обов'язки поліцейського: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Статтею 64 Закону України "Про Національну поліцію" визначена Присяга працівника поліції.
Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України.
Так, Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом, визначаються підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень.
Нормами частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту (у редакції від 31.03.2023) визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Аналізуючи пункти 1, 3, 4, 6, 7, 8 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, суд установив, що службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їх повноважень та відповідно до закону; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватись правил внутрішнього розпорядку.
Крім того, стаття 12 Дисциплінарного статуту дає визначення дисциплінарного проступку з якого вбачається, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
У частині першій статті 14 Дисциплінарного статуту міститься визначення службового розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Частиною другою статті 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції (ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту).
Згідно з частиною 8 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень визначених ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
У відповідності до частини 3 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо виконання дисциплінарних стягнень - дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Суд зазначає, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту, є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Види дисциплінарних стягнень перелічені у статті 13 Дисциплінарного статуту застосовуються виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини.
Найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни є звільнення зі служби в поліції, як крайній захід дисциплінарного впливу.
Судом установлено, що Наказом ГУНП в Харківській області від 06.05.2025 №1302 призначено службове розслідування (а.с.73-75).
Службовим розслідуванням установлено таке.
До ГУНП в Харківській області 25.05.2025 надійшла доповідна записка т.в.о. командира БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області (далі - БПОП ГУНП) майора поліції Есаулка В.І. від 25.04.2025 № 293-2025 (1474) щодо невиконання наказу командира зведеного підрозділу Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_3 від 22.04.2025 № 308дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання».
У визначеному місці в м. Краматорськ Донецької області 23.04.2025 о 12:00 до відома окремих поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області, відряджених до зони ведення бойових дій у складі зведених підрозділів ДПОП «ОПІБ «Лють» для виконання бойових (спеціальних) завдань, доведено наказ командира зведених підрозділів Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_3 від 22.04.2025 № 308дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання». Однак окремі поліцейські зазначеного батальйону відмовилися виконувати цей наказ, зокрема, але не виключно, ОСОБА_1 .
Під час зачитування наказу проводилася відеофіксація, були присутні лікар та психолог, які протипоказань щодо готовності поліцейських до несення служби не виявили.
Відповідно до наказу командира зведених підрозділів Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_3 від 22.04.2025 № 308дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання», зокрема, але не виключно, старші сержанти поліції ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 повинні були виконувати бойове (спеціальне) завдання з метою ведення та посилення стійкості оборони ТОРЕЦЬК у смузі відповідальності 100 омбр операційної зони ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 00:00 24.04.2025 на вогневій позиції.
У визначеному місці в м. Краматорськ Донецької області 23.04.2025 до відома окремих поліцейських БПОП ГУНП, відряджених до зони ведення бойових дій у складі зведених підрозділів ДПОП «ОШБ «Лють» для виконання бойових (спеціальних) завдань, доведено наказ командира зведених підрозділів Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_3 від 22.04.2025 № 308дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання».
Факт доведення наказу до відома вищезазначених поліцейських та їх відмови від його виконання зафіксовано на службовий портативний відеореєстратор поліцейських відділення моніторингу та контролю БПОП ГУНП.
Опитаний під час службового розслідування поліцейський взводу № 1 роти № 2 БПОП ГУНП старший сержант поліції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Харків, освіта вища, спеціальний жетон № 0081033, в НП України з 07.11.2015, на посаді з 11.06.2024, відповідно до наказу ГУНП в Харківській області від 09.05.2025 № 607 має діюче дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність, за місцем несення служби характеризується посередньо, у власному письмовому поясненні повідомив, що 23.04.2025 приблизно о 12:00 йому було зачитано бойовий наказ від 22.04.2025 № 308 дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання».
ОСОБА_1 повідомив, що не відмовляється від виконання бойового завдання, однак існують причини, які не уможливлюють його виконання: відсутність огляду та контролю за діями противника, зазначена позиція є тимчасовим укриттям, а не позицією, без можливості спостереження за переміщенням сил противника, що унеможливлює оцінку обстановки та своєчасне реагування на загрози, відсутність евакуації, шляхів відходу, зв'язку із суміжними підрозділами та багато іншого, що унеможливлює виконання бойового завдання.
Дисциплінарною комісією ГУНП в Харківській області під час вивчення матеріалів службового розслідування та перегляду відеозаписів, приєднаних до них, встановлено, що 23.04.2025 за результатами доведення наказу ЗП ДПД НП України від 22.04.2025 № 308 дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання» старшому сержанту ОСОБА_1 зміст цього наказу був зрозумілий. Однак, 24.04.2025 о 00:00 на позиції у м. Торецьк Бахмутського району Донецької області зазначені у цьому наказі поліцейські не вийшли.
Комісія вважає, що зазначені поліцейські БПОП ГУНП не виконали вимоги наказу ЗП ДПД НП України від 22.04.2025 № 308 дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання», у зв'язку з їх суб'єктивним сприйняттям, що призвело до обговорення даного наказу, його критики, інформуванням про це безпосередньому керівнику, без повідомлення про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні цього наказу.
Тим самим вказаний поліцейський вчинив дії всупереч вимогам статті 5 Дисциплінарного статуту та не став на захист Вітчизни, не прибув на вогневу позицію у м. Торецьк Бахмутського району Донецької області, зазначену в цьому наказі, з метою ведення та посилення стійкості оборони ТОРЕЦЬК у смузі відповідальності 100 омбр операційної зони ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Таким чином, службовим розслідуванням встановлений факт вчинення дисциплінарного проступку, зокрема, але не виключно, поліцейським взводу № 1 роти № 2 БПОП ГУНП старшим сержантом поліції ОСОБА_1 , який в особливо складний для держави та громадян час, зумовлений військовою агресією російської федерації проти України, 23.04.2025 о 12:06 у визначеному місці міста Краматорськ Донецької області, незважаючи на перебування на службі в поліції та взяття на себе зобов'язань, які висуваються до поліцейських під час здійснення ними службових обов'язків та в повсякденному житті, знехтував вимогами законодавства України, відмовившись виконувати наказ командира зведеного підрозділу Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_3 від 22.04.2025 № 308 дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання» та 24.04.2025 о 00:00 не прибув на вогневу позицію у м. Торецьк Бахмутського району Донецької області, зазначену в цьому наказі, з метою ведення та посилення стійкості оборони ТОРЕЦЬК у смузі відповідальності 100 омбр операційної зони ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Обставин, що пом'якшують відповідальність старшого сержанта ОСОБА_1 , відповідно до частини четвертої ст. 19 Дисциплінарного статуту не встановлено.
На підставі викладеного, дисциплінарна комісія вважає, що за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог частини першої статті 65 Конституції України, пунктів 1 і 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4 та 6 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, підпункту 1 пункту 1 розділу VII Положення про батальйон поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області, затвердженого наказом ГУНП в Харківській області від 09.10.2024 № 2172, поліцейський взводу № 1 роти № 2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Харківській області старший сержант поліції ОСОБА_1 /0081033/ заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.
Водночас, позивач не погоджується із висновком службового розслідування та зазначає, що матеріали службового розслідування не містять ключового документу, порушення якого становить зміст проступку, що суперечить вимогам п.5 розділу VI Порядку №893 та принципам юридичної визначеності і презумпції невинуватості (а.с.5, т.2).
Дослідивши висновок службового розслідування, суд зазначає, що відповідно до п. 24 ч.1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та діє до цього часу.
Згідно ч.2 ст. 24 Закону № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь в обороні України, у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
З наведеного слідує, що під час воєнного стану на поліцейського покладено додаткові повноваження та обов'язки, дотримання та виконання яких мають здійснюватися працівниками поліції сумлінно.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону № 580-VІІІ служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно із ч.3 ст. 59 Закону № 580-VIII, рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (ч.4 ст. 59 Закону №580-VIII).
Відповідно до норм ч.1 ст. 60 Закону № 580-VIII, відносини, що виникають у зв'язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 64 Закону №580-VIII особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади (ч.8 ст.65 Закону №580-VIII).
Для виконання службових завдань поза місцем постійної служби в іншому населеному пункті та на певний строк для поліцейського передбачені службові відрядження.
Особливості направлення у службові відрядження поліцейських структурних підрозділів апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції та головних управлінь Національної поліції в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях, м. Києві, у тому числі їх територіальних (відокремлених) підрозділів (управлінь, відділів, відділень поліції), а також підприємств, закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), у межах України, регулюються Наказом № 672 (у редакції від 09.09.2024).
Пунктом 1 Розділу ІІ Наказу № 672 передбачено, що при направленні поліцейського в службове відрядження видається наказ, підписаний керівником органу (підрозділу) поліції або особою, яка виконує його обов'язки, його першим заступником або заступником відповідно до розподілу обов'язків (функціональних обов'язків). У наказі зазначаються пункт призначення (місто або міста призначення, інші населені пункти), найменування органу (підрозділу) поліції, органу військового управління, куди відряджається поліцейський, строк та мета відрядження.
Тобто, підставою для службового відрядження є наказ, підписаний керівником органу поліції.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 4 Дисциплінарного статуту наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення.
Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень.
Наказ може віддаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Згідно ч.ч. 1, 2, 5 ст. 5 Дисциплінарного статуту поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу.
Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.
При цьому законною підставою для невиконання відповідного наказу може бути лише злочинність або явна незаконність наказу (ч. 4 ст.5 Дисциплінарного статуту).
За змістом п. 2 розділу ІІІ Порядку № 1235 підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
Перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23.11.2016 року № 1235 (п. 3 розділу ІІІ Порядку № 1235).
Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
За висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 21.09.2022 (справа №260/1739/20) виконанню підлягає наказ, який має бути доведеним до відома підлеглого.
Судом установлено, що факт доведення наказу ЗП ДПД НП України від 22.04.2025 № 308 дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання» до відома позивача було здійснено під відеозапис, які (у кількості 2 шт.) представником відповідача було надано до суду у вигляді DVD-R диску. Зазначені відеозаписи підписані електронним цифровим підписом (а.с.57-59, т.2).
Із досліджуваних відеозаписів установлено:
04:21 зачитується старший сержант поліції Лебединський К.С.;
09:36 старший сержант поліції Лебединський К.С. повідомив, що суть наказу зрозуміла, готовий його виконувати, однак як сказав його побратим, відсутня евакуація, вогнева підтримка, комунікації із суміжними підрозділами. Якщо ці причини будуть усунуті, не відмовляється виконувати;
04:55 лікарка повідомила, що за об'єктивними зовнішніми показниками фізичний стан зазначених поліцейських задовільний;
05:06 психолог повідомила, що за додатковою підтримкою та допомогою не зверталися. Методом візуального спостереження зроблено висновок, що гострих стресових реакцій наразі не спостерігається, поліцейські готові виконувати бойові (спеціальні) завдання.
Відповідачем було складено акт огляду відеозапису від 19.05.2025 № 1001/119-15-2025 (а.с.86-87, т.1).
Факт ознайомлення з наказом ЗП ДПД НП України від 22.04.2025 № 308 дск/ВСЛ підтверджують підпис позивача в аркуші ознайомлення (а.с.83, т.1).
Суд, дослідивши відеозапис ознайомлення особового складу із наказом ЗП ДПД НП України від 22.04.2025 №308 дск/ВСЛ «Про виконання бойового (спеціального) завдання», зазначає, що відповідно до частини 1 статті 5 Дисциплінарного статуту Національної України поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.
Як установлено, позивач повідомив, що не відмовляється від виконання бойового завдання, однак існують причини, які не уможливлюють його виконання: відсутність огляду та контролю за діями противника, зазначена позиція є тимчасовим укриттям, а не позицією, без можливості спостереження за переміщенням сил противника, що унеможливлює оцінку обстановки та своєчасне реагування на загрози, відсутність евакуації, шляхів відходу, зв'язку із суміжними підрозділами та багато іншого, що унеможливлює виконання бойового завдання.
Водночас, досліджуваним відеозаписом чітко підтверджується факт обговорення наказу, що свідчить про ухилення від виконання обов'язків під час дії воєнного стану.
При цьому, суд звертає увагу, що поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов'язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу безпосереднього керівника.
Суд звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Закону України "Про Національну поліцію" є обов'язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.
Крім того, з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, вбачається, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Присяга поліцейського передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.
Тобто, порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов'язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов'язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.
Невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.
Подібна правова позиція викладена, у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі №160/11795/20.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 01.04.2020 у справі № 806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18, від 28.10.2021 у справі №520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі №160/12290/20, від 23.11.2023 у справі №420/14443/22, від 14.03.2024 у справі № 120/7551/22 та ін.
Щодо доводів представника позивача про те, що відсутність належного забезпечення, у тому числі вогневих засобів, резервів, евакуаційних маршрутів і логістики, підриває правомірність самого наказу, який не відповідає встановленим вимогам до організації бойових дій, зокрема, забезпечення підрозділу в обороні (а.с.19, т.2), суд зазначає таке.
Судом установлено, що у матеріалах справи міститься довідка від 09.05.2025 №1000/119-38/14-2025 про забезпеченість майном озброєння (а.с.80, т.1), відповідно до якої відповідно до карток обліку озброєння, яке закріплено за поліцейським згідно Наказу МВС України "Про затвердження Інструкції з організації забезпечення, зберігання та експлуатації озброєння в Національній поліції України" від 11.10.2018 № 828, поліцейським взводу №1 роти №2 старший сержант поліції ОСОБА_1 був забезпечений наступним майном озброєння:
- табельною вогнепальною зброєю (9 мм пістолетами ПМ, двома магазинами, 16 патронів до них);
- автоматичною зброєю (5.45 мм автоматами АК-74, чотирма магазинами, 120 патронів до них);
- засобами індивідуального захисту (бронешоломи ТОР, бронежилета 5 класу захисту, протигази МТ-213/2У).
Суд звертає увагу, що матеріали адміністративної справи не містять письмового рапорту позивача, підготовленого ним на дотримання частини другої статті 5 Дисциплінарного статуту, та спрямованого безпосередньому керівнику із обґрунтуванням причин та повідомленням про вжиття заходів для подолання перешкод неможливості виконання бойового завдання. Рапортів про відсутність у нього достатньо кількості зброї для виконання бойового завдання та про неможливість виконати наказ про спеціальне бойове завдання та причин подолання таких перешкод позивачем не подано. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Щодо доводів представника позивача про те, що копія наказу №308 ДСК/ВС відсутня у матеріалах службового розслідування, у зв'язку з чим неможливо встановити об'єктивну сторону діяння, що є самостійною підставою для визнання оскаржуваного наказу протиправним (а.с.5, т.2), суд зазначає таке.
Судом, із висновку службового розслідування, установлено, що командирові ЗП ДПД НП України підполковнику поліції Владиславу Юрову направлено запит від 12.05.2025 № 11988-2025 (25000) про надання дисциплінарній комісії ГУНП в Харківській області витяга з наказу командира зведеного підрозділу ДПД НП України підполковника поліції Владислава Юрова від 22.04.2025 № 308дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання» у частині, що не містить службової інформації, але визначає суть завдання вищезазначених поліцейських БПОП ГУНП, а також іншу інформацію, що стосується цих поліцейських, проте у строки проведення службового розслідування відповідь не надійшла. Тому оцінка наказу ЗП ДПД НП України від 22.04.2025 № 308дск/ВС «Про виконання бойового (спеціального) завдання» здійснювалась під час дослідження відеозапису його доведення (а.с.190, т.1).
Водночас, представником відповідача 18.07.2025 було направлено засобами поштового зв'язку на адресу суду витяг з наказу командира зведених підрозділів Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України підполковника поліції ОСОБА_3 від 22.04.2025 №308дск/ВС "Про виконання бойового (спеціального) завдання".
У даному випадку суд не надає правової оцінки вказаному наказу від 22.04.2025 №308дск/ВС "Про виконання бойового (спеціального) завдання", оскільки останній не є предметом розгляду даної справи.
Щодо доводів представника позивача про те, що наказ відповідача від 26.05.2025 №702 у тій частині, що надано позивачу для ознайомлення, не містить чіткого формулювання дій (бездіяльності), які вчинив позивач, та які утворюють склад дисциплінарного проступку, за вчинення якого останнього звільнено зі служби в поліції (а.с. 3, т.1), суд зазначає, що такі твердження не відповідають дійсності, оскільки наказ містить посилання на конкретні правові норми, визначає характер дій (відмова, недотримання, невиконання); пов'язує їх із конкретними службовими обов'язками та нормативними актами. Вказані обставини також спростовуються пояснення відповідача у відзиві на позовну заяву та наказом від 26.05.2025 №702, який долучено позивачем до матеріалів позовної заяви (а.с.18-22, 56-57, т.1).
Суд зазначає, що відсутність чіткого формулювання, на якому наголошує представник позивача, не спростовує порушення вчинені позивачем, які підтверджені належними доказами (відеозаписом, поясненнями, службовою характеристикою, тощо) та не виключає дисциплінарного проступку в діях поліцейського.
Також, судом установлено, що до виконання бойового завдання було залучено 9 співробітників, включаючи позивача, які входять до складу взводу №1 роти №4 (6 осіб), взводу №1 роти №2 (1 особа), взводу №2 роти №2 (2 особи).
Вказані обставини свідчать про те, що групи для виконання бойових завдань були сформовані за рахунок включення до них бійців з різних взводів та рот, тому виконання бойового завдання доручено співробітникам різних підрозділів.
Разом з тим, суд звертає увагу, що чинним законодавством регламентовано обов'язок осіб, які проходять службу в органах поліції неухильно, сумлінно та відповідально виконувати покладені на них завдання.
Так, проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.
У свою чергу, законодавством регламентовано спеціальний режим роботи органів поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України та в умовах воєнного стану. Особа, яка заступає на службу до органів поліції, бере на себе зобов'язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема, в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати і розуміти специфіку проходження служби в поліції, яка зумовлює підвищені вимоги до кожного поліцейського, якими він не може нехтувати за жодних обставин.
При цьому, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Відповідно, відмова від виконання бойового наказу без наявності для цього реальних об'єктивних причин може призвести до розлагодження колективу, що, в свою чергу, може мати серйозні наслідки, адже в умовах, коли кожен член команди покладається на інших, будь-яка нестабільність може загрожувати не лише успішному виконанню завдань, але й життю та здоров'ю побратимів.
Відтак, невиконання позивачем наказу від 22.04.2025 №308дск/ВС в бойових умовах без належних на те підстав є ухиленням від виконання своїх посадових та військових обов'язків, а тому така бездіяльність з боку позивача є дисциплінарним проступком в розумінні Дисциплінарного Статуту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 по справі №320/4761/24, касаційну скаргу на яку було повернуто особі, яка її подала ухвалою Верховного Суду від 07.07.2025, у зв'язку з тим, що скаржником не викладено передбачених КАС України підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку.
Суд уважає за доцільне звернути увагу на службову характеристику поліцейського взводу №1 роти №2 батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області старшого сержанта поліції ОСОБА_1 , з якої, зокрема, але не виключно, вбачається, що за час служби в Національній поліції України ОСОБА_1 зарекомендував себе посередньо. До виконання свої посадових обов'язків завжди ставиться не з повною відповідальністю. У вирішення поставлених завдань не завжди вимогливий до себе. Не в повній мірі та не завжди правильно будує свої стосунки з громадянами та колегами по роботі, не якісно та неефективно реалізує на службі свої потенційні можливості, не завжди притаманна працьовитість, почуття відповідальності за доручену справу, прояви наполегливості у вирішенні поставлених завдань під час виконання службових обов'язків відсутні. На критику з боку керівництва реагує не завжди позитивно, усувати свої недоліки в службовій діяльності не бажає та не прагне до цього. Фізично розвинутий добре. Матеріальну частину, правила застосування та заходи безпеки при поводженні з вогнепальною зброєю знає на достатньому рівні. Службою в Національній поліції України не дорожить (а.с.34).
Також, представником позивача було долучено до матеріалів позовної заяви відповідну медичну документацію, зокрема:
1) консультаційний висновок спеціаліста №2028 від 13.03.2025 (а.с.14);
2) мультиспіральну комп'ютерну томографію від 14.03.2025 (заключення: КТ - ознак запального процесу легенів не виявлено. Перелом ІІ ребра ліворуч) (а.с.15);
3) МСКТ Органів грудної порожнини від 02.04.2025 (висновок: КТ - ознак на користь гострої запальної та об'ємної патології органів грудної клітки на момент обстеження не виявлено. Ознаки консолідуючого перелому 2 ребра зліва з мінімальним зміщенням (без ознак вторинного зміщення). Рекомендовано: консультація торакального хірурга) (а.с.16);
4) консультаційний висновок спеціаліста №22/7 (висновок спеціаліста (встановлений діагноз): перелом ІІ ребра ліворуч (травма 12.03.2025)) (а.с.17).
Однак, як уже було установлено судом, під час доведення наказу від 22.04.2025 №308дск/ВС "Про виконання бойового (спеціального) завдання" були присутні лікар та психолог.
Так, на 04:55 хв. досліджуваного відеозапису лікарка повідомила, що за об'єктивними зовнішніми показниками фізичний стан зазначених поліцейських задовільний.
На 05:06 хв. психолог повідомила, що за додатковою підтримкою та допомогою не зверталися. Методом візуального спостереження зроблено висновок, що гострих стресових реакцій наразі не спостерігається, поліцейські готові виконувати бойові (спеціальні) завдання.
Тобто, вказані обставини свідчать про те, що на момент доведення наказу від 22.04.2025 №308дск/ВС були відсутні обставини, які б свідчили про неможливість виконання бойового завдання за станом здоров'я. Доказів звернення позивача із відповідним рапортом матеріали справи не містять. Досліджуваний відеозапис також не містить жодних зауважень позивача з цього приводу. Доказів протилежного до суду не надано, з огляду на що суд не приймає до уваги вказану медичну документацію у якості обставин, які унеможливлюють виконання бойового завдання.
Суд зазначає, що наявність або відсутність дисциплінарного проступку в діях чи бездіяльності поліцейського встановлюється за результати службового розслідування.
У цій справі судом установлено, що службове розслідування проведено відповідачем у спосіб передбачений законом; висновок службового розслідування сформований у межах компетенції та з врахуванням реального військового стану в Державі; вина позивача у порушенні службової дисципліни доведена належними та допустимими доказами.
Так, за положеннями Дисциплінарного статуту визначення виду дисциплінарного стягнення здійснюється керівником, уповноваженим на накладення дисциплінарного стягнення.
Верховний Суд сформував правові висновки щодо застосування положень Дисциплінарного статуту, якими урегульовано особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану. У постанові від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22, з урахуванням усталеної практики, Верховний Суд вказав, що обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб'єкта його накладення. Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень (постанови Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 806/647/15, від 21.01.2021 у справі № 826/4681/18, від 28.10.2021 у справі № 520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20 та ін.)
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Вказані висновки підтримані Верховним Судом і у постанові від 31 січня 2024 року у справі № 600/4386/22-а.
У даному випадку фактори, від яких залежить визначення виду стягнення, були враховані відповідачем, зокрема пояснення позивача, його керівників, службова характеристика, наявність непогашеного дисциплінарного проступку, державних нагород, а також наявність обтяжуючої відповідальність обставини - відмова виконувати наказ у важкий для країни час, що негативно впливає на інших працівників, підриває бойовий дух та морально дезорієнтує колектив, що є недопустимим в умовах воєнного стану.
Суд звертає увагу, що позивач має непогашене дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, накладене за невиконання наказу, що підтверджується наказом Головного управління Національної поліції в Харківській області від 09.05.2025 №607 (а.с.135-141, т.1) яке є чинним. Доказів оскарження та скасування вказаного наказу матеріали справи не містять.
Відповідно до розділу ІІ Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС від 04.12.2017 № 987 (зі змінами відповідно до наказу МВС України від 04.09.2023 № 732) (далі - Положення) (у редакції від 16.08.2024) відповідно до своїх функціональних повноважень Підрозділи виконують, зокрема, але не виключно, такі завдання: беруть участь в обороні України, виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану під час дії воєнного стану на всій території України або в окремій її місцевості та 60 днів після цього.
Підпунктом 10 пункту ІІІ Положення встановлено, що відповідно до покладених завдань Підрозділи можуть брати участь за рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції або уповноваженою ним особою, в обороні України відповідно до Закону України «Про оборону України» шляхом безпосереднього ведення бойових дій у ході відсічі збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України під час дії воєнного стану та 60 днів після цього.
Відповідно до пп. 1 п. 1 розділу VII Положення поліцейські Підрозділів зобов'язані, зокрема, але не виключно: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльності поліції, Присяги поліцейського та вимог цього Положення.
Суд зазначає, що Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до законів України "Про Національну поліцію" та "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2123ІХ.
Відповідно до зазначеного Закону, розділом І внесено зміни до Закону України "Про Національну поліцію". Зокрема, у п. п. 18 п. 1 розділу І Закону від 15.03.2022 № 2123ІХ, частину восьму було доповнено абзацом другим такого змісту: «Поліцейські зобов'язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади".
Саме з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану було встановлено для поліцейських обов'язок проходження служби там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника поліції, в результаті і виникає у керівника ГУНП необхідність у негайному відновленні та підтриманні функціонування органів поліції для забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, що узгоджується з висновками, сформульованими у постанові Верховного Суду у постанові від 25.05.2023 у справі №620/3663/19.
Таким чином, позивач, будучи працівником правоохоронного органу та представником влади, нехтуючи даною Присягою на вірність Українському народові, ігноруючи вимоги нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, допустив вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог частини першої статті 65 Конституції України, пунктів 1 і 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4 та 6 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту, підпункту 1 пункту 1 розділу VII Положення про батальйон поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Харківській області, затвердженого наказом ГУНП в Харківській області від 09.10.2024 № 2172.
Суд наголошує, що законодавцем покладено підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку, а в сучасних умовах участь в обороні нашої держави.
Тож, наведені вище обставини та приписи нормативно-правових актів, на переконання суду, у сукупності свідчать про відповідність оскаржуваних наказів вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що стороною відповідача доведено обґрунтованість і законність спірних наказів, тож, доводи позовної заяви є необґрунтованим та не підлягають задоволенню.
Оскільки спірні накази вчинені відповідачем в межах повноважень та у спосіб встановлений законом, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про поновлення на посаді, допущення до негайного виконання рішення в частині поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, допущення до негайного виконання рішення в частині виплати грошового забезпечення у межах суми стягнення за один місяць, стягнення витрат на правничу допомогу.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61002, ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправним та скасування наказу, пунктів та поновити на посаді - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН