про залишення позовної заяви без руху
Справа № 500/4948/25
25 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Суддя Тернопільського окружного адміністративного суду Мірінович У.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, -
20 серпня 2025 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, у якій позивач просить суд:
скасувати податкові рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 07.08.2023 №0707615-2407-1915-UA61040010000042862 та від 15.07.2024 №0833407-2407-1915-UA61040010000042862;
відшкодувати збитки за рахунок відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області за платіжною інструкцією № А95Е-916А-ЕН9Х-В74С від 04.08.2024 на суму 14583,33 грн.
У відповідності до вимог пунктів 3 та 5 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161,172 цього Кодексу та чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Позовна заява подана без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 КАС України, а також не у строк, установлений законом, та містить такі недоліки.
Відповідно до частини п'ятої статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначаються, зокрема:
зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4 частини п'ятої статті 160 КАС України);
виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5 частини п'ятої статті 160 КАС України);
відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору (пункт 6 частини п'ятої статті 160 КАС України);
власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав (пункт 11 частини п'ятої статті 160 КАС України).
Із змісту позовної заяви слідує, що оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями позивачу визначено суми податкового зобов'язання з транспортного податку за 2023-тій та 2024-тий податкові періоди. При цьому, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив (дослівно): "Мого автомобіля немає в переліку на сайті офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади. Прошу від відповідача докази, як він визначив, що міг автомобіль значиться в переліку тих які затвердив орган державної влади".
Відповідно до частини четвертої статті 161 КАС України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Однак, в порушення вимог пунктів 4 та 5 частини п'ятої статті 160 КАС України, частини четвертої статті 161 КАС України, позивачем у позовній заяві не вказано обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме: який саме автомобіль, щодо якого проведено податкові нарахування оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями, йому належить, як і не надано жодного доказу у підтвердження належності транспортного засобу, про який вказано у позовній заяві.
Також, в порушення вимог пункту 6 та пункту 11 частини п'ятої статті 160 КАС України, позивачем не зазначено відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору та не надано власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Крім того, згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За змістом пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та / або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 Верховний Суд відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків податкового повідомлення-рішення.
У вказаній постанові Верховний Суд визначив помилковим твердження про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 Податкового кодексу України.
Також Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 зазначив, що у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені Кодексом адміністративного судочинства України.
Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічні правові висновки містяться також у постанові Верховного Суду від 21.11.2024 у справі №320/15415/23.
Таким чином, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень-рішень, зокрема, у випадку судового оскарження податкових повідомлень-рішень без використання досудового порядку вирішення спору, визначається частиною другою статті 122 КАС України, і становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що предметом оскарження у цій справі є скасування податкових повідомлень-рішень від 07.08.2023 №0707615-2407-1915-UA61040010000042862 та від 15.07.2024 №0833407-2407-1915-UA61040010000042862.
З цим позовом до суду позивач звернувся лише 20.08.2025, що підтверджується штемпелем вхідної кореспонденції суду, тобто з пропуском встановленого частиною другою статті 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду.
Разом із позовною заявою, позивач подав до суду клопотання про поновлення пропущеного строку, у якому посилається на те, що дізнався про порушення свої прав 02.03.02023 із електронного кабінету на сайті ДПС України. Зокрема вказує, що податкове повідомлення рішення від 15.07.2024 №0833407-2407-1915-UA61040010000042862 з'явилось лише в березні 2025 року в його особистому електронному кабінеті на сайті ДПС України.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.08.2023 №0707615-2407-1915-UA61040010000042862 вказує, що в серпні 2024 року вказане рішення було розміщено в особистому кабінеті позивача. Однак, позивач вважаючи, що оскаржуване рішення податкового органу не місять підпису посадової особи, не містять електронного підпису, та не надсилались йому поштою, очікував належного повідомлення з підписом.
Суд зауважує, що поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Суд відхиляє як безпідставні покликання позивача на те, що він дізнався 02.03.2025 про існування податкового повідомлення рішення від 15.07.2024 №0833407-2407-1915-UA61040010000042862, оскільки такі твердження не підкріплені жодними доказами не спростовують поважність пропуску строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Щодо посилання позивача на те, що податкове повідомлення рішення від 07.08.2023 №0707615-2407-1915-UA61040010000042862 не місять підпису посадової особи, не містять електронного підпису, та не надсилались йому поштою, тому позивач очікував належного повідомлення з підписом, на переконання суду не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Так, Верховний Суд неодноразово зазначав, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відтак, звернувшись до суду 20.08.2025, позивач пропустив строк для звернення до суду з позовною заявою щодо оскарження податкових повідомлень - рішень від 07.08.2023 №0707615-2407-1915-UA61040010000042862 та від 15.07.2024 №0833407-2407-1915-UA61040010000042862.
Слід також зазначити, що за правилами частини другої статті 122 КАС України, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі №420/4352/19, від 13.04.2020 у справі №520/11334/18, від 17.09.2020 у справі №186/1881/19, від 06.11.2020 у справі №826/14116/18.
В свою чергу, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 640/20314/20 (постанова від 02.12.2021), досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
Правова позиція аналогічного змісту наведена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №120/5780/20-а.
Однак, у поданій заяві позивач не наводить жодних конкретних поважних причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом, як і не надає доказів, які б вказували на поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовом.
Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 31.03.2015 №1-рп/2015 вказав, що складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005).
За своєю суттю принцип правової визначеності в аспекті податкових правовідносин вимагає, аби законодавчі норми, якими визначаються загальнообов'язкові правила поведінки відповідних суб'єктів, були чіткими та зрозумілими, стабільними й несуперечними, а також передбачуваними.
За своєю сутністю передбачуваність в контексті права означає можливість передбачити наслідки своїх дій чи бездіяльності на основі чітких та зрозумілих законодавчо сформованих правил. Суб'єкти права на підставі аналізу відповідних норм повинні розуміти заздалегідь, які їхні дії або бездіяльність є передумовою застосування відповідальності, зокрема шляхом накладення штрафних санкцій.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. При цьому, не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Позивач не надав належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не навів поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Наведені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, процесуального законодавства, тому її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
Позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:
- власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- доказів у підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі доказу у підтвердження належності транспортного засобу позивачу, про який ним вказано у позовній заяв;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, у якій вказати інші підстави для поновлення строку, ніж вказані ним у позові, додати докази поважності причин пропуску цього строку.
З урахуванням зазначеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 256, 293 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання необхідних документів на адресу суду:46021 м.Тернопіль, вул. Грушевського, 6.
Роз'яснити позивачу, що уразі не усунення зазначених недоліків у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява буде повернута останньому.
Копію ухвали направити позивачу.
Роз'яснити учасникам справи, що адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Оскарження ухвали окремо від рішення суду не допускається. Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Мірінович У.А.