Справа № 500/3050/25
25 серпня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якій просить:
визнати протиправним та скасувати рішення від 07.04.2025 №192650012804 Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно із п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування";
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області та Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 15.07.1988 по 06.12.1988, з 24.01.1991 по 18.02.1991, з 18.03.1993 по 09.03.2011, з 10.03.2011 по 26.01.2021, з 01.07.2021 по 31.03.2022, з 29.12.2022 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 31.03.2025, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 01.04.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 07.04.2025 №192650012804 позивачу відмовлено в призначенні пенсії, так як відсутній достатній стаж роботи на пільгових умовах.
Беручи до уваги те, що факт роботи на посаді газозварника, електрозварювальника та електрогазозварювальника, що передбачена Списком №2, з 15.07.1988 по 06.12.1988, з 24.01.1991 по 18.02.1991, з 18.03.1993 по 09.03.2011, з 10.03.2011 по 26.01.2021, з 01.07.2021 по 31.03.2022, з 29.12.2022 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 31.03.2025 підтверджується відомостями трудової книжки, висновками щодо якості проведеної атестації робочих місць, а також відповідними довідками, позивач вважає таке рішення протиправним, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 27.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що заява про призначення пенсії з доданими документами була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, яким 07.04.2025 прийнято рішення № 192650012804, про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно з п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2. До пільгового стажу не зараховано: архівну довідку № 28 від 17.02.2025, оскільки довідка не підтверджує роботу у важких і шкідливих умов праці протягом повного робочого дня; довідку з державного підприємства "Марилівський Спиртовий завод" , оскільки довідка без реєстраційного номера і підписана головою ліквідаційної комісії. Необхідними умовами для виникнення в особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться в Списках, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією. Отже, відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області подано до суду відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що згідно наданих до заяви документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, трудова книжка, диплом), страховий стаж складає 38 років 05 місяців 07 днів; пільговий стаж за Списком №2 складає 0 роки 0 місяців 0 днів. До страхового стажу зараховано усі наявні періоди. До пільгового стажу не зараховано: архівну довідку № 28 від 17.02.2025, оскільки довідка не підтверджує роботу у важких і шкідливих умов праці протягом повного робочого дня; довідку з державного підприємства "Марилівський Спиртовий завод", оскільки довідка без реєстраційного номера і підписана головою ліквідаційної комісії. У зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області прийнято рішення від 07.04.2025 №192650012804 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком згідно з п.2. ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у відпустці, суд розглядає справу за межами строків, передбачених ч.1 ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в перший робочий день - 25.08.2025.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши в сукупності письмові докази та пояснення, викладених у заявах по суті справи, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом трудової діяльності працював на посаді газозварника, електрозварювальника та електрогазозварювальника з 15.07.1988 по 06.12.1988, з 24.01.1991 по 18.02.1991, з 18.03.1993 по 26.01.2021, з 01.07.2021 по 31.03.2022, з 29.12.2022 по 31.08.2023, з 01.09.2023 і продовжує працю, що підтверджується відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.07.1988.
31.03.2025 позивач звернуся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 на підставі п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 07.04.2025 №192650012804 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. На підставі наданих документів, на момент звернення вік позивача складає 57 років, страховий стаж - 38 років 05 місяців 07 днів, пільговий стаж - 0 років 0 місяців 0 днів. До пільгового стажу не зараховано архівну довідку № 28 від 17.02.2025, оскільки довідка не підтверджує роботу у важких і шкідливих умов праці протягом повного робочого дня; довідку з державного підприємства "Марилівський Спиртовий завод", оскільки довідка без реєстраційного номера і підписана головою ліквідаційної комісії.
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідачів на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.
Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення.
Відповідно до змісту ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
В силі приписів ч.1 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з п.2 ч.2 ст.144 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637), у відповідності п.1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п.3 Порядку №637, За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
За приписами п.20 Порядку №637, У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
З метою забезпечення соціального захисту та належного пенсійного забезпечення працівників, зайнятих на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 №383 затверджено Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Порядок №383).
Відповідно до п.3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Згідно з п.10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Отже, аналіз вище наведених правових норм дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах незалежно від віку є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Отже, аналіз вище наведених правових норм дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах незалежно від віку є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
При цьому, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
З матеріалів справи видно, що відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.07.1988 ОСОБА_1 працював на посаді газозварника, електрозварювальника та електрогазозварювальника з 15.07.1988 по 06.12.1988, з 24.01.1991 по 18.02.1991, з 18.03.1993 по 26.01.2021, з 01.07.2021 по 31.03.2022, з 29.12.2022 по 31.08.2023, з 01.09.2023 і продовжує працювати.
Так, згідно розділу XXXII "Загальні професії" Списку № 2 виробництв, цехів, професій та посад з тяжкими умовами праці, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, посада електрозварника та їй подібні, на яких перебував позивача у вказані періоди, внесена до вказаного списку. Вказана посада (професія) також внесена до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10, Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2003 № 36, Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, згідно розділів XXXIII "Загальні професії".
Таким чином, посада електрозварника та їй подібні у періоди роботи позивача передбачена у всіх Списках № 2.
Відмовляючи спірним рішенням від 07.04.2025 №192650012804 позивачу у призначені пенсії на пільгових умовах, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області послалось на відсутність пільгового стажу за Списком №2, до якого не зараховано архівну довідку № 28 від 17.02.2025, оскільки довідка не підтверджує роботу у важких і шкідливих умов праці протягом повного робочого дня; довідку з державного підприємства "Марилівський Спиртовий завод", оскільки довідка без реєстраційного номера і підписана головою ліквідаційної комісії.
Суд звертає увагу, що дійсно нормами п. 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу необхідно надавати уточнюючі довідки.
Поряд з цим такий порядок підтвердження трудового стажу є обов'язковим в разі відсутності в трудовій книжці відомостей про роботу.
Натомість у відповідності до записів №1 та №2 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 15.07.1988, позивач з 15.07.1988 по 06.12.1988 виконував роботу газозварника ІІ розряду в державному підприємстві "Мирилівський спиртзавод". Згідно записів №3 та №4, з 24.01.1991 по 18.02.1991 був прийнятий електрозварювальником у вказаному державному підприємстві. Згідно записів №5 та №8, з 18.03.1993 по 09.03.2011 виконував роботу електрогазозварювальника в державному підприємстві "Мирилівський спиртзавод". У відповідності до записів №8 та №10, з 10.03.2011 по 26.01.2021 виконував роботу електрогазозварника 6 розряду в державному підприємстві спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт". У відповідності до записів №11 та №12, з 01.07.2021 по 31.03.2022 працював на посаді електрогазозварника в ТОВ "Органіка". Згідно записів №13 та №14, з 29.12.2022 по 31.08.2023 працював на посаді електрогазозварника в ТОВ "ВІТАГРО ЕНЕРДЖІ". У відповідності до запису №15, ОСОБА_1 прийнятий на роботу електрогазозварником в ТОВ "Вітагро Біо-Трейд " з 01.09.2023, де і продовжує працювати.
Такі записи не містить ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості чи об'єктивності.
Водночас з довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за №19/17 від 22.11.2022 слідує, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на посаді електрогазозварювальника в державному підприємстві "Мирилівський спиртзавод" та у державному підприємстві спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" з 15.07.1988 по 06.12.1988, з 24.01.1991 по 18.02.1991, з 18.08.1993 по 26.01.2021, виконував електрогазозварювальні роботи.
Крім того, згідно висновків щодо якості проведеної атестації робочих місць за умовами праці №179/05 від 27.10.2000, №05-02/727 від 24.11.2004, №01-02/360 від 19.06.2009, №01-02/426 від 08.07.2011, №03-01/01/284 від 12.08.2016, №03-01/01/249 від 29.12.2017 віднесено роботу позивача електрогазозварником до пільгових умов згідно Списку №2.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності та господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок проведення атестації робочих місць) та розробленими на виконання вказаної постанови Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 №41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації, як слідує із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
У п.4 Порядку проведення атестації та пп.1.5 п.1 Методичних рекомендацій визначено, що періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.
Суд зазначає, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Отже, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а висловила правову позицію, у відповідності до якої непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Таким чином, встановлені судом обставини справи та системний аналіз законодавчих норм свідчать про достатність поданих позивачем документів для встановлення факту перебування в періоди 15.07.1988 по 06.12.1988, з 24.01.1991 по 18.02.1991, з 18.03.1993 по 26.01.2021, з 01.07.2021 по 31.03.2022, з 29.12.2022 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 31.03.2025 на посадах, що містяться у Списку №2, а тому казані періоди мають бути зараховані до пільгового стажу позивача.
Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку про невідповідність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 07.04.2025 №192650012804 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже таке є протиправним та підлягає скасуванню.
Як передбачено п.2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).
З правового аналізу зазначених норм вбачається, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
Суд констатує, що у спірних правовідносинах нормами чинного законодавства, враховуючи наявність у ОСОБА_1 відповідного віку, достатнього загального та спеціального стажу, з урахуванням висновків суду у даному рішенні, не передбачено альтернативних способів поведінки, дій, рішень суб'єкта владних повноважень, окрім як призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до приписів розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).
Заяву про призначення пенсії позивач подав за місцем проживання, тобто до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Подана заява відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, яке прийняло спірне рішення про відмову в призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглянув заяву позивача, яким у цьому випадку є Головне управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області.
Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для задоволення щодо нього позовних вимог.
З приводу дати, з якої слід призначити пенсію позивачу, то суд зауважує, що згідно з п.1 ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
З аналізу наведеної норми Закону вбачається, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося до спливу трьох місяців з дня виникнення права на призначення такої пенсії.
Відтак з урахуванням наведеного, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, для реалізації ним у повній мірі гарантованого Конституцією України права на належне пенсійне забезпечення, порушеного протиправною відмовою відповідача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 31.03.2025, тобто з дня звернення за пенсією, зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 15.07.1988 по 06.12.1988, з 24.01.1991 по 18.02.1991, з 18.03.1993 по 26.01.2021, з 01.07.2021 по 31.03.2022, з 29.12.2022 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 31.03.2025.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому, ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позов підлягає до задоволення частково, то суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору розмірі 484,48 грн відповідно до квитанції № 3KRE-YYS8-T4FE від 19.05.2025 на суму 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області.
Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 07.04.2025 №192650012804 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 з 31.03.2025 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 15.07.1988 по 06.12.1988, з 24.01.1991 по 18.02.1991, з 18.03.1993 по 26.01.2021, з 01.07.2021 по 31.03.2022, з 29.12.2022 по 31.08.2023, з 01.09.2023 по 31.03.2025.
В задоволенні інших вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 (сорок вісім) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25 серпня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач: - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: майдан Волі, 3, м.Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
- Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (місцезнаходження: вул. Кравчука, 22В, м.Луцьк, Луцький р-н, Волинська обл., 43026, код ЄДРПОУ: 13358826).
Головуючий суддя Мандзій О.П.