ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" серпня 2025 р. справа № 300/3961/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ), 05.06.2025 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області) в якому просить:
визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 21.04.2025 №092350007241 щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
зобов'язати відповідача здійснити з 15.11.2023 перерахунок і виплату ОСОБА_1 розміру пенсії з врахуванням заробітної плати (доходу) за період роботи в російській федерації на підставі довідки від 29.03.2021 № Б-72, довідка від 29.03.2021 № Б-73, від 09.06.2021 № 162-Б/ОЗ, від 26.03.2021 № 089, від 02.04.2021 №№ 105, 106, від 09.04.2021 № 01V1/2/KM-135 та № 01/1/1/КМ-136, від 16.05.2012 № 125 та здійснювати її виплату з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі №300/12/24, яке набрало законної сили 23.01.2025, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком від 21.11.2023 № 092350007241, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 17.01.1989 по 03.03.2022, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 15.11.2023 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні. Так, позивачу на виконання вказаного судового рішення призначено пенсію за віком. В той же час, відповідачем протиправно, на думку позивача, не зараховано заробітну плату відображену у довідках від 29.03.2021 № Б-72, довідка від 29.03.2021 № Б-73, від 09.06.2021 № 162-Б/ОЗ, від 26.03.2021 № 089, від 02.04.2021 №№ 105, 106, від 09.04.2021 № 01V1/2/KM-135 та № 01/1/1/КМ-136, від 16.05.2012 № 125. Позивач зазначив, що у відповідача наявні необхідні документи, які підтверджують розмір заробітної плати у спірний період, а такі суми підлягали врахуванню при визначенні розміру пенсії на підставі статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач вважає бездіяльність щодо врахування заробітної плати за вказані періоди протиправною та такою, що порушує його права на отримання пенсії в належному розмірі, тому просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області здійснити з 15.11.2023 перерахунок та виплату пенсії в Житомирській області із врахуванням заробітної плати отриманої за вищевказані періоди відповідно до довідок про заробітну плату від 29.03.2021 № Б-72, довідка від 29.03.2021 № Б-73, від 09.06.2021 № 162-Б/ОЗ, від 26.03.2021 № 089, від 02.04.2021 №№ 105, 106, від 09.04.2021 № 01V1/2/KM-135 та № 01/1/1/КМ-136, від 16.05.2012 № 125.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.06.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.62-63).
Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області скористалося правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду через підсистему «Електронний суд» 26.06.2025. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи. Зазначила, що на момент звернення позивача до пенсійного органу із заявою щодо врахування для обчислення пенсії заробітної плати Угода про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення є нечинною. Довідки неможливо взяти до уваги, оскільки з 01 січня 2023 року росія припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Представник відповідача обґрунтувала, що винесено рішення про відмову у перерахунку пенсії № 092350007241 від 21.04.2025 прийняте в зв'язку з відсутністю інформації щодо неодержання позивачем пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, відтак вважає дане рішення правомірним та вмотивованим. Просила суд в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити (а.с.66-68).
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці, в порядку черговості, за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, судом встановлено такі обставини.
ОСОБА_1 , 15.11.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 та відповідними документами.
За результатом розгляду заяви позивача, за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняло рішення № 092350007241 від 21.11.2023, яким ГУ ПФУ у Львівській області відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV, у зв'язку з відсутністю страхового стажу та непідтвердженням пільгового стажу. Вказаним рішенням встановлено, що вік заявника 56 років 8 місяців 22 дні, страховий стаж - 9 років 10 місяців 15 днів, пільговий стаж - не підтверджено. За результатом розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано:
- всі періоди роботи після 01.01.1992 згідно трудової книжки від 04.06.1984, вкладишів до трудових книжок від 14.09.2021, від 19.04.2006 та довідок виданих РФ, оскільки відповідно Закону України від 23.12.2022 "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року" до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991;
до пільгового стажу роботи за Списком № 2 неможливо зарахувати:
- період роботи з 17.01.1989 по 18.01.1990, згідно довідки від 11.03.2021 № 01/01/11/07/02/01-01/1-4-39, виданої ПАТ "Укрнафта" про роботу в НГДУ Надвірнанафтогаз, оскільки подана довідка підписана керівником групи кадрових сервісів, старшим фахівцем (підтвердження повноважень на підписи та документи про зв'язок між ПАТ "Укрнафта" та НГДУ "Надвірнанафтогаз" в ЕПС відсутні);
- а також всі періоди пільгової роботи, згідно довідок, виданих РФ (№219 від 27.11.2007; №335 від 19.06.2019; №279 від 25.09.2015; №РН-14-20-Б-56-21 від 30.03.2021; №258 від 05.04.2021)
Вказані обставини встановлені рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі №300/12/24, яке набрало законної сили 23.01.2025.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі №300/12/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком від 21.11.2023 № 092350007241, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди роботи з 17.01.1989 по 03.03.2022, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 15.11.2023 та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
На виконання вказаного судового рішення, Головним управлінням ПФУ в Львівській області призначено ОСОБА_1 пенсію за віком, враховуючи зазначені періоди роботи.
При цьому, пенсію обчислено без врахування заробітної плати відповідно до довідок від 29.03.2021 № Б-72, довідка від 29.03.2021 № Б-73, від 09.06.2021 № 162-Б/ОЗ, від 26.03.2021 № 089, від 02.04.2021 №№ 105, 106, від 09.04.2021 № 01V1/2/KM-135 та № 01/1/1/КМ-136, від 16.05.2012 № 125.
Не погодившись із розрахунком розміру пенсії, позивач звернувся з заявою від 14.04.2025 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо перерахунку пенсії на підставі довідок про заробітну плату.
За результатом розгляду заяви позивача, за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області прийнято рішення від 21.04.2025 №092350007241 вказало, зокрема, що при обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 не взято довідки про заробітну плату від 29.03.2021 № Б-72 № Б-73 (видані адміністрацією міста Ноябрськ), від 09.06.2021 № 162-Б/ОЗ (видану Архівним відділом адміністрації м. Радужний»), від 26.03.2021 № 089 (видану ТОВ «Обьнефтеремонт»), від 02.04.2021 №№ 105, 106 (видані ТОВ «ДенКаРс»), від 09.04.2021 № 01V1/2/KM-135 та № 01/1/1/КМ-136 (видані АТ «Газпромнефть-Ноярськнефтегаз»), від 16.05.2012 № 125,( видану ВАТ «Білоруським управлінням по наповненню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин»), оскільки з 01 січня 2023 року росія припиняє участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (а.с.13-14).
Позивач вважаючи такі дії відповідача щодо врахування заробітної плати протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, звернувся до суду з метою захисту своїх прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Суд зазначає, що на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 по справі №300/12/24, яке набрало законної сили 23.01.2025, ОСОБА_1 зараховано до страховою стажу спірні періоди його роботи в підприємствах, що знаходяться на території російської федерації та призначено пенсію за віком.
Водночас, обставини, встановлені згаданим рішенням суду доказуванню в даній адміністративній справі не підлягають та додаткового судового захисту не потребують у відповідності до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України.
Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії врегульований статтею 40 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац 5 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV).
Частиною четвертою статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок від 25.11.2005 №22-1).
Згідно абзацу 2 підпункту 3 пункту 2.1 Порядку від 25.11.2005 №22-1, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30.06.2000 (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 вищевказаного Порядку від 25.11.2005 №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Водночас, згідно пункту 4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;
4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Окрім того, відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
З аналізу вищевказаних норм слідує, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період.
Отже, при зверненні особи із заявою про призначення пенсії, а також поданні особою документів, що підтверджують відомості про трудовий стаж та заробітну плату, пенсійний орган у першу чергу має здійснити дії відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, а у разі виникнення сумніву щодо обґрунтованості та достовірності поданих документів перевірити їх у визначеному законом порядку.
В ході розгляду адміністративної справи судом встановлено, що 14.04.2025 позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати відповідно до довідок від 29.03.2021 № Б-72 № Б-73 (видані адміністрацією міста Ноябрськ) (а.с.18-19), від 09.06.2021 № 162-Б/ОЗ (видану Архівним відділом адміністрації м. Радужний») (а.с.21), від 26.03.2021 № 089 (видану ТОВ «Обьнефтеремонт») (а.с.17), від 02.04.2021 №№ 105, 106 (видані ТОВ «ДенКаРс») (а.с.22-23), від 09.04.2021 № 01V1/2/KM-135 та № 01/1/1/КМ-136 (видані АТ «Газпромнефть-Ноярськнефтегаз») (а.с.24-25), від 16.05.2012 № 125,( видану ВАТ «Білоруським управлінням по наповненню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин»). Дані довідки містять помісячні суми, з яких нараховувались страхові внески до пенсійного органу.
Окрім того, зазначені довідки засвідчені печатками підприємств, підписані уповноваженими особами, містять дані про фактичні суми заробітної плати позивача, а також містять інформацію щодо місцезнаходження і адресу підприємства, яким видані такі довідки.
При цьому, відповідачем не доведено те, що відомості про розмір заробітної плати, які відображені у спірній довідці, не підтверджуються первинними документами.
Вищенаведене дає підстави зробити висновок, що відмова відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з врахуванням відомостей згаданої довідки при зарахуванні до стажу періоду роботи, охоплений періодом, зазначеного у вказаній довідці, є протиправною.
Відповідач у спірному рішенні та у відзиві на позовну заяву стосовно зарахування даних заробітної плати, отриманої на території російської федерації, послався на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.
Однак, суд визнає такі доводи пенсійного органу неприйнятними, адже у силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода від 13.03.1992) закріплено принцип територіальності, згідно з яким пенсійне забезпечення громадян держав-учасників здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
При цьому, метою Угоди від 13.03.1992 є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань “відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди». Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди від 13.03.1992 встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держав-учасниць угоди.
Згідно з частини 3 статті 6 Угоди від 13.03.1992, обчислення пенсій провадиться із заробітку за періоди роботи, які зараховуються у трудовий стаж.
Отже, наведені положення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Більше того, припинення участі російської федерації в Угоді, так само, як і набрання чинності Законом №2783-ІХ “Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993», не є підставою для відмови в обчисленні пенсії позивача з урахуванням даних заробітної плати отриманої на території рф, адже така отримана ним до ухвалення відповідних рішень.
Окрім того, суд зауважує, що питанню припинення участі російської федерації в Угоді від 13.03.1992 стосовно позивача вже надавався висновок у рішенні Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2023 у справі №300/5317/23, в якій суд також констатував, що виникнення правовідносин, зокрема здобуття спірного загального страхового трудового стажу позивачем, мало місце до виходу Держави Україна та російської федерації з Угоди, вчиненої 13.03.1992, тому її положення підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обставини, встановлені згаданим рішенням суду доказуванню в даній адміністративній справі не підлягають та додаткового судового захисту не потребують у відповідності до вимог ч. 4 ст. 78 КАС України.
Крім того, суд зазначає, що надані позивачем первинні документи, зокрема довідки від 29.03.2021 № Б-72, довідка від 29.03.2021 № Б-73, від 09.06.2021 № 162-Б/ОЗ, від 26.03.2021 № 089, від 02.04.2021 №№ 105, 106, від 09.04.2021 № 01V1/2/KM-135 та № 01/1/1/КМ-136, від 16.05.2012 № 125 не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії тільки з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на отримання пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Внаслідок чого, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні.
Окрім того, згідно із частиною 2 статті 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Як визначено статтею 1 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (пункт 1 частини 1 статті 24 Закону №1058-ІV).
За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частини 16 статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.
Суд зазначає, що у довідках про заробітну плату від 29.03.2021 № Б-72 № Б-73 (видані адміністрацією міста Ноябрськ), від 09.06.2021 № 162-Б/ОЗ (видану Архівним відділом адміністрації м. Радужний»), від 26.03.2021 № 089 (видану ТОВ «Обьнефтеремонт»), від 02.04.2021 №№ 105, 106 (видані ТОВ «ДенКаРс»), від 09.04.2021 № 01V1/2/KM-135 та № 01/1/1/КМ-136 (видані АТ «Газпромнефть-Ноярськнефтегаз»), від 16.05.2012 № 125, (видану ВАТ «Білоруським управлінням по наповненню нафтовіддачі пластів і капітального ремонту свердловин»), вказано, що із всіх сум заробітної плати, включених у довідку, здійсненні відрахування до Пенсійного фонду російської федерації у відповідності до встановлених тарифів.
Суд зазначає, що подібні правові висновки були відображені Верховним Судом у правовідносинах щодо врахування при призначенні та обчисленні пенсії довідок, виданих підприємствами, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території (справи №583/392/17, №234/3038/17, №360/1628/17).
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про протиправність спірного рішення відповідача, яким останній відмовив здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з врахуванням заробітної плати (доходу) за період роботи в російській федерації відповідно до довідок від 29.03.2021 № Б-72, довідка від 29.03.2021 № Б-73, від 09.06.2021 № 162-Б/ОЗ, від 26.03.2021 № 089, від 02.04.2021 №№ 105, 106, від 09.04.2021 № 01V1/2/KM-135 та № 01/1/1/КМ-136, від 16.05.2012 № 125.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
У даному випадку, належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача здійснити з 15.11.2023 перерахунок пенсії позивача з врахуванням заробітної плати відображеної у довідках від 29.03.2021 № Б-72, довідка від 29.03.2021 № Б-73, від 09.06.2021 № 162-Б/ОЗ, від 26.03.2021 № 089, від 02.04.2021 №№ 105, 106, від 09.04.2021 № 01V1/2/KM-135 та № 01/1/1/КМ-136, від 16.05.2012 № 125 та здійснити виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи вищевикладені висновки, суд вважає, що позовна заява підлягає до задоволення.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 гривень згідно із квитанцією про сплату судового збору від 03.06.2025 за №8667-6469-1398-0224 (а.с.10).
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ -13559341, вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003) про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 21.04.2025 №092350007241 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ -13559341, вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003) здійснити з 15.11.2023 перерахунок і виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) розміру пенсії з врахуванням заробітної плати (доходу) за період роботи в російській федерації на підставі довідки від 29.03.2021 № Б-72, довідок від 29.03.2021 № Б-73, від 09.06.2021 № 162-Б/ОЗ, від 26.03.2021 № 089, від 02.04.2021 №№ 105, 106, від 09.04.2021 № 01V1/2/KM-135 та № 01/1/1/КМ-136, від 16.05.2012 № 125.
Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ -13559341, вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Відповідачу рішення надіслати через підсистему “Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ “Мої справи».
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.