ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"26" серпня 2025 р. справа № 300/4304/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ), 19.06.2025 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також - третя особа, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про:
1) визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.06.2025 за №091630024468;
2) зобов'язання відповідача зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 24.08.2000 по 30.09.2000, з 01.10.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.03.2001, з 01.10.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2004 по 31.03.2004, з 01.06.2004 по 31.12.2004, з 01.02.2005 по 31.12.2005, з 01.02.2006 по 30.09.2006, з 01.10.2006 по 31.12.2006, з 01.02.2007 по 31.03.2007, з 01.07.2007 по 30.09.2007, з 01.10.2007 по 31.12.2007, а також призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27.05.2025 - з дня звернення за пенсією.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що пенсійним органом протиправно і необґрунтовано прийнято рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності у позивача необхідного страхового стажу роботи. Позивач наголошує, що вона досягла необхідного віку та набула достатнього страхового стажу для призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку із цим, позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії. Однак, відповідачем протиправно відмовлено у її призначенні згідно спірного рішення від 04.06.2025 за №091630024468. Позивач вважає, що відповідачем, відмовляючи у призначенні ОСОБА_1 , порушено норми матеріального та процесуального права, а тому ОСОБА_1 просить суд призначити пенсію за віком з дня звернення за пенсією.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.06.2025 дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку позовної заяви
У зв'язку із усуненням недоліків позовної заяви, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.07.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
17.07.2025 від Головного управління ПФУ в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Так, зазначено, що відповідачем за результатами розгляду заяви позивача і доданих до неї документів прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Представник також зазначила, що у зв'язку з тим, що за спірні періоди здійснення підприємницької діяльності позивачем не сплачено внески до Пенсійного фонду України та взагалі відсутні відомості у довідці Форми ОК-5, в Головного управління відсутні правові підстави для врахування таких періодів роботи до страхового стажу, а також для врахування заробітку за ці періоди. Таким чином, відповідач вважає, що спірне рішення від 04.06.2025 №091630024468 прийнято Головним управлінням правомірно та відповідно до вимог чинного законодавства, тому не підлягає скасуванню (а.с. 51-54).
Третя особа - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області скористалося правом на подання пояснення щодо позову, які надійшли на адресу суду 18.07.2025. Так, щодо заявлених позовних вимог представник третьої особи заперечила та зазначила, зокрема, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж, можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01.07.2000 - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01.07.2000 - довідка із бази даних реєстру зарахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. З огляду на викладене, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладених у заявах по суті справи, встановив наступне.
ОСОБА_1 , відповідно до відомостей паспорта громадянина України, який міститься у матеріалах справи, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6).
27.05.2025 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про призначення пенсії по віку (а.с. 14).
Після опрацювання системою поданої заяви, згідно принципу екстериторіальності органом, що призначає пенсію, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
За результатами розгляду поданих позивачем до заяви документів ГУ ПФУ в Донецькій області згідно рішення від 04.06.2025 за №091630024468 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Так, у вказаному рішенні вказано, що страховий стаж позивача становить 31 рік 14 днів. Також відмічено, що до страхового стажу не зараховано періоди ведення підприємницької діяльності згідно патенту № НОМЕР_1 з 01.07.2004 по 31.10.2004, згідно патенту № НОМЕР_2 з 01.11.2004 по 31.12.2004, згідно патенту № НОМЕР_3 з 01.02.2005 по 31.03.2005, згідно патенту № НОМЕР_4 з 01.04.2005 по 30.06.2005, згідно патенту № НОМЕР_5 з 01.07.2005 по 30.09.2005, згідно патенту № НОМЕР_6 з 01.10.2005 по 31.12.2005, згідно патенту № НОМЕР_7 з 01.02.2006 по 31.03.2006, оскільки відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб про сплату страхових внесків (а.с. 15).
Вважаючи таку відмову пенсійного органу у призначенні пенсії протиправною та необґрунтованою, позивач звернулася до суду з метою захисту свого порушеного права.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на момент врегулювання спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Водночас, у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини 1 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Частинами 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Умови призначення пенсії за віком, зокрема вік та необхідний страховий стаж передбачено статтею 26 Закону №1058-IV. Так, вказаною статтею передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Як слідує із матеріалів справи, вік позивача в даному випадку не є спірним. Водночас, спірним є кількість здобутого позивачем страхового стажу.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою: ТП = Св : В, де:
ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;
Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;
В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.
Частиною 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004, передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно підпункту 1 пункту 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Тобто, після 01.07.2000 необхідною передумовою для зарахування фізичній особі-підприємцю страхового стажу є підтвердження сплати страхових внесків за відповідний період.
Окрім того, згідно з Порядком №22-1, для підтвердження страхового стажу до 01.01.2004 подаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, а за період роботи починаючи з 01.01.2004 - за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з Порядком №637, за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, до трудового стажу зараховується - час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці за період до 1 травня 1993, а також, час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства.
Зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців періоди проведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. - на підставі довідки про реєстрацію особи як суб'єкта підприємницької діяльності. Або довідки, виданої податковою інспекцією про перебування на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку.
Згідно пункту 2.1 Порядку 22-1, період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності (крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування), з 01.07.2000 підтверджується - довідкою з бази даних Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-5). Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01.01.2004 підтверджується спеціальним торговим патентом або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01.01.2004 - довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно надається довідка про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності.
Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2020 у справі №414/1864/16-а.
Таким чином, обов'язковою умовою для зарахування до страхового стажу періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сам лише факт сплати за такий період внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (єдиного соціального внеску) незалежно від їх розміру.
На підставі аналізу наведених правових норм, суд дійшов зазначає, що до страхового стажу включаються періоди здійснення особою підприємницької діяльності, зокрема, за таких умов:
- з 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб- підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб'єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 - додатково лише за умови сплати страхових внесків;
- з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування зараховуються до страхового стажу за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів, що підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (за формою 5-ОК).
Окрім цього, відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Також суд зауважує, що діючим в 2000-2010 роках Законом України від 13.02.1998 №129/98-ВР «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» було передбачено перерахування 10% від суми фіксованого податку до Пенсійного фонду, а 90% - до місцевого бюджету.
Наказом Міністерства фінансів України №233 від 10.11.1998, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.11.1998 за №741/3181 «Про затвердження Порядку перерахування до Пенсійного фонду України 10 відсотків від сум фіксованого податку, що надходять до відповідних місцевих бюджетів» був визначений механізм відрахування коштів до Пенсійного фонду України від сум фіксованого податку.
Таким чином, отримання особою доходу передбачає сплату відповідних податків, при цьому адмініструє сплату податків відповідний податковий орган.
Адміністрування сплати страхових внесків (єдиного внеску) так само покладено на відповідний державний орган. Особа не може нести відповідальність за наповнення Реєстру застрахованих осіб.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №640/25128/19.
Такм чином, суд погоджується із позивачем, що позивач не може бути позбавлена права на зарахування до страхового стажу періоду зайняття нею підприємницькою діяльністю протягом, зокрема, 2000-2007 років, у зв'язку із відсутністю в контролюючих органів відповідних відомостей, що не залежать від волі позивачки та не можуть ставитись їй у вину.
В той же час, суд також звертає увагу, що згідно з пунктом 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону такий період включається за наявності додаткової умови - сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).
Так, судом з матеріалів справи встановлено, що позивач протягом, зокрема, 2000-2008 років здійснювала підприємницьку діяльність та була зареєстрована фізичною особою-підприємцем.
При цьому, період перебування ОСОБА_1 на обліку, як фізичної особи-підприємця у вказаний період пенсійним органом не заперечується та підтверджено у листі від 29.10.2024 №8873-7478/Д-02/8-0900/24 (а.с. 20-21).
Окрім цього, судом встановлено сплату ОСОБА_1 страхових внесків, що підтверджується наступними доказами:
1) патентами №029524 з 01.06.2004 по 30.06.2004 (а.с. 27), патент № НОМЕР_1 з 01.07.2004 по 31.10.2004 (зв. ст. а.с. 27), патент № НОМЕР_2 з 01.11.2004 по 31.12.2004 (а.с. 28), патент № НОМЕР_3 з 01.02.2005 по 31.03.2005 (зв. ст. а.с. 28), патент № НОМЕР_4 з 01.04.2005 по 30.06.2005 (а.с. 29), патент № НОМЕР_5 з 01.07.2005 по 30.09.2005 (зв. ст. а.с. 29), патент № НОМЕР_6 з 01.10.2005 по 31.12.2005 (а.с. 30), патент № НОМЕР_7 з 01.02.2006 по 31.03.2006 (зв. ст. а.с. 30), якими підтверджується сплата внесків за періоди 01.06.2004 по 31.12.2004, з 01.02.2005 по 31.12.2005, з 01.02.2006 по 30.09.2006.
2) листом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 29.10.2024 №8873-7478/Д-02/8-0900/24 (а.с. 20-21), наданого у відповідь на заяву від 01.10.2024 (а.с. 18-19). Так, у вказаному листі пенсійний орган підтвердив, що за даними підсистеми обліку сплати страхових внесків по ОСОБА_1 наявна наступна інформація: за період з 01.01.2004 по 01.01.2008 роки до бюджету Пенсійного фонду України від ОСОБА_1 як підприємця надійшло страхових внесків, як частина фіксованого податку (10%), на загальну суму 191,02 грн, а саме: 07.06.2004 - 35,03 грн, 25.04.2005 - 15,00 грн, 04.07.2005 - 15,00 грн, 07.10.2005 - 15,00 грн, 01.02.2006 - 10,00 грн, 17.03.2006 - 15,99 грн, 14.07.2006 - 15,00 грн, 06.10.2006 - 15,00 грн, 09.02.2007 - 10,00 грн, 13.04.2007 - 15,00 грн, 10.07.2007 - 15,00 грн, 04.10.2007 - 15,00 грн.
3) одержаним пенсійним органом в квітні 2004 року розрахунком авансових сум страхових внесків за ІІ, ІІІ, ІV квартали 2004 року, тобто за періоди з 01.04.2004 по 31.12.2004 (а.с. 23).
4) квитанцією №4688231 від 23.12.2010 в призначенні платежу якої міститься інформація про сплату за десять місяців 2010 року (які зараховані до стажу) та за 2005 рік. Отримувачем вказано ПЕНСІЙНИЙ ФОНД (а.с. 23).
5) квитанцією №134 від 03.07.2000, в якій міститься інформація про сплату за 7-9 місяці 2000 року (липень, серпень, вересень 2000 року) (зв. ст. а.с. 24). При цьому, суд звертає увагу, що згідно розрахунку стажу позивача (а.с. 16), зарахованим є тільки період з 01.07.2000 по 23.08.2000, а період з 24.08.2000 по 30.09.2000 чомусь не зарахований.
6) квитанцією №0918/50012 від 16.11.2000, в якій міститься інформація про сплату за жовтень, листопад, грудень 2000 року (з 01.10.2000 по 31.12.2000) (а.с. 25).
7) квитанцією №1418/50057 від 11.01.2001, в якій міститься інформація про сплату за січень, лютий, березень 2001 року (з 01.01.2001 по 31.03.2001) (а.с. 25).
8) квитанцією №113 від 10.10.2001, в якій міститься інформація про сплату за жовтень, листопад, грудень 2001 року (з 01.10.2001 по 31.12.2001) (зв. ст. а.с. 25).
9) квитанцією №32243 від 21.01.2004, в якій міститься інформація про сплату за січень, лютий, березень 2004 року (з 01.01.2004 по 31.03.2004) (зв. ст. а.с. 26).
10) квитанцією №45.008.1/49 від 04.10.2006, в якій міститься інформація про сплату за четвертий квартал 2006 року (з 01.10.2006 по 31.12.2006) (а.с. 32).
11) квитанцією №482К_0001 від 08.02.2007, в якій міститься інформація про сплату за лютий і березень 2007 року (з 01.02.2007 по 31.03.2007) (а.с. 32).
12) квитанцією №4В0К_0007 від 06.07.2007, в якій міститься інформація про сплату за третій квартал 2007 року (з 01.07.2007 по 30.09.2007) (зв. ст. а.с. 32).
13) квитанцією №4В0К_0049 від 02.10.2007, в якій міститься інформація про сплату за четвертий квартал 2007 року (з 01.10.2007 по 31.12.2007) (а.с. 33) та актом перевірки податкового органу від 21.12.2010, в якому встановлено сплату мною фіксованого податку (в складі якого мною як фізичною особою-підприємцем сплачено єдиний соціальний внесок (ЄСВ)), в тому числі за четвертий квартал 2007 року (з 01.10.2007 по 31.12.2007) (а.с. 36-38).
14) листом ГУ ДПС в Івано-Франківській області від 01.12.2020 №6052/10/09-19-04-15-30, в якому констатовано, що ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_8 ) перебувала на податковому обліку у статусі фізичної особи - підприємця з 25.02.2000 по 28.01.2011, з 29.09.2017 по 18.12.2020. Відповідно до інформаційних баз даних, наявних в ГУ ДПС в Івано- Франківській області ФОП ОСОБА_1 в періоді з 01.01.2000 по 31.12.2003 здійснювала діяльність на загальній системі оподаткування, чистий дохід у 2000 році склав 49 грн., у 2001 році -64 грн., у 2002 році-173 грн., у 2003 році - 122 грн (а.с. 40).
Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд констатує, що позивачем підтверджено факт зайняття нею підприємницькою діяльністю у спірні періоди, а тому такі періоди, зокрема з 24.08.2000 по 30.09.2000, з 01.10.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.03.2001, з 01.10.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2004 по 31.03.2004, з 01.06.2004 по 31.12.2004, з 01.02.2005 по 31.12.2005, з 01.02.2006 по 30.09.2006, з 01.10.2006 по 31.12.2006, з 01.02.2007 по 31.03.2007, з 01.07.2007 по 30.09.2007, з 01.10.2007 по 31.12.2007 мають бути зараховані до загального страхового стажу позивача.
При цьому, суд зауважує, що після зарахування вказаних періодів, загальний страховий стаж позивача становитиме понад необхідних 32 роки.
Із урахуванням вищевикладеного, суд вважає обґрунтованим доводи позивача щодо протиправного характеру рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.06.2025 за №091630024468 про відмову в призначенні пенсії за віком позивачу, у зв'язку із чим дане рішення підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене та з огляду на встановлені у справі обставини щодо подання позивачем пенсійному органу разом із заявою від 27.05.2025 всіх необхідних документів, при наявності всіх встановлених законодавством умов для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком (страховий стаж позивача складає більше необхідних 32 років та досягнення пенсійного віку), суд дійшов висновку про те, що позивач не може бути позбавленою гарантованого Державою Україна пенсійного забезпечення, а тому, на думку суду, остання має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд також зазначає, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Так, умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пільгової пенсії визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
На переконання суду, за наявності формальних підстав для відмови позивачу в призначенні пенсії за віком, законної мети такої відмови, яка спрямована на те, щоб відповідна пенсія була призначена тим особам, які мають на це законне право, в той же час позбавлення позивача права на призначення пенсії за віком, за встановлених судом вище обставин, буде не пропорційним втручанням в її право на отримання відповідних пенсійних виплат, гарантоване статтею 1 протоколу 1 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод.
При вирішенні даного спору суд також бере до уваги, що завданням адміністративного судочинства, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.
Так, Верховним Судом у справі №580/1617/19 зазначено, що адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд зазначає, що за загальним правилом, встановленим ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Суд зауважує, що оскільки у разі настання визначених законодавством умов, пенсійний орган зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву особи у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. ПФУ не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у даному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень, а підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини.
Отже, єдиним ефективним засобом правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який повністю виключить для пенсійного органу можливість невиконання чи неналежного виконання рішення суду при призначенні пенсії, буде визнання рішення суб'єкта владних повноважень протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, а саме: зарахувати позивачу спірні періоди здійснення підприємницької діяльності до загального страхового стажу, а також призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27.05.2025 - з дня звернення за пенсією.
Згідно з вимогами статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час розгляду справи відповідач доводи позивача не спростував.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У матеріалах даної справи містяться докази понесення позивачем судових витрат в розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією №3067-6758-8721-7925 від 30.06.2025 (а.с. 46).
Таким чином, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ - 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121, тимчасова адреса для листування: вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, 49008), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 04.06.2025 за №091630024468.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ - 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121, тимчасова адреса для листування: вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, 49008) зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 ) до загального страхового стажу періоди здійснення підприємницької діяльності з 24.08.2000 по 30.09.2000, з 01.10.2000 по 31.12.2000, з 01.01.2001 по 31.03.2001, з 01.10.2001 по 31.12.2001, з 01.01.2004 по 31.03.2004, з 01.06.2004 по 31.12.2004, з 01.02.2005 по 31.12.2005, з 01.02.2006 по 30.09.2006, з 01.10.2006 по 31.12.2006, з 01.02.2007 по 31.03.2007, з 01.07.2007 по 30.09.2007, з 01.10.2007 по 31.12.2007, а також призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27.05.2025 - з дня звернення за пенсією.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ - 13486010, пл. Соборна, 3, м. Слов'янськ, Донецька область, 84121, тимчасова адреса для листування: вул. Надії Алексєєнко, 106, м. Дніпро, 49008) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 ) сплачений нею судовий збір в розмірі 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Відповідачу та третій особі рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов'язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.