25 серпня 2025 року м. Житомир справа № 240/20353/25
категорія 105000000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Майстренко Н.М., розглядаючи скаргу Військової частини НОМЕР_1 до Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марії Ковалевської про зупинення вчинення виконавчих дій та скасування постанов,
встановив:
Військова частина НОМЕР_1 звернулась в Житомирський окружний адміністративний суд зі скаргою на дії виконавця, у якій просить зупинити вчинення виконавчих дій та скасувати постанови про стягнення виконавчого збору та накладення штрафів за виконавчими провадженнями № 78271599 від 04.06.2025 року, № 7827151 від 04.06.2025 року, № 78271, № 78284983 від 05.06.2025 року, № 78285042 від 05.06.2025 року, у яких боржником є Військова частина НОМЕР_1 .
Перевіряючи матеріали поданої скарги на відповідність її вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам даної норми Кодексу з наступних підстав.
Згідно зі статтею 36 Закону України від 02.06.2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" рішення, дії чи бездіяльність приватного виконавця можуть бути оскаржені у порядку, встановленому законом.
Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, визначені статтею 287 КАС України. Дані справи віднесені до окремих категорій термінових адміністративних справ, які розглядаються в порядку позовного провадження (параграф 2 Глава 11 КАС України).
Зокрема, відповідно до частини першої вказаної статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Учасниками справи є сторони (позивач та відповідач), треті особи (ч. 1 ст. 42 КАС України).
Відтак, у разі оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця позивачу необхідно звернутися до суду з позовною заявою з дотримання вимог КАС України. Тобто, формою звернення до суду щодо оскарження дій, бездіяльності та рішень суб'єкту владних повноважень (державного виконавця) є позовна заява, вимоги до якої встановлено статтею 160 КАС України.
В порушення зазначеної норми КАС України військова частина звернулась до адміністративного суду не з позовною заявою, а зі скаргою.
Крім того, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Як встановлено з прохальної частини скарги, військова частина просить зупинити вчинення виконавчих дій та скасувати постанови у різних виконавчих провадженнях.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу згідно ч.1 ст.5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Суд зазначає, що обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України. Суд також зауважує, що цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Виходячи з наведеного, вимоги поданої Військовою частиною НОМЕР_1 скарги не відповідають приписам статті 5 КАС України
Частиною 1 статті 172 КАС України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
За своїм процесуальним призначенням інститут об'єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
Отже, порушенням правила об'єднання вимог, є об'єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Предметом оскарження у скарзі є дії чи бездіяльність в.о. начальника Відділу Житомирського відділу ДВС у Житомирському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), вчинених в окремих різних виконавчих провадженнях, у яких виконуються різні виконавчі листи, стягувачами у яких є різні фізичні особи.
Позов не може розглядатися в одному провадженні в силу вимог Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідно до частини 1 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Також позивачу необхідно врахувати, що відповідно до статей 4 та 5 Закону України "Про судовий збір" до позовної заяви має бути додано документ про сплату судового збору у встановленому розмірі, або докази на підтвердження підстав для звільнення, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру.
Серед іншого, за приписами частини 2 статті 287 КАС України у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Військова частина, звертаючись з цією скаргою, встановлений вказаною нормою строк пропустила.
При цьому заяву про поновлення пропущеного строку з доказами на підтвердження поважних причин його пропуску суду не надано.
Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене, подану скаргу слід залишити без руху з наданням Військовій частині строку для усунення її недоліків шляхом приведення скарги у відповідність до вимог КАС України з урахуванням викладених у цій ухвалі висновків суду, а також подання до суду:
- клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав та документально обґрунтованих доводів для поновлення строку звернення з вказаним позовом до суду;
- доказів сплати судового збору у встановленому Законом України "Про судовий збір" порядку та розмірі;
- позовної заяви у кількості примірників відповідно до складу учасників справи, з приведенням вимог у відповідність до норм статті 5 КАС України та з урахуванням висновків суду, викладених у цій ухвалі.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 КАС України, суд
ухвалив:
Скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без руху.
Військовій частині НОМЕР_1 усунути зазначені в ухвалі суду недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення скарги без руху.
Копію ухвали про залишення скарги без руху надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення.
У разі якщо недоліки скарги не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовну заяву буде повернуто заявнику.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя Н.М. Майстренко