про продовження процесуального строку
26 серпня 2025 року ЛуцькСправа № 140/8579/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Сорока Ю.Ю., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Командира військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними дії та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (через представника ОСОБА_2 ) звернулася з позовом до Командира військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними дії щодо встановлення статусу «самовільне залишення частини» стосовно ОСОБА_3 .
Зобов'язання військової частини НОМЕР_1 скасувати рішення про встановлення статусу СЗЧ.
Зобов'язання військової частини НОМЕР_1 провести повторне службове розслідування з урахуванням нових доказів (витягів з ЄРДР, реєстру зниклих безвісти, наказів, рапортів) та за його результатами визначити статус «зниклий безвісти за особливих обставин».
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви у спосіб:
- подання до суду належним чином оформленої позовної заяви відповідно до вимог статті 160 КАС України з чітким нормативним обґрунтуванням порушених прав та конкретизованим, ефективним способом відновлення порушених прав, з урахуванням висновків суду;
- подання (надіслання) до суду документу про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн за подання позову або надання доказів на підтвердження майнового стану, який унеможливлює сплату судового збору.
Копію вказаної ухвали позивач одержав 11 серпня 2025 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
14 серпня року до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків. До заяви позивач додав нову редакцію позовної заяви, проте позивачем не надано до суду документу про сплату судового збору, натомість подала клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення по справі №140/8579/25.
За приписами частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України “Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 01.01.2025 складає 3028,00 гривні.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України “Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як слідує із тексту позовної заяви, позивачем об'єднано вимоги немайнового характеру. Оскільки позивач подав позовну заяву із двома вимогами немайнового характеру, тому вона повинна бути оплачена судовим збором у розмірі 2422,40 грн (тобто, 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб х 2).
Водночас разом з позовною заявою позивач подав клопотання про звільнення від сплати судового збору.
У даному клопотанні позивач зазначає, що є пенсіонером за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого Пенсійним фондом України 11.12.2007 року, термін дії - довічно. Розмір пенсії є єдиним джерелом існування позивача, що унеможливлює сплату судового збору у встановлений законом строк.
Клопотання про звільнення від сплати судового збору до задоволення не підлягає, з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Як передбачено частиною першою статті 8 Закону України “Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відтак, приписами вказаної статті встановлений виключний перелік умов, за яким позивачу може бути відстрочено чи розстрочено сплату судового збору, зменшено або звільнено від його сплати. Єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони. При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести обставини неможливості сплати судового збору. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням доступу до суду. Разом з тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2011 року у справі Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
У зв'язку з цим при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), відповідно до статей 132-133 КАС України, Закону №3674-VI, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви позивачем не додано доказів щодо власного майнового стану.
Отже, у суду відсутні належні правові підстави для звільнення від сплати судового збору.
За таких обставин, враховуючи наведене, суд вважає, що клопотання позивача про відстрочення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії.
За правилами статті 119 КАС України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Так, частинами другою, третьою статті 121 КАС України процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Враховуючи те, що станом на 25 серпня 2025 року існують підстави для залишення позовної заяви без руху, суд вважає за необхідне продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви на десять днів із дня вручення позивачу цієї ухвали.
Позивачу у цей строк необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. та подання до суду оригіналу відповідного розрахункового документу (квитанції, платіжного доручення тощо).
Керуючись статтями 118, 119, 121, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Продовжити процесуальний строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 до Командира військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконними дії та зобов'язання вчинити дії, на десять днів із дня вручення копії цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк, позовну заяву у визначеній частині буде повернуто позивачу.
Копію ухвали надіслати особі, що звернулась із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена
Суддя Ю.Ю. Сорока