Справа № 373/832/25
Провадження № 2/581/304/25
26 серпня 2025 року с-ще Липова Долина
Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого-судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання-Бочкун Л.І., розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Липова Долина цивільну справу загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини
Сутність заявленої до суду вимоги
У березні 2025 року представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , звернулася до суду із зазначеним вище позовом в інтересах ОСОБА_1 , який мотивувала тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , перебувають у шлюбі з 01 грудня 2023 року, від якого мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначила, що позивач проживає окремо від відповідача, донька подружжя проживає разом з мамою (позивачем) за адресою АДРЕСА_1 . Із квітня 2024 року відносини позивача з відповідачем поступово погіршувались, в результаті чого, між ними зникло взаєморозуміння. Причиною розпаду сім'ї стало відчуження одне від одного, яке виникло на підставі кардинальної різниці в поглядах на сімейне життя та через суттєві розбіжності в характерах, які не дають можливість зберегти сім'ю, а будь-які спроби примиритися не дали бажаних результатів, оскільки у позивача з відповідачем різні погляди на сімейне життя та обов'язки. Крім того жодні спроби поговорити не дали результату, на теперішній час позивач з відповідачем мають напружені відносини, постійно здійснюється психологічне насилля щодо позивача з боку відповідача. На даний час, офіційно зареєстрований шлюб між позивачем та відповідачем має формальний характер, позивач та відповідач не мають бажання продовжувати подальше подружнє життя, вести спільне господарство та спільний бюджет, оскільки це призводило лише до непорозумінь та сварок, внаслідок чого були втрачені почуття любові та поваги один до одного. Крім того, відповідач дозволяє собі образливі вислови в бік позивача, погрози життю позивача, та систематично здійснює психологічний, економічний, моральний тиск на останню, через що ОСОБА_5 отримує негативний приклад побудови сімейних відносин, що може призвести до морально-психологічних травм, та викривленого розуміння меж дозволеного в побудові сімейних стосунків та будування дружніх стосунків з однолітками та своїм оточенням. Оскільки відповідач вчиняє домашнє насильство, незалежно від стану розгляду порушеного кримінального провадження, цивільної справи або справи про адміністративне правопорушення щодо домашнього насильства, є доцільність про визначення місця проживання спільної доньки з позивачем (мамою дитини) за адресою АДРЕСА_1 . Також зазначала, що ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 03 березня 2025 року по справі №373/492/25 відкрито провадження про розірвання шлюбу та рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 07 липня 2024 року по справі №359/5839/24 задоволено позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_6 до досягнення дитиною повноліття, а також на утримання ОСОБА_1 , з якою проживає донька ОСОБА_6 , до досягнення дитиною трирічного віку. Наразі виникла необхідність звернутись до суду з позовною заявою про визначення місця проживання спільної дитини ОСОБА_6 . Позивачка має роботу та самостійний дохід (на даний час перебува у відпустці по догляду за дитиною до 3-х річного віку) і постійне місце проживання, спиртними напоями, не зловживає, до адміністративної відповідальності не притягувалась. Крім того за місцем фактичного проживання донька ОСОБА_5 має сталі зв'язки з сім'єю, проживає разом з позивачкою за місцем фактичного проживання створені усі необхідні умови для нормального розвитку та виховання дитини. Просила суд ухвалити рішення, яким визначити місцем проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 разом з матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Позиція позивача, представника позивача, відповідача, третьої особи по даній справі
Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи завчасно та належним чином повідомлена.
Представник позивачки ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, про підтримання заявленого позову у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 , буду належним чином повідомлений про час та місце розгляду, до суду не з'явився, подавав до суду заяву про визнання позову в повному обсязі, про розгляд справи за його відсутності.
Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації до суду не з'явився, надіславши до суду висновок про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та заяву про розгляд справи без участі представника, просив ухвалити рішення суду відповідно до діючого законодавства з максимальним врахуванням інтересів дитини.
Процесуальні дії суду у даній справі
Ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 23 червня 2025 у даній справі відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання на 01 серпня 2025 року о 09 год 00 хв з викликом сторін та третьої особи. 01 серпня 2025 року підготовче судове засідання відкладено на 26 серпня 2025 року на 11 год 00 хв. 26 серпня 2025 року спір вирішено по суті, ухвалено рішення суду в підготовчому судовому засіданні у зв'язку з визнанням позову відповідачем.
Установлені судом фактичні обставини даної справи
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 у с.Солонці Олешківського району Херсонської області, є громадянкою України, з 07 квітня 2021 року зареєстрована в АДРЕСА_2 , фактично проживає в АДРЕСА_3 , разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 01 грудня 2023 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , є матір'ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.23,29,33,48,49,53,54).
ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у с.Панасівка Липоводолинського району Сумської області, зареєстрований в АДРЕСА_4 , із 01 грудня 2023 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 , є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із якою фактичнно не проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та участі у її вихованні не приймає (а.с.22,28,34,48,50-51,52,57,65).
ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Києві, її батьками зареєстровані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_3 разом із матір'ю ОСОБА_1 , спостерігається в КВД для дітей ТОВ «Клініка «Денис» із 12 лютого 2024 року та отримує весь обсяг педіатричних послуг згідно з віко, в тому числі вакцинацію, огляди вузькими спеціалістами, загально клінічні та інструментальні обстеження, прийоми проводяться в супроводі мами ОСОБА_1 , яка виступає в ролі платника всіх отримуваних послуг, а саме: 19 грудня 2024 року останньою сплачено 4866 грн 00 коп, 25 січня 2025 року сплачено 6236 грн 00 коп (а.с.23,24,25,26,29,30,31,32,33,57).
Відповідно до довідок та листів Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції, ОСОБА_1 неодноразово зверталася із зверненнями із приводу домашнього насильства у квітні 2024 року її чоловіком ОСОБА_2 , даний факт також підтверджується копіями переписок позивача та відповідача, звернення позивача до місцевого підрозділу поліції (а.с.36,37,38,39-40,41,44,45,46,47).
Із висновку Служби у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається висловлення цим органом доцільності визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із матір'ю ОСОБА_1 (а.с.86,87,90,91-92,93).
Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі
Відповідно до ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до ч. 4 ст.29 ЦК України та ч. 1 ст. 160 СК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно з положеннями ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучатися зі своєю матір'ю.
Відповідно до статей 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Згідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Висновки суду по суті заявленої вимоги
Аналіз фактичних обставин справи та досліджених доказів підтверджує виникнення між сторонами у даній справі сімейних правовідносин, які врегульовані ст.ст.141,160,161 СК України, та іншими вищенаведеними нормами права.
Як убачається із досліджених матеріалів справи, ОСОБА_1 через свого представника звернулася до суду з позовом про визначення з нею місця проживання її дочки ОСОБА_4 , яка станом на день подання позову досягла півторарічного віку. Як установлено судом ОСОБА_4 проживає разом з мамою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . окремо від батька ОСОБА_2 , за місцем фактичного проживання донька ОСОБА_4 має сталі зв'язки із сформованою сім'єю, за місцем фактичного проживання створені усі необхідні умови для нормального розвитку та виховання дитини. Крім того, ОСОБА_2 висловлює собі образливі вислови у бік ОСОБА_1 та здійснює психологічний тиск на останню, через що ОСОБА_5 отримує негативний приклад побудови сімейних відносин, що може призвести до морально-психологічних травм, та викривленого розуміння меж дозволеного в побудові сімейних стосунків та будування дружніх стосунків з однолітками та своїм оточенням.
Відповідно до частини 2 статті 160 Сімейного Кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років визначається за спільною згодою батьків та дитини.
Із аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
У постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №204/6905/17 зазначено, що тлумачення статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Із системного тлумачення ст.3, ст.9 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.
Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, враховуючи створення матір'ю належних умов для проживання, навчання, виховання та забезпечення дитини, виходячи в першу чергу з інтересів малолітньої дитини, суд приходить до переконання про наявність підстави для визначення місця проживання малолітньої дитини разом із матір'ю, що відповідатиме якнайкращих інтересам самої дитини із огляду на установлене судом фактичне місце проживання дитини разом із матір'ю, яка безпосередньо опікується утриманням та вихованням дочки ОСОБА_6 .
Також відповідач позов визнав, не заперечуючи проти визначення місця проживання дитини разом із матір'ю (позивачем по справі), таке визнання позову відповідачем підлягає прийняттю судом у повному обсязі на підставі ч.4 ст.206 ЦПК України, оскільки така дія не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, включаючи дитину, та сторін по справі.
Крім цього, суд уважає обгрунтованим висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дитини разом із матір'ю, оскільки він сформульований на підставі оцінки сукупності всіх обставин справи, фактичних умов проживання дитини, ураховує усталені та позитивні відносини щодо спільного проживання дочки разом із своєю матір'ю.
Із урахуванням вищенаведеного, суд уважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат по справі
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до положень ст.ст.141,142 ЦПК України, врахувавши факт визнання відповідачем позову до початку розгляду даної справи по суті, суд уважає за необхідне повернути позивачці з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при нею поданні позову, та стягнути з відповідача на користь позивачки інші 50 відсотків сплачених при зверненні до суду судового збору. Окремо документальні підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у даній справі сторони суду не надали, а тому предмет для їх поділу відсутній.
Керуючись ст.5,10,15,200,263-264,273 ЦПК України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із її матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50% судового збору, сплаченого нею 24 березня 2025 року за квитанцією ID:7024-3371-2058-4325 в сумі 1211 грн 20 коп, тобто в розмірі 605 грн 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 605 грн 60 коп повернення судового збору.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2 ).
Третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації (місцезнаходження юридичної особи: вул. Ялтинська, буд. 14, м. Київ, код ЄДРПОУ 37448223).
Повний текст рішення суду складено 26 серпня 2025 року.
Суддя Д. В. Бутенко