20 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 728/704/24
провадження № 51-1600 км 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 30 січня 2025 року щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Олександрівка Буринського району Сумської області, жителя АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Бахмацького районного суду Чернігівської області від 25 червня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ст. 336 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
2. Вирішено питання щодо речових доказів.
3. Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 30 січня 2025 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишив без змін.
4. Суд визнав ОСОБА_7 винуватим в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за обставин, детально наведених у вироку.
5. Як установив суд, ОСОБА_7 , перебуваючи на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , як військовозобов'язаний, будучи визнаним військово-лікарською комісією придатним до проходження військової служби, 28 вересня, 11 жовтня, 18 та 25 листопада 2023 року отримав під особистий підпис персональні повістки про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оголошеної Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 62/2022 «Про загальну мобілізацію» та необхідність з'явитися на 09:00 год. 02 жовтня 2023 року, на 05:30 год. 14 жовтня 2023 року, на 09:00 год. 20 листопада 2023 року та на 09:00 год. 27 листопада 2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 для подальшого проходження військової служби під час мобілізації. Водночас ОСОБА_7 всупереч вимогам ст. 65 Конституції України, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 62/2022 «Про загальну мобілізацію», діючи умисно, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, будучи належним чином оповіщеним про прибуття, придатним за станом здоров'я для проходження військової служби та не маючи правових підстав для відстрочки, ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на 09:00 год. 02 жовтня 2023 року, на 05:30 год. 14 жовтня 2023 року, на 09:00 год. 20 листопада 2023 року та на 09:00 год. 27 листопада 2023 року без поважних причин не з'явився на пункт збору за адресою: АДРЕСА_2 перед відправленням до військової частини для проходження військової служби за мобілізацією.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. У касаційній скарзі захисник посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та закрити кримінальне провадження.
7. На обґрунтування свого прохання зазначає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що:
- після направлення ОСОБА_7 до смт Гончарівське для проходження служби він був повернутий за станом здоров'я;
- ОСОБА_7 має незадовільний стан здоров'я, що стало підставою для прийняття рішення ВЛК про визнання його непридатним для військової служби після того як він повторно (після ухвалення вироку) пройшов медичне обстеження і був визнаний непридатним до несення військової служби з виключенням з військового обліку;
- відповідно до наданих до апеляційного суду медичних документів ОСОБА_7 на час розгляду провадження судом апеляційної інстанції перестав бути особою, що підлягає мобілізації та не підлягав призову на військову службу, а тому на думку захисника, відбулися зміни обстановки вчиненого ОСОБА_7 діяння та він перестав бути суспільно-небезпечним з огляду на положення ст. 48 КК;
- крім захворювання у ОСОБА_7 є ще правова підстава для відстрочки, а саме здійснення догляду за своєю матір'ю - ОСОБА_8 , яка є інвалідом ІІ групи, що підтверджується відповідними документами. На думку захисника, те, що ОСОБА_7 не звертався із заявою про відстрочку до ТЦК та СП, не може свідчити про відсутність правових підстав для її отримання.
8. Захисник вважає, що надані до апеляційного суду стороною захисту медичні документи є достатньою підставою для звільнення ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності за ст. 336 КК у зв'язку зі зміною обстановки.
9. На адресу Суду заперечень на касаційну скаргу не надходило.
Позиції учасників судового провадження
10. Засуджений та його захисник підтримали подану касаційну скаргу. Прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
11. Заслухавши доповідь судді, доводи сторін, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про таке.
12. Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Частиною 2 цієї статті передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
13. Згідно з положеннями ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
14. Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
15. Статтею 370 КПК передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
16. Як визначено ст. 419 КПК, в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
17. Вказаних вимог закону суди не порушили. Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, було зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі з'ясування всіх обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 зазначеного Кодексу.
18. Усупереч твердженням, викладеним у касаційній скарзі, апеляційний суд, спростовуючи доводи сторони захисту щодо незаконності засудження ОСОБА_7 , у своєму рішенні навів і проаналізував зміст конкретних доказів, покладених в основу обвинувального вироку, зокрема: показань самого ОСОБА_7 , який частково визнавав свою винуватість, не заперечував факти неявки до РТЦК та СП після отримання чотирьох повісток; при цьому, поважних причин своїх неявок він не навів; свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які є працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 та повідомили, що після того як ОСОБА_7 був повернутий додому військовою частиною йому було вручено декілька повісток про виклик до РТЦК та СП, однак він жодного разу не з'являвся; а також проаналізувала фактичні дані, що містяться в повідомленні ІНФОРМАЦІЯ_3 від 21 лютого 2024 року № 26/2/463 про кримінальне правопорушення щодо ухилення ОСОБА_7 від призову за мобілізацією; копії військового квитка, з якого вбачається, що ОСОБА_7 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 , як військовозобов'язаний; копії картки обстеження та медичного огляду кандидата на військову службу під час загальної мобілізації для визначення ступеню придатності від 22 серпня 2024 року, згідно з якою ОСОБА_7 визнаний придатним до військової служби; копії довідки військово-лікарської комісії № 11/47 від 11 серпня 2024 року, відповідно до якої на підставі проведеного медичного огляду ВЛК ОСОБА_7 визнаний приданим до військової служби; копії картки професійного відбору кандидата від 14 липня 2023 року, згідно з якою ОСОБА_7 рекомендований до проходження військової служби за мобілізацією за особистими якостями та за фізичною підготовленістю, за психологічним відбором - на рішення командира військової частини; копій карток соціально-психологічного, індивідуально-психологічного та професійно-психологічного вивчення кандидата для проходження військової служби за мобілізацією у Збройних Силах України та інших військових формуваннях щодо ОСОБА_7 від 14 липня 2023 року; копій розписок ОСОБА_7 від 28 вересня, 11 жовтня, 18 та 25 листопада 2023 року, якими підтверджуються обставини вручення обвинуваченому повісток про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09:00 год. 02 жовтня 2023 року, на 05:30 год. 14 жовтня 2023 року, на 09:00 год. 20 листопада 2023 року та на 09:00 год. 27 листопада 2023 року відповідно для відправлення до військової частини.
19. З огляду на доведеність обвинувачення та відсутність порушень при формуванні доказів суд апеляційної інстанції дійшов висновку про законність постановленого обвинувального вироку та відсутність правових підстав для його скасування.
20. При цьому апеляційний суд обґрунтовано зазначив про те, що об'єктивною стороною кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК, є бездіяльність - ухилення будь-яким способом від призову за мобілізацією, а суб'єктивна сторона характеризується прямим умислом. Також це суд перевірив відповідність суб'єкта кримінального правопорушення, яким є особа, що підлягає мобілізації, тобто громадянин, що підлягає на час мобілізації призову на військову службу і отримав повістку або мобілізаційне розпорядження.
21. Висновок апеляційного суду про те, що ОСОБА_7 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку; після проходження медичного огляду військово-лікарською комісією, яким визнаний придатним до військової служби, не має правових підстав на відстрочку або бронювання та підлягає призову за мобілізацією; неодноразово отримував повістки про призов на військову службу по мобілізації, проте до ІНФОРМАЦІЯ_3 відділу не прибув та про поважні причини своєї неявки не повідомив; тим самим ухилився від військової служби під час мобілізації на особливий період відповідає наявним у матеріалах провадження доказам.
22. Апеляційний суд надав оцінку долученій під час апеляційного розгляду довідці № 104/1 позаштатної військово-лікарської комісії при другому ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26 липня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_7 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, правильно пославшись на те, що відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року, постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, не затверджуються, контролюються, переглядаються, а за необхідності скасовуються або відміняються відповідною штатною ВЛК, проте ОСОБА_7 висновок ВЛК від 26 липня 2024 року у визначеному законом порядку та спосіб не підтвердив.
23. Із технічних носіїв інформації, на яких зафіксовано судові засідання апеляційного суду від 16 грудня 2024 року та 30 січня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_7 був обізнаний про те, що висновок районної ТЦК підлягає затвердженню і в судовому засіданні він повідомив, що йому дали направлення для проходження обстеження у м. Чернігів із метою підтвердження обставин для виключення його з обліку військовозобов'язаних, однак він не мав часу для цього. В судовому засіданні від 16 грудня 2024 року колегія суддів оголосила перерву та відклала судове засідання до 30 січня 2025 року (півтора місяці) для того, щоб ОСОБА_7 мав можливість пройти обстеження, однак в наступному судовому засіданні ОСОБА_7 повідомив, що він два тижні був у лікарні і не звертався нікуди, тому документів надати не може.
24. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 , надав оцінку доводам, викладеним в апеляційній скарзі, правильно зазначивши, що посилання на незадовільний стан здоров'я, як на підставу для прийняття рішення ВЛК про визнання ОСОБА_7 непридатним для військової служби, колегія судів не приймає до уваги, оскільки таке право повинно бути оформлено військовозобов'язаним у відповідний спосіб та уповноваженим органом, а так само до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.
25. Ухвала апеляційного суду не суперечить вимогам статей 370, 419 КПК.
26. Суд касаційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах провадження відсутні будь які дані про те, що засуджений оскаржував дії РТЦК, сторона захисту також не зазначила про такі обставини в судовому засіданні суду касаційної інстанції.
27. Також Суд звертає увагу, що матеріали провадження хоча й містять дані про незадовільний стан здоров'я матері ОСОБА_7 , однак там відсутні документи на підтвердження того, що вона є особою, яка потребує постійного стороннього догляду та про те, що засуджений визнаний такою особою.
28. Не знайшли свого підтвердження і доводи захисника про те, що апеляційним судом безпідставно не застосовано положення ст. 48 КК, оскільки, на думку захисника, має місце зміна обстановки.
29. Відповідно до ст. 48 КК особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною. При цьому звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК є правом суду, а не його обов'язком.
30. Згідно із ч. 4 ст. 286 КПК, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
31. При цьому Суд наголошує, що під зміною обстановки, внаслідок якої особа, яка вчинила злочин, перестає бути суспільно небезпечною, слід розуміти об'єктивні зміни умов життєдіяльності, необхідно встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення злочину, а й в чому полягає її зміна на час розгляду справи, та навести в судовому рішенні конкретні дані.
32. Проте із записів судових засідань суду апеляційної інстанції від 16 грудня 2024 року та 30 січня 2025 року вбачається, що ніхто із учасників кримінального провадження з таким клопотанням до цього суду не звертався.
33. Колегія суддів також звертає увагу, що матеріали кримінального провадження не містять будь яких даних, які б свідчили про зміну обстановки, не зазначено про такі обставини і в касаційній скарзі. Сторона захисту, яка була присутня під час розгляду кримінального провадження судом касаційної інстанції, не надали жодних документів, які б свідчили про те, що обстановка змінилася таким чином, що унеможливлює вчинення ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, а вчинене діяння вже не може розглядатися як суспільно небезпечне.
34. Призначене ОСОБА_7 мінімальне покарання, передбачене санкцією ст. 336 КК, відповідає вимогам статей 50, 65 КК, за своїм видом та розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
35. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставами для скасування судового рішення, про що йдеться в касаційній скарзі адвоката, Верховний Суд не встановив.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
ухвалив:
Ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 30 січня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3