25 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 162/648/24
провадження № 51-3308 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 .
Суть питання та встановлені судом обставини
Вироком Любешівського районного суду Волинської області від 11 грудня 2024 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 1 ст. 393 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки з покладенням на нього обов'язків відповідно до ст. 76 цього Кодексу.
Вироком Волинського апеляційного суду від 26 березня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_4 про звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України. Вирок суду першої інстанції скасовано в частині призначеного покарання та звільнення від відбування покарання. Ухвалено вважати ОСОБА_4 засудженим за ч. 1 ст. 393 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У решті вирок залишено без зміни.
Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій не погоджується з ухваленими щодо нього судовими рішеннями та порушує питання про їх перегляд у касаційному порядку.
Мотиви Суду
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 КПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 3-5 ч. 2 та ч. 5 зазначеної статті.
Згідно зі ст. 427 КПК України в касаційній скарзі, серед іншого, зазначаються судове рішення, що оскаржується, обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому саме полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. Крім того, до касаційної скарги додаються копії судових рішень, які оскаржуються.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для зміни або скасування судових рішень судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання
про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто суд касаційної інстанції є судом права, а не факту.
Посилаючись на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, повинна вказати конкретні порушення закону, що є підставою для їх зміни
чи скасування, а також належним чином обґрунтувати свої доводи. Кожна
із зазначених підстав скасування чи зміни судових рішень є самостійною та потребує зазначення доводів із їх належним обґрунтуванням.
Так, коли сторона вимагає скасування або зміни судового рішення, посилаючись
на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має обґрунтувати не лише наявність такого порушення, але й надати доводи тому, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі і не було виправлено в ході кримінального провадження. Для цього сторона має продемонструвати, що вона під час кримінального провадження вжила заходів
у межах процесуальних можливостей, наданих їй кримінальним процесуальним законодавством, для виправлення ситуації, що склалася внаслідок стверджуваного порушення. Крім того, коли сторона вимагає скасування судових рішень і призначення судового розгляду в суді відповідної інстанції, вона має вказати, яким чином таке скасування дозволить виправити порушення, на яке вона посилається.
Однак всупереч вищевказаному засуджений ОСОБА_4 зазначених вимог процесуального закону не дотримався.
Подана касаційна скарга є суперечливою за своїм змістом, зважаючи на те, що засуджений у вступній її частині вказує на оскарження вироку апеляційного суду, тоді як у мотивувальній частині йдеться в тому числі про рішення суду першої інстанції. Наведене перешкоджає визначитись з предметом перевірки у касаційному порядку.
Крім цього, засуджений не наводить у скарзі конкретних порушень закону, допущених судами, які відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України з урахуванням положень статей 412-414 цього Кодексу є підставами для скасування чи зміни оскаржених судових рішень.
Натомість скаржник цитує рішення судів попередніх інстанцій, не погоджується з викладеними у них мотивами, а також вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК України не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Відсутність у скарзі належного обґрунтування з огляду на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Сформульовані в касаційній скарзі вимоги засудженого про скасування вироку апеляційного суду та залишення без зміни вироку місцевого суду не узгоджуються з положеннями ст. 436 КПК України, якою визначено повноваження касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги.
Цією статтею передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
Всупереч вимог ч. 5 ст. 427 КПК України до касаційної скарги не додано копій оскаржених судових рішень.
Згідно зі ст. 429 КПК України суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки касаційної скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК України не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 426 КПК України, касаційна скарга на судові рішення може бути подана протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Згідно з положеннями п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України касаційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку касаційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд касаційної інстанції за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Засуджений ОСОБА_4 , який на даний час утримується під вартою, звернувся до Суду з касаційною скаргою, у якій вказав, що копію повного тексту судового рішення він отримав 19 червня 2025 року, жодних доказів на підтвердження не долучивши, та одночасно з цим заявив клопотання про поновлення йому строку на касаційне оскарження, що позбавляє Суд можливості самостійно встановити початок обрахування строку касаційного оскарження.
У разі виявлення бажання скаржником повторно звернутися до касаційного суду, з метою виконання вимог ч. 2 ст. 426 КПК України йому слід чітко вказати, коли саме він отримав копію оскарженого вироку апеляційного суду від 26 березня 2025 року та долучити відповідні дані на підтвердження цього факту.
Водночас Суд роз'яснює, що для складання та подання касаційної скарги засуджений може скористатись правничою допомогою. У разі недостатності коштів засуджений може скористатися безоплатною правничою допомогою, звернувшись до відповідного регіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, в порядку ч. 1 ст. 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» від 02 червня 2011 року № 3460-VI.
Ураховуючи викладене, керуючись ст. 429 КПК України, колегія суддів вважає
за необхідне залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
З цих підстав Суд постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 залишити без руху і встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцятьднів із дня отримання копії цієї ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3