Справа № 674/877/25
Провадження № 2/674/622/25
іменем України
26 серпня 2025 року м.Дунаївці
Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі: головуючий - суддя Сосна О.М., за участю секретаря судового засідання Філіпової У.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 15 008,88 грн),
Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (далі - ТОВ «Новий Колектор») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 17.10.2019 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №17.10.2019-010000629, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 6 900 грн строком на 14 календарних днів зі сплатою процентів у розмірі 28%. Вказує, що ТОВ «Споживчий центр» виконано свої зобов'язання за договором в повному обсязі, а ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 24.02.2025 утворилась заборгованість у розмірі 12 282 грн, з яких 6 900 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1 932 грн - заборгованість за процентами, 3 450 грн - штраф. 26.12.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу №261223-10, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №17.10.2019-010000629.
Крім того, 07.07.2020 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0430-5439, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 5 000 грн строком на 27 днів зі сплатою процентів у розмірі 2 700 грн. Вказує, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконано свої зобов'язання за договором в повному обсязі, а ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 24.02.2025 утворилась заборгованість у розмірі 2 726,88 грн, з яких 2 522 грн - заборгованість по тілу кредиту, 204,88 грн - заборгованість за процентами. Також зазначає, що згідно виписки (довідка субконто) відповідачкою частково сплачено заборгованість. 07.08.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № УКФ-070824-1, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №0430-5439.
У зв'язку із чим, просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 15 008,88 грн, судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 4 000 грн.
Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 04.06.2025 відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» в судове засідання не з'явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи. В прохальній частині позову просить проводити розгляд справи без участі представника.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, повідомлялась про час та місце розгляду справи. Від представника відповідача адвоката Наталюка Н.М. надійшла заява про розгляд справи у його відсутності. Просить відмовити у задоволенні позову з урахування заперечень, викладених у відзиві на позовну заяву, а також стягнути з позивача витрати на правову допомогу адвоката у повному обсязі.
Також направив відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову та зазначає, що по кредитному договору №17.10.2019-010000629 на підтвердження нарахування штрафу позивачем не надано жодних доказів. У довідці про розмір заборгованості не відображено нарахування штрафу. Зважаючи, що ОСОБА_1 по Кредитному договору №0430-5439надано кредит у розмірі 5 000 грн з нарахованими процентами - 2 700 грн (разом до погашення 7 700 грн), а останньою погашено кредитору кредит в сумі 12 621,20 грн, що свідчить, що вона повністю погасила заборгованість з надлишком. За умовами кредитного договору сторони встановили строк кредитування за договором кредиту №17.10.2019-010000629 від 17.10.2019 відповідачка отримала кредит на 14 днів. Тому, не може виникати питання стосовно стягнення відсотків за інший період, ніж той, що чітко передбачений договором. ТОВ «Новий Колектор» просить стягнути з ОСОБА_1 проценти за користування кредитними коштами за період нового продовженого строку кредитування. При цьому позивач не заявив до ОСОБА_1 вимоги про стягнення процентів, які передбачені частиною другою статті 625 ЦК України, як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання. Вказані обставини заявлені у позовній заяві розміром заборгованості по процентам, який ТОВ «Новий Колектор» обчислили на день набуття ним права вимоги за кредитним договорами неправомірними. Також, не надано до позовної заяви розрахунків заборгованості по кредитному договору №17.10.2019-010000629 від 17.10.2019, що унеможливлює встановлення суми заборгованості, за який період були нараховані відсотки за кредитним договором, їх розмір та процентна ставка, що було б беззаперечним доказом взагалі наявності заборгованості. Крім того, відповідачка не визнає обставин отримання кредитів (кредитних коштів), а позивачем не надано жодного доказі на спростування цього. Також просить стягнути з позивача на користь відповідачки понесені нею витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 6 000 грн.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.10.2019 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №17.10.2019-010000629, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 6 900 грн строком на 14 календарних днів зі сплатою процентів у розмірі 28%.
Згідно з довідкою про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №17.10.2019-010000629 від 17.10.2019 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Новий колектор» станом на 24.02.2025 складає 12 282 грн, з яких: 6 900 грн - заборгованість по тілу кредиту, 1 932 грн - заборгованість за процентами, 3 450 грн - штраф.
26.12.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу №261223-10, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №17.10.2019-010000629.
Позивачем на адресу відповідачки направлено повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу № 261223-10 від 26.12.2023, а також вимогу про сплату заборгованості від 26.12.2023.
07.07.2020 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №0430-5439, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 5 000 грн строком на 27 днів зі сплатою процентів у розмірі 2 700 грн.
07.08.2024 між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ТОВ «Новий Колектор» укладено договір факторингу № УКФ-070824-1, за умовами якого до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №0430-5439.
Позивачем на адресу відповідачки направлено повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу № УКФ-070824-1 від 07.08.2024, а також вимогу про сплату заборгованості від 07.08.2024.
Згідно з розрахунком заборгованості та довідкою про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором №0430-5439 від 07.07.2020 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Новий Колектор» станом на 24.02.2025 утворилась заборгованість у розмірі 2 726,88 грн, з яких 2 522 грн - заборгованість по тілу кредиту, 204,88 грн - заборгованість за процентами.
Згідно з випискою (довідка субконто) відповідачкою частково сплачено заборгованість на загальну суму 12 621,20 грн.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або ж таку кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (щодо позики), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
Відповідно до ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно зі ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
У відповідності до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст.515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц, від 17.12.2020 у справі №278/2177/15-ц вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.
Отже, банківська виписка (облікова) з рахунків позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №910/1580/18, від 23.09.2019 у справі №910/10254/18.
Обґрунтовуючи позов, ТОВ «Новий Колектор» зазначило, що ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 6 900 грн у відповідності до Кредитного договору №17.10.2019-010000629 від 17.10.2019 та 5 000 грн у відповідності до Кредитного договору №0430-5439 від 07.07.2020.
Надана позивачем картка субконто не є документом, який підтверджує отримання ОСОБА_1 кредиту та користування кредитними коштами, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості.
Таким чином, позивачем не надано доказів на підтвердження перерахування коштів на картковий рахунок відповідачки, отримання відповідачкою кредитних коштів та розміру наданого кредиту за Кредитним договором №17.10.2019-010000629 від 17.10.2019 та Кредитним договором №0430-5439 від 07.07.2020, тому перевірити розмір нарахованої суми боргу не є можливим.
Разом з тим, позивач не надав до суду доказів щодо здійснення будь-якого руху коштів по картковому рахунку відповідачки по кредитному договору №17.10.2019-010000629 від 17.10.2019.
Оцінюючи розрахунок заборгованості за Кредитним договором №0430-5439 від 07.07.2020, наданий позивачем, суд звертає увагу, що останній не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, а також не є належним та достатнім доказом з огляду на вимоги ч.1 ст.77 ЦПК України, оскільки належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є саме первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
З урахуванням того, що на підтвердження позовних вимог, позивач не надав суду виписок з особового рахунку відповідачки, доказів надання відповідачці кредитних коштів в спосіб, визначений у кредитних договорах, тому суд дійшов до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами отримання відповідачкою кредитних коштів та відповідно наявність заборгованості по кредиту у розмірі, вказаних у позовній заяві.
Такий висновок також узгоджується з постановою Верховного Суду від 30.01.2018 року у справі №161/16891/15.
Також суд погоджується з доводами представника відповідачки щодо належного виконання умов договору, оскільки у позовній заяві зазначено, що у період часу з 07.07.2020 по 07.05.2023 відповідачка сплачувала заборгованість за кредитним договором №0430-5439 від 07.07.2020 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та перерахувала грошові кошти у загальному розмірі 12 621,20 грн, що підтверджено самим позивачем.
Припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц.
Відповідно до п.2 Кредитного договору №0430-5439 сторони погодили строк надання кредиту 27 днів. Відповідно до п.3.3. кредитного договору нараховані проценти складають 2 700 грн. Доказів продовження погодженого строку матеріали справи не містять.
Відповідно до п.5 кредитного договору сукупна вартість кредиту складає 154.00% від суми кредиту або 7 700 грн.
Таким чином, позивач відповідно до ст.1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами, відповідно п.3.3. укладеного договору. З огляду на викладене, нарахування позивачем за Кредитним договором №0430-5439 від 07.07.2020 заборгованості не підтверджено належними доказами.
Щодо нарахування штрафу за Кредитним договором №17.10.2019-010000629 від 17.10.2019 на підтвердження чого позивачем надано довідку про заборгованість ОСОБА_1 , однак у наданій довідці не відображено яким чином здійснено нарахування штрафу та за який період. Інших належних доказів нарахування позивачем штрафу у розмірі 3 450 грн, суду не надано.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 910/16109/14 зазначено, що належними та допустимими доказами відступлення права вимоги є докази, які підтверджують належність виконання правонаступником своїх фінансових зобов'язань за договором відступлення прав вимоги, у зв'язку з чим перехід прав та обов'язків до правонаступника можуть підтверджувати відповідні первинні документи щодо повної оплати відступлення права вимоги.
Проте, належних та допустимих доказів, які б підтверджували оплату відступлення права вимоги згідно з умовами Договору факторингу №261223-10 від 26.12.2023 та Договору факторингу №УКФ-070824-1 07.08.202 матеріали справи не містять.
З наданих суду реєстру боржників та акту приймання-передачі Документації до Договору факторингу неможливо встановити за якими саме кредитними договорами відбулося відступлення права вимоги, що свідчить про відсутність у позивача права вимоги та є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позову, незалежно від обґрунтованості вимог по суті спору.
Згідно з ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Новий Колектор» про стягнення з відповідачки заборгованості за Кредитними договорами №17.10.2019-010000629 від 17.10.2019 та №0430-5439 від 07.07.2020 у загальному розмірі 15 008,88 грн задоволенню не підлягають.
Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ч.ч.2, 6 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Таким чином, підстави для стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката з відповідачки відсутні.
Щодо стягнення з позивача на користь відповідачки витрат на правову допомогу.
На підтвердження понесених витрат представником відповідача адвокатом Наталюком Н.М. надано копію Договору про надання правової допомоги №979 від 16.06.2025 у п.п.4.3 п.4 Договору зазначено, що за правову допомогу, передбачену в п.п.1.1 клієнт сплачує адвокату винагороду, розмір якої визначається виходячи із вартості 1 година роботи, 1 судове засідання 2 000 грн, також можлива узгоджена сума відсотку від ціни позову, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомоги з квитанцією про сплату Антошковою Т.П. 6 000 грн та копію Ордера на надання правничої допомоги (правової) допомоги Антошковій Т.П.
Згідно постанови Верхового Суду від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 в справі №362/3912/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
Верховний Суд у постанові від 12.02.2022 у справі №648/1102/19 зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України).
Представник позивача будь-яких заяв чи клопотань про зменшення суми витрат на правову допомогу адвоката не направляв.
З огляду на викладене, суд вважає, що розмір гонорару, визначений представником відповідача адвокатом Наталюком Н.М. є завищеним щодо іншої сторони спору, а тому, враховуючи, що написання відзиву на позовну заяву, враховуючи конкретні обставини справи не потребує значного часу на опрацювання судової практики, справа є незначної складності, а також враховуючи обсяг надання послуг та виконаних робіт адвокатом, принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір з 6 000 грн до 3 500 грн, які підлягають стягненню з позивача ТОВ «Новий Колектор» на користь відповідачки ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 263-265, 354 ЦПК України,
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 15 008,88 грн) відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3 500(три тисячі п'ятсот) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (місцезнаходження - м. Київ, Печерський район, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, код ЄДРПОУ 43170298);
Відповідачка: ОСОБА_1 (місце реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Суддя О.М.Сосна