65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" серпня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1953/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.
за участю секретаря судового засідання Лінник І.А.,
за участю представників:
від прокуратури: Волкова Н.М.,
від позивача: Табакар В.С.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1953/25
за позовом: Керівника Херсонської окружної прокуратури (просп. Богоявленський, № 314, м. Миколаїв, 54000) в інтересах держави в особі Херсонської міської ради Херсонської області (просп. Незалежності, № 37, м. Херсон, 73003)
до відповідача: Приватного підприємства «Муравей» (вул. 23 Східна, № 43-Б, смт. Антонівка, м. Херсон, 73000)
про стягнення 202 269,70 грн,
1. Суть спору та короткий зміст аргументів учасників справи.
Керівник Херсонської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Херсонської міської ради Херсонської області до Приватного підприємства «Муравей», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором оренди № 107 від 13.11.2020 в сумі 202269,70 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у період 2020-2025 років.
Так, за ствердженням прокурора, Антонівською селищною радою міста Херсона, яка мала відповідні повноваження розпорядника земель, 13.11.2020 з ПП «Муравей» укладено спірний договір оренди №107, згідно якого строком на 49 років передано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств під будівництво складських приміщень для зберігання сільськогосподарської продукції за адресою: Херсонська обл., смт. Антонівка м. Херсон, вул. 23-я Східна, 43-б.
При цьому, прокурор додає, що у 2020 році, відповідно до рішення Херсонської міської ради від 11.12.2020 № 10, Антонівська селищна рада була реорганізована шляхом приєднання до Херсонської міської ради, а відповідні зміни щодо власника земельної ділянки також зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно
Прокурор також зазначає, що згідно відповіді Херсонської міської військової адміністрації (Херсонської міської ради) від 16.04.2025 до бюджету Антонівської селищної ради у 2020 році надійшло 60 686 грн платежів з орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 6510165300:02:001:2045, а до бюджету Херсонської міської територіальної громади у 2021 році - 60 160 грн. У 2022-2025 роках платежі від ПП «Муравей» не надходили та за даними аналітично-інформаційної системи «місцеві бюджети», податковий борг ПП «Муравей» з орендної плати за землю становить 202 269,7 грн.
Окрім того, прокурор зауважує, що за даними Головного управління ДПС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 03.12.2024 №3052/5/21-22-04-02-07 та від 27.03.2025 №981/5/21-22-04-05-07 від 27.03.2025 ПП «Муравей» у 2020 році було нараховано 104966,13 грн, однак відповідачем сплачено лише 60686 грн, у 2021 році нараховано 99548,75 грн, а сплачено 60160 грн, у 2022 році нараховано 109451,79 грн та у 2023 році нараховано 9190,59 грн, проте не сплачено, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у сумі 202 269,7 грн.
При цьому, ПП «Муравей» не скористалося правом відкоригувати нараховані податкові зобов'язання по земельному податку за 2022 рік шляхом подання в порядку, визначеному Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, уточнюючих податкових декларацій.
Відтак, за ствердженням прокурора, встановлено, що орендарем не сплачується орендна плата за користування земельною ділянкою з 2020 року та умови договору оренди в частині щомісячної та у повному обсязі сплати орендної плати ним не виконуються, що свідчить про неможливість досягнення Херсонською територіальною громадою, від імені якої реалізує повноваження міська рада, як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто вбачається істотне порушення умов договору оренди.
Отже, на переконання прокурора, встановлені обставини свідчать, що відповідач з 2020 року до цього часу не сплачує в повному обсязі, у передбачені законом та умовами договору строки орендну плату за користування земельною ділянкою площею 1,0338 га, яка знаходиться на території Херсонської територіальної громади, а відтак, встановлено факт систематичної несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою та невиконання умов договору оренди.
Щодо підстав звернення із позовом в інтересах Херсонської міської ради прокурор вказує, що представництво інтересів Херсонської територіальної громади обумовлено необхідністю захисту інтересів держави під час використання земельних ділянок комунальної власності, які передано в користування, а також у зв'язку із невжиттям уповноваженим суб'єктом заходів до усунення порушених інтересів.
При цьому, ПП «Муравей», не вносячи орендну плату за землю, створює перешкоди по утворенню та використанню фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень органу місцевого самоврядування, створює перешкоди у реалізації програм розвитку та відновлення територіальної громади, оскільки плата за землю є основним джерелом формування доходу місцевого бюджету, чим в свою чергу, суттєво порушуються інтереси держави.
Херсонська міська рада Херсонської області у письмових поясненнях (вх. № 21940/25 від 10.07.2025) зазначила, що вважає позов прокурора вмотивованим, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки ПП «Муравей» мало зобов'язання щодо внесення плати за оренду земельної ділянки у порядку та на умовах, визначених договором, проте відповідач з 2020 року не сплачує в повному обсязі, у передбачені законом та умовами договору строки орендну плату за користування спірною земельною ділянкою.
Отже, за висновком позивача, ПП «Муравей», не вносячи орендну плату за землю, створює перешкоди по утворенню та використанню фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень органу місцевого самоврядування, створює перешкоди у реалізації програм розвитку та відновлення територіальної громади, оскільки плата за землю є основним джерелом формування доходу місцевого бюджету.
Відзив на позов відповідач суду не надав, своїм правом на захист не скористався.
Інші заяви по суті до суду не надходили.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025 позовну заяву (вх. № 1996/25) передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Цісельському О.В.
26.05.2025 ухвалою Господарського суду Одеської області прийнято позовну заяву (вх.№1996/25 від 19.05.2025) до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу № 916/1953/25 розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на "12" червня 2025 року об 11:20 год.
28.05.2025 за вх.№ 17014/25 до суду від представника Херсонської міської ради Херсонської області надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів, яка судом була задоволена відповідною ухвалою від 29.05.2025.
12.06.2025 у судовому засіданні по справі № 916/1953/25 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "03" липня 2025 року об 11:20 год., про що Приватне підприємство «Муравей» було повідомлено відповідною ухвалою суду від 13.06.2025, постановленою в порядку ст. 120 ГПК України.
03.07.2025 у судовому засіданні по справі № 916/1953/25 судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "15" липня 2025 року о 10:40 год., про що відповідач був повідомлений ухвалою суду від 03.07.2025 у відповідності до приписів ст. 120 ГПК України.
10.07.2025 Херсонська міська рада Херсонської області надала до суду додаткові пояснення (вх. № 21940/25) щодо позовної заяви керівника Херсонської окружної прокуратури. Вказані пояснення були прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.
15.07.2025 у судовому засіданні по справі № 916/1953/25, врахувавши клопотання прокурора та представника позивача щодо визначення наступної дати судового засідання, судом постановлено протокольну ухвалу про перерву до "19" серпня 2025 року о 12:00 год. ПП «Муравей» про дату, місце та час судового засідання по суті у справі № 916/1953/25 був повідомлений судом відповідною ухвалою від 16.07.2025, постановленою відповідно до вимог ст. 120 ГПК України.
Під час розгляду справи по суті прокурор та представник позивача виступили із вступною промовою, заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити повністю. Судом були досліджені всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи.
Відповідач - ПП «Муравей» про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином шляхом направлення ухвал суду на адресу його місцезнаходження, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, проте свого представника в судові засідання не направив, поважність підстав неявки належними та допустимими доказами суду не обґрунтував, своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Так, про розгляд справи відповідач повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвал суду на юридичну адресу Приватного підприємства «Муравей» - вул. 23 Східна, № 43-Б, смт. Антонівка, м. Херсон, 73000. Однак, судова кореспонденція поверталася до суду з відмітками пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п.п 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у Постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).
Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
Згідно до ч. 4 ст.122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається у суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщено не пізніше, ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені у частині першій статті 121 цього Кодексу.
При цьому, враховуючи неотримання відповідачем поштової кореспонденції за своїм офіційним місцезнаходженням, суд також вжив додаткових заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи шляхом публікування оголошень на сайті Судової влади України.
Суд зауважує, що попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов'язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа легко знайде інформацію про судову справу. Функціонує Єдиний державний реєстр судових рішень. На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема «Електронний кабінет» ЄСІТС. Все безкоштовно і доступно.
Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі та з мінімальними витратами. Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд.
Надсилання рішення рекомендованим листом з повідомлення про вручення є способом забезпечення права учасника справи знати про ухвалене судом рішення. Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідача, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У той же час чергове безпідставне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України строків розгляду господарських спорів та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
З огляду на те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, розгляд даної справи неодноразово відкладався у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судові засідання, неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву, а також враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за відсутності представника відповідача у відповідності до вимог частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Окрім того, судом враховано, що в умовах воєнного часу, суди України, продовжують працювати на територіях, де це є можливим, на підставі чого, з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України, згідно з якою людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а також положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України, які визначають завдання господарського судочинства, з урахуванням норм Закону України «Про правовий режим воєнного стану», приймаючи до уваги обставини даної справи та достатність часу, наданого всім учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по даній справі, суд вважав за доцільне розглядати дану справу в межах розумного строку, створивши учасникам справи умови належного балансу безпеки та можливості ефективної реалізації їх процесуальних прав.
З урахуванням викладеного, за об'єктивних обставин розгляд даної позовної заяви був здійснений судом без невиправданих зволікань настільки швидко, наскільки це було можливим за вказаних умов, у межах розумного строку в контексті положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В процесі розгляду справи всі подані прокурором та позивачем клопотання та заяви були судом розглянуті та вирішенні відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України, про що відзначено у протоколах судових засідань.
Відповідно до ст.ст.209, 210 ГПК України судом були з'ясовані всі обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також безпосередньо досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи та їм надана відповідна оцінка.
В судовому засіданні, 19.08.2025 Господарським судом був закінчений розгляд справи по суті та, відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України, було проголошено скорочене рішення суду.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.
13.11.2020 між Антонівською селищною радою м. Херсона (орендодавець) та Приватним підприємством «Муравей» (орендар, відповідач, ПП «Муравей») укладений договір оренди земельних ділянок, відповідно до п. 1 якого орендодавець на підставі рішення Антонівської селищної ради № 583 від 12.11.2020 передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств під будівництво складських приміщень для зберігання сільськогосподарської продукції за адресою: вул. 23 Східна, 43-б, смт. Антонівка м. Херсон.
За умовами п.п. 2-4 та п. 6 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,0338 га. Кадастровий номер земельної ділянки площею 6510165300:02:001:2045. На земельних ділянках знаходяться об'єкти нерухомого майна - нерухоме майно ПП «Муравей». Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3133161,95 грн.
Згідно п. 9 договору оренди, його укладено терміном на 49 років до 12.11.2069.
Умовами п.п. 10, 11 договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, згідно з рішенням Антонівської селищної ради від 12.11.2020 № 583 у розмірі 3,2% від нормативної грошової оцінки, що на поточний рік становить - 100261,18 грн/рік за ділянку площею 1,0338 га. Орендна плата справляється також у випадках, якщо орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору.
Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням індексації. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються на час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.
Відповідно до п. 12 договору орендна плата вноситься орендарем у бюджет Антонівської селищної ради щомісячно протягом 30 календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного місяця. Орендна плата вноситься орендарем з моменту його підписання та державної реєстрації договору оренди.
Пунктом 14 договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, відсоткових ставок орендної плати, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 29 договору встановлено, що Антонівська селищна рада має право вимагати від ПП «Муравей», зокрема, своєчасного внесення орендної плати. В свою чергу, у п. 32 догвоору встановлений обов'язок орендаря, серед іншого, у відповідності до п. 10 договору своєчасно вносити орендну плату.
Згідно з п. 44 договору, він набуває чинності після підписання сторонами та його реєстрації
Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 6510165300:02:001:2045 загальною площею 1,0338 га, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2224488665101, належить на праві власності Херсонській міській раді Херсонської області, також дана земельна ділянка перебуває в оренді на підставі договору оренди землі від 13.11.2020, строком дії до 12.11.2069, орендар - Приватне підприємство «Муравей», код ЄДРПОУ 22758909.
Як свідчать матеріали справи, 09.10.2024 керівник Херсонської окружної прокуратури з метою вирішення питання щодо захисту порушених інтересів держави в суді, на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», звернувся із листом № 55-8309ВИХ-24 до Херсонської міської військової адміністрації, в якому просив надати інформацію чи наявна заборгованість у ПП «Муравей» за користування земельною ділянкою комунальної форми власності з кадастровим номером 6510165300:02:001:2045, а у разі наявності заборгованості, вказати суму, період заборгованості та надати розрахунок, а також повідомити про вжиті заходи реагування щодо стягнення заборгованості з орендної плати в судовому порядку.
У відповідь на вказаний лист прокуратури, Херсонська міська військова адміністрація Херсонського району Херсонської області листом № 8-6786-11/26 від 04.11.2024, повідомила, що з огляду на норми ст. 41 Податкового кодексу України, інформацією про стан плати за землю володіють податкові органи, адже виключно вони є органами стягнення, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах своїх повноважень. Також позивач повідомив, що Херсонською міською радою, Херсонською міською військовою адміністрацією не здійснювалася підготовка позовів до суду щодо стягнення з ПП «Муравей» заборгованості з орендної плати.
27.11.2024 керівник Херсонської окружної прокуратури звернувся до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі із листом № 55-9892ВИХ-24, в якому, з метою вирішення питання щодо захисту порушених інтересів держави в суді, на підставі ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» просив надати інформацію, зокрема, про наявність чи відсутність заборгованості у ПП «Муравей» (земельний податок/орендна плата) за земельну ділянку з кадастровим номером 6510165300:02:001:2045, а також про стан розрахунків з 2020 по теперішній час за спірним договором оренди та про вжиті заходи претензійно-позовного характеру щодо стягнення заборгованості.
У відповідь на даний лист, Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі листом № 3052/5/21-22-04-02-07 від 03.12.2024 повідомило, зокрема, що ПП «Муравей» (код ЄДРПОУ 22758909) в поданих податкових деклараціях з плати за землю (орендна плата) зазначено право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6510165300:02:001:2045, за яку сплачено податкові зобов'язання по орендній платі, а саме: у 2020 році нараховано 104966,13 грн, а сплачено відповідачем 60686 грн, недоїмка становить 44238,57 грн; у 2021 році нараховано 99548,75 грн, а сплачено відповідачем 60160 грн, недоїмка становить 83627,32 грн; у 2022 році нараховано 109451,79 грн, відповідачем не сплачено, недоїмка становить 193079,11 грн; у 2023 році нараховано 9190,59 грн, відповідачем не сплачено, недоїмка становить 202269,70 грн. За 2023 та 2024 роки декларації з плати за землю (орендна плата) ПП «Муравей» не подані. Відповідач також не скористався правом відкоригувати нараховані податкові зобов'язання по земельному податку за 2022 рік шляхом подання в порядку, визначеному Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями, уточнюючих податкових декларацій.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.03.2025 Херсонська окружна прокуратура знову звернулась до Херсонської міської військової адміністрації з листом № 55-2388ВИХ-25, згідно якого просило надати інформацію щодо вжиття Херсонською міською радою, Херсонською міською військовою адміністрацією заходів реагування та щодо звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за користування спірною земельною ділянкою.
У відповідь на вказаний лист прокуратури Херсонська міська військова адміністрація, листом № 8-1581-11/29 від 13.03.2025, зазначила, що розпорядження вказаною земельною ділянкою до створення Херсонської міської територіальної громади здійснювалося Антонівською селищною радою, а у 2020 році, відповідно до рішення Херсонської міської ради від 11.12.2020 № 10, Антонівська селищна рада була реорганізована шляхом приєднання до Херсонської міської ради. Також, позивач повідомив, що моменту такої реорганізації ним не здійснювалася підготовка позовів до суду щодо стягнення з ПП «Муравей» заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою.
25.03.2025 керівник Херсонської окружної прокуратури повторно звернувся до Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі із листом № 55-3007ВИХ-25, яким просив надати детальний помісячний розрахунок із зазначенням періоду виникнення заборгованості за користування ПП «Муравей» спірною земельною ділянкою, витяг інтегрованої картки платників податків ПП «Муравей» для підтвердження суми заборгованості та інформацію щодо вжиття заходів претензійно-позовного характеру відносно відповідача щодо стягнення заборгованості.
Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі у листі № 981/5/21-22-04-05-07 від 27.03.2025 надало детальний помісячний розрахунок заборгованості відповідача, а також повідомило прокурора, що станом на 27.03.2025 Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі не здійснює заходи з питань погашення податкового боргу ПП «Муравей» на підставі пп. 69.40 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ.
Листом № 55-3672ВИХ-25 від 11.04.2025 прокурор просив Херсонську міську раду, Херсонську міську військову адміністрацію повідомити чи надходили на їх рахунки грошові кошти за користування спірною земельною ділянкою (орендна плата за договором № 107 від 13.11.2020) за період з 2020 по теперішній час.
У відповідь на означений лист Херсонська міська військова адміністрація вказала, що до бюджету Антонівської селищної ради у 2020 році надійшло 60686 грн орендної плати, до бюджету Херсонської міської територіальної громади у 2021 році - 60160 грн, а у 2022-2025 роках платежі від ПП «Муравей» не надходили. За даними аналітично-інформаційної системи «Місцеві бюджети», податковий борг відповідача з орендної плати за землю становить 202269,7 грн.
01.05.2024 керівник Херсонської окружної прокуратури направив до Херсонської міської ради лист за № 55-4398ВИХ-25 в якому повідомлено, що у зв'язку із відсутністю заходів реагування з боку Херсонської міської ради, Херсонською окружною прокуратурою відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» буде заявлено позовну заяву до суду в інтересах Херсонської міської ради Херсонської області до ПП «Муравей» про стягнення заборгованості за договором № 107 від 13.11.2020 у сумі 202269,7 грн.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення та висновки суду за результатами вирішення спору.
Щодо підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі Херсонської міської ради Херсонської області.
Статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» однією з функцій прокуратури визначено представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує:
1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Системне тлумачення положень статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Прокурор, звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Так при зверненні до суд з відповідним позовом в інтересах держави, прокурором зазначено позивачем Херсонську міську раду Херсонської області, оскільки в даному спорі уповноваженим суб'єктом владних повноважень є Херсонська міська рада. На території міста Херсон інтереси Херсонської міської територіальної громади представляє Херсонська міська рада.
Як було встановлено судом з копії договору оренди та інформаційної довідки № 425039508, земельна ділянка яка передана в оренду відповідачу за договором оренди земельної ділянки розташована на території смт. Антонівка в місті Херсон Херсонської області.
Херсонська міська рада виступає в якості суб'єкта владних повноважень, яка приймає участь у формуванні бюджету та забезпечує його виконання, а також зобов'язана забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, приймає рішення про використання виділених коштів, контролює належне і своєчасне відшкодування шкоди, заподіяної державі.
Згідно зі статтею 5 Бюджетного кодексу України, бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети місцевого самоврядування. Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад сіл, їх об'єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах), бюджети об'єднаних територіальних громад.
Пунктом 19 частини 1 статті 64 Бюджетного кодексу України визначено, що до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать місцеві податки та збори, що сплачуються (перераховуються) згідно з Податковим кодексом України. Також, згідно Класифікації доходів бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №14, орендна плата за землю з юридичних осіб (код доходів бюджетної класифікації 18010600) є складовою податку на майно.
З огляду на вищевикладене, вимоги чинного законодавства, на даний час саме Херсонська міська рада є отримувачем коштів у вигляді орендної плати з юридичних осіб за оренду зазначеної земельної ділянки.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, сформованою у постанові від 11.05.2016 за наслідками розгляду справи №6-824цс16, дотримання належного економічного регулювання земельних правовідносин, забезпечення надходжень платежів з орендної плати до місцевих бюджетів у законодавчо визначених межах шляхом їх вірного правового врегулювання безпосередньо належить до інтересів держави.
Таким чином, ненадходження коштів зі сплати орендної плати, надходження їх несвоєчасно та не в повному обсязі призводить до спричинення шкоди державним інтересам та підриву основ фінансово-економічної діяльності держави та економічної безпеки держави в цілому, однак вищезазначене залишилось поза увагою уповноваженого державою органу - Херсонська міська рада.
Інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної громади, а держава в свою чергу гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.
Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частиною 2 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Виходячи із наведених норм законодавства, суд вважає, що «державним» (суспільним, публічним) інтересом для звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - припинення істотного порушення орендарем умов договору шляхом стягнення відповідної заборгованості, оскільки орендодавець позбавляється того, на що розраховував при укладенні договору, зокрема, своєчасного та в повному обсязі надходження платежів з орендної плати за землю до місцевого бюджету.
Тобто, з урахуванням наведеного, систематична несплата відповідачем орендної плати за землю, а також її сплата несвоєчасно та не в повному розмірі, порушує право даної територіальної громади на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй; ослаблює економічні інтереси органу місцевого самоврядування з огляду на наповненість місцевого бюджету через ненадходження коштів.
Як було встановлено судом, орендодавцем за договором оренди земельної ділянки є Антонівська селищна рада.
Водночас, відповідно до рішення Херсонської міської ради №10 від 11.12.2020 «Про реорганізацію сільських (селищних) рад (розформованих територіальних громад) шляхом приєднання до Херсонської міської ради», Антонівська селищна рада була реорганізована шляхом приєднання до Херсонської міської ради, яку визнано правонаступником усіх прав та обов'язків Антонівської селищної ради.
Окрім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України №474-р від 29.04.2020 затверджено Перспективний план формування територій громад Херсонської області, згідно з яким до складу Херсонської територіальної громади увійшла, у тому числі Антонівська територіальна громада.
Отже, Херсонська міська рада є органом, який наділений повноваженнями реагувати, у тому числі заходами цивільно-правового характеру, на порушення вимог законодавства, які впливають на інтереси територіальної громади, тобто уповноваженим органом у спірних правовідносинах.
При цьому необхідно зазначити, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2019 у справі №915/20/18).
Як вказав суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Судом було встановлено, що Херсонська окружна прокуратура неодноразово направляла до Херсонської міської ради відповідні листи, в яких було зазначено зокрема про неналежне виконання ПП «Муравей» своїх обов'язків з оплати оренди за договором оренди земельної ділянки від 13.11.2020 та про необхідність вжиття відповідних заходів.
Однак, обмежившись наданням інформації Херсонській окружній прокуратурі, Херсонська міська рада не вжила заходів у напрямку раціонального використання земель та забезпечення повноти надходження коштів від плати за землю до бюджету громади. Також, з матеріалів справи не вбачається, що Херсонська міська рада зверталась до суду з позовом, в якому би заявляла вимоги до ПП «Муравей».
Стосовно строку, який минув з моменту першого звернення прокуратури до уповноважених органів, та до моменту повідомлення про подання прокуратурою до суду позову, суд вважає такий строк розумним та таким, протягом якого Херсонська міська рада повинна була вжити заходів та самостійно звернутися до суду із відповідним позовом.
Тобто, не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем з метою захисту інтересів держави, обізнаність про виявлені порушення законодавства а також умов договору оренди земельної ділянки, Херсонська міська рада, Херсонська міська військова адміністрація, не вживали заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави.
Вказане свідчить про нездійснення Херсонською міською радою захисту інтересів держави, яке проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Зволікання зі зверненням уповноважених органів до суду з вимогою про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки, за яким орендар не здійснює сплату орендних платежів, призводить до втрати бюджету місцевої громади значних грошових коштів, які могли б вноситися добросовісним орендарем за користування земельною ділянкою, що у свою чергу, завдає шкоди економічним інтересам держави у вигляді безоплатного використання земельних ресурсів держави.
Таким чином, звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно-значимого питання щодо належного розпорядження бюджетними коштами з метою захисту інтересів держави у бюджетній сфері.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18, прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Звертаючись до суду з позовом прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, зокрема, бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Матеріалами справи також підтверджується, що Херсонська окружна прокуратура на адресу позивача скерувала повідомлення, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», про намір звернутися до суду в її інтересах із зазначеним позовом.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави.
Щодо суті спору і позовних вимог прокурора, суд зазначає таке.
Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина перша статті 173 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (частина перша статті 610 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договірні відносини, що склалися між сторонами, за своєю правовою природою є такими, що випливають із договору оренди земельної ділянки, до якого застосовуються норми Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, загальними нормами Цивільного та Господарського кодексів України та іншими нормативними актами, прийнятими на їх виконання.
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Згідно статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» визначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (частина 1статті 5 названого Закону).
Так, згідно із статтею 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частинами 1 та 2 статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є:
- об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);
- дата укладення та строк дії договору оренди;
- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
За змістом статті 17 Закону України «Про оренду землі» об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Згідно із статтею 22 ЗУ «Про оренду землі», орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати. Розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.
У статті 24 Закону України «Про оренду землі» визначені права та обов'язки орендодавця. Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також орендної плати за водний об'єкт.
Статтею 25 Закону України «Про оренду землі» визначені права та обов'язки орендаря. Орендар земельної ділянки зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об'єктом - також і орендну плату за водний об'єкт.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Відповідно до вимог ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина 1 статті 93 Земельного кодексу України).
За змістом частини 8 статті 93 Земельного кодексу України і частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Пунктом «в» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
Передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди (стаття 124 Земельного кодексу України).
За ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтями 206 Земельного кодексу України та ст. 270 Податкового кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 270 Податкового кодексу України (розділ «Податок на майно») об'єктами оподаткування платою за землю є об'єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.
Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 Земельного кодексу України, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь міської територіальної громади, на підставі договору оренди земельної ділянки.
Згідно п. 14.1.136 Податкового кодексу України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, що встановлені цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Статтею 36 Податкового кодексу України визначено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи, який виникає у платника за кожним податком і збором.
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України).
Так, згідно умов договору, відповідач з моменту прийняття в оренду земельної ділянки мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату за користування земельною ділянкою протягом 30 календарних днів, наступним за останнім календарним днем звітного місяця, у розмірі, встановленому п. 10 договору, тобто 3,2% від нормативної грошової оцінки.
За приписами пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).
Згідно з статтею 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.
При цьому згідно з пунктом 288.4 Податкового кодексу України розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Згідно з вимогами підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється в договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.
На підставі ст. 290.1 Податкового кодексу України, плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю.
Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону, п.п. 29, 32 договору, орендодавець має право вимагати від орендаря, а орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату.
Частиною 3 ст. 285 ГК України також визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Однак, як з'ясовано судом, в порушення умов договору відповідачем не здійснювалась передбачена договором оплата за період з 2020 року по 2024 року, що не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами.
Так, з наданих прокурором матеріалів справи та здійсненого Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі розрахунку заборгованості вбачається, що у відповідача існує борг за період з 2020 року по січень 2023 року в розмірі 202269,70 грн.
На підтвердження протилежного відповідачем до суду не надано належних та допустимих доказів. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.
Порушення відповідачем умов договору оренди землі щодо несплати протягом тривалого періоду платежів за користування орендованою земельною ділянкою, як це передбачено відповідним договором, є істотним, оскільки в значній мірі позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, зокрема надходження відповідних коштів з орендної плати за землю до місцевого бюджету із подальшим їх розподіленням відповідно до законодавства. Представлений договір оренди не передбачає безоплатне користування, а отже позивач розраховує на надходження коштів від передання земельної ділянки в оплатне користування.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про доведеність належними доказами обставини наявності зобов'язальних відносин між сторонами та заборгованості у відповідача з орендних платежів, яка утворилась внаслідок систематичної несплати відповідачем орендної плати за землю на момент звернення прокурора із позовом до суду.
З урахуванням вищенаведених обставин, факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди щодо внесення орендної плати вважається доведеним, а наявність заборгованості в сумі 202269,70 грн підтверджується наявними у справі доказами.
Суд враховує, що відповідач доводів прокурора не спростував та доказів сплати заборгованості з орендної плати за землю за спірним договором у вказаному розмірі до суду не надав, з огляду на що, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю у розмірі 202269,70 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно із п.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки заборгованості, суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати по справі відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на Приватне підприємство «Муравей».
Керуючись ст.ст. 2, 13, 76, 79, 86, 129, 202, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Муравей» (вул. 23 Східна, № 43-Б, смт. Антонівка, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 22758909) на користь Херсонської міської ради Херсонської області (просп. Незалежності, № 37, м. Херсон, 73003, код ЄДРПОУ 26347681) заборгованість з орендної плати в розмірі 202 269 (двісті дві тисячі двісті шістдесят дев'ять) грн 70 коп.
3. Стягнути з Приватного підприємства «Муравей» (вул. 23 Східна, № 43-Б, смт. Антонівка, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 22758909) на користь Херсонської обласної прокуратури (вул. Михайлівська, № 33, м. Херсон, 73025, код ЄДРПОУ 04851120) витрати на сплату судового збору в розмірі 2 427 (дві тисячі чотириста двадцять сім) грн 24 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України.
Накази видати відповідно до ст.327 ГПК України.
Повне рішення складено 25 серпня 2025 р.
Суддя О.В. Цісельський