25.08.2025 Справа № 914/2540/25
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши
заяву Приватного акціонерного товариства «Кар'єроуправління», село Зеленів, Яворівський район, Львівська область
про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Захід Нео Буд», м. Львів заборгованості у розмірі 153136,08 грн.
20.08.2025 до Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» (документ сформовано 19.08.2025) надійшла заява про видачу судового наказу за вх.№2824 за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Захід Нео Буд» заборгованості за договором поставки товару №30 від 15.08.2023 у розмірі 153136,08 грн.
Дослідивши подану заяву, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на таке.
Згідно ст. 12, 147 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема наказного провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Умови, за яких суд має право розглядати вимоги про стягнення грошових сум у наказному провадженні, а справи - у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.
Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Форма і зміст заяви про видачу судового наказу передбачені ст. 150 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої у заяві повинно бути зазначено, зокрема повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету.
Згідно ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
18.10.2023 набув чинності Закон України N 3200-IX, яким з метою запровадження обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі представниками правничих професій, юридичними особами та фізичними особами-підприємцями було внесено зміни в тому числі в Господарський процесуальний кодекс України.
Частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Отже, чинна редакція Господарського процесуального кодексу України зобов'язує юридичних осіб та адвокатів зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку та встановлює наслідки невиконання таких вимог - фактичне повернення/не врахування поданих учасниками (що не зареєстрували електронний кабінет в ЄСІТС) заяв по суті спору.
У порушення вищенаведених приписів діючого законодавства України заява Львівського комунального підприємства «Львівське міжміське бюро технічної інвентаризації» про видачу судового наказу за вимогою не містить відомостей про наявність або відсутність Електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС Електронний суд.
За змістом п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу. Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
З огляду на вищенаведене, зважаючи на те, що заявником не додержано форми та змісту заяви про видачу судового наказу, що прямо передбачено п. 2 ч. 2 ст. 150 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про те, що у Господарського суду Львівської області відсутні підстави для видачі судового наказу.
За приписами ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Згідно з ч. 2 ст. 154 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 21, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись ст.ст. 147, 148, 150, 152, 153, 154, 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Приватному акціонерному товариству «Кар'єроуправління» у видачі судового наказу про стягнення з боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Захід Нео Буд», місто Львів, Львівська область 153136,08 грн заборгованості.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у строки та в порядку, встановлені ст. ст. 255, 256 ГПК України.
Інформацію про справу можна отримати за такою веб-адресою: https://lv.arbitr.gov.ua/sud5015/
Суддя Гоменюк З.П.