61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
19.08.2025 Справа №905/682/25
Господарський суд Донецької області у складі:
судді Лободи Т.О.
при секретарі судового засідання Голуб К.В.,
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауміт Україна", м. Київ, код 34422747,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілон-09", м. Краматорськ, код 35936063,
про стягнення 277 447,10 грн,
за участю представників сторін:
не з'явились,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бауміт Україна" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілон-09" про стягнення заборгованості за Договором поставки товару № 23-21 від 14.12.2021 в сумі 131 481,60 грн, пені в сумі 38 371,92 грн, 3% річних в сумі 18 767,77 грн та інфляційних втрат у сумі 88 825,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов вищевказаного договору в частині оплати вартості поставленого товару.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 08.07.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 905/682/25, розгляд справи вирішив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
З метою повідомлення сторін про відкриття провадження у справі суд копію ухвали від 08.07.2025 направив до їх особистих електронних кабінетів в системі "Електронний суд". Згідно довідок про доставку електронного листа ухвала суду від 08.07.2025 в електронному вигляді доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 09.07.2025.
22.07.2025 у встановлений судом строк від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені, інфляційних втрат і 3% річних та зменшити суму основної заборгованості до 114 000,00 грн. Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що не заперечує факт укладення договору поставки та отримання товару, однак, вказує, що 20.11.2023 між сторонами було підписано Акт звірки взаєморозрахунків № 491, згідно з яким сума узгодженого боргу становить 199 325,67 грн. Вважає, що з моменту підписання акту звірки, жодні інші нарахування не узгоджувалися між сторонами, а тому вимоги позивача в частині розрахунку пені, інфляції та 3% річних є спірними та не підлягають задоволенню без доказів їх узгодження або надсилання вимог. Відповідно до судової практики, акт звірки може бути визнаний як окрема домовленість щодо обсягу зобов'язання, що має юридичну силу, особливо коли він підписаний обома сторонами. Зазначає, що після підписання Акту звірки взаєморозрахунків № 491 здійснив частково оплату Товару за Договором на суму 85 325,67 грн, а тому сума боргу складає: 114000,00 грн = (199325,67-85325,67). Однак, позивач заявив основну суму боргу в розмірі 131 481,60 грн. У зв'язку з чим, вважає вимоги позивача в частині перевищення суми боргу понад 114 000,00 грн не обґрунтованими. Також вказує на неправильне нарахування позивачем суми пені у зв'язку з перевищенням граничного терміну її нарахування та вказує, що нарахований розмір пені є невиправдано завищеним. Крім того, вказує, що при нарахуванні інфляційних втрат позивач застосував сукупний індекс інфляції, який не відповідає офіційним даним Держстату.
У відзиві на позов відповідач також виклав клопотання про розгляд справи за участю сторін у порядку загального позовного провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 247 ГПК України.
28.07.2025 у встановлений судом строк від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов. Також позивач просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за участю сторін в порядку загального позовного провадження у зв'язку з його безпідставністю, необґрунтованістю та спрямованим на затягування судового процесу. Заперечуючи проти доводів відповідача стосовно акту звірки, зазначає, що навпаки окремо акт звірки розрахунків не може підтверджувати наявність/відсутність боргу, оскільки не є первинним обліковим документом, виконує в бухгалтерському обліку допоміжну функцію для спрощення взаємних розрахунків за договорами і звірки фактів сплати коштів, використовується виключно в бухгалтерських службах і підлягає оцінці та перевірці судом нарівні з іншими документами у справі. Відповідач не надав жодних первинних чи платіжних документів на підтвердження своїх доводів щодо основної суми заборгованості. Стосовно заперечень відповідача щодо некоректності здійснених позивачем нарахувань зазначає, що пеня і інфляційні втрати розраховані позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі офіційних даних Держстату. Щодо тверджень відповідача про перевищення граничного розміру санкцій по відношенню до суми боргу зазначає, що сума пені складає менше ніж 20% від початкової суми заборгованості.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 30.07.2025 відмовив в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 19.08.2025 об 11:00 год.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали від 30.07.2025 до його особистого кабінету в системі "Електронний суд", надав до суду заяву про проведення судового засідання за відсутності представника позивача за наявними у матеріалах справи документами, так як нез'явлення позивача в судове засідання не перешкоджатиме вирішенню спору, оскільки ним були подані всі докази, що необхідні для повного та всебічного розгляду справи, прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали від 30.07.2025 до його особистого кабінету в системі "Електронний суд".
Враховуючи, що явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, враховуючи те, що учасниками справи надані заяви по суті справи та письмові пояснення з обґрунтуванням своєї позиції про справі, враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, а також заяву позивача про розгляд справи за відсутності його представників, суд дійшов висновку про розгляд справи по суті в судовому засіданні 19.08.2025 за відсутності учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
14.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бауміт Україна" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пілон-09" (Покупець) укладено Договір поставки товару №23-21 (далі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставляти (передавати) у власність Покупця, а Покупець - приймати та оплачувати, будівельні матеріали, що визначені у цьому Договорі, вільний від прав та претензій третіх осіб (надалі іменуються "товар").
Відповідно до п. 1.2 Договору найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю на товар, що підлягає поставці за цим Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами за згодою Сторін визначаються у рахунках-фактурах, товарно-транспортних накладних та видаткових накладних на товар.
Згідно з п. 2.1 Договору ціна за одиницю товару кожного найменування товару визначається при замовленні та поставці кожної конкретної партії товару, з урахуванням умов поставки, додаткових знижок та інших обставин, що впливають на ціну товару, та остаточно вказується в рахунках-фактурах, товарно-транспортних накладних та видаткових накладних на товар.
Сума Договору складається з суми вартості партій товарів, поставлених Постачальником протягом строку дії цього Договору та вказаних у видаткових та товарно-транспортних накладних (п. 2.5 Договору).
За умовами п. 4.1 Договору постачання товару здійснюється окремими партіями. Партією вважається товар, передача якого оформлена однією товарно-транспортною накладною.
Датою поставки товару за цим Договором є дата передачі товару Постачальником призначеному ним самим або Покупцем перевізнику, яка (дата) зазначена у відповідній товарно- транспортній накладній на товар і засвідчена підписами уповноважених на те представників Постачальника та перевізника, що здійснювали таке приймання-передачу, та відбитками печаток Постачальника і перевізника (п. 4.8 Договору).
Відповідно до п. 4.9 Договору перехід права власності на товар, а також ризиків його (товару) втрати та пошкодження, від Постачальника до Покупця відбувається в момент поставки такого товару, який (момент) визначений відповідно до п. 4.5 цього Договору.
Пунктом 5.1 Договору сторони погодили, що товар, поставлений Постачальником в межах кожної партії, повинен бути повністю оплачений Покупцем за ціною, передбаченою у відповідній накладній, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника в термін до 01 березня 2022 року.
Згідно з п. 6.1 Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.
За умовами п. 6.4 Договору за порушення строків розрахунків, встановлених цим Договором, Покупець сплачує Постачальникові: пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом простроченого періоду, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 6.4.1 Договору); згідно ст. 625 Цивільного кодексу України суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін (п. 10.1 Договору).
Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього Договору та закінчується 31 грудня 2021 року (п. 10.2 Договору).
Пунктом 9.3 Договору сторони погодили, що закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Суд зазначає, що вказаний Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності. Факт укладення договору не заперечується відповідачем.
На виконання умов Договору позивач здійснив поставку відповідачу товару на загальну суму 216 807,27 грн, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних № БУ-00015655 від 15.12.2021 на суму 82 813,85 грн, № БУ-00015656 від 15.12.2021 на суму 29 434,10 грн, № БУ-00015657 від 16.12.2021 на суму 104 559,32 грн.
Поставлений позивачем товар прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень. Факт отримання товару не заперечується відповідачем.
Виходячи з умов Договору, строк оплати поставленого товару за вищевказаними видатковими накладними до 01.03.2022 (включно).
Таким чином, видатковими накладними підтверджена поставка позивачем товару на виконання умов Договору на загальну суму 216 807,27 грн, строк оплати якого настав.
Листом вих. № 95 від 31.10.2023 позивач звернувся до відповідача з вимогою терміново перерахувати борг в сумі 216 807,27 грн на поточний банківський рахунок ТОВ "Бауміт Україна".
На вказаний лист відповідач надав відповідь вих. № 23/11/17 від 17.11.2023, в якій зазначив, що ТОВ "Пілон-09" у зв'язку з військовою агресією РФ та введенням воєнного стану не проводить господарську діяльність, але додає максимум зусиль щодо розробки плану погашення накопиченого боргу, та вказує про необхідність сторонами Договору узгодити складові та розмір заборгованості. Узгодження пропонує провести шляхом підписання двостороннього акту звірки розрахунків.
20.11.2023 сторонами підписано Акт звірки розрахунків № 491 за період з 01.01.2021 по 20.11.2023, акт підписаний керівниками товариств та скріплений їх печатками.
У подальшому відповідач здійснив оплату товару частково в сумі 85 325,67 грн, що підтверджується банківською випискою, а саме здійснені наступні платежі : 27.02.2024 в сумі 9 325,67 грн, 28.03.2024 в сумі 19 000,00 грн, 29.04.2024 в сумі 19 000,00 грн, 31.05.2024 в сумі 19 000,00 грн та 23.07.2024 в сумі 19 000,00 грн.
Як стверджує позивач, залишок заборгованості станом на момент подання позову складає 131 481,60 грн, який є неоплаченим.
Несвоєчасне та неповне виконання відповідачем зобов'язань з оплати отриманої продукції в загальній сумі 131 481,60 грн зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення заборгованості та нарахованих на неї сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Проаналізувавши правовідносини між сторонами, які виникли з вищевказаного Договору, суд дійшов висновку про те, що даний договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
За змістом ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановив суд, позивач на виконання умов Договору поставки товару № 23-21 від 14.12.2021 здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 216 807,27 грн, який був прийнятий відповідачем без зауважень. Факт отримання товару підтверджується відповідачем.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач стверджує, що отриманий відповідачем товар оплачений лише частково, залишок суми боргу складає 131 481,60 грн.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує, що сума боргу складає 114 000,00 грн, на підтвердження чого надає до суду Акт звірки взаєморозрахунків № 491 від 20.11.2023.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач листом вих. № 95 від 31.10.2023 звернувся до відповідача з вимогою терміново перерахувати борг в сумі 216 807,27 грн на поточний банківський рахунок ТОВ "Бауміт Україна".
Відповідач надав відповідь вих. № 23/11/17 від 17.11.2023 на вказаний лист, зі змісту відповіді вбачається, що відповідач визнає, що має заборгованість перед позивачем, одночасно вказує на те, що є необхідність сторонам Договору узгодити складові та розмір заборгованості шляхом підписання двостороннього акту звірки розрахунків.
20.11.2023 сторони підписали Акт звірки розрахунків № 491 за період з 01.01.2021 по 20.11.2023. Акт підписаний керівниками товариств та скріплений їх печатками.
З вказаного акту звірки вбачається, що між сторонами, крім спірних, існували й інші правовідносини за іншими договорами. До акту було включено операції між сторонами щодо постачання товару та його оплати, в тому числі включені відомості до граф, в яких відображені поставки, про поставку товару за спірним Договором № 23-21 від 14.12.2021, а саме включено реалізацію товару та послуг за видатковими накладними № БУ-00015655 від 15.12.2021 на суму 82 813,85 грн, № БУ-00015656 від 15.12.2021 на суму 29 434,10 грн, № БУ-00015657 від 16.12.2021 на суму 104 559,32 грн.
За результатами перевірки взаєморозрахунків, сторони дійшли згоди, що станом на 20.11.2023 залишок заборгованості ТОВ "Пілон-09" перед ТОВ "Бауміт Україна" складає 199 325,67 грн.
У подальшому, відповідач частково здійснив оплату заборгованості за спірним договором в загальній сумі 85 325,67 грн, що підтверджується позивачем та банківською випискою. Так, відповідачем здійснені наступні оплати з призначенням платежу згідно Договору № 23-21 від 14.12.2021 : 27.02.2024 в сумі 9 325,67 грн, 28.03.2024 в сумі 19 000,00 грн, 29.04.2024 в сумі 19 000,00 грн, 31.05.2024 в сумі 19 000,00 грн та 23.07.2024 в сумі 19 000,00 грн.
Позивач у відповіді на відзив, зокрема, посилається на те, що акт звірки не є первинним обліковим документом та не може підтверджувати наявність/відсутність боргу, до акту звірки також включені поставки та оплати за іншими договорами.
Суд не погоджується з позицією позивача вважає її спрощеною та формальною.
Так, з матеріалів справи вбачається, що сторони були партнерами та мали певний час господарські взаємовідносини, з урахуванням чого в наданому суду акті звірки взаєморозрахунків враховані як спірні поставки товару, так і інші операції щодо постачання товару та їх оплати за період з 01.01.2021 по 20.11.2023, а також врахована наявність заборгованості відповідача перед позивачем, яка існувала станом на 01.01.2021, у сумі 168 791,29 грн.
Суд зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків є письмовим доказом, має розглядатись у сукупності з іншими доказами, і оскільки він складений за результатом проведення ряду господарських операцій, його зміст може вказувати на наявність заборгованості та її розмір.
Дійсно, відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим, а лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Він відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.
Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь- яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом із тим, Верховний суд у своїй постанові від 21.12.2020 по справі № 916/499/20 звернув увагу на те, що акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, лише за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Вказуючи, що акт звірки не є первинним документом, позивач, який має всі документи на підтвердження операцій, відображених в акті звірки, не спростував жодним чином відомості, які викладені в акті звірки, а лише виокремив спірні зі всіх господарських операцій. Позивач не наводить факту відсутності якогось постачання товару чи ненадходження якоїсь оплати від відповідача, які відображені в акті звірки, що свідчить про те, що наявність таких господарських операцій за його обліком є підтвердженою первинними документами.
Так, наявність в акті звірки підписів керівників сторін, які мають право представляти інтереси товариств, у тому числі здійснювати дії, спрямовані на підтвердження/визнання заборгованості товариства перед іншими суб'єктами господарювання, означає, що уповноважена особа позивача підтвердила станом на 20.11.2023 наявність заборгованості відповідача в сумі 199 325,07 грн та підтвердження наявності такого боргу первинними документами, а уповноважена особа боржника визнала таку заборгованість.
Суд враховує, що зазначений акт звірки має відомості як по всім поставкам, так і по всім оплатам за певний період, порівнявши дані щодо сум поставок та сум оплат, суд дійшов висновку, що без урахування сум спірних поставок, існує переплата з боку відповідача на суму 17 481,60 грн, яка виникла за рахунок інших господарських операцій, і позивач, підписавши 20.11.2023 акт звірки, погодився на зарахування такої суми в рахунок погашення заборгованості за спірними поставками.
Суд також приймає до уваги послідовність дій сторін у справі : позивач направив претензію відповідачу на суму 216 807,27 грн, відповідач надав на неї відповідь з вказанням про необхідність складання акту звірки та уточнення суми заборгованості, після чого сторонами складний акт звірки, в якому керівниками товариств враховані спірні поставки та зафіксована заборгованість відповідача в сумі 199 325,67 грн.
Таким чином, враховуючи підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків, суд погоджується з твердженнями відповідача, що сума заборгованості за спірним договором складає 114 000,00 грн (199 325,67 грн - 85 325,67 грн).
Приймаючи до уваги, що відповідач не здійснив остаточного розрахунку з позивачем за поставлений товар в порядку та строки, визначені Договором, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо розрахунку з позивачем за поставлений товар на загальну суму 114 000,00 грн.
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу товару та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару підтверджений матеріалами справи, враховуючи, що відповідач не здійснив остаточного розрахунку з позивачем за поставлений товар у порядку та строки, визначені Договором, а також те, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані докази, які б спростовували наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 114 000,00 грн, в сумі стягнення основного боргу 17 481,60 грн суд відмовляє з наведених вище підстав.
Як вбачається з позовної заяви, позивач також просить стягнути 3% річних у сумі 18 767,77 грн та інфляційні втрати в сумі 88 825,81 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З наданих позивачем розрахунків вбачається, що ним здійснено нарахування 3% річних у сумі 12 952,20 грн за період прострочення з 02.03.2022 по 26.02.2024 на суму заборгованості в розмірі 216 807,27 грн, в сумі 510,20 грн за період з 27.02.2024 по 27.03.2024 на суму заборгованості в розмірі 207 481,60 грн, у сумі 494,38 грн за період з 28.03.2024 по 28.04.2024 на суму заборгованості в розмірі 188 481,60 грн, у сумі 444,54 грн за період з 29.04.2024 по 30.05.2024 на суму заборгованості в розмірі 169 481,60 грн, у сумі 653,73 грн за період з 31.05.2024 по 22.07.2024 на суму заборгованості в розмірі 150 481,60 грн, у сумі 3 712,72 грн за період з 23.07.2024 по 01.07.2025 на суму заборгованості в розмірі 131 481,60 грн.
Також позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у сумі 65 411,54 грн за період з 02.03.2022 по 26.02.2024 на суму заборгованості в розмірі 216 807,27 грн, у сумі 1 037,41 грн за період з 27.02.2024 по 27.03.2024 на суму заборгованості в розмірі 207 481,60 грн, у сумі 376,96 грн за період з 28.03.2024 по 28.04.2024 на суму заборгованості в розмірі 188 481,60 грн, у сумі 1 016,89 грн за період з 29.04.2024 по 30.05.2024 на суму заборгованості в розмірі 169 481,60 грн, у сумі 3 310,60 грн за період з 31.05.2024 по 22.07.2024 на суму заборгованості в розмірі 150 481,60 грн, у сумі 17 672,41 грн за період з 23.07.2024 по 01.07.2025 на суму заборгованості в розмірі 131 481,60 грн.
Суд здійснив перерахунок зазначених нарахувань з урахуванням існування заборгованості в сумі 216 807,27 грн у період з 02.03.2022 по 20.11.2023, у сумі 199 325,67 грн у період з 21.11.2023 по 26.02.2024, у сумі 190 000,00 грн у період з 27.02.2024 по 27.03.2024, у сумі 171 000,00 грн у період з 28.03.2024 по 28.04.2024, у сумі 152 000,00 грн у період з 29.04.2024 по 30.05.2024, у сумі 133 000,00 грн у період з 31.05.2024 по 22.07.2024, у сумі 114 000 грн за період з 23.07.2024 по 01.07.2025. Суд зазначає, що враховував періоди, визначені позивачем з урахуванням здійснених судом висновків щодо проведення оплат, одночасно суд звертає увагу на те, що при нарахуванні інфляційних втрат позивач останнім періодом нарахування вказує з 23.07.2024 по 01.07.2025, однак при перевірці таких нарахувань встановлено, що позивач не враховував індекс інфляції за червень 2025 року, відповідно і суд не здійснював нарахувань інфляційних втрат за червень 2025 року.
Здійснивши перерахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що вірним є нарахування 3 % річних у сумі 17 922,92 грн та інфляційних втрат у сумі 84 753,70 грн.
Таким чином, задоволенню підлягають вимоги в частині стягнення 3 % річних у сумі 17 922,92 грн та інфляційних втрат у сумі 84 753,70 грн, в решті заявлених вимог в цій частині суд відмовляє, оскільки такі нарахування здійснені безпідставно.
Крім цього, позивач також просить стягнути з відповідача пеню в сумі 38 371,92 грн, яка нарахована на суму заборгованості 216 807,27 грн за період з 02.03.2022 по 02.09.2022.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Так, стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 6.4.1 Договору за порушення строків розрахунків, встановлених цим Договором, Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом простроченого періоду, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідач, заперечуючи проти нарахування пені, посилається на те, що позивач нарахував пеню з перевищенням граничного строку, оскільки пеня нараховується лише за 6 місяців, які складаються з 183 днів, а позивач нарахував пеню за 185 днів.
Суд не погоджується з такими запереченнями відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254).
Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, виходячи з норм чинного законодавства щодо початку перебігу строку нарахування (ст. 253 ЦК України) та припинення нарахувань (ст. 232 ГК України), правомірно визначеним періодом нарахування пені 6 місяців в спірних правовідносинах є період з 02.03.2022 по 01.09.2022.
Суд зазначає, що загалом з урахуванням періоду нарахувань 6 місяців може бути від 181 календарного дня до 184 календарних днів, а не лише 183 дні як зазначає відповідач.
Разом з тим, суд зазначає, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України № 540-IX від 30.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі по тексту - Закон № 540-IX від 30.03.2020), яким доповнено п. 12 Розділу Перехідних та прикінцевих положень ЦК України, наступного змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Вказаним законом також доповнено п. 7 Прикінцевих положень ГК України, який визначив, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні введений 11.03.2020 та скасований 30.06.2023.
А отже, відповідно до Закону № 540-IX від 30.03.2020 на строк дії карантину, тобто по 30.06.2023 включно, були продовжені (а не зупинені) строки, які мали сплинути у період дії такого карантину, зокрема 6-місячний строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, встановлений ч. 6 ст. 232 ГК України, та 1-річний строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що таке нарахування відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та фактичним відносинам, що склались між сторонами, арифметично обчислення здійснені вірно, нарахування пені здійснені за період з 02.03.2022 по 02.09.2022 (тобто до підписання акту звірки взаєморозрахунків) на суму боргу в розмірі 216 807,27 грн, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 38 371,92 грн підлягають задоволенню.
Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов частково, у відповідності до ст. 129 ГПК України витрати щодо сплати судового збору в сумі 3060,58 грн (з урахуванням пониженого коефіцієнту 0,8 через подачу позовної заяви в системі "Електронний суд") підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, в іншій частині сплачений судовий збір залишається за позивачем.
Стосовно витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 123 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 17 445,00 грн. До позовної заяви додано розрахунок та докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вимоги статей 74, 126 та 129 ГПК України розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язаних з розглядом справи, має бути доведений та документально обґрунтований.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач до матеріалів справи надав, зокрема, Договір про надання правової допомоги № 1/20 від 03.01.2020, Договір про внесення змін до Договору про надання правової допомоги № 1/20 від 31.12.2020, Акт про надання юридичних послуг від 30.06.2025 за Договором про надання правової допомоги № 1/20 від 03.01.2020, рахунок № 40 від 30.06.2025, виписку по рахунку АО "Нечаєв і партнери".
Дослідивши надані позивачем документи, суд встановив, що 03.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бауміт Україна" (надалі - Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Нечаєв і партнери" (надалі - Адвокатське об'єднання) укладено Договір про надання правової допомоги № 1/20 (надалі - Договір), відповідно до умов якого клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає доручення Клієнта про надання правової допомоги на умовах, визначених цим договором.
Надання правової допомоги за цим договором полягає в наданні Адвокатським об'єднанням юридичних послуг з правового супроводу діяльності Клієнта, представництва, захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта, здійснення Адвокатським об'єднанням в інтересах Клієнта юридичних і фактичних дій (п. 1.2 Договору).
Відповідно до п. 1.3 Договору Адвокатське об'єднання надає Клієнту на умовах погодинної оплати наступні юридичні послуги в сферах судочинства та відносин з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства.
Згідно з п. 2.1 Договору юридичні послуги, передбачені цим договором, надаються Клієнту на умовах погодинної оплати.
За умовами п. 3.1 Договору за надання юридичних послуг, передбачених цим договором, Клієнт зобов'язується сплачувати Адвокатському об'єднанню погодинну винагороду (гонорар) в розмірі 2 000,00 грн, крім того ПДВ 20% - 400,00 грн, всього з ПДВ 2 400,00 грн за одну годину надання послуг, на підставі рахунків, виставлених Адвокатським об'єднанням, якщо інша форма оплати не буде погоджена Сторонами у додатковій угоді, що є невід'ємною частиною цього договору.
Погодинна винагорода (гонорар) обчислюється виходячи з фактичного обсягу часу, витраченого для виконання доручення Клієнта. До часу, який підлягає оплаті, включається час, витрачений на вивчення і підготовку документів, пошук і аналіз законодавства та судової практики, участь у судових засіданнях, перебування в органах, установах і організаціях, участь у переговорах і зборах, зустрічі та телефонні розмови з Клієнтом та іншими особами у справах Клієнта, інші ефективні дії у справах Клієнта. Час, витрачений на будь-які поїздки та очікування у справах Клієнта в межах міста Києва, підлягає оплаті у розмірі 50% від погодинної ставки. Час, витрачений на поїздки в інші населені пункти, підлягає оплаті за весь витрачений час, але не більше ніж за 8 (вісім) годин на день (п. 3.2 Договору).
Відповідно до п. 3.3 Договору на підставі даних обліку часу, який веде Адвокатське об'єднання, воно щомісячно складає акт про надання юридичних послуг у відповідному місяці та направляє його для підписання Клієнту.
Сплата винагороди (гонорару) та витрат Адвокатського об'єднання здійснюється шляхом безготівкового переказу грошових коштів на поточний рахунок Адвокатського об єднання (п. 3.5 Договору).
Згідно з п. 4.3.3 Договору Клієнт зобов'язується сплачувати Адвокатському об'єднанню належну йому винагороду (гонорар) та витрати Адвокатського об'єднання, пов'язані з виконанням доручення.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2020 року. У разі відсутності письмової заяви однієї із Сторін про припинення цього договору за один тиждень до закінчення календарного року дії договору він вважається продовженим кожен раз на наступний календарний рік на тих самих умовах, які передбачені цим договором (п. 7.1 Договору).
Вказаний договір про надання правової допомоги підписаний сторонами такого договору та скріплений їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності. З огляду на відсутність доказів припинення такого договору, суд дійшов висновку, що договір про надання правової допомоги був продовжений кожного наступного року та був чинним на момент спірних правовідносин.
31.12.2024 між Адвокатським об'єднанням та Клієнтом було підписано Договір про внесення змін до Договору про надання правової допомоги № 1/20 від 03.01.2020, яким сторони домовились викласти п. 3.1 Договору про надання правової допомоги № 1/20 від 03.01.2020 в наступній редакції:
"За надання юридичних послуг, передбачених цим договором, Клієнт зобов'язується сплачувати Адвокатському об'єднанню погодинну винагороду (гонорар) в розмірі 3 489,00 грн, без ПДВ, за одну годину надання послуг, на підставі рахунків, виставлених Адвокатським об'єднанням, якщо інша форма оплати не буде погоджена Сторонами у додатковій угоді, що є невід'ємною частиною цього договору.".
До матеріалів справи додано підписаний 30.06.2025 сторонами Акт про надання юридичних послуг за Договором про надання правової допомоги № 1/20 від 03.01.2020, яким сторони погодили, що відповідно до умов вказаного договору Адвокатське об'єднання (а саме адвокат Осіпчук Віталій Юрійович) надало Клієнту наступні юридичні послуги: підготовна позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ "Пілон-09" заборгованості за Договором поставки товару №23-21 від 14.12.2021, тривалістю 5 годин, загальною вартістю 17 445,00 грн.
30.06.2025 Адвокатським об'єднанням "Нечаєв і партнери" виставлено рахунок № 40 від 30.06.2025 на оплату винагороди за надання юридичних послуг згідно з Договором про надання правової допомоги № 1/20 від 03.01.2020 на суму 17 445,00 грн.
Вказані послуги сплачені клієнтом 01.07.2025 в повному обсязі, що підтверджується наданою до матеріалів справи банківською випискою.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу дійсно надавалась професійна правнича допомога адвокатом Адвокатського об'єднання "Нечаєв і партнери" Осіпчуком Віталієм Юрійовичем, що підтверджується Ордером серії АА №1596885 від 01.07.2025, підписаним Актом про надання юридичних послуг від 30.06.2025 до договору про надання правничої допомоги № 1/20 від 03.01.2020, а також наявними в справі позовною заявою, відповіддю на відзив та заявами з процесуальних питань, підписаних адвокатом Осіпчуком В.Ю.
Розглянувши надані докази, суд дійшов висновку, що позивачем доведено та документально обґрунтовано понесення та сплату судових витрат на правничу допомогу в зв'язку з розглядом справи № 905/682/25, при цьому відповідачем не надано жодних заперечень та спростувань щодо вказаних витрат позивача.
Враховуючи, що позовні вимоги в даній справі задоволені частково, витрати позивача на правову професійну допомогу підлягають стягненню з відповідача в сумі 16 037,19 грн, в іншій частині залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статями 1-5, 10, 11, 12, 20, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пілон-09" (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Уборевича, буд. 25, код 35936063) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бауміт Україна" (03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, буд. 34, код 34422747) заборгованість за Договором поставки товару № 23-21 від 14.12.2021 в сумі 114 000,00 грн, 3 % річних в сумі 17 922,92 грн, інфляційні втрати в сумі 84 753,70 грн, пеню в сумі 38 371,92, витрати по сплаті судового збору в сумі 3 060,58 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16 037,19 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 25.08.2025.
Суддя Т. О. Лобода