вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.08.2025м. ДніпроСправа № 904/3819/25
за позовом Приватного підприємства "Благодарагро", м. Черкаси
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод", м. Верхівцеве Дніпропетровської області
про стягнення 173 346,66 грн., -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Приватне підприємство "Благодарагро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" загальну суму попередньої оплати у розмірі 165 801,76 грн, 3% річних 1 676,18 грн, та інфляційних втрат 5 868,12 грн.
Судові витрати, що складаються із суми судового збору у розмірі 3028,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн просить покласти на відповідача.
Позовні обґрунтуванні порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" своїх зобов'язань за договором поставки №06-2025 від 06.01.2025 в частині здійснення поставки товару на суму 165 801,76 грн.
Разом із позовною заявою Приватне підприємство "Благодарагро" подало до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів щодо накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевсьжй олійноекстракційний завод" які знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах у розмірі попередньої оплати -165801,76 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 заяву Приватного підприємства "Благодарагро" про забезпечення позову (вх.№30727/25 від 15.07.2025) повернуто заявнику.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2025 позовну заяву залишено без руху; постановлено позивачу протягом 5 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме надати докази реєстрації Електронного кабінету Приватного підприємства "Благодарагро" у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.
22.07.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС від Приватного підприємства "Благодарагро" надійшла заява про усунення недоліків до якої додано докази реєстрації Електронного кабінету Приватного підприємства "Благодарагро" у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.
31.07.2025 від представника Приватного підприємства "Благодарагро" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів щодо накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевсьжй олійноекстракційний завод" які знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах у розмірі попередньої оплати 165 801,76 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.08.2025 заяву Приватного підприємства "Благодарагро" про забезпечення позову задовольнити. Накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" (51660, Дніпропетровська область, м. Верхівцеве, вул. Нова, буд. 50-А, код ЄДРПОУ 36933660), які знаходяться на банківських рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах в межах суми позову у розмірі 165 801,76 грн. (сто шістдесят п'ять тисяч вісімсот одна гривня 76 копійок) до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2025 у справі №904/3819/25 доставлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" 23.07.2025 о 18:10, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали господарського суду від 23.07.2025) до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю " Верхівцевський олійноекстракційний завод ".
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2025 у справі №904/3819/25 відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовом протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Таким чином, строк на подання відзиву до 07.08.2025 (включно).
Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Станом на час ухвалення рішення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" відзиву на позов чи клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до господарського суду не надходило.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
06.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" (Постачальник) та Приватним підприємством "Благодарагро" (покупець) був укладений договір поставки № 06-2025 від 06.01.2025, відповідно до пункту 1.1. постачальник зобов'язується передати у власність покупця, покупець прийняти і оплатити товар - шрот соняшниковий тостований негранульований, далі за договором «Товар», в порядку та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до пункту 2.1. договору одиниця вимірювання кількості товару - кілограми.
Відповідно до пункту 2.2. договору найменування, кількість, ціна і обсяг партії товару, що поставляється, визначається у специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору, та підписуються обома сторонами.
Відповідно до пункту 2.3. договору загальним обсягом товару згідно цього договору є сумарний обсяг усіх поставлених партій товару, зазначений у специфікаціях на кожну поставку партії товару та видаткових накладних згідно із даним договором.
Відповідно до пункту 2.4. договору загальною вартістю товару, що поставляється, за цим договором, є сумарна вартість всіх поставлених партій товару, зазначена в специфікаціях та видаткових накладних на кожну поставку партії товару згідно із даним договором.
Відповідно до пункту 3.1. договору постачальник забезпечує поставку товару на умовах FСА - склад ПОСТАЧАЛЬНИКА (Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхівцеве, вул. Нова, буд. 50А (згідно Інкотермс 2010), якщо інші умови поставки товару не визначені Специфікацією.
Відповідно до пункту 3.2. договору датою поставки товару вважається дата приймання товару згідно видаткової накладної, завіреної підписами уповноважених осіб обох сторін.
Відповідно до пункту 3.3. договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар.
Відповідно до пункту 3.4. договору постачальник зобов'язується передати покупцю разом з товаром наступні документи:
- видаткова накладна;
- копія сертифікату якості (посвідчення якості) заводу-виробника на партію товару (якщо заводом-виробником передбачено видачу сертифіката на такий товар).
Відповідно до пункту 3.5. договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється в момент підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної на товар. Претензії покупця до постачальника щодо кількості та якості товару після підписання видаткової накладної не приймаються та не розглядаються.
Відповідно до пункту 4.1. договору кількість товару визначається згідно підписаної сторонами видаткової накладної.
Відповідно до пункту 5.1. договору оплата за товар здійснюється в гривнях, в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника шляхом здійснення 100% попередньої оплати за товар відповідно до рахунку постачальника протягом 3-х банківських днів з дати отримання покупцем рахунку. У постачальника зобов'язання поставити товар покупцеві виникає за умови, що покупцем належним чином виконані зобов'язання щодо оплати вартості товару.
Відповідно до пункту 5.2. договору інші умови оплати за цим договором визначаються сторонами у специфікаціях або додатковій угоді до цього договору.
Відповідно до пункту 6.1.1. договору постачальник зобов'язується забезпечити поставку товару на узгодженому сторонами базисі поставки за умови належного виконання покупцем вимог п. 5.1. цього Договору.
Відповідно до пункту 6.2.1 договору покупець зобов'язується здійснити оплату товару відповідно до умов, передбачених Розділом 5 цього Договору.
Відповідно до пункту 11.3. договору цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2025 року, а в частині виконання зобов'язань щодо розрахунків та штрафних санкцій - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним договором.
На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" та Приватним підприємством "Благодарагро" була підписана специфікація №1 від 17 лютого 2025 року до договору поставки № 06-2025 від 06.01.2025 відповідно до якого товари (роботи, послуги) Шрот соняшниковий тостований негранульований, кількість +/- 10 % 75 000 кг. Всього із ПДВ 749 700,00 грн. Строк поставки: до 28.02.2025 р. Умови оплати: 100% попередньої оплати за Товар. Ця Специфікація є невід'ємною частиною Договору поставки № 06-2025 від 06.01.2025 р.
Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" було здійснено оплату на суму 670?000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №176 від 17.02.2025 року на суму 670?000,00 грн., призначення платежу сплата за шрот соняшниковий зг./дог. № 06-25 від 06.01 2025 р. в т. ч. ПДВ 20% 111666 67 грн.
На виконання умов договору п№ 06-2025 від 06.01.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" поставлений, а Приватним підприємством "Благодарагро" прийнятий товар у загальній кількості 50 440,00 кг на загальну суму 504 198,24 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 96 від 23 лютого 2025 року, Шрот соняшниковий тестований негранульований, 25 240 кг, всього із ПДВ 252 299, 04 грн., № 101 від 26 лютого 2025 року, Шрот соняшниковий тестований негранульований, 25 200 кг, всього із ПДВ 251 899, 20 грн.
16.04.2025 Приватне підприємство "Благодарагро" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" з досудовою вимогою №16-04/01 від 16.04.2025 р, в якій просить у строк 5-ти банківських днів повернути кошти у сумі 165 801,76 грн. на розрахунковий рахунок покупця або здійснити відвантаження товару за погодженою ціною.
Приватне підприємство "Благодарагро" посилається на несвоєчасну та не в повному обсязі поставку товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" на суму 165 801,76 грн. за договором поставки № 06-2025 від 06.01.2025, що і є причиною виникнення спору.
Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати за договором поставки № 06-2025 від 06.01.2025 у розмірі 165 801, 76 грн, 5 868,12 грн інфляційних втрат, 1 676,18 грн 3 % річних.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки № 06-2025 від 06.01.2025, факт поставки товару, строк оплати, строк дії договору, наявність /відсутність прострочення поставки товару, наявність / відсутність підстав для нарахування відсотків річних та інфляційних втрат.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Позивачем заявлена до стягнення сума попередньої оплати 165 801 76 грн. за договором поставки № 06-2025 від 06.01.2025.
Відповідно до пункту 3.1. договору постачальник забезпечує поставку товару на умовах FСА - склад ПОСТАЧАЛЬНИКА (Дніпропетровська область, Кам'янський район, м. Верхівцеве, вул. Нова, буд. 50А (згідно Інкотермс 2010), якщо інші умови поставки товару не визначені Специфікацією.
Відповідно до пункту 6.1.1. договору постачальник зобов'язується забезпечити поставку товару на узгодженому сторонами базисі поставки за умови належного виконання покупцем вимог п. 5.1. цього Договору.
Відповідно до специфікації №1 від 17 лютого 2025 року до договору поставки № 06-2025 від 06.01.2025 строк поставки: до 28.02.2025 р.
З урахуванням умов договору та специфікації строк поставки товару у розмірі 165 801, 76 грн. за договором поставки №06-2025 від 06.01.2025, до 28.02.2025.
Відповідач доказів поставки товару у розмірі 165 801,76 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.
Стаття 693 Цивільного кодексу України регулює питання "попередньої оплати" товару, з якої вбачається, що "попередньою оплатою" визначається встановлений договором обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем.
Відповідно до частин другої та третьої статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №922/2131/19, від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 30.07.2019 у справі № 904/4899/18.
16.04.2025 Приватне підприємство "Благодарагро" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" з досудовою вимогою №16-04/01 від 16.04.2025 р, в якій просить у строк 5-ти банківських днів повернути кошти у сумі 165 801,76 грн. на розрахунковий рахунок покупця або здійснити відвантаження товару за погодженою ціною.
Таким чином, строк повернення попередньої оплати є таким, що настав.
Доказів повернення попередньої оплати відповідач не надав, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позову, не спростував.
Відповідач доказів поставки товару, повернення попередньої оплати у розмірі 165 801, 76 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.
За викладеного позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 165 801,76 грн попередньої оплати є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 5 868,12 грн. за період з березня 2025 року по травень 2025 року та 1 676,18 грн. 3% річних за період з 01.03.2025 по 01.07.2025.
Відповідач контррозрахунку 3% та інфляційних втрат не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, вимогу не заперечив.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про стягнення з відповідача 165 801, 76 грн. суми попередньої оплати, 5 868,12 грн інфляційних втрат, 1 676,18 грн 3 % річних.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача у розмірі 4 542,00 грн. (3 028,00 грн. за розгляд позовної заяви + 1 514,00 грн. за розгляд заяви про забезпечення позову).
Приватне підприємство "Благодарагро" просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000, 00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що 17.06.2025 між Адвокатським об'єднанням "ЛЕКСЛЕНД" (адвокатське об'єднання) та Приватним підприємством "Благодарагро" (клієнт) укладено договір № 152 про надання правничої допомоги від 17.06.2025.
Відповідно до пункту 1.1 договору клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання на умовах, передбачених цим договором, надати клієнту правничу допомогу (далі - правнича допомога), а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити Адвокатському об'єднанню вартість таких послуг (далі - гонорар).
Відповідно до пунктів 1.2., 1.2.1 - 1.2.4 договору за замовленням клієнта, Адвокатське об'єднання надає йому наступну правничу допомогу:
захист прав, свобод і законних інтересів клієнта в кримінальних справах (в т.ч. на досудовому розслідуванні, судовому розгляді тощо);
захист прав, свобод і законних інтересів клієнта господарських судах, судах загальної юрисдикції, адміністративних судах;
захист прав, свобод і законних інтересів в інших органах під час розгляду правових спорів, у відносинах з органами державної влади, в тому числі з органами Міністерства внутрішніх справ України, органами Прокуратури України, органами Державної фіскальної служби України, органами місцевого самоврядування, а також підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та організаційно-правової форми;
надання усних та/або письмових юридичних консультацій.
Відповідно до пункту 1.2.5. договору перелік правничої допомоги, передбачений п. 1.2. Договору, не є вичерпним та може бути доповнений за відповідною домовленістю сторін.
Відповідно до пункту 1.2.6. договору для надання правничої допомоги клієнту, Адвокатське об'єднання призначає: адвоката Сучила Артема Олеговича, який діє па підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №000912 від 02.05.2018 року.
Відповідно до пункту 2.1.12. договору Адвокатське об'єднання має право отримувати винагороду за надання клієнту правничої допомоги на умовах, передбачених договором;
Відповідно до пункту 2.3.1 договору адвокатське об'єднання зобов'язане надати клієнту правничу допомогу на умовах, передбачених договором
Відповідно до пункту 2.5.1 договору клієнт зобов'язаний оплатити адвокатському об'єднанню винагороду на умовах передбачених договором.
Відповідно до пункту 3.1. договору гонорар адвокатського об'єднання погоджується за взаємною згодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору.
Відповідно до пункту 3.2. договору клієнт зобов'язаний сплачувати або відшкодовувати всі офіційні витрати, які понесені адвокатським об'єднанням у зв'язку з наданням правничої допомоги за договором.
Відповідно до пункту 3.3. договору витрати адвокатського об'єднання, які вказані в п. 3.2. Договору, відшкодовуються клієнтом шляхом оплати виставленого адвокатським об'єднанням рахунку на оплату, протягом 1 (одного) банківського дня з дати отримання клієнтом такого рахунку на оплату.
Відповідно до пункту 4.1. договору адвокатське об'єднання надає правничу допомогу з дати отримання від клієнта всіх документів і інформації, які є необхідними для надання правничої допомоги.
Відповідно до пункту 7.1. договору цей договір діє з моменту його підписання сторонами та до повного виконання ними своїх зобов'язань за цим договором.
17.06.2025 між Адвокатським об'єднанням "ЛЕКСЛЕНД" та Приватним підприємством "Благодарагро" (клієнт) укладено договір № 152 про надання правничої допомоги від 17.06.2025 відповідно до пункту 1 якого оплата послуг Адвокатського об'єднання за надану правничу допомогу з представлення інтересів клієнта Приватного підприємства "Благодарагро" складає 25 000,00 грн, (двадцять п'ть тисяч гривень нуль копійок), з яких аванс складає 15 000,00 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень нуль копійок), оплата грошових коштів після винесеного рішення І-інстанції складає 10 000,00 грн. (десяти тисяч гривень) та сплачується Клієнтом на розрахунковий рахунок Адвокатського об'єднання "ЛЕКСЛЕНД".
Приватним підприємством "Благодарагро" здійснено оплату за надання правничої допомоги Адвокатському об'єднанню "ЛЕКСЛЕНД" у сумі 15 000, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 564 від 19.06.2025 на суму 15 000, 00 грн., призначення платежу Надання правничої допомоги зг.договору №152 від 17.06.2025р., Без ПДВ.
Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.
Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.
Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.
Господарський суд зазначає, що позовна заява у справі підписана представником позивача адвокатом Сучило Артемом Олеговичем, документи, подані до позовної заяви завірені цим адвокатом, під час розгляду справи до суду надходили клопотання від представника позивача адвоката Сучило Артема Олеговича.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується надання послуг на правничу допомогу у справі №904/3819/25 Приватному підприємству "Благодарагро" адвокатом Сучило Артемом Олеговичем.
При цьому господарський суд враховує, що дана справа не є складною для професійного адвоката, справа не містить складних розрахунків.
Господарський суд, здійснивши аналіз ціни, предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі (спір виник щодо виконання 1 договору) під час розгляду справи, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу; відсутність заперечень відповідача щодо заявленої до стягнення заборгованості та штрафних санкцій (відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов), господарський суд дійшов до висновку не розподіляти всю суму заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №904/3819/25 в розмірі 25 000,00 грн, та вважає, що прийнятною сумою за надання адвокатом у цій справі професійної правничої допомоги у суді першої інстанції, яка підлягає стягненню з відповідача, є 7 000,00 грн.
При цьому суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача у справі).
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Приватного підприємства "Благодарагро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" про стягнення 173 346,66 грн. задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхівцевський олійноекстракційний завод" (51660, Дніпропетровська область, Кам'янський район, місто Верхівцеве, вул. Нова, будинок 50-А, код ЄДРПОУ 36933660) на користь Приватного підприємства "Благодарагро" (18029, м. Черкаси, вул. Прикордонника Лазаренка, 9, офіс 31; код ЄДРПОУ 40102623) 165 801, 76 грн. попередньої оплати, 5 868,12 грн інфляційних втрат, 1 676,18 грн 3 % річних, 4 542,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 7 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 26.08.2025
Суддя Ю.А. Бажанова