вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.08.2025м. ДніпроСправа № 904/2996/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейв Про Солюшинс" про ухвалення додаткового рішення у справі:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейв Про Солюшинс", м. Дніпро
до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія", м. Київ, в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат", Дніпропетровська область, м. Вільногірськ
про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування вантажних перевезень №017-2 від 17.01.24 у загальному розмірі 526 196,07 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сейв Про Солюшинс", через систему "Електронний суд", звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" заборгованість за договором транспортного експедирування вантажних перевезень №017-2 від 17.01.24 у загальному розмірі 526 196,07 грн., що складається з: основний борг у розмірі 438 348,84 грн., інфляційні втрати у розмірі 13 274,01 грн., штрафні санкції у вигляді облікової ставки НБУ у розмірі 25 550,33 грн., 3% річних у розмірі 5 188,00 грн., штраф 10% від суми перевезення у розмірі 43 834,89 грн.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 24.07.2025, оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення про задоволення позову у повному обсязі.
29.07.25025 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейв Про Солюшинс" надійшла заява (через систему "Електронний суд") про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.
Частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.07.2025 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейв Про Солюшинс" про ухвалення додаткового рішення до розгляду та повідомлено учасників справи, що розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейв Про Солюшинс" про ухвалення додаткового відбудеться в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
12.08.2025 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейв Про Солюшинс" про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з наступного.
Згідно з ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами ч. 3 ст. 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1, 2 ст. 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Частиною 5 ст. 240 ГПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Згідно з ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до з ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012, з наступними змінами (далі Закон № 5076-VI).
Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI визначено, що договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
Формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту Закон № 5076-VI визначає гонорар. Так, ст. 30 Закону № 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах, - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
В обґрунтування понесення витрат на оплату послуг адвоката Товариством з обмеженою відповідальністю “Сейв Про Солюшинс» подано: договір № 02.06/2025 про надання правової допомоги від 02.06.2025; акт № 1 від 24.07.2025 до договору про надання правової допомоги; рахунок-фактури № 66 від 02.07.2025 на суму 15 000,00 грн; платіжну інструкцію № 4399 від 09.07.2025 на суму 15 000,00 грн; ордер серії АЕ № 13933091 від 02.06.2025; свідоцтво на право зайняття заняття адвокатською діяльністю ДП № 4880 від 31.07.2020.
Судом встановлено, що 02.06.2025 між Адвокатським об'єднанням “Цитадель» (Адвокатське об'єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сейв Про Солюшинс» (позивач, клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №02.06/2025.
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору Адвокатське об'єднання бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу Товариством з обмеженою відповідальністю “Сейв Про Солюшинс» (КЛІЄНТУ) за позовними вимогами останнього до Акціонерного товариства “Об'єднана гірничо-хімічна компанія», м. Київ, в особі філії “Вільногірський гірничо-металургійний комбінат», Дніпропетровська область, м. Вільногірськ про стягнення заборгованості за договором транспортного експедирування вантажних перевезень №017-2 від 17.01.24.
Також, згідно із п. 4.2 Договору, сума вартості виконання робіт за договором складає 15000,00 грн. та є фіксованою.
Відповідно до п. 4.4. Договору, факт наданої правової допомоги підтверджується актом здачі-прийняття робіт (послуг), який підписується сторонами.
09 липня 2025 року ТОВ “Сейв Про солюшинс» здійснено оплату за договором про надання правової (правничої) допомоги №02.06/2025 від 02.06.2025 року на підставі рахунку №66 від 09.07.2025 року, що підтверджується відповідним платіжним дорученням.
24 липня 2025 року сторонами складено акт здачі-прийняття робіт (послуг) №1 в межах Договору №02.06/2025 від 02.06.2025 року з детальним описом наданих послуг в межах вищезазначеного договору.
Отже, загальна сума витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у цій справі складає 15 000,00 грн.
При цьому, розмір гонорару адвоката у сумі 15000,00 грн. є фіксованим, узгодженим сторонами у договорі №02.06/2025 від 02.06.2025 року про надання правової допомоги та фактично сплаченим клієнтом, що підтверджується платіжною інструкцією №4399 та актом здачі-прийняття робіт (послуг) від 24.07.2025 року №1.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас, у частині п'ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
Велика Палата Верховного Суду зауважує у справі №922/1964/21, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Суд визначає розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який має бути компенсований за рахунок відповідача з урахуванням таких критеріїв як справедливість, добросовісність, розумність, принципи співмірності та розумності судових витрат, складність цієї справи, витрачений адвокатом позивача час на підготовку поданих документів.
Отже у відповідності до ч.4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що справедливим та співрозмірним є стягнення на користь позивача витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн., поклавши іншу частину витрат на позивача.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейв Про Солюшинс" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, буд. 3, код ЄДРПОУ 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" (51700, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Степова, буд. 1, код ЄДРПОУ 39389830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сейв Про Солюшинс" (49106, Дніпропетровська область, м. Дніпро, про-т Героїв, буд. 46, корпус 2, приміщення Б; код ЄДРПОУ 42201246) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
В іншій частині заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового додаткового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Центрального апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 254-259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне додаткове рішення складено та підписано - 26.08.2025.
Суддя В.Г. Бєлік