пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
15 серпня 2025 року Справа № 903/20/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г., за участю секретаря судового засідання Мачульської Л.В.,
заступника начальника відділу Волинської обласної прокуратури Скучинського Л.Є.,
представника позивача: Б'ялої І.В.,
представників відповідача: Швеця О.М., Філона О.С.,
представника третьої особи: Шевчука Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації
до відповідача: Маневицької селищної ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України»
про витребування земельної ділянки,
встановив: керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації до Маневицької селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України», в якому просить:
- витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння Маневицької селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га;
- залучити до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне спеціалізове господарське підприємство “Ліси України».
Також, просить стягнути з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури 2422грн. 40коп. витрат по сплаті судового збору.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що Камінь - Каширською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», встановлено порушення інтересів держави під час використання земель державної форми власності, зокрема земель лісового фонду.
На території Маневицької селищної ради за межами населених пунктів проведено інвентаризацію земельної ділянки площею 9,8063 га з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134.
Відповідно до інформації із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 зареєстрована у вказаному кадастрі 24.12.2019, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - землі запасу.
В подальшому, наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Маневицькій селищній раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3281, 4735 га, які розташовані за межами населених пунктів Маневицької селищної ради Маневицького району (на даний час Камінь-Каширського) згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність.
Земельні ділянки, що охоплені матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, можуть перебувати лише у державній власності, відтак їх передача до земель комунальної власності є неправомірною.
Отже наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 26.12.2019 № 3- 3764/15-19-СГ “Про затвердження матеріалів інвентаризації земель» в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки, наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 № 16-ОТГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 “Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення», якими вказана земельна ділянка лісогосподарського призначення, віднесена до земель сільськогосподарського призначення та передана до комунальної власності, є незаконними, тобто прийнятими всупереч вимогам чинного законодавства.
Таким чином, земельні ділянки лісогосподарського призначення віднесені до земель державної форми власності.
Ухвалою суду від 10.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено 05 лютого 2025 року; залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України».
15.01.2025 представник відповідача надіслав на адресу суду клопотання про закриття провадження у справі та приєднання копій документів (вх.№01-74/78/25), в якому зазначив, що 13 січня 2025 року Маневицька селищна рада звернулась до державного реєстратора відділу “Центр надання адміністративних послуг» Маневицької селищної ради з заявою про припинення права комунальної власності на земельну ділянку кадастровий номер 0723685100:04:002:0134 площею 9.8063 га відповідно до рішення Маневицької селищної ради від 09 січня 2025 року №54/7 “Про припинення права власності на земельні ділянки».
Однак, у зв'язку з масштабною російською кібератакою на державні реєстри 19 грудня 2024 року, внаслідок якої заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснити відповідну реєстрацію права на даний час не є можливим, що підтверджується довідкою Маневицької селищної ради від 14.01.2025 №153/01-13/2-25.
При відновленні роботи реєстру в той же день Маневицькою селищною радою буде здійснено державну реєстрацію відмови від права власності на земельну ділянку. Таким чином, Маневицькою селищною радою у добровільному порядку, після звернення до суду з позовом усунуто виявлені прокурором порушення, які стали підставою для застосування ним заходів судового захисту.
Також відповідач зазначав, що до Маневицької селищної ради клопотання про передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 площею 9.8063 га від державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України», а також пропозиції щодо досудового вирішення спору від Волинської обласної військової адміністрації, Камінь-Каширської окружної прокуратури, не надходили. Маневицька селищна рада, будучи обізнаною про предмет спору шляхом отримання позовної заяви 07.01.2025 та ухвали суду від 10.01.2025, на позачерговій, 54-й сесії невідкладно і добровільно вчинила дії, направлені на врегулювання спору, припинивши право комунальної власності на вищевказану земельну ділянку.
У вказаному клопотанні представник відповідача просив суд закрити провадження у справі та долучити до матеріалів справи копію рішення Маневицької селищної ради від 09 січня 2025 року №54/7 “Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки» та копію довідки Маневицької селищної ради від 14.01.2025 №153/01-13/2-25.
В подальшому, під час розгляду справи подане відповідачем клопотання про закриття провадження у справі (вх.№01-74/78/25 від 15.01.2025) не було підтримане Маневицькою селищною радою.
22.01.2025 керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури Волинської області надіслав на адресу суду пояснення (вх.№01-87/106/25), в якому зазначив, що 13.01.2025 орган місцевого самоврядування звернувся до державного реєстратора відділу “Центр надання адміністративних послуг» Маневицької селищної ради з метою реєстрації припинення права комунальної власності на земельну ділянку кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га. При цьому, право комунальної власності на земельну ділянку кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га не припинено, так як із 19.12.2024 по 21.01.2025 не працював Реєстр речових прав на нерухоме майно.
У даній справі предметом заявленого позову є витребування земельної ділянки кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га, з комунальної у державну власність, а не скасування рішення ради, та припинення власності ради на спірну земельну ділянку без передачі її як зазначалося вище у державну власність.
Тобто, прийняття 09.01.2025 Маневицької селищною радою рішення № 54/7 “Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки» не може свідчити про відсутність предмета спору. Вказані дії Відповідача не усувають допущене порушення інтересів держави у відповідності до заявлених позовних вимог.
Прийнявши рішення № 54/7 від 09.01.2025 “Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки», Маневицька селищна рада діяла поза межами повноважень та не у спосіб, що передбачений п. г ч. 5 ст. 84, ст.140 Земельного кодексу України та п. 51 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні».
У вказаному поясненні прокурор просив суд відмовити відповідачу - Маневицькій селищній раді у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
03.02.2025 відповідач - Маневицька селищна рада надіслала на адресу суду клопотання (вх.№01-87/302/25) про приєднання до матеріалів справи копій документів.
04.02.2025 третя особа- ДСГП “Ліси України» надіслала на адресу суду пояснення на позовну заяву (вх.№01-87/311/25), в якому підтримала позовні вимоги прокуратури та просила їх задовольнити у повному обсязі.
05.02.2025 керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури надіслав на адресу суду заперечення на клопотання відповідача про приєднання до матеріалів справи копій документів та зазначив, що Маневицькою селищною радою відзив на позовну заяву не подано. А тому і не дотримано встановлену ГПК України процедуру подання доказів. Разом із цим, докази, які має намір подати відповідач є неналежними, так як не стосуються предмету розгляду. Просив відмовити у задоволенні клопотання відповідача про приєднання до справи копій документів.
У судовому засіданні 05.02.2025 за згодою учасників справи судом оголошено перерву до 19.02.2025.
19.02.2025 від представника позивача - Волинської обласної державної (військової) адміністрації надійшли письмові пояснення (вх.№01-87/594/25), в яких позивач підтримав позовні вимоги Камінь-Каширської окружної прокуратури у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Ухвалою суду від 19.02.2025 продовжено строк підготовчого провадження до 10.04.2025 та відкладено підготовче засідання на 02 квітня 2025 року.
01.04.2025 представник відповідача надіслав на адресу суду клопотання (вх.№01-87/1319/25), в якому просив суд поновити строк для подачі доказів та приєднати до матеріалів провадження у справі №903/20/25 копію ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 18 березня 2025 року про залишення позовної заяви без руху; копію супровідного листа до Волинського окружного адміністративного суду №1024/01-13/2-25 та копію листа Камінь-Каширської окружної прокуратури від 19.02.25 №51/1-276 вих-25.
02.04.2025 керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури надіслав на адресу суду заяву (.01-87/1332/25), в якій просив визнати поважними причини неподання Камінь-Каширською окружною прокуратурою у строк, встановлений ст. 80 ГПК України доказів та долучити до матеріалів справи вимогу прокурора від 11.03.2025, відповідь із Луцької міської ради від 06.03.2025, рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Луцької міської ради від 05.03.2025 та витяг із Державного реєстру речових прав від 12.03.2025.
Ухвалою суду від 02.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті 09 квітня 2025 року.
09.04.2025 у судовому засіданні оголошено перерву до 06.05.2025.
06.05.2025 від Волинської обласної прокуратури надійшли пояснення у справі (вх..№01-87/1936/25 та №01-75/1411/25), в яких прокурор зазначив, що при проведенні інвентаризації спірної земельної ділянки та її затвердженні розпорядженням Маневицької селищної ради не враховано, що фактично земельна ділянка не належить до сільськогосподарських угідь - пасовищ, а є ділянкою лісового фонду. Спірна земельна ділянка повністю охоплює лісовий масив з повнотою насаджень від 0,7, що виключає віднесення вказаних угідь за складом до пасовищ, однак у матеріалах інвентаризації земель 2013 року безпідставно проінвентаризована, за категорією - сільськогосподарського призначення та за складом угідь - пасовища
Також 06.05.2025 ДСГП “Ліси України» подало до суду клопотання (вх..№01-87/1937/25), в якому зазначило, що шляхом моніторингу сайту з відкритим доступом до розпоряджень, які були видані Волинською обласною державною адміністрації було виявлено розпорядження від 12.04.2019 № 208 “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок». Відповідно до розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 12.04.2019 № 208 “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» було повторно надано дозвіл ДП “Городоцькому лісгоспу» на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення орієнтовною площею 1544 га для ведення лісового господарства і пов'язаним з ним послуг на території Маневицького району Волинської області згідно з додатком. В додатку до розпорядження від 12.04.2019 № 208 “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» містяться земельні ділянки держлісфонду, які розташовані у виділах 59, 60, 64, 65 кварталу 9 Новорудського лісництва ДП “Городоцький лісгосп», яка є предметом розгляду судової справи № 903/20/25, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га накладається на виділи 56, 59, 60, 64, 65 кварталу 9 Новорудського лісництва ДП “Городоцький лісгосп».
Розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 року № 232 “Про надання лісів у постійне користування», яким було надано в постійне користування земельні ділянки, а також надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісового фонду було скасоване на підставі постанови Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі №803/1622/16, а тому і виникла необхідність в повторному отриманні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення.
Копію розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 12.04.2019 № 208 “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» разом із клопотанням ДП “Городоцький лісгосп» від 27.02.2019 р. вдалось отримати у відповідь на лист від 28.04.2025 № 6976/46/1-25, супровідним листом від 30.04.2025 № 397/01-04/2-25 за підписом т.в.о начальника Управління містобудування та архітектури Волинської обласної державної адміністрації. Дане розпорядження є чинним в судовому порядку не оскаржувалося та не скасовувалося.
Крім того, ДСГП “Ліси України» вдалося віднайти графічні матеріали до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок ДП “Поліське лісове господарство» для ведення лісового господарства на території Маневицького району Волинської області, а саме: План відведення земельної ділянки в постійне користування для ведення лісового господарства ДП “Поліське лісове господарство» на загальну площу 23,4321 га, ( в межах якої і знаходиться спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га), який став геодезичною основою для виготовлення Проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства “Городоцьке лісове господарство», що був погоджений і головою Новорудської сільської ради М.М. Дарчук, начальником управління Держкомзему у Маневицькому районі І.С. Нечипорук та начальником відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства В.Б. Балаєв.
В ході ознайомлення із матеріалами справи № 903/20/25 встановлено, що Камінь-Каширською прокуратурою додано в якості доказів до позовної заяви копію Проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства “Городоцьке лісове господарство» Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства) (далі - Проект) з базового лісовпорядкування ДП "Городоцьке лісове господарство" за 2013 рік.
При цьому, подано виключно викопіювання із вказаного Проекту, а саме тільки сторінки 149-216, що не дає цілісності сприйняття вказаного документу як доказу.
Враховуючи, що на сторінках 217-221 Проекту міститься інформація про передачу лісових ділянок, а також Акт погодження площі лісових земель ДП “Городоцький лісгосп» Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства, за підписами в.о начальника управління Держкомзему у Маневицькому районі О.С. Філона, начальника лісовпорядної партії Української експедиції А.В. Дабіжи та головного лісничого ДП “Городоцький лісгосп» В.Г. Романюка, інформація на вищевказаних сторінках Проекту беззаперечно підтверджує ту обставину, що спірна земельна ділянка віднесена до земельних ділянок державного лісового фонду Державного підприємства "Городоцьке лісове господарство" (на даний час ДП "Ліси України").
Відповідно до листа Державного архіву Волинської області № 261/01-25 від 02.05.2025, Державному спеціалізованому господарському підприємству “Ліси України» було надано рішення Волинської обласної ради від 18.08.2000 року № 13/2 із Переліком підприємств, яким передаються землі лісового фонду по Маневицькому району, звернення директора Маневицького МСЛП до Голови Обласної ради № 124 від 12.05.2000 року із додатком переліком, лист № 1-87/1890 від 17.08.2000 із пропозиціями в розрізі районів, за підписом першого заступника Волинської обласної державної адміністрації, адресований обласній раді.
Якщо звернутись до змісту постанови Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі №803/1622/16, залишеною в силі ухвалами Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, Вищого адміністративного суду від 12.10.2017, якими скасовано розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 19.01.2011 №14, №15, від 31.05.2011 №232, прослідковується, що у вказаних рішеннях суди посилаються на рішення Волинської обласної ради від 18.08.2000 №13/2 "Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств" та розпорядження голови Волинської ОДА від 27.03.2009 №100, як на обґрунтування здійснення права постійного користування землями лісового фонду дочірніх підприємств КП "Волинське обласне комунальне спеціалізоване лісогосподарське підприємство "Волиньоблагроліс" та міжгосподарських лісогосподарських підприємств, зокрема Маневицьке МСЛП, та у подальшому його правонаступника ДП КСЛАП "Маневичіліс".
Третя особа доводить, що землі лісового фонду, надані Маневицькому МСЛП та у подальшому його правонаступнику ДП КСЛАП "Маневичіліс" перебували у державній власності. Таким чином, у вищевказаних рішеннях встановлено, що земельні ділянки, про які йдеться у розпорядженні від 31.05.2011 №232 "Про надання лісів у постійне користування" належать саме до державної власності.
ДСГП “Ліси України» вказує, що дані докази подається для спростування доводів Маневицької селищної ради про не приналежність спірної земельної ділянки до земель лісового фонду. Дані документи об'єктивно не могли бути подані до суду раніше разом із поясненням на позов, оскільки були здобуті після цього.
ДСП “Ліси України» просило суд:
- поновити строк для подачі письмових доказів у справі;
- прийняти до розгляду в якості письмових доказів до матеріалів справи № 903/20/25 наступні докази:
- копію листа Державного архіву Волинської області № 261/01-25 від 02.05.2025 із доданими копіями: Рішення Волинської обласної ради від 18.08.2000 року № 13/2 із Переліком підприємств, яким передаються землі лісового фонду по Маневицькому району; Звернення директора Маневицького МСЛП до Голови Обласної ради № 124 від 12.05.2000 року із додатком переліком; Лист № 1-87/1890 від 17.08.2000 із пропозиціями в розрізі районів, за підписом Першого заступника Волинської обласної державної адміністрації, адресований Обласній раді на 13 арк.;
- копію листа за підписом т.в.о начальника Управління містобудування та архітектури Волинської обласної державної адміністрації В.Василенка № 397/01-04/2- 25 від 30.04.2025 із доданими копіями: Розпорядження Волинської обласної державної адміністрації № 208 від 12 квітня 2019 року “Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» із Додатком “Перелік земельних ділянок державної форми власності орієнтовною площею 1544 га, які перебувають у постійному користуванні ДП “Городоцьке лісове господарство», для оформлення права постійного користування земельними ділянками для ведення лісового господарства і пов'язаних з ним послуг; Клопотання ДП “Городоцьке лісове господарство» від 27.02.2019 до Голови Волинської обласної державної адміністрації щодо надання дозволу на складання проектів землеустрою на 13 арк.;
- копію Графічних матеріалів до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 2012 рік із Планом відведення земельної ділянки в постійне користування для ведення лісового господарства ДП “Поліське лісове господарство» (в межах якої і знаходиться спірна земельна ділянка), який став геодезичною основою для виготовлення Проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства “Поліське лісове господарство», що погоджено і головою ради М.М. Дарчуком, начальником управління Держкомзему у Маневицькому районі І.С. Нечипоруком та начальником відділу містобудування, архітектури та житловокомунального господарства В.Б. Балаєвим на 3 арк.;
- копію Проекту організації та розвитку лісового господарства Державного підприємства “Городоцьке лісове господарство» Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства на 244 арк.
У судовому засіданні 06.05.2025 представник третьої особи підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Прокурор не заперечив щодо задоволення даного клопотання.
Представники відповідача заперечили щодо поданого клопотання та доручення додаткових доказів до справи, оскільки третьою особою пропущено строк на подання доказів.
Розглянувши клопотання третьої особи - ДСГП “Ліси України» про поновлення строку на подання доказів та долучення доказів до матеріалів справи, суд дійшов висновку про його задоволення.
Ухвалою суду від 06.05.2025 поновлено Державному спеціалізованому господарському підприємству “Ліси України» строк на подання доказів та долучено до матеріалів подані докази. Постановлено повернутися до стадії підготовчого провадження та призначити підготовче засідання 10.06.2025 року о 12:00 год. Встановити прокурору та позивачу строк в 5 днів з дня отримання відзиву, для подання відповіді на відзив (за наявності), із урахуванням вимог ст.166 ГПК України. Відповідачу встановивлено строк до 15 днів з дня постановлення ухвали у справі, для подання відзиву на позов, із урахуванням вимог ст.165 ГПК України. Запропоновано третій особі - Державному спеціалізованому господарському підприємству “Ліси України» надати пояснення по суті позову та відзиву.
21.05.2025 та 02.06.2025 представник відповідача надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву (вх.№01-87/2220/25) та заперечення (вх.№01-87/2414/25) на відповідь прокуратури, в яких зазначив, що наведені у відповіді на відзив пояснення, аргументи та міркування є повністю безпідставними, необґрунтованими та не визнаються відповідачем.
Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача вказує, що згідно з рішенням Маневицької селищної ради восьмого скликання від 16.12.2020 за №2/5 “Про початок реорганізації Будківської, Великоведмезької, Довжицької, Комарівської, Костюхнівської, Куклинської, Лісівської, Новорудської, Оконської, Старочорторийеької, Троянівської, Цмінівської, Черевахівської сільських рад шляхом приєднання до Маневицької селищної ради Волинської області», розпочато процедуру реорганізації Новорудської сільської ради (ЄДРПОУ 04334407), шляхом приєднання до Маневицької селищної ради (ЄДРПОУ 04333193).
Відповідно до пункту 16 цього рішення, Маневицька селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Новорудської сільської ради. Згідно витягу з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га зареєстрована у вказаному кадастрі 24.12.2019 із зазначенням її цільового призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та категорії земель - землі сільськогосподарського призначення.
Підставами для реєстрації зазначеної земельної ділянки за Маневицькою селищною радою є наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ “Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність»; рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 за №5/31 “Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення»; Акт прийняття-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 08.12.2020 між Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області та Маневицькою селищною радою.
Підставою для включення вказаної вище земельної ділянки до переліку земель сільськогосподарського призначення, які передавались до Маневицької селищної ради, стала «Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Новорудської сільської ради Маневицького району Волинськоїобласті з урахуванням перспективного плану формування території громад Волинської області, затвердженого розпорядженням КМУ від 08.09.2015 року №1001-Р (в редакції Розпорядження КМ №266-р від 19.04.2017)», яка затверджена наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 26.12.2019 № 3-3764/15-19- СГ «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель».
Та обставина, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення не входила до лісогосподарських земель також підтверджується викопіюванням з «Проекту роздержавлення і видачі державного акта на право колективної власності КСП «Батьківщина» Новорудської сільської ради Маневицького району», де вказана земельна ділянка облікована як сільськогосподарська, копіями графічної частини матеріалів лісовпорядкування Маневицького міжгосподарського лісгоспу станом на 1988 рік, який здійснював лісогосподарювання на цій території до утворення в 2011 році ДП “Поліське ЛГ», викопіюванням з Плану лісонасаджень Серхівського лісництва Маневицького міжгосподарського спеціалізованого лісогосподарського підприємства Волинської області (за матеріалами лісовпорядкування 2000 року), де спірна земельна ділянка також визначена як сільськогосподарська.
Відповідач вказує, що ДП “Поліське лісове господарство» було створене лише в 2011 році, засновниками якого є Державне агентство лісових ресурсів України, воно не є правонаступником Маневицького міжгосподарського спеціалізованого лісогосподарського підприємства Волинської області, підтвердженням чого є витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
Зазначене є підставами вважати, що спірна земельна ділянка є і постійно була земельною ділянкою сільськогосподарського призначення з цільовим призначенням “Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва», перебувала і перебуває такою з 1988 року.
Вважає, що судження позивача щодо підстави набуття права постійного користування земельними ділянками лісогосподарськими підприємствами лише на підставі матеріалів лісовпорядкування є помилковими і не відповідають релевантній судовій практиці, оскільки документами, що підтверджують право постійного користування земельними лісовими ділянками державними лісогосподарськими підприємствами є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування лише до одержання в установленому порядку державних актів на раніше надані землі, тобто, до 28.03.2006. Після зазначеної дати матеріали лісовпорядкування не є підставою набуття таких ділянок.
Право комунальної власності підтверджено розташуванням спірної земельної ділянки у межах території Маневицької селищної територіальної громади, і доказом того, що спірна земельна ділянка перебуває саме у комунальній власності, є витяг із Державного земельного кадастру на земельну ділянку від 12.12.2024 №НВ-0700674832024, за змістом якого земельна ділянка, кадастровий номер 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га перебуває у комунальній власності.
Керівником Камінь-Каширської окружної прокуратури не доведено зміни первісного статусу спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га, яка належала та досі належить до земель сільськогосподарського призначення, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження переведення спірної земельної ділянки до категорії земель лісового фонду (лісогосподарського призначення) в порядку, визначеному частиною 2 статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 31.05.2011), а також недоведено і планово-картографічними матеріали лісовпорядкування факту надання спірної земельної ділянки в постійне користування до 28.03.2006 включно ДП "Поліське лісове господарство» та в подальшому до ДП «Городоцьке лісове господарство».
Також відповідач вважає, що фактично позивач представляє інтереси не держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, а конкретної державної компанії - державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що суперечить чинному законодавству. Прокурором не було дотримано порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру» та не підтверджено підстав представництва, оскільки матеріали справи містять докази, які дають підставу сумніватися в частині щодо дотримання розумності строків після отримання повідомлення прокурора з приводу виявлених порушень чинного законодавства у сфері землекористування.
27.05.2025 керівник Камінь-Каширської окружної прокуратури надіслав на адресу суду відповідь на відзив (вх.№01-87/2323/25), в якій не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві. Зазначив, що спірна земельна ділянка повністю охоплює лісовий масив з повнотою насаджень від 0,65, що виключає віднесення вказаних угідь за складом до пасовищ, однак у матеріалах інвентаризації земель 2013 року безпідставно проінвентаризована, за категорією - сільськогосподарського призначення та за складом угідь - пасовища. При проведенні інвентаризації спірної земельної ділянки та її затвердженні розпорядженням Маневицької районної державної адміністрації не враховано, що фактично земельна ділянка не належить до сільськогосподарських угідь - пасовищ, а є ділянкою лісового фонду. Відтак земельну ділянку неправомірно віднесено до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Маневицькій селищній раді.
Прокурор просив суд: визнати поважними причини неподання у справі № 903/20/25 доказів та долучити до матеріалів справи вимогу прокурора від 23.05.2025 № 51/1-680 вих-25, відповідь із Державного архіву Волинської області 23.05.2025 із рішенням Новорудської сільської ради від 25.12.2003 № 11/4 “Про погодження відведення земельної ділянки для ведення лісового господарства» та клопотанням директора Маневицького МСЛП від 07.10.2003 №243 щодо надання згоди на відведення земельних ділянок для ведення лісового господарювання на території Новорудської сільської ради; задоволити позовну заяву Камінь-Каширської окружної прокуратури.
06.06.2025 третя особа- ДСГП “Ліси України» надіслало на адресу суду пояснення (вх.№01-87/2528/25) по суті позову, в якому зазначило, що оскільки на спірний земельній ділянці наявний об'єкт лісового фонду, прокурором правильно визначено правовий режим спірної земельної ділянки як належної до категорії земель лісогосподарського призначення.
Третя особа пояснює, що спірна земельна ділянка повністю охоплює лісовий масив з повнотою насаджень від 0,65, що виключає віднесення вказаних угідь за складом до пасовищ, однак у матеріалах інвентаризації земель 2013 року безпідставно проінвентаризована, за категорією - сільськогосподарського призначення та за складом угідь - пасовища.
При проведенні інвентаризації спірної земельної ділянки та її затвердженні розпорядженням Маневицької районної державної адміністрації не враховано, що фактично земельна ділянка не належить до сільськогосподарських угідь - пасовищ, а є ділянкою лісового фонду.
Розпорядження Маневицької районної державної адміністрації в частині затвердження документації щодо спірної земельної ділянки та наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області по передачі її з державної власності у комунальну власність, а також рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 №5/31, яким вказана земельна ділянка лісогосподарського призначення віднесена до земель сільськогосподарського призначення та передана до комунальної власності, прийняті всупереч вимог чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. 3,15-2, 17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 ЗК України (в редакції, чинній на момент прийняття наказів), ст. ст. 31, 33, 57 ЛК України, а тому є незаконними та такими, що не породжують будь-яких правових наслідків.
Третя особа просить задовольнити позовну заяву керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури у повному обсязі та відхилити заперечення, наведені Маневицькою селищною радою у відзиві на позов керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури у справі № 903/20/25.
Ухвалою суду від 10.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті суті 02 липня 2025 року.
У судовому засіданні 02.07.2025 було оголошено перерву до 16.07.2025.
У судовому засіданні 16.07.2025 оголошено перерву до 05.08.2025.
У судових засіданнях прокурор, представники позивача та третьої особи підтримали позовні вимоги та просили суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представники відповідача проти позову заперечили, просили у позові відмовити повністю.
Згідно ч.2 ст. 219 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
У судовому засіданні 05.08.2025 судом було відкладено ухвалення та проголошення рішення на 15.08.2025 на 14год 30хв.
У судовому засіданні 15.08.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд встановив наступне.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 26.12.2019 № 3-3764/15-19-СГ «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель» затверджено технічну документацію з інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів на території Новорудської сільської ради Маневицького району Волинської області, в тому числі і на земельну ділянку кадастровим номером 0723685100:04:002:0134.
Пунктом 21 додатку до переліку сільських та селищних рад, на території яких затверджуються технічні документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення віднесено Новорудську сільську раду, яка згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №708-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області» входить до складу територіальної громади Маневицької селищної ради та зазначено загальну площу земель 201, 6707 га.
Серед вказаних земельних ділянок на території Маневицької селищної ради за межами населених пунктів проведено інвентаризацію земельної ділянки площею 9,8063 га з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134.
Відповідно до інформації із Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 зареєстрована у вказаному кадастрі 24.12.2019, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - землі запасу.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Маневицькій селищній раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 3281, 4735 га, які розташовані за межами населених пунктів Маневицької селищної ради Маневицького району (на даний час Камінь-Каширського) згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність.
Відповідно до п. 141 додатку до згаданого акту приймання-передачі земельну ділянку площею 9,8063 га з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 передано у комунальну власність Маневицької селищної ради.
Рішенням Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 «Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення» вказану земельну ділянку прийнято у комунальну власність зазначеної територіальної громади (п. 141 акту приймання-передачі земельних ділянок, що є додатком до вказаного рішення органу місцевого самоврядування).
Державним реєстратором Маневицької селищної ради 02.03.2021 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 із зазначенням форми власності - комунальна, власник - Маневицька селищна рада.
Згідно Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Городоцьке лісове господарство», земельна ділянка з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 належить до земель лісового фонду та з користування державного підприємства не вилучалась.
Базове лісовпорядкування на вказану земельну ділянку проведено Українською лісовпорядною експедицією Українського лісовпорядного проектного виробничого об'єднання ВО «Укрдержліспроект» у 2013 році, за результатами якого 07.08.2013 схвалено вищезазначений проект.
З метою підтвердження даної інформації, окружною прокуратурою 26.09.2024 надіслано вимоги на адресу Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО «Укрдержліспроект» Державного агенства лісових ресурсів України, яким у відповіді від 03.10.2024 підтверджено приналежність земельної ділянки кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 до державного лісового фонду.
Згідно інформації філії «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» вбачається, що земельна ділянка кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 знаходиться в кварталі 9 виділах 56, 59, 60, 64, 65 Новорудського лісництва ДП «Городоцьке ЛГ» (на даний час - філії «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України»). Вказане також підтверджено ВО «Укрдержліспроект» Державного агенства лісових ресурсів України.
Земельна ділянка кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 передана ДП «Городоцьке ЛГ» від ДП «Поліське ЛГ» відповідно до наказу Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства від 28.05.2012 № 61 «Про організацію територій лісового фонду» з метою оптимізації територій лісового фонду.
ДП «Поліське ЛГ» вказана земельна ділянка передана на підставі розпорядження голови Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 № 232 «Про надання лісів у постійне користування», яким надано у постійне користування для ведення лісового господарства лісгосподарському підприємству ліси, що перебувають у державній власності, а також надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок лісового фонду.
В подальшому постановою Волинського окружного адміністративного суду від 30.01.2017 у справі № 803/1622/16, яка набрала законної сили, скасовано розпорядження Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 № 232 «Про надання лісів у постійне користування».
На час скасування вказаного розпорядження земельна ділянка кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га, на підставі матеріалів базового лісовпорядкування 2013 року, які відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України, підтверджували право на користування землями лісового фонду, уже була віднесена до держлісфонду.
Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 12.10.2017, надаючи правову оцінку оскаржуваним актам, вказав, що оскаржуване розпорядження Волинської ОДА від 31.05.2011 № 232 стосується надання у постійне користування державним підприємствам лісів для ведення лісового господарства та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою шляхом їх вилучення з користування комунальних підприємств без визначення підстав для цього. При цьому, надання у користування, як було встановлено судами, відбулося саме за рахунок лісів, що перебували у користуванні комунальних підприємств.
У вищевказаних рішеннях встановлено, що земельні ділянки, про які йдеться у розпорядженні від 31.05.2011 № 232 «Про надання лісів у постійне користування» належать саме до державної власності.
Вказані обставини мають преюдиціальне значення та не потребують повторного доведення.
В ході обстеження лісових масивів, що здійснено 10.09.2024 та відображено у акті обстеження лісових насаджень, який проведено працівниками філії «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» з'ясовано, що на спірній земельній ділянці наявні лісові насадження в складі сосни звичайної, берези повислої, вільхи (за формулою Сз+БП(8)+БП(5), 6 Сз4БП, 6Сз4БП), середня висота дерев становить 8-10 м, їх вік - 19-26 років, що відповідає матеріалам базового лісовпорядкування 2013 року та підтверджує приналежність земельної ділянки до земель лісового фонду.
Протоколом другої лісовпорядної наради від 07.08.2013 з розгляду основних положень проекту організації розвитку лісового господарства ДП «Городоцьке ЛГ» затверджено матеріали лісовпорядкування 2012 - 2013 років, в тому числі по Новорудському лісництву, що складені Українською лісовпорядною експедицією ВО «Укрдержліспроект». Вказаний протокол у встановленому чинним законодавством порядку не скасований та діяв на час виготовлення технічної документації із інвентаризації.
У зв'язку з порушенням вимог земельного законодавства, вилученням спірної земельної ділянки з лісового фонду та віднесенням її до земель сільськогосподарського призначення, яка за матеріалами лісовпорядкування знаходилась у користуванні державного лісогосподарського підприємства та належала до державної власності, прокурор звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Маневицької селищної ради, в якому просить суд витребувати у власність держави в особі Волинської обласної військової адміністрації з незаконного володіння Маневицької селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, суд зазначає таке.
Згідно ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" з метою представництва інтересів держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою) у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.
На даний час Волинська обласна військова адміністрація (Волинська обласна державна адміністрація) є розпорядником земель лісогосподарського призначення, в тому числі і щодо вилучення земельних ділянок вказаної категорії.
Разом з тим, Волинської обласна державна (військова) адміністрація проти подання прокурором позову в його інтересах не заперечувала та не висловлювала ініціативи щодо звернення до суду (лист від 24.12.2024), про наміри самостійно звернутися з позовом чи ініціювати проведення перевірки щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила, водночас не спростувала й твердження прокурора щодо виявлених порушень законодавства.
Прокурором надано час та можливість позивачу самостійно звернутися до суду за захистом інтересів держави. Прокурором інформовано позивача про наявні порушення вимог законодавства листами від 11.10.2024 №51/1-1618 вих-24 та від 11.12.2024 №51/1-1822 вих- 24, однак позивачем заходів судового вирішення даного спору не вжито.
Вказані обставини свідчать про наявність підстав для представництва органом прокуратури інтересів держави в суді, передбачених ч.3 ст.23 Закону України “Про прокуратуру».
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.
Частина 1 статті 19 Земельного кодексу України встановлює, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, серед яких зокрема землі лісогосподарського призначення.
Частина 3 цієї ж статті Кодексу встановлює, що земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.
Згідно ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Згідно ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісового фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, а на умовах оренди - іншим підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи, для ведення лісового господарства, спеціального використання лісових ресурсів і для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
Відповідно, у ст. 5 Лісового кодексу України зазначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
Статтями 7, 8 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
Згідно ст.17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Довгострокове тимчасове користування лісами державної та комунальної власності здійснюється без вилучення земельних ділянок у постійних користувачів лісами на підставі рішення відповідних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з постійними користувачами лісами та органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (ч. 4 ст. 18 Лісового кодексу України).
За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.
Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.
Лісовпорядкування є обов'язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Відповідно до частини 1 статті 317 ЦКУ власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до статей 387, частини1 ст.388 цього Кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Як зазначено вище, згідно акту обстеження лісових насаджень від 10.09.2024, яке проведено працівниками філії “Городоцьке ЛГ» ДСГП “Ліси України», було встановлено, що на спірній земельній ділянці наявні лісові насадження в складі сосни звичайної, берези повислої, вільхи (за формулою Сз+БП(8)+БП(5), 6 Сз4БП, 6Сз4БП), середня висота дерев становить 8-10 м, їх вік - 19-26 років, що відповідає матеріалам базового лісовпорядкування 2013 року та підтверджує приналежність земельної ділянки до земель лісового фонду.
Протоколом другої лісовпорядної наради від 07.08.2013 з розгляду основних положень Проекту організації розвитку лісового господарства ДП “Городоцьке ЛГ» було затверджено матеріали лісовпорядкування 2012 - 2013 років, в тому числі по Новорудському лісництву, складені Українською лісовпорядною експедицією ВО “Укрдержліспроект».
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, який було викладено у постановах від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16 та від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17, відомості щодо розташування земель лісового фонду, надані ВО “Укрдержліспроект», як єдиним на території України суб'єктом, що виконує лісовпорядні роботи, є належними, оскільки об'єднання володіє інформацією про лісовпорядкування.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду України, що викладені у постановах від 24.12.2014 у справі № 6-212 цс14 та від 27.01.2015 у справі № 21-570а 14, планово - картографічні матеріали є належними правовстановлюючими документами на право постійного користування і являється основою для організації ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів постійними лісокористувачами. Вказані висновки також застосовано і у постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 911/3685/17.
Відповідно до ст.35 Закону України “Про землеустрій» інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Незважаючи на наявність нескасованого на час виготовлення матеріалів інвентаризації базового лісовпорядкування, розробленого на підставі діючого Волинської обласної державної адміністрації від 31.05.2011 №232 “Про надання лісів у постійне користування», яким визначались території, де здійснювалась господарська діяльність, охорона і захист лісів, при виготовленні таких матеріалів не зазначено про фактичне використання спірної земельної ділянки ДП “Городоцьке лісове господарство». З огляду на віднесення у матеріалах інвентаризації земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність чи користування, технічна документація повинна була б містити відомості про її використання не за цільовим призначенням.
Проте, ні про фактичне використання спірної земельної ділянки лісогосподарським підприємством, ні про її використання не за цільовим призначенням, у вказаних матеріалах інвентаризації не зазначено. Відведена земельна ділянка розташована в лісовому масиві, який становить єдину екосистему. Разом із цим, заволодіння земельними ділянками, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, всупереч чинному законодавству, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля, особливо коли в силу об'єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки відповідач, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що спірні земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі 183/1617/16).
Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу).
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах: від 24 грудня 2014 року №6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі №6-224цс14, від 23 грудня 2015 року №6-377цс15 та Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 №278/1735/15-ц.
Також аналогічну позицію висловлено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 та від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц.
Таким чином, суд констатує, що земельні ділянки, що охоплені матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, можуть перебувати лише у державній власності, відтак їх передача до земель комунальної власності є неправомірною.
Згідно вимог ч. ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Відповідно до ч. ч. 4, 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття розпорядження Маневицької райдержадміністрації від 18.12.2013 №495) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин (Держгеокадастр України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15) та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки дна територіального моря.
Згідно ч.9 ст.149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України “Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», крім випадків, визначених частинами п'ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.
Враховуючи наведене, вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб до 28.05.2021 мав право виключно Кабінет Міністрів України.
Відтак, спірну земельну ділянку неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Маневицькій селищній раді.
Згідно інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 16.10.2024 №24761/0/2-24 вбачається, що Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення із користування державного підприємства “Городоцьке лісове господарство» (на даний час - філія “Городоцьке ЛГ» ДСГП “Ліси України») земельної ділянки кадастровим номером 0723685100:04:002:0134, що фактично перебуває у постійному користуванні лісогосподарського підприємства та розташована за межами населеного пункту на території Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області, не приймалося.
Вирішення питання про вилучення земель лісогосподарського призначення та зміну їх цільового призначення регулювалась ст.ст.20, 122, 149, 150 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу) була виключною компетенцією Кабінету Міністрів України.
Водночас, документи, на підставі яких головою Маневицької районної державної адміністрації видавалось спірне розпорядження не містять жодних рішень Кабінету Міністрів України. Такі ж документи відсутні при прийнятті наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та рішення Маневицької селищної ради щодо передачі зазначеної земельної ділянки з державної власності у комунальну.
Прийняття незаконного наказу ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 26.12.2019 № 3-3764/15-19-СГ «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель» в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки в подальшому зумовило незаконну її передачу до земель комунальної власності на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08.12.2020 № 16-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 «Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення».
При цьому, рішення уповноваженим органом держави на підставі ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент їх прийняття) не приймались.
Відповідно до ст.21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.
Таким чином, оспорювані накази Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та рішення Маневицької селищної ради прийняті в порушення вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3, 15-2, 17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу), ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не можуть передаватись у користування для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів.
Відповідно до ст.ст.162, 163 Земельного кодексу України охорона земель - це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості ґрунтів, продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Завданням охорони земель є забезпечення збереження та відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих якостей земель.
В порушення вимог законодавства щодо раціонального використання земель Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області здійснено зміну цільового призначення та вилучення земель лісогосподарського призначення за відсутності на те повноважень, визначених чинним законодавством, а в подальшому спірну земельну ділянку передано до земель комунальної власності.
Таким чином, наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 26.12.2019 № 3-3764/15-19-СГ «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель» в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки, наказ ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 № 16-ОТГ «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» та рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 «Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення», якими вказана земельна ділянка лісогосподарського призначення, віднесена до земель сільськогосподарського призначення та передана до комунальної власності, є незаконними, тобто прийнятими всупереч вимогам чинного законодавства.
Як було зазначено, згідно даних філії “Городоцьке ЛГ» ДСГП “Ліси України» з'ясовано, що на спірній земельній ділянці наявні лісові насадження в складі сосни звичайної, берези повислої вільхи (за формулою Сз+БП(8)+БП(5), 6 Сз4БП, 6Сз4БП), середня висота дерев становить 8-10 м, їх вік - 19-26 років, що відповідає матеріалам базового лісовпорядкування 2013 року та підтверджує приналежність земельної ділянки до земель лісового фонду, відтак її використання в сільськогосподарських цілях є неправомірним.
Земельна ділянка знаходиться в межах земель філії “Городоцьке ЛГ» ДСГП “Ліси України», у зв'язку з чим, зміна її цільового призначення та передача у комунальну власність є незаконною, суперечить матеріалам лісовпорядкування та не відповідає ст.20 Земельного кодексу України та ст.57 Лісового кодексу України.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не е ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18, пункти 85, 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших (це щодо витребування земельної ділянки).
За змістом ч.ч.9, 10 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Згідно відомостей Державного земельного кадастру за цільовим призначенням земельна ділянка площею 9,8063 га з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 відноситься до земель сільськогосподарського призначення, цільове використання - землі запасу.
У Державному земельному кадастрі, в порушення вимог чинного законодавства невірно визначено категорію землі та її цільове призначення, що обумовило фактичне її вилучення із земель лісогосподарського призначення та подальшу передачу до земель комунальної власності, а також реєстрації права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відновити становище, яке існувало до порушення, можливо лише в порядку ст. 16 Цивільного кодексу України, витребувавши зазначену земельну ділянку на користь її власника - Волинської обласної державної (військової) адміністрації.
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 9,8063 га з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 наразі зареєстрована на праві власності за Маневицькою селищною радою.
Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09.03.2021, індексний номер 56976363 із зазначенням форми власності: комунальна. На час реєстрації земельної ділянки її цільове призначення та категорія визначено - землі сільськогосподарського призначення, землі запасу. Власником земельної ділянки є територіальна громада в особі Маневицької селищної ради.
Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власника - державу.
Відповідно до ч.1 статті 26 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред'явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29).
Щодо витребування земельної суд зазначає наступне.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90).
Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту прав повинен забезпечити поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення-гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту).
Порушення права (інтересу) пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Прийняття судом рішення покликане усунути цю невизначеність, відновити порушене право, створити можливість для реалізації інтересу. Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Наведені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).
Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181 цс-18, пункти 43, 89) і в подальшому системно впроваджені у практику Верховного Суду (див. ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.12.2019 у справі № 372/1684/14-ц).
Відомості державного реєстру прав на нерухомість вважаються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №48/340 (провадження № 2-14звг19, пункт 6.30), від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18, пункт 4.17), від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13)).
З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб'єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому, державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовану презумпцію наявності в суб'єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).
Отже особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.
Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.
З огляду на вказане володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.
Таким чином особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.
Права володіння, користування та розпорядження майном належить власнику майна (ч.1 ст. 317 ЦК України), незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні.
Власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість така особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем такого майна, але не набуває права володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може.
У даній справі незаконні накази органу державної влади, а також державна реєстрація земельної ділянки у відповідних реєстрах, фактично стали інструментом, які обумовили формальне набуття Маневицькою селищною радою права власності на спірну земельну ділянку. При цьому, їх визнання незаконними та скасування, як окремих позовних вимог, не є належним способом захисту.
Набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункти 95-98), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18, пункти 85, 86, 115), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19, пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункти 63, 74) та інших.
Отже належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Вищезазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.
Таким чином, суд дійшов висновку, що в даному випадку обґрунтованою є вимога прокурора про витребування на користь держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння Маневицької селищної ради земельної ділянки площею 9,8063 га з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134.
Суд також зазначає, що 09.01.2025 Маневицькою селищною радою було прийнято рішення № 54/7 “Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки», відповідно до якого припинено право, в тому числі, право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га та визнано таким, що втратив чинність п. 141 додатку до рішення Маневицької селищної ради від 15.01.2021 № 5/31 “Про прийняття у комунальну власність Маневицької територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення». У зв'язку із чим, 15.01.2025 відповідачем подане суду клопотання (вх.№01-74/78/25) про закриття провадження у справі, яке в подальшому не було підтримане Маневицькою селищною радою.
Після прийняття судом додаткових доказів, поданих учасниками справи, та повернення до стадії підготовчого провадження відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позову. При цьому суд звертає увагу, що клопотання відповідача про закриття провадження у справі було обґрунтоване прийняттям Маневицькою селищною радою рішення № 54/7 від 09.01.2025 “Про припинення права комунальної власності на земельні ділянки». Тобто по суті відповідач не заперечував проти позову у зв'язку із цим і було прийнято зазначене рішення. Проте відповідач змінив свою позицію під час розгляду справи.
Також суд звертає увагу на те, що згідно витягу від 12.12.2024 з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134, місце розташування: Волинська обл., Маневицький район, Новорудська сільська рада, цільове призначення: категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, код цільового призначення - 16.11 (землі запасу), площа: 9,8063 га, експлікація земельних угідь: площа земельної ділянки: 9,8063 га, у тому числі за земельними угіддями: рілля 9,8063 га.
Проте, як вбачається з матеріалів обстеження лісових масивів, яке проведено працівниками філії «Городоцьке ЛГ» ДСГП «Ліси України» 10.09.2024 та відображено у акті обстеження лісових насаджень, на спірній земельній ділянці наявні лісові насадження в складі сосни звичайної, берези повислої, вільхи (за формулою Сз+БП(8)+БП(5), 6 Сз4БП, 6Сз4БП), середня висота дерев становить 8-10 м, їх вік - 19-26 років, що відповідає матеріалам базового лісовпорядкування 2013 року та підтверджує приналежність земельної ділянки до земель лісового фонду, а не земель сільськогосподарського призначення (рілля).
Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, за матеріалами лісовпорядкування 2012 року з нанесеними межами кварталів 1, 9 Новорудського лісництва ДП «Городоцький лісгосп» є також підтвердженням того, що на спірній земельній ділянці знаходяться лісові насадження, а не сільськогосподарські угіддя, в тому числі рілля.
Суд приймає до уваги, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Таким чином господарський суд, застосовуючи стандарт доказування вірогідності доказів, дійшов висновку, що сукупність наданих прокурором доказів є більш вірогідною в підтвердження того факту, що спірна земельна ділянка, яка належала до державної власності, в порушення норм чинного законодавства була незаконно вилучена з лісового фонду та віднесенна до земель сільськогосподарського призначення.
З огляду на зазначене позов керівника Камінь-Каширської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації до Маневицької селищної ради про витребування земельної ділянки є підставним, обгрунтованим та підлягає до задоволення у повному обсязі.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити повністю.
2. Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації (43027, Волинська обл., м. Луцьк, Майдан Київський, буд.9, код ЄДРПОУ 13366926) з незаконного володіння Маневицької селищної ради (44601, Волинська область, Камінь-Каширський район, смт. Маневичі, вул. Незалежності, будинок 30, код ЄДРПОУ 04333193) земельну ділянку з кадастровим номером 0723685100:04:002:0134 площею 9,8063 га.
3. Стягнути з Маневицької селищної ради (44601, Волинська область, Камінь-Каширський район, смт. Маневичі, вул. Незалежності, будинок 30, код ЄДРПОУ 04333193) на користь Волинської обласної прокуратури (43025, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Винниченка, буд.15, код ЄДРПОУ 02909915) 2422грн 40коп витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено та підписано 25.08.2025.
Суддя О. Г. Слободян