26.08.2025 м. Дніпро Справа № 904/3012/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,
суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2024 у справі № 904/3012/24 (суддя Юзіков С.Г.)
за позовом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
до Комунального підприємства «Кривбасводоканал», м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області
про стягнення 21060,60 грн збитків завданих державі внаслідок забруднення земельних ресурсів, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
09.07.2024 Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства «Кривбасводоканал» 21060,60 грн збитків завданих державі внаслідок забруднення земельних ресурсів через несанкціонований скид стічних вод.
Спір зосереджений навколо доказаності факту і розміру шкоди, дотримання строків позовної давності та процесуального оформлення доказів забруднення земель.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2024 по даній справі відмовлено в задоволенні позову Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) до Комунального підприємства «Кривбасводоканал» у справі № 904/3012/24 про відшкодування збитків.
Судовий збір у справі покладено на позивача.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить: скасувати оскаржуване ним рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2024 у справі № 904/3012/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, хоча й встановив факт порушення відповідачем природоохоронного законодавства, проте безпідставно відмовив у задоволенні позову з формальних причин, пов'язаних із способом розрахунку розміру шкоди.
На думку апелянта, суд неправильно застосував норми матеріального права, не врахував положення Методики визначення розмірів шкоди від забруднення земель, а також не забезпечив реалізацію принципу невідворотності юридичної відповідальності за екологічні правопорушення.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову Державної екологічної інспекції Придніпровського округу до КП «Кривбасводоканал» про стягнення 21 060,60 грн шкоди, завданої внаслідок забруднення земельних ресурсів.
Апелянт погоджується з тим, що суд встановив факт порушення природоохоронного законодавства з боку відповідача, однак вважає необґрунтованою відмову в позові лише на тій підставі, що позивач у розрахунку розміру шкоди використав не ту нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Інспекція вважає, що подані нею докази та розрахунки є належними та достатніми для задоволення позовних вимог, оскільки діяла відповідно до Методики визначення розмірів шкоди, затвердженої наказом Мінприроди № 171 від 27.10.1997 (в редакції від 04.04.2007 № 149), згідно з якою у випадку відсутності кадастрового номера і проведеної нормативної грошової оцінки спірної ділянки, застосовується грошова оцінка одиниці площі ріллі по відповідному регіону з відповідним понижувальним коефіцієнтом. Саме такої інформації і запитувала Інспекція у Держгеокадастру, натомість останній надав інші дані - оцінку земель технічної інфраструктури.
Позивач поклав у основу своїх розрахунків надану відповідь Держгеокадастру від 07.09.2020 № 11-4-0.10-5990/2-20, однак суд не прийняв їх, пославшись на відсутність точного нормативу саме для сільськогосподарських угідь та відсутність понижувального коефіцієнта. Водночас апелянт наполягає, що відповідні розрахунки є допустимими і відповідають положенням Методики.
Також суд, всупереч ст. 68 Конституції України, ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та статтям ЦК України, фактично звільнив порушника природоохоронного законодавства від обов'язку відшкодувати завдану шкоду, що суперечить принципу невідворотності відповідальності.
Таким чином, на думку апелянта, висновки суду не відповідають обставинам справи, що відповідно до ст. 277 ГПК України є підставою для скасування рішення. Інспекція просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу КП «Кривбасводоканал» заперечує її доводи та вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2024 законним і обґрунтованим. Відповідач стверджує, що розрахунок шкоди, наданий Держекоінспекцією, є недостовірним, оскільки ґрунтується не на витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, як того вимагає Методика, а лише на довідковій інформації щодо несформованих земельних ділянок, які не мають кадастрових номерів, точної площі та оцінки. Крім того, застосовані категорії земель не відповідають фактичним, а відсутність достовірних вихідних даних виключає можливість правильного обчислення збитків.
Окремо наголошено на порушеннях під час визначення площі забруднення земельної ділянки: акти відбору проб ґрунтів не містять відомостей про Методику визначення площі, не відповідають вимогам ГОСТ і не супроводжуються належними топографічними планами, а додатки до них - це схеми без ідентифікуючих ознак, підписів і прошивання, що ставить під сумнів достовірність зафіксованих даних. Водночас позивач не довів факту забруднення, його обсягу та причинного зв'язку між діями КП «Кривбасводоканал» і шкодою.
Також зазначено, що деліктна відповідальність можлива лише за наявності всіх елементів складу правопорушення: протиправності, шкоди, причинного зв'язку і вини. Відсутність хоча б одного з них виключає можливість покладення відповідальності. Оскільки позивач не довів зазначених обставин, зокрема - протиправних дій відповідача та дійсний розмір збитків, позов є необґрунтованим.
У підсумку, відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
22 липня 2020 року громадянин ОСОБА_1 звернувся до народного депутата України по 32-му виборчому округу Криворучкіної О.В. з проханням втрутитися у ситуацію, що склалася 13- 14 липня 2020 року під час проведення ремонтних робіт КП «Кривбасводоканал» поблизу будинку АДРЕСА_1 , коли фекальні стоки відкачувалися насосом не до каналізаційної системи, а безпосередньо на прибудинкову територію будинків №?52, 53 та 57, унаслідок чого ці території були затоплені десятками тон стічних вод.
На підставі наказу Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області від 30.07.2020 № 487-П, Позивачем було проведено перевірку інформації, вказаної у депутатському зверненні Криворучкіної О.В. від 24.07.2020 № 171 щодо факту можливого забруднення земельних ділянок в районі буд. АДРЕСА_1 внаслідок залиття каналізаційними стоками прибудинкової території багатоквартирного будинку № 52 внаслідок виконання робіт КП «Кривбасводоканал».
З метою встановлення можливого забруднення ґрунту комісією у складі державних інспекторів з охорони навколишнього природного середовища Дніпропетровської області, в присутності представників КП «Кривбасводоканал», співвласників буд. АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 (кв. НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (кв. НОМЕР_2 ), здійснено відбір проб ґрунтів на земельних ділянках зазначених прибудинкових територіях.
За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання природоохоронного законодавства від 31.07.2020 -13.08.2020 (а. с. 34).
Відповідно до Акту відбору проб від 31.07.2020 № 02-20-2 (в присутності представника Відповідача ОСОБА_3 ) площею відповідно 6,84 м2 та 6,80 м2, загальною площею 13,64 м2 внаслідок залиття каналізаційними стоками ґрунту в результаті виконання робіт КП «Кривбасводоканал» виявлено перевищення вмісту азоту амонійного та нітритів у ґрунті в порівнянні з фоновою концентрацією (а. с. 38).
Згідно з розрахунком Позивача, зумовленого забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, розмір завданої шкоди на прибудинковій території багатоквартирного будинку № 52 мікрорайону Сонячний м. Кривий Ріг складає 21060,60 грн (а. с. 11).
Позивач видав Відповідачу припис № 4-5644-11-3 від 03.08.2020 з вимогою надати письмові пояснення. Також звернувся із запитом до Держгеокадастру щодо категорії та нормативної грошової оцінки земель.
05.08.2020 Позивачем оформлено Протокол вимірювань № 02-20-2, в якому зафіксовано перевищення рівнів амонійного азоту та нітратів на двох ділянках площею 6,84 мІ та 6,80 мІ (а. с. 35).
Відповідно до листа Держгеокадастру від 07.09.2020 № 11-4-0.10-5990/2-20, зазначено, що земельні ділянки не сформовані, кадастрові номери відсутні, а нормативна оцінка розрахована узагальнено - 1074,52 грн/мІ. Додатково повідомлено, що категорія земель вказаних земельних ділянок - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення (а. с. 33).
У зв'язку зі зверненням ОСОБА_1 , Позивач провів позапланову перевірку (наказ № 621-П, направлення № 4-7164-11-3) у період з 23.09.2020 по 06.10.2020. За результатами складено Акт № 333/11/20 від 06.10.2020 (а. с. 26, 30, 31).
25.09.2020 здійснено додатковий відбір проб (Акт № 03-20-2), підписаний також представником Відповідача (а. с. 29). За Протоколом вимірювань № 03-20-2 від 30.09.2020 знову зафіксовано перевищення амонійного азоту та нітратів на вказаних ділянках (а. с. 28).
13.10.2020 Позивач видав Відповідачеві припис № 281/10/20 про усунення порушень (а. с. 17-26). Згодом повторно звернувся до Держгеокадастру (лист № 4-7885-11-3 від 16.10.2020), але отримав відповідь (№ 11-4-0.10-8183/2-20 від 02.12.2020), що надати оцінку без кадастрового номера неможливо (а. с. 11-12).
Водночас Відповідач надіслав листи (зокрема № 9667 від 20.10.2020 та № 10617 від 13.11.2020), в яких заперечив достовірність акту перевірки та правомірність дій Держекоінспекції, і звернувся з позовом до суду про скасування припису № 281/10/20.
Позивач, у свою чергу, направив Відповідачу претензію № 102-11/20 на суму 21 060,60 грн із пропозицією добровільного відшкодування шкоди. У відповіді Відповідач (лист № 130 від 06.01.2021) відмовив у задоволенні претензії, що стало підставою звернення Позивача до суду з позовом у цій справі.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
У статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (частина перша). Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина четверта).
Частиною 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначені у ст. 1166 ЦК України, з аналізу якої вбачається, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 у справі № 910/1236/21 зазначив, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Визначаючи розмір матеріальних збитків, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду (схожий правовий висновок щодо оцінки судом розрахунку збитків/шкоди, викладений у постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 926/1904/19, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20).
Верховний Суд у постанові від 12.03.2025 у справі № 909/131/24 вказав на те, що протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв'язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно, суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди (збитків), мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.
Разом з тим, у деліктних правовідносинах на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд застосував положення Конституції України, Законів України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про охорону земель», «Про відходи», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», а також Земельного і Цивільного кодексів України та встановив, що факт забруднення земельних ділянок дійсно мав місце.
Проби ґрунтів було відібрано на прибудинкових територіях житлових будинків № 52, 53, 57 мікрорайону Сонячний м. Кривого Рогу. В акті відбору проб зафіксовано перевищення допустимих концентрацій амонійного азоту та нітратів, а сам відбір здійснювався у присутності представника відповідача. Таким чином, факт забруднення, склад правопорушення та територіальні межі забруднених ділянок не заперечувалися та не є предметом апеляційного оскарження.
Однак суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову через невідповідність поданих позивачем розрахунків шкоди вимогам чинної Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства № 171 від 27.10.1997.
Зокрема, судом першої інстанції було встановлено, що для обчислення розміру шкоди згідно з формулою (1) Методики необхідна нормативна грошова оцінка земель (ГОЗ), що зазнали забруднення. Проте, у даному випадку такі земельні ділянки не були сформовані та не мали кадастрових номерів. Головне управління Держгеокадастру, листом від 07.09.2020 № 11-4-0.10-5990/2-20 надало лише оцінку земель технічної інфраструктури, що, як вказав суд, є непридатною для цілей Методики.
Позивач просив Головне управління Держгеокадастру надати нормативну грошову оцінку сільськогосподарських угідь по відповідному адміністративному району із застосуванням понижувального коефіцієнта 0,2, встановленого для забудованих земель. Однак замість цього було надано оцінку для іншої категорії земель, без застосування передбачених Методикою коефіцієнтів, що на думку суду першої інстанції є істотною вадою розрахунків.
Саме за відсутності належних доказів нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, до яких слід застосовувати понижувальний коефіцієнт для забудованих територій, відповідно до п. 4.7.1. Методики, суд першої інстанції визнав розрахунок шкоди недостовірним та таким, що не може бути покладений в основу судового рішення. Також суд зазначив, що не має процесуальних повноважень самостійно витребувати від Держгеокадастру відповідну оцінку, якщо сторона не подала клопотання про таке витребування.
Разом із цим суд підтвердив, що позовна давність у справі не пропущена, оскільки перша перевірка мала місце у 2020 році, а з урахуванням положень п. 19 Прикінцевих положень ЦК України позов подано в межах подовженого строку в умовах воєнного стану.
У підсумку, суд першої інстанції визнав, що хоча факт правопорушення відповідачем підтверджений, належне обґрунтування розміру завданих збитків не забезпечено позивачем.
У зв'язку з відсутністю у справі нормативної грошової оцінки, розрахованої згідно з Методикою, та відсутністю елементів доказової бази, необхідної для точного обчислення шкоди, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Колегія суддів зазначає, що позивач листом від 07.08.2020 № 4-5795-11-3 звертався із запитом до начальника ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо надання інформації про категорію та нормативно грошову оцінку земельних ділянок, а в разі відсутності такої інформації просив надати нормативно грошову оцінку угідь по відповідному адміністративному району (місту обласного підпорядкування) із застосуванням відповідних понижувальних коефіцієнтів, як це передбачено п. 4.7.1 Методики № 171. Проте у відповідь, листом Головного управління Держгеокадастру від 07.09.2020 № 11-4-0.10-5990/2-20 було вказано про відсутність сформованих земельних ділянок на прибудинкових територіях буд. 52, 53, 57 мікрорайону Сонячний м. Кривий Ріг, а також надано інформацію про грошову оцінку 1 кв.м., яка станом на 01.01.2020, з урахуванням функціонального призначення (землі технічної інфраструктури) у розрізі економіко-планувальних зон та з урахуванням коефіцієнтів індексації за 2014-2019 роки (1,8972), становить 1074,52 грн (а. с. 33), що відповідає підпункту 4.7.1. пункту 4.7 глави 4 в редакції Наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів № 241 від 04.11.2020.
Згідно з п. 4.7 Методики № 171, у випадках відсутності кадастрового номера або сформованої земельної ділянки, допускається використання середніх нормативних оцінок по району.
Згідно з п. 4.7.1 Методики щодо земельних ділянок, грошова оцінка яких не проведена, застосовується нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.
4.7.2. Грошова оцінка, розрахована за підпунктом 4.7.1. цієї Методики використовується в формулі (1) замість нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Враховуючи, що жодних інших офіційних відомостей не існувало, колегія суддів вважає, що позивач обґрунтовано використав надані Держгеокадастром дані як найбільш релевантні для цілей розрахунку збитків за формулою 1, діючи добросовісно та у відповідності до п. 4.7.1. Методики.
При цьому, колегія суддів враховує, що формування земельної ділянки не є обов'язком контролюючого органу, а тому покладення цього обов'язку на позивача є неправомірним. Водночас відповідач не надав жодних доказів, які б спростовували методику розрахунку позивачем розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів. Відповідачем не було ініційовано витребування інших розрахункових даних, тим самим не було використано надане йому процесуальне право на захист.
Щодо застосування коефіцієнтів еколого-господарського значення земель, колегія суддів зазначає, що позивач обґрунтовано застосував мінімальний коефіцієнт 1,0, передбачений додатком 2 до Методики № 171, як загальний у разі відсутності точних відомостей про правовий статус і категорію забруднених земель.
Щодо процесуального оформлення доказів. Акти перевірки та відбору проб складені уповноваженим органом у межах наданих повноважень, передбачених Положенням про Державну екологічну інспекцію, в яких зафіксовані виявлені при проведенні перевірки порушення, вони є носіями доказової інформації про виявлені порушення, а сам відбір проб забруднених ґрунтів здійснювався у присутності представника відповідача. Вказане підтверджує достовірність отриманих результатів, зміст та обставини відбору. Відповідач не довів належними доказами, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.
Щодо юридичного обов'язку відшкодування шкоди, суд першої інстанції, фактично встановивши наявність екологічного правопорушення, безпідставно звільнив порушника від відповідальності, що суперечить нормам матеріального права: ст. 68 Конституції України, статтям 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», а також статтям 1166, 1172 ЦК України.
Отже, складення контролюючим органом розрахунку шкоди відповідно до Методики є достатньою підставою для стягнення шкоди, якщо інша сторона не довела зворотного. У свою чергу, відповідач не надав жодних контррозрахунків чи експертних висновків на спростування розрахунків позивачем розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів.
Європейський суд з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (10.02.2010) наголосив на обов'язку національних судів мотивувати рішення не лише з формальних позицій, а з урахуванням змісту правовідносин, необхідності забезпечення справедливості та ефективного захисту прав.
Таким чином, враховуючи встановлений факт порушення екологічного законодавства, доведеність факту забруднення земель, наявність шкоди, а також належність і допустимість поданих позивачем доказів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову. Такий висновок ґрунтується на неправильному застосуванні положень Методики № 171, норм матеріального права, а також на неповному з'ясуванні обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, зазначені порушення є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 2 ст. 275 ГПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково й ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Частина 1 ст. 277 ГПК України визначає підстави для скасування судового рішення з ухваленням нового: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, які суд визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Фактично визнавши факт правопорушення, суд позбавив його юридичних наслідків, чим порушив принцип невідворотності відповідальності за шкоду довкіллю. Зазначене свідчить про неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема статей 68 і 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 1166 ЦК України та помилкове тлумачення Методики № 171.
З урахуванням викладеного, апеляційна скарга Державної екологічної інспекції Придніпровського округу є обґрунтованою, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.
Згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги слід покласти на відповідача - КП «Кривбасводоканал».
Керуючись статтями 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) - задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.12.2024 у справі № 904/3012/24 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позовну заяву Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Комунального підприємства «Кривбасводоканал» (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Джохара Дудаєва, буд. 6А, код ЄДРПОУ 03341316) на користь Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (50103, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, буд. 92, код ЄДРПОУ 43877118) 21060,60 грн (Двадцять одну тисячу шістдесят гривень 60 копійок) збитків, завданих внаслідок забруднення земельних ресурсів, 3028,00 грн (Три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок) судового збору за подання позовної заяви та 3633,60 грн (Три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги на рішення.
Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов