26 серпня 2025 року м. Харків Справа № 917/633/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін у судове засідання апеляційну скаргу апеляційну скаргу відповідача, (вх.№1415 п /1) на рішення господарського суду Полтавської області від 04.06.2025 ( суддя Пушко І. І.) у справі №917/633/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “УНАСОЛАР СЕРВІС», м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АБРІС РЕЙ», м. Кременчук, Полтавська область,
про стягнення 192 862,50 грн
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.06.2025 у справі №917/633/25 позов задоволено.
Не погодившись із вищевказаним судовим рішенням , скаржник звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що проектно - кошторисної документації на об'єкт по встановленню комплекту обладнання дахової сонячної електростанції на будівлю ЛІЦЕЮ № 141 ОСВІТНІ РЕСУРСИ ТА ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ м. Києва за адресою: м. Київ, б-р Ігоря Шамо, 5, позивачем на адресу відповідача для використання під час виконання договору підряду, надано не було, а тому відповідач був позбавлений можливості приступити до виконання робіт, оскільки проектна документація була відсутня.
Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Сгара Е.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, (вх.№1415 п /1) на рішення господарського суду Полтавської області від 04.06.2025 у справі №917/633/25; встановлено учасникам справи строк до 11.07.2025 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи; ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; витребувано матеріали оскарження по справі №917/633/25 з Господарського суду Полтавської області.
Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали від учасників справи не надійшло.
Колегія суддів зауважує, що на час винесення даної ухвали, в Україні введено дію воєнного стану, а також особливий режим роботи Східного апеляційного господарського суду, що може привести до подовження процесуальних строків розгляду справи.
На адресу суду апеляційної інстанції з Господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи №917/633/25.
Відповідачем було надано відзив, в якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін; також, просив стягнути з відповідача на свою користь 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
В обґрунтування наданого відзиву вказує на те, що позивач надав беззаперечні докази перерахування авансового платежу за договором субпідряду, втім відповідач не приступив до виконання зобов'язання; відповідач не здійснив жодної дії на виконання своїх обов'язків за договором, зокрема, не направив представника для прийняття обладнання, не направив працівників на будівельний майданчик, не приступив до виконання робіт. Позивач має всі достатні підстави для повернення суми попередньої оплати по договору в сумі 192 862,50 грн., оскільки внаслідок правомірної односторонньої відмови позивача від договору зобов'язання сторін припинилися, а підстави збереження відповідачем отриманих коштів, відпали.
Для розгляду справи шляхом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025, у зв'язку з відпустко судді Сгари Е.В., визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на нижче викладене.
Судом першої інстанції було встановлено наступні обставини справи.
26.11.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “УНАСОЛАР СЕРВІС» (далі - Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “АБРІС РЕЙ» (далі - Субпідрядник) було укладено Договір субпідряду № 2024/2611-11.
Субпідрядник приймає на себе зобов'язання в строки і на умовах, передбачених Договором, виконати роботи по встановленню комплекту обладнання дахової сонячної електростанції на будівлю ЛІЦЕЮ № 141 ОСВІТНІ РЕСУРСИ ТА ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ м. Києва за адресою: м. Київ, б-р Ігоря Шамо, 5, а Генпідрядник зобов'язується прийняти та оплатити згідно з умовами Договору належним чином виконані Роботи (п.1.1. Договору).
Згідно з п. 1.3. Договору роботи виконуються з використанням обладнання та матеріалів Генпідрядника та Субпідрядника. Обладнання Генпідрядника передається Субпідряднику згідно з Актом приймання-передачі обладнання в монтаж.
У відповідності до п. 2.1. Договору, вартість Робіт за Договором складає 385 725,00 грн. (триста вісімдесят п'ять тисяч грн. 00 коп.), без ПДВ, згідно Додатку № 1 до Договору.
За змістом п. 2.2 Договору, оплата за Договором проводиться Генпідрядником в національній валюті України у формі безготівкового розрахунку, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на поточний рахунок Субпідрядника в наступному порядку:
2.2.1. Попередня оплата у розмірі 50 % (п'ятдесят відсотків) від вартості Робіт оплачується Позивачем протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання Сторонами Договору;
2.2.2. Остаточний розрахунок проводиться Генпідрядником (Позивачем) виходячи з фактичної вартості Робіт за Актом, підписаним Сторонами згідно з підпунктом 1.4.1. Договору, або за всіма Актами, підписаними Сторонами згідно з підпунктом 1.4.2. Договору, зменшеної на суму оплаченої Генпідрядником попередньої оплати. Строк остаточного розрахунку - протягом 5 (п'яти) банківських днів здати виконання Робіт в повному обсязі, визначеної згідно з підпунктами 14,1. -1,4.2. Договору;
Строк виконання Робіт, протягом якого Субпідрядник повинен виконати та здати Генпідряднику всі Роботи, передбачені умовами Договору, становить 30 (тридцять) робочих днів з дати передачі Генпідрядником Субпідряднику проектної документації в обсязі, необхідному для виконання Робіт, оплати авансового платежу та отримання Субпідрядником Обладнання від Генпідрядника в повному обсязі (п.3.1. Договору).
Відповідно п. 3.2. Договору при виникненні обставин, що не залежать від Субпідрядника, але перешкоджають виконанню Робіт у встановлений строк, Субпідрядник може ставити перед Генпідрядником питання про перегляд цього строку шляхом укладання додаткової угоди до Договору. Обставинами, які перешкоджають виконанню Робіт у встановлений строк і дають Субпідряднику право пропонувати Генпідряднику перегляд цього строку, є:
- дія обставин непереборної сили (форс-мажору);
- зміна обсягів і складу Робіт за угодою Сторін;
- несвоєчасна та не в повному обсязі (комплектації) обладнання від Генпідрядника;
- несвоєчасна передача затвердженої в установленому порядку проектної документації.
Пункт 3.3. Договору визначає, що Субпідрядник повинен негайно, письмово сповістити Генпідрядника про неможливість дотримання строку виконання Робіт у зв'язку з обставинами, вказаними у пункті 3.2. Договору.
За змістом п. 7.3. Договору при порушенні з вини Субпідрядника строку виконання Робіт більш, ніж на 15 (п'ятнадцять) календарних днів, Генпідрядник має право відмовитися від Договору та вимагати відшкодування збитків і повернення попередньої оплати. В цьому випадку Субпідрядник зобов'язаний протягом 3(трьох) банківських днів, які відлічуються від дати отримання відповідної вимоги від Генпідрядника, повернути Генпідряднику в повному обсязі всі грошові кошти, які були сплачені Генпідрядником за Договором в якості попередньої оплати, а також сплатити Генпідряднику штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від вартості Робіт, проценти за користування чужими коштами у розмірі 30% (тридцять відсотків) річних від суми сплачених Генпідрядником в якості попередньої оплати грошових коштів та відшкодувати Генпідряднику нанесені у зв'язку з порушенням Договору збитків.
Дострокове розірвання Договору може мати місце за згодою Сторін або на підставах, передбачених Договором та/або чинним законодавством України, з відшкодуванням збитків винною Стороною, безумовним поверненням Субпідрядником Генпідряднику грошових коштів, отриманих Субпідрядником за невиконані Роботи, та оплатою Генпідрядником фактично виконаних Робіт (п.9.2. Договору).
Пунктом 9.3.2. Договору передбачено право Генпідрядника без укладення додаткової угоди до Договору розірвати Договір в односторонньому порядку, зокрема, у випадку порушення субпідрядником з його вини строку виконання робіт більше, ніж на 15 робочих днів.
Сторона, яка прийняла рішення про розірвання Договору в односторонньому порядку, повідомляє про це письмово іншу Сторону не менше, ніж за 10 (десять) календарних дня до дати розірвання Договору (п.9.5.).
На виконання умов договору, позивач сплатив відповідачу аванс у розмірі 50% від вартості робіт в розмірі 192 862,50 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2208 від 13.12.2024. Факт отримання зазначених коштів відповідачем не заперечується.
Як зазначає позивач, роботи так і не були розпочаті, що є порушенням умов договору.
03.02.2025 року позивач направив відповідачу повідомлення № 03-02/25 від 03.02.2025 про розірвання Договору субпідряду № 2024/2611-11 від 26.11. 2024 року ТОВ “АБРІС РЕЙ» та вимогу про повернення суми авансу.
Опис вкладення в цінний лист від 03.02.2025 та накладна № 0103285078931 від 03.02.2025, видані відділенням поштового зв'язку, свідчать про відправлення відповідачу зазначених документів.
Повідомлення про розірвання Договору та вимога про повернення суми авансу отримані відповідачем 11.02.2025, що підтверджується інформацією з сайту Укрпошта за номером накладної №0103285078931.
У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів за договором субпідряду від 26.11.2024 № 2024/2611-11 у сумі 192 862,50 грн.
Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до господарського суду і з даним позовом.
Як зазначалося вище, було позов задоволено.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що у відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За положеннями ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Предметом спору у даній справі є вимога Генпідрядника про стягнення з Субпідрядника сплаченої попередньої оплати за договором Субпідряду.
При вирішенні даного спору суд апеляційної інстанції враховує, що оцінка правомірності заявлених позовних вимог має здійснюватися з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини підряду.
Так, між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного Договору субпідряду № 2024/2611-1 від 26.11.2024.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (ч1 ст. 838 ЦК України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Таким чином зі змісту вказаної норми випливає, що замовник має оплатити підряднику лише ту роботу, яка була виконана підрядником належним чином та в строк, визначений договором.
Зі змісту вказаних вище норм ЦК України, також, випливає, що обов'язок замовника оплатити виконану підрядником роботу кореспондується з обов'язком прийняти таку роботу після її фактичного виконання та пред'явлення підрядником для прийняття в установленому порядку.
Як вказано вище, у п.2.2.1 Договору сторони узгодили, що попередня оплата у розмірі 50 % (п'ятдесят відсотків) від вартості Робіт оплачується Позивачем протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання Сторонами Договору.
За матеріалами справи, позивач сплатив відповідачу аванс у розмірі 50% від вартості робіт в розмірі 192 862,50 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2208 від 13.12.2024.
Факт отримання зазначених коштів відповідачем не заперечується.
На виконання договору сторонами узгоджено конкретний перелік робіт, місце проведення робіт, строки їх виконання, вартість.
Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Таким чином, Генпідряднику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.
Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.
Відповідні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.11.2018 у справі № 910/13332/17, від 25.02.2021 у справі № 904/7804/16, від 16.03.2021 у справі № 910/10233/20, від 01.06.2021 у справі № 916/2368/18, від 24.11.2021 у справі № 910/17235/20, від 19.03.2025 у справі № 910/2026/24.
Вище вказано, що п. 9.3.2. Договору передбачено право Генпідрядника без укладення додаткової угоди до Договору розірвати Договір в односторонньому порядку, зокрема, у випадку порушення субпідрядником з його вини строку виконання робіт більше, ніж на 15 робочих днів.
Вище вказано, що позивач, скориставшись наданим йому правом, листом від 03.02.2025 року № 03-02/25 повідомив відповідача про відмову від Договору в односторонньому порядку.
Отримання вказаного повідомлення відповідачем підтверджується наданою позивачем інформацією з офіційного сайту АТ “Укрпошта».
Суд апеляційної інстанції зазначає, що одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.
Фактично з боку Генпідрядника відбулася відмова від договору у зв'язку з тим, що Субпідряник своєчасно не розпочав роботу та не виконав її.
Таким чином, відповідачем належними засобами доказування не доведено факту виконання договірних зобов'язань згідно договору Субпідряду, а тому вірним є висновок місцевого господарського суду щодо наявності у позивача правових підстав для відмови від договору та вимоги про повернення сплаченої за ним суми у розмірі 192 862,50 грн.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Відповідач не надав доказів, які б свідчили про фактичне виконання ним робіт, визначених Договором в установлений Договором строк, а також те, що він приступив до виконання робіт.
Положення ст. 204 ЦК України встановлюють презумпцію дійсності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним здійсненого позивачем правочину (односторонньої відмови від Договору субпідряду) матеріали справи не містять.
За таких обставин, Договір субпідряду №2024/2611-1 від 26.11.2024 є припиненим з моменту отримання відповідачем повідомлення від 03.02.2025 року №03-02/25 (11.02.2025), в зв'язку з реалізацією позивачем свого права на односторонню відмову від договору.
Частинами 2, 3 ст. 653 ЦК України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Відповідно до положень ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч.1). Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч.2). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Враховуючи правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.09.2022 у справі №913/703/20 (з посиланням на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №910/17235/20), відмова замовника від договору підряду є підставою для задоволення вимоги про повернення невикористаної частини авансу (виконаного однією стороною у припиненому зобов'язанні) відповідно до вимог ст.1212 ЦК Кодексу.
Як зазначено вище, матеріалами справи підтверджено факт перерахування позивачем відповідачу 192 862,50 грн. авансового платежу на виконання умов договору Субпідряду.
Однак, докази на підтвердження виконання відповідачем робі за договором, в матеріалах справи відсутні.
Отже, після розірвання сторонами договору правова підстава для утримання відповідачем суми попередньої оплати відпала, у зв'язку з чим вимога про повернення грошових коштів у розмірі 192 862, 25 грн є правомірною.
Таким чином, в даному випадку позивачем доведено належними та допустимими доказами, що відповідач не приступив до виконання обумовлених договором робіт, вартість яких була частково сплачена позивачем, чим порушив умови договору, в подальшому, в зв'язку з односторонньою відмовою від договору підстава внесення авансу відпала.
За таких обставин, враховуючи, що тягар доказування виконання зобов'язання в частині виконання робіт в даному випадку покладено на відповідача, який не надав доказів виконання зобов'язання, є законними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 192 862, 25 грн.
Доводи апелянта про те, що проектно - кошторисної документації на об'єкт по встановленню комплекту обладнання дахової сонячної електростанції на будівлю ЛІЦЕЮ № 141 ОСВІТНІ РЕСУРСИ ТА ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ м. Києва за адресою: м. Київ, б-р Ігоря Шамо, 5, позивачем на адресу відповідача для використання під час виконання договору підряду, надано не було, а тому відповідач був позбавлений можливості приступити до виконання робіт, оскільки проектна документація була відсутня, не приймаються судовою колегією, з огляду на наступне.
Як вказано вище, у договорі сторони узгодили, що попередня оплата у розмірі 50 % від вартості Робіт оплачується Позивачем протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання Сторонами Договору.
Позивач сплатив відповідачу аванс у розмірі 50% від вартості робіт в розмірі 192 862,50 грн.
Втім, відповідач, отримавши 13.12.2024 попередню оплату від позивача, не розпочав виконання передбачених Договором робіт та не звертався до позивача з письмовою вимогою про надання проектної документації, хоча й отримав попередню оплату перед початком виконанням робіт, як то передбачено умовами договору.
А отже, оскільки матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем договірних зобов'язань з виконання підрядних робіт по встановленню комплекту обладнання дахової сонячної електростанції на будівлю ЛІЦЕЮ № 141 ОСВІТНІ РЕСУРСИ ТА ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ ДНІПРОВСЬКОГО РАЙОНУ м. Києва за адресою : м. Київ, б-р Ігоря Шамо, 5, а відтак і використання Субпідрядником суми авансового платежу (попередньої оплати) на виконання умов договору, який припинений на підставі ст. 849 ЦК України, судова колегія, з огляду на незадоволення відповідачем вимоги позивача про повернення 192 862,50 грн, погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову.
Згідно з ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, в даному випадку позивач довів, що відповідач не приступив до виконання обумовлених договором робіт, вартість яких була частково сплачена позивачем, чим порушив умови договору, в подальшому, в зв'язку з односторонньою відмовою від договору підстава внесення авансу відпала.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат під час розгляду справи в суді першої інстанції, судова колегія виходить із наступного.
Згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).
Відповідно до ст. 1312 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Так, відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, 17.02.2025 між Адвокатом Ткачук Юлією Віталіївною та ТОВ “УНАСОЛАР СЕРВІС» укладено Договір про надання правової допомоги №17/02-25.
Відповідно до п. 1.1. Договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу, юридичну) допомогу щодо стягнення заборгованості з ТОВ “АРБІС РЕЙ» в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар з надання правової допомоги.
Згідно з п. 4.2. Договору гонорар за цим договором складається з суми вартості всієї наданої правової допомоги (послуг) клієнту з розрахунку 5000,00 грн за одну годину надання правової (правничої) допомоги.
Позивачем видано ордер адвокату Ткачук Ю.В. від 17.02.2025 серія АА № 1183221.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу позивачем наданий акт надання правової допомоги від 24.02.2025.
Як слідує з акту надання правової допомоги (детальний опис наданих послуг), адвокат надав клієнту такі юридичні послуги: консультування клієнта, підготовка, складання та подання до суду позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ “АРБІС РЕЙ»; кількість годин - 4; вартість послуг 20 000,00 грн.
Таким чином, сторони узгодили перелік послуг з надання правової допомоги, обсяг повноважень адвоката щодо представництва інтересів клієнта, умови розрахунків, а також строк виконання зобов'язань за договором про надання правової допомоги.
У частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, зокрема, у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Також, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналіз наведених норм статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Таким чином, виходячи із загальних засад законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, судова колегія вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, який відповідає вищевказаним критеріям, у даній справі, за представництво інтересів позивача у суді першої інстанції, складає 20 000,00 грн, які відповідно до приписів п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.
Разом з цим, у відзиві на апеляційну скаргу, поданому суду апеляційної інстанції, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Судова колегія зазначає на таке.
За матеріалами справи, 17.02.2025 між Адвокатом Ткачук Юлією Віталіївною та ТОВ “УНАСОЛАР СЕРВІС» укладено Договір про надання правової допомоги № 17/02-25.
У п. 1.1. Договору сторони погодили, що клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу, юридичну) допомогу щодо стягнення заборгованості з ТОВ “АРБІС РЕЙ» в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар з надання правової допомоги.
За змістом п. 4.2. Договору гонорар за цим договором складається з суми вартості всієї наданої правової допомоги (послуг) клієнту з розрахунку 5000,00 грн за одну годину надання правової (правничої) допомоги.
Позивачем видано ордер на представництво інтересів у Східному апеляційному господарському суді адвокату Ткачук Ю.В. від 28.06.2025 серія АА № 1140762.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції позивачем наданий акт надання правової допомоги від 10.07.2025, згідно якого адвокат надав клієнту такі юридичні послуги: консультування клієнта, підготовка, складання та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу; кількість годин - 2; вартість послуг 10 000,00 грн.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що застосовується як джерело права згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У даному випадку договором про надання правової допомоги встановлено фіксований розмір винагороди, а актом приймання-передачі, за погодження сторін, визначено його вартість у суді апеляційної інстанції у розмірі 10 000,00 грн.
Критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7520/20).
До того ж у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц звернула увагу не те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
З матеріалів справи убачається, що позивачем було подано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу. При цьому, правова позиція позивача не змінювалася під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, адвокат Ткачук Ю.В., яка надавала правову допомогу позивачу, була обізнана з усіма обставинами та деталями даної справи.
Також колегія суддів враховує, що апеляційна скарга відповідача на рішення господарського суду Полтавської області від 04.06.2025 у справі №917/633/25 була розглянута у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.
Отже, дослідивши надані позивачем докази, оцінивши його витрати з урахуванням усіх аспектів справи, беручи до уваги складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг наданих представником позивача послуг з надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, судова колегія дійшла висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірним з критеріями обґрунтованості, розумності та співмірності, що визначені с. ст. 126, 129 ГПК, тому колегія суддів дійшла висновку про покладення на відповідача, відповідно до ч.9 ст129 ГПК України, витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн, в іншій частині витрати на правничу допомогу слід покласти на позивача.
За таких обставин, заява позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню частково у розмірі 5 000,00 грн, у задоволенні решти заяви про відшкодуванні понесених позивачем витрат на правову допомогу слід відмовити.
Отже, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення суду першої інстанції.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Європейський суд з прав людини у рішенні в справі “Серявін та інші проти України»; вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Названий Суд також зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Трофимчук проти України).
Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. (ст. 276 ГПК України)
В даному випадку, судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд
1.Апеляційну скаргу відповідача, (вх.№1415 п /1) на рішення господарського суду Полтавської області від 04.06.2025 у справі №917/633/25 - залишити без задоволення.
2.Рішення Господарського суду Полтавської області від 04.06.2025 у справі №917/633/25 - залишити без змін.
3. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “УНАСОЛАР СЕРВІС» - адвоката Ткачук Ю.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції задовольнити частково.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “АБРІС РЕЙ» (39600, Полтавська область, м. Кременчук, просп. Свободи, 2, кв. (офіс) 14, код ЄДРПОУ 45058773)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УНАСОЛАР СЕРВІС» (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, 10 А, оф 1, код ЄДРПОУ 44180768) 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.І. Склярук
Суддя Р.А. Гетьман
Суддя В.В. Россолов