13 серпня 2025 року м. Харків Справа № 905/139/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Мартюхіна Н.О.
за участю секретаря судового засідання Довгань А.О.
за участю представників:
позивача - Сосунов Є.В., посвідчення адвоката №5306 від 26.12.2018, довіреність у порядку передоручення від 02.05.2025
відповідача - Гребенар О.В., довіреність №49/2025 від 07.08.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗП №001311 від 29.06.2017
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національне енергетична компанія "Укренерго" (вх.№1266 Д/2)
на рішення Господарського суду Донецької області від 07.05.2025 (повне рішення складено 15.05.2025, суддя Фурсова С.М.) у справі № 905/139/25,
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національне енергетична компанія "Укренерго", м. Київ,
до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі", Донецька область, м.Краматорськ,
про стягнення 10 697 569,39 грн,
У лютому 2025 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" про стягнення 10 697 569,39 грн, з яких: 1 880 152,90 грн - 3% річних, 8 817 416,49 грн - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0518-02041-ПП від 01.01.2024 у січні - квітні 2024 року в розмірі 90 270 530,14 грн. Позивач зазначав, рішенням Господарського суду Донецької області від 13.11.2024 у справі №905/811/24 задоволено в повному обсязі позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національне енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства «ДТЕК Донецькі електромережі» в частині стягнення основної суми заборгованості, а також інфляційні втрати і частково задоволено вимоги про стягнення 3% річних, нарахованих з моменту виникнення прострочення платежу до 28.05.2024. Разом з цим, позивачем не було заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3% річних за період з 29.05.2024 до 06.02.2025 включно. Посилаючись на те, що відповідачем не сплачено заборгованість у повному обсязі, позивач вважав про наявність права на додаткове стягнення інфляційних втрат за період червень-грудень 2024 року та 3% річних за період з 29.05.2024 по 31.12.2024.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було заявлено клопотання про відстрочення виконання рішення на 12 місяців. У додаткових поясненнях від 06.05.2025 відповідач просив суд зменшити суму 3% річних та інфляційних втрат на 90%.
Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.05.2025 у справі №905/139/25 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" про солідарне стягнення 10 697 569,39 грн, з яких: 1 880 152,90 грн 3% річних, 8 817 416,49 грн - інфляційні втрати, задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" 1 880 152,90 грн - 3% річних, 8 817 416,49 грн - інфляційних втрат, а також судовий збір в розмірі 128 370,83 гривень.
Також вказаним рішенням відстрочено виконання рішення на 6 місяців (до 07.11.2025).
Мотивуючи рішення, суд дійшов висновку, що відповідач порушив грошове зобов'язання щодо сплати на користь позивача заборгованості за Договором надання послуг з передачі електричної енергії №0518-02041-ПП від 01.01.2024 в розмірі 90270530,14 гривень (що встановлено під час розгляду справи №905/811/24); позивач, користуючись своїм диспозитивним правом на підставі ст.625 ЦК України, має право на стягнення з відповідача 1 880 152,90 грн 3% річних, нарахованих за період з 29.05.2024 по 31.12.2024 та 8 817 416,49 грн інфляційних втрат, нарахованих за період червень-грудень 2024 року на суму заборгованості 90 270 530,14 грн, отже позовні вимоги підлягають задоволенню.
Також, розглянувши заяву відповідача про відстрочення виконання рішення на 12 місяців, суд дійшов висновку, що відповідачем було надано достатні докази та наведено переконливі аргументи з приводу обставин, які ускладнюють негайне виконання рішення. Поряд із цим, з метою захисту інтересів обох сторін, в тому числі і позивача, який, виснував суд, також зазнає негативних наслідків, спричинених військовою агресією, суд вважав, що справедливим та таким, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, буде часткове задоволення заяви АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" в частині надання відстрочення виконання рішення у даній справі на 6 місяців.
Частково не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Приватне акціонерне товариство "Національне енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить:
- частково скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 07.05.2025 в частині надання відстрочки виконання рішення суду до 07.11.2025;
- в іншій частині залишити без змін;
- витрати по сплаті судового збору у сумі 3 633,60 грн стягнути з відповідача з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 на підставі частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", викладеного у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі № 540/5134/21 та перерахувати на рахунок позивача Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" код ЄДРПОУ 00100227: р/р НОМЕР_1 в АТ "Ощадбанк" у м. Київ, МФО 300465, код ЄДРПОУ банка 00032129.
В обґрунтування апеляційної скарги наводить такі доводи:
- позивач виконав свої зобов'язання перед відповідачем, але відповідач доказів про настання форс-мажорних обставин у строк, встановлений договором та законом не надав;
- судом надано оцінку лише руйнуванням відповідача та не досліджено матеріали справи, в яких позивачем наведено збитки позивача; надані позивачем фінансові звіти про результати діяльності за 2022 та першу половину 2023 року на підтвердження скрутного матеріального стану та збитковості діяльності позивача не враховано судом при наданні відстрочки виконання рішення суду;
- посилання суду на те, що боржник виконає свої боргові зобов'язання в подальшому є безпідставними, оскільки відсутні будь які докази виконання зобов'язання протягом боргового періоду по іншим справам та докази оплати поточних платежів, платежі не були здійснені до ухвалення рішення у справі та не сплачуються після його ухвалення; в матеріалах справи відсутні жодні докази, які б підтверджували добросовісну поведінку відповідача і вжиття ним належних заходів для виконання раніше ухвалених судових рішень; на даний час відкрито ряд виконавчих проваджень по примусовому стягненню боргу за 2023 рік, та повністю відсутня можливість стягнути борги за 2024 рік, так як діють відстрочки виконання судових рішень;
- судом не було враховано критичність пошкоджень об'єктів позивача;
- у постанові КГС ВС від 18.02.2020 № 922/2191/19 та постанові КГС ВС від 16.01.2020 № 910/1820/19 Суд роз'яснив окремі питання застосування положень ГПК України та зазначив, що питання про розстрочення/відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися з урахуванням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети виконання судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. Тобто, відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку, повинно бути пов'язане з об'єктивними, непереборними, тобто, виключними обставинами, що ускладнюють вчасне його виконання;
- введення воєнного стану без доведення учасником справи причинно - наслідкового зв'язку між його введенням та неможливістю своєчасного виконання рішення суду, не свідчить про наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду; тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін;
- звертає увагу суду, що інфраструктура НЕК «Укренерго» постійно зазнає пошкоджень внаслідок артилерійських обстрілів ворога. Неотримання НЕК «Укренерго» коштів за надані послуги, які є джерелом його фінансування, в тому числі для здійснення аварійно-відновлювальних робіт енергетичної інфраструктури електромереж та підстанцій, які знищуються внаслідок ракетних обстрілів, ставить під загрозу функціонування позивача як оператора системи передачі, безпеку енергетичної системи та її існування; своєчасна оплата послуг з передачі та диспетчеризації електричної енергії забезпечує технічне обслуговування систем передачі, підтримання її в експлуатаційній готовності, забезпечує операційну безпеку об'єднаної енергетичної системи України, а також виконання НЕК «Укренерго» своїх зобов'язань за кредитними угодами, інвестиційними програмами та обов'язків із забезпечення загальносуспільних інтересів; факт несвоєчасної оплати послуг відповідачем має вплив також на належне виконання НЕК «Укренерго» своїх обов'язків перед контрагентами та суспільством, що тягне за собою застосування до позивача господарських санкцій.
- обґрунтування поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення суду, фактично зводиться до обставин, наслідків та особливостей ведення його господарської діяльності, а також обставин існування воєнного стану, які вже існували в момент замовлення та надання послуг з приводу яких виникла заборгованість у відповідача. Отже про їх існування відповідачу було відомо ще до моменту виставлення актів приймання-передачі послуг та здійснення попередньої оплати за плановими платежами; в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду відповідач посилається на обставини, в яких перебувають всі юридичні особи в Україні;
- відповідач просить відстрочити виконання рішення суду на максимально допустимий законодавством строк - на один рік з моменту винесення рішення суду, отже, вбачається спроба відповідача затягнути строки оплати наявного боргу; відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження можливості виконання рішення суду на запропонованих ним умовах відстрочки. Сукупність усіх обставин справи не дозволяє дійти висновку щодо добросовісної поведінки відповідача, а отже, недоведеними є обставини дійсних намірів відповідача (боржника);
- відповідачем не надано належних та допустимих доказів його перебування у більш скрутному фінансовому становищі ніж позивач, не доведено наявності інших суттєвих причин та доказів неможливості або складності виконання рішення суду, які могли б слугувати підставою для відстрочення виконання рішення суду. При цьому, надання відстрочення виконання рішення суду у справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов'язання;
- дії суду першої інстанції призвели до нанесення збитків позивачу; недобросовісна позиція відповідача по виконанню рішень суду в частині стягнення основної заборгованості та безпідставне надання відстрочки виконання рішення суду в цій справі, яке фактично не буде виконано після спливу терміну надання відстрочки, є неприпустимим у відношенні виконання рішення суду з боку приватної компанії, якою є відповідач.
Зважаючи на наведені доводи апелянт просить частково скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 07.05.2025 в частині надання відстрочки виконання рішення суду до 07.11.2025.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2025 апеляційна скарга у справі №905/139/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Білоусова Я.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2025 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Полтавської області від 07.05.2025 у справі №905/139/25 залишено без руху.
Зважаючи на необхідність вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги після усунення апелянтом її недоліків, про які зазначалось в ухвалі суду від 05.06.2025, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Білоусової Я.О., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №905/139/25.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2025 для розгляду справи визначено колегію у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Склярук О.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Національне енергетична компанія "Укренерго" на рішення Господарського суду Донецької області від 07.05.2025 у справі №905/139/25. Розгляд справи призначено на 13.08.2025. Витребувано у Господарського суду Донецької області матеріали справи №905/139/25.
07.07.2025 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", підтримуючи висновки суду першої інстанції в частині задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання, заперечує проти доводів, викладених позивачем у апеляційній скарзі, просить залишити її без задоволення, оскаржуване судове рішення - без змін.
Зокрема, відповідач вважає, що судом першої інстанції правомірно враховано обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення по даній справі та є виключними обставинами для АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», а саме, спрямованість дій відповідача на забезпечення стабільної роботи критично важливих об'єктів на території його ліцензійної діяльності - Донецької області, перебування підприємства на території бойових дій, продовження виконання соціально значущої ролі забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, арешт державною виконавчою службою усіх рахунків боржника, збитковість господарської діяльності відповідача, що пов'язано саме зі знищенням та втратою основних засобів, спричинених збройною агресією російської федерації, тощо.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025, у зв'язку із знаходженням у відпустці судді Склярук О.І., для розгляду справи №905/139/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Істоміна О.А.
В судовому засіданні 13.08.2025, що відбувалось в режимі відеоконференції, представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати. Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив відмовити у її задоволенні.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, зазначає таке.
Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, рішенням Господарського суду Донецької області від 13.11.2024 у справі №905/811/24 задоволено частково позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" про стягнення заборгованості в сумі 91 130 278,33 грн, з яких: основна заборгованість в сумі 90270530,14 грн, 3% річних в сумі 612 588,70 грн та інфляційне збільшення в сумі 247159,49 грн.
Стягнуто з Акціонерного товариства "ДТЕК Донецькі електромережі" основну заборгованість в сумі 90 270530,14 грнь, 3% річних в сумі 601 081,08 грн, інфляційне збільшення в сумі 247 159,49 гривень, всього заборгованість в сумі 91118770,71 грн, судовий збір в сумі 847732,93 грн, відстрочивши виконання рішення до 30.05.2025.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Зокрема, в ході розгляду справи №905/811/24 суд визнав встановленим існування між сторонами договірних правовідносин за Договором надання послуг з передачі електричної енергії №0518-02041-ПП від 01.01.2024. Також суд дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість у розмірі 90270530,14 грн є обґрунтованою, а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню. До того ж, суд вважав про наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" на користь НЕК "Укренерго" 3% річних в сумі 601 081,08 грн за період з 30.01.2024 по 28.05.2024 та інфляційних втрат в розмірі 247 159,49 грн за той самий період.
Рішення Господарського суду Донецької області від 13.11.2024 у справі №905/811/24 набрало законної сили та є чинним.
Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як правомірно враховано судом першої інстанції, ухвалене у справі №905/811/24 рішення Господарського суду Донецької області має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують. Тобто факт нездійснення відповідачем оплати за отримані послуги з передачі електричної енергії за Договором надання послуг з передачі електричної енергії №0518-02041-ПП від 01.01.2024 за період січень-квітень 2024 року в розмірі 90 270 530,14 гривень є встановленими.
Звертаючись до суду першої інстанції у даній справі №905/139/25, позивач посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання, заборгованість за яким встановлена рішенням Господарського суду Донецької області від 13.11.2024 у справі №905/811/24 . Зокрема, на підставі ст. 625 ГПК України позивачем заявлено до стягнення 1880152,90 грн - 3% річних за період з 29.05.2024 по 31.12.2024 та 8 817416,49 грн - інфляційних втрат за період червень-грудень 2024 року, які нараховані на суму основного боргу в розмірі 90 270 530,14 грн.
23.04.2025 від АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» надійшла заява (вх.№01-413966/25) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області у справі №905/139/25 на 12 місяців.
Оскаржуваним рішенням Господарського суду Донецької області від 07.05.2025 у справі № 905/139/25 задоволено позовні вимоги ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Також судом відстрочено виконання рішення на 6 місяців (до 07.11.2025).
ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" оскаржило зазначене рішення в частині надання Акціонерному товариству "ДТЕК Донецькі електромережі" відстрочки виконання рішення суду до 07.11.2025.
Отже, у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, предметом апеляційного перегляду є рішення Господарського суду Донецької області від 07.05.2025 у справі № 905/139/25 в частині відстрочення його виконання на 6 місяців.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам щодо наявності правових підстав для відстрочення виконання судового рішення у даній справі, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, держава відповідальна за виконання рішення, ухваленого на користь стягувача у цій справі. Тривале невиконання рішення та відсутність засобів захисту прав стягувача на національному рівні спричиняє порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності в резолютивній частині рішення суду вказується також про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (частина перша статті 239 Господарського процесуального кодексу України).
В ухвалі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.06.2025 у справі №908/1721/23 зазначено, що Господарський процесуальний кодексу України не містить заборони щодо включення питання про розстрочення або відстрочення виконання рішення безпосередньо до рішення суду за результатами розгляду справи по суті.
Отже, суд може відстрочити виконання рішення суду як під час його ухвалення, так і після шляхом постановлення ухвали.
Верховний Суд у постанові від 30.05.2025 у справі №916/3015/23 зазначав, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Надання розстрочення виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі Єммобільяре Саффі проти Італії, заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).
Питання про відстрочення виконання рішення суду судами має вирішуватись із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19).
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 Конституційного суду України у справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012. Конституційного суду України у справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.2013 Конституційного Суду України у справі № 17/2013.
Наведений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.07.2025 у cправі №910/9798/24.
Так, судом апеляційної інстанції установлено, що відповідач в обґрунтування наведеного клопотання про відстрочення виконання судового рішення посилався на те, що загальновідомим є той факт, що на всій території Донецької області ведуться жорстокі бої, із застосуванням важкої зброї, мінометних систем, систем залпового вогню, здійснюються авіа удари по цивільним об'єктам та об'єктам критичної інфраструктури. Під час воєнного стану та ведення бойових дій відповідач продовжує надавати послуги з розподілу електричної енергії відповідно до тарифів, затверджених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, усуває аварії та докладає усіх зусиль з метою забезпечення безперебійного постачання електричної енергії для життєдіяльності Донецької області та суміжних областей. АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" є підприємством критичної інфраструктури, без стабільної роботи якого фактично неможливим є робота інших підприємств критичної інфраструктури, як то: водопостачання та водовідведення, централізованого опалення, газопостачання та інших. Від стабільності роботи Товариства залежить робота усіх об'єктів Міністерства оборони України, підприємств оборонного комплексу, захисних споруд, хлібозаводів, а це фактично обороноздатність України. Без стабільного розподілу електроенергії неможливе функціонування лікарень, шпиталів, поліклінік, станцій переливання крові, що є критично важливим для нашої країни та усіх українців. АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" посилює резерви потужності лікарень і військових частин області, а також забезпечує електроенергією бомбосховища, блокпости, центри прийому переселенців. Нині сили відповідача спрямовані на те, аби забезпечувати стабільну роботу критично важливих об'єктів в Донецькі області, та скеровуються в першу чергу на відновлення і ремонт електричних мереж та підготовку до наступного осінньо-зимового періоду.
Окрім того, наголошував, що через постійні ворожі обстріли практично всіх районів Донецької області, частина мереж АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" безповоротно втрачена, а інша зазнала значних ушкоджень та потребує постійного відновлення, у зв'язку із чим, всі кошти підприємства, в першу чергу, направляються на відновлення роботи мереж з метою забезпечення безперебійного постачання електричної енергії для життєдіяльності Донецького регіону.
Відповідач зазначав, що внаслідок тимчасової окупації та проведенням активних бойових дій з 24.02.2022 та по теперішній час, товариство фактично позбавлене можливості здійснювати управління діяльністю та доступу до більшої частини об'єктів енергетики, задіяних у процесі надання послуг з розподілу електричної енергії, розпоряджатися майном, технологічними транспортними засобами, товарно-матеріальними цінностями та документацією в структурних підрозділах, що розташовані на території: м. Волноваха, м. Маріуполь, м. Лиман, м. Святогірськ, с. Сонячне, п. Ольгинка, с. Рівнопіль, с. Рибинське, с. Степове, с. Новопетрівка, смт. Ялта, смт. Мангуш, смт. Нікольське, с. Зелений Яр, с. Малоянисоль, смт. Новотроїцьке, смт. Зарічне, смт. Дробишево, с. Зелена долина, с. Білогорівка, с. Коровій Яр, с. Яцьківка, смт. Миронівський, смт. Дробишеве, смт. Богородичне та інші.
Внаслідок вищезазначених подій товариством були втрачені власні розподільчі мережі та доступ до мережі споживачів в населених пунктах розташованих на територіях: Маріупольської ОТГ, Великоновоселківської СТГ, Волноваської МТГ, Вугледарської МТГ, Комарської СТГ, Мирненської СТГ, Ольгинської СТГ, Старомлинівської СТГ, Хлібодарівської СТГ, Часовоярської МТГ, Андріївської СТГ, Іллінівської СТГ, Лиманської МТГ, Миколаївської МТГ, Олександрівської СТГ, Святогірської МТГ, Черкаської СТГ, Кальчицької СТГ, Мангушської СТГ, Нікольської СТГ, Сартанської СТГ, частково на територіях Покровського, Краматорського, Бахмутського та Слов'янського районів.
Зауважує, шо на сьогоднішній день АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" знаходиться у вкрай скрутному фінансовому становищі, про що свідчить також велика дебіторська заборгованість. Основним джерелом доходів відповідача - є кошти, які надходять на поточні рахунки АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", на які споживачі електричної енергії, вносять плату за отримані послуги з розподілу електричної енергії. При цьому, основними клієнтами АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" на території Донецької області є населення, а також підприємства, що надають комунальні послуги населенню та підприємства, що фінансуються з державного бюджету (шахти, водовідведення/водопостачання, наприклад, КП "Компанія "Вода Донбасу". Несвоєчасні розрахунки клієнтів відповідача за отримані послуги з розподілу електричної енергії, зокрема, є причиною порушення АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" умов договору щодо здійснення своєчасних розрахунків з позивачем. Станом на 01.01.2025 дебіторська заборгованість споживачів та постачальників перед АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" становила 1 793 617 423,40 грн, а станом на 01.04.2025 - вже 1 957 386 830,35 грн. Тобто за 3 місяці відбулося збільшення на 163 769 406,95 грн. Вказана сума у випадку своєчасного надходження на рахунки відповідача могла бути використана на покриття витрат на сплату 3 % річних та інфляційних втрат у справах за позовами Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго".
Крім того, повідомляв суду, що постановою ВПВРВ від 29.06.2022 за виконавчим провадженням №51833760 арештовано всі рахунки підприємства, а отже, зазначав відповідач, на сьогоднішній день фактично заблоковано усю господарську діяльність підприємства, що унеможливлює здійснення будь-яких виплат, в т.ч. погашення заборгованості перед кредиторами.
Посилався на те, що наведені обставини фактично унеможливлюють виконання судового рішення і свідчать про наявність підстав для відстрочення його виконання. Більше того, невідкладне стягнення з АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" витрат, джерела покриття яких не передбачені (нарахування 3 % річних та інфляційних втрат), дестабілізує його фінансовий стан, ставить під загрозу його розрахунки з контрагентами і негативно впливає на роботу енергетичної інфраструктури України.
Звертав увагу суду на те, що відстрочка виконання рішення суду - це не спосіб уникнути Товариством відповідальності, а, навпаки є організацією та створенням умов для подальшого виконання рішення суду, покращення фінансового стану Товариства, виконання ним своїх зобов'язань як перед своїми працівниками, так і перед третіми особами. В даному випадку, відстрочка виконання рішення надасть боржникові можливість належним чином виконати рішення суду на користь стягувача в добровільному порядку, без додаткових витрат у вигляді виконавчого збору.
З урахуванням наведених обставин, відповідач зазначав, що стягнення з АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" заборгованості по справі №905/139/25 на сьогодні може привести до ще більшого погіршення його фінансового стану та до неспроможності виконання вкрай важливих функцій товариства, в тому числі з підтримки енергосистеми в опалювальний період.
Поряд із цим, відповідач просив суд врахувати той факт, що підприємство вживає всіх доступних заходів для реалізації можливості реального виконання судового рішення, зокрема, у посиленому режимі здійснює претензійно-позовну роботу, що направлена на стягнення дебіторської заборгованості з недобросовісних контрагентів.
На підтвердження своїх доводів відповідачем до заяви було долучено відповідні докази, зокрема, довідки про дебіторську заборгованість споживачів та постачальників на користь АТ "ДТЕК Донецькі електромережі", звіти про фінансові результати, накази про тимчасове зупинення діяльності та втрату контролю над структурними підрозділами внаслідок бойових дій рф на території України, постанови виконавчої служби про арешт коштів боржника та перелік пошкодженого майна в результаті бойових дій.
В свою чергу, заперечуючи проти відстрочення виконання рішення з урахуванням заяви відповідача, позивач зазначав, що збройною агресією рф позивачу також надано збитків і значна кількість енергетичних активів є втраченими, мають значні руйнування та потребують значних капіталовкладень для їх відновлення; впровадження воєнного стану в Україні, не може бути підставою для задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду, так як наслідки, спричинені вторгненням рф в Україну, мають загальний характер та у повній мірі стосуються обох сторін, як відповідача, так і позивача; відповідачем не надано доказів виконання зобов'язань по сплаті заборгованості по інших справах; надання відстрочки виконання рішення призведе до порушення балансу інтересів сторін договору.
В апеляційній скарзі позивач також вважає, що неотримання НЕК "Укренерго" коштів за надані послуги, які є джерелом його фінансування, в тому числі для здійснення аварійно-відновлювальних робіт енергетичної інфраструктури електромереж та підстанцій, які перманентно та цільово знищуються внаслідок ракетних обстрілів російською федерацією, ставить під загрозу функціонування позивача як оператора системи передачі, безпеку енергетичної системи та її існування як таке. Станом на теперішній час велика кількість об'єктів як громадської так і енергетичної інфраструктури підверглась обстрілу, на жаль серед об'єктів енергетичної інфраструктури - більшість належать НЕК "Укренерго", відновлення таких обєктів інфраструктури потребує грошових коштів у великих розмірах, а отже, своєчасне отримання плати за надані послуги є дуже важливим для позивача.
Звертає увагу суду на те, що загальні збитки енергетичного сектору України перевищують 56 млрд дол США, з них 16 млрд припадає на прямі фізичні руйнування , а непрямі фінансові страти становлять понад 40 млрд дол США.
Вважає, що як позивач, так і відповідач несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій. зауважує на тому, що суб'єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій; обґрунтування поданої відповідачем заяви про відстрочення виконання рішення суду, фактично, зводиться до обставин, наслідків та особливостей ведення його господарської діяльності, а також обставин існування воєнного стану, які вже існували в момент замовлення та надання послуг, з приводу яких виникла заборгованість відповідача та яка була предметом спору у даній справі. Отже, про їх існування відповідачу було відомо ще до моменту виставлення актів приймання-передачі послуг та здійснення попередньої оплати за плановими платежами.
Колегія суддів, дослідивши доводи, викладені сторонами в обґрунтування заяви про відстрочення виконання судового рішення та висновки суду першої інстанції з приводу зазначених у клопотанні доводів та заперечень позивача, доказів, наданих сторонами, на їх підтвердження, а також вимог апеляційної скарги, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наведені вище обставини мали наслідком суттєве погіршення фінансового стану відповідача, яке виникло в тому числі і внаслідок збройної агресії проти України, внаслідок масованих ракетних обстрілів об'єктів енергетичної інфраструктури, а також проведення активних бойових дій у Донецькій області, що призвело до втрати відповідачем контролю над значною кількістю енергетичних об'єктів Товариства, їх руйнуванню та пошкоджень. Отже, наведені відповідачем обставини, які підтверджені відповідними доказами, що містяться в матеріалах справи, є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення в цій справі.
Безумовно, тяжка економічна ситуація в країні, спричинена воєнною агресією, а також наслідки безпрецедентної ворожої атаки на інфраструктуру підприємств сторін, які в умовах воєнного стану продовжують виконувати найважливіші функції по забезпеченню діяльності енергетичної системи країни, носить загальний характер та стосується обох сторін.
Також колегія суддів вважає, що скрутний фінансовий стан відповідача чи невиконання контрагентами своїх зобов'язань перед боржником не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, як просив у заяві відповідач, оскільки обставини воєнної агресії мають безпосередній вплив і на фінансовий стан стягувача як господарюючого суб'єкта. Так само як і відповідач, позивач вимушений здійснювати свою господарську діяльність, не зважаючи на завдані воєнною агресією збитки. Отже, безпрецедентні, протизаконні дії страни-агресора мають негативний вплив на господарську діяльність обох сторін.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вважає, що негайне виконання судового рішення хоча й може забезпечити виконання цього рішення, однак з великою вірогідністю не буде сприяти ефективному відновленню та може порушити господарську діяльність відповідача, яка на даний момент є ускладненою, а також може поставити під загрозу інтереси інших кредиторів, що суперечить принципу справедливого балансу інтересів сторін та меті ефективного правосуддя.
Крім того, негайне виконання рішення за таких виняткових обставин, як руйнування критичної інфраструктури відповідача через активні бойові дії не лише унеможливлює фактичне виконання рішення у повному обсязі, але може й призвести до непоправних наслідків для підприємства-боржника, у тому числі його ліквідації, що суперечить засадам пропорційності, розумності та забезпечення реального, а не формального правового захисту.
Значення діяльності позивача є безумовно важливою для загального функціонування відповідного ринку. Разом із цим, необхідно також враховувати можливі негативні наслідки як для стягувача при затримці виконання рішення суду, так і для боржника при виконанні рішення у встановлений строк.
Надані сторонами звіти про фінансові результати діяльності за 2024 рік підтверджують збиткову діяльності обох підприємств у період 2024 року. Разом з цим, для відповідача ненадання відстрочки виконання рішення може призвести до загрози банкрутства підприємства. В той же час для позивача, ПрАТ "НЕК "Укренерго", затримка в отриманні коштів не призведе до збитків та банкрутства.
Щодо доводів апелянта про те, що відповідач не повідомив позивача у встановленому порядку про наявність форс-мажорних обставин в його діяльності, не надав підтверджуючих документів факту неможливості провадити господарську діяльність, колегія суддів вважає, що в даному випадку першочерговим є не дослідження питання форс-мажорних обставин, а з'ясування того, чи дійсно ускладнюють наведені заявником в заяві обставини негайне виконання рішення суду та чи дасть таке виконання можливість відповідачу ефективно відновити господарську діяльність, яка зазнала суттєвих втрат через пошкодження енергетичної інфраструктури, з урахуванням необхідності вирішення питань щодо здійснення господарської діяльності відповідачем як об'єктом критичної енергоструктури в умовах воєнного стану.
Апелянт також наголошує, що сторони здійснюють господарську діяльність на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, тому повинні самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій.
Разом з тим, суд враховує, що споживачами послуг АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" на території Донецької області є здебільшого населення, а також підприємства, що надають комунальні послуги населенню та підприємства, що фінансуються з державного бюджету. Отже, господарські операції за спірним договором не можна віднести до категорії комерційних операцій на власний ризик, а можливість розрахунків відповідача з позивачем залежать від надходження до грошових коштів від кінцевих споживачів.
Крім того, суд вважає, що відстрочення виконання рішення надасть можливість АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" акумулювати грошові кошти, продовжити господарську діяльність в умовах воєнного стану та накопичити кошти для проведення розрахунків з позивачем, враховуючи доводи відповідача про здійснення претензійно-позовної роботи, що направлена на стягнення дебіторської заборгованості (зокрема, про стягнення на користь АТ "ДТЕК Донецькі електромережі" коштів у справах №910/7235/22, №905/366/22, №905/2225/21, №905/2356/21, №905/397/22, №905/273/21, №905/236/23, №905/1504/23 тощо).
Суд також враховує, що заявлені позивачем у даній справі вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат є мірою відповідальності боржника за прострочення основного грошового зобов'язання за невиконання судового рішення у справі №905/811/24, а не основною сумою заборгованості і такі вимоги задоволені судом першої інстанції у даній справі №905/139/25 в повному обсязі. Користуючись процесуальною можливістю нарахування та стягнення інфляційних втрат та відсотків річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач не позбавляється можливості отримати компенсаційні втрати за невиконання відповідачем судового рішення у справі №905/811/24, зважаючи на результати розгляду даної справи №905/139/25. В даному випадку їх сплата лише відтерміновується рішенням суду на певний час.
Окрім того, заявником скарги не надано доказів, що відстрочення виконання рішення суду призведе до виникнення збитків у позивача, істотної зміни його матеріального стану, у тому числі, внаслідок неможливості негайного виконання рішення суду.
З огляду на наведене та беручи до уваги надані сторонами докази у своїй сукупності, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що наведені відповідачем доводи та докази, надані на їх підтвердження, у сукупності свідчать про виключність обставин, які є підставою для надання відстрочення виконання судового рішення.
Відстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, відновити нормальну господарську діяльність з метою забезпечення повного виконання рішення та погашення заборгованості перед позивачем, а задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 6 місяців в повній мірі буде відповідати принципам справедливого судового розгляду в контексті ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні питання щодо надання відстрочки виконання рішення господарський суд першої інстанції взявши до уваги інтереси обох сторін, правомірно врахував обставини, що ускладнюють негайне виконання відповідачем рішення суду, частково задовольнивши клопотання відповідача (який просив про надання відстрочки на 12 місяців) та надавши таку відстрочку на 6 місяців.
З огляду на те, що питання про відстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень господарського суду першої інстанції, який у своєму рішенні надав належні та достатні підстави для обґрунтування відстрочки на 6 місяців у цій справі, колегія суддів вважає, що підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду в частині відстрочення виконання судового рішення немає.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Отже, на думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції з питання, що є предметом розгляду в даному апеляційному провадженні, відповідають обставинам справи, юридична оцінка надана їм з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни рішення в оскаржуваній частині.
За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національне енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Донецької області від 07.05.2025 у справі № 905/139/25 в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 25.08.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Н.О. Мартюхіна