25 серпня 2025 року м. Харків Справа №913/122/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вх.№1423Л від 19.06.2025) на рішення Господарського суду Луганської області від 03.06.2025 у справі №913/122/25 (м. Харків, суддя Яресько Б.В., повне рішення складено 03.06.2025)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ,
до Комунального некомерційного підприємства «Троїцький центр первинної медикосанітарної допомоги» Троїцької селищної ради, смт Троїцьке, Сватівський район, Луганська область,
про стягнення 60 404,17 грн, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідача Комунального некомерційного підприємства «Троїцький центр первинної медикосанітарної допомоги» Троїцької селищної ради Луганської області про стягнення основного боргу у сумі 38 041,08 грн; пені у сумі 8 035,52 грн; три проценти річних у сумі 2 905,20 грн; інфляційні втрати у сумі 11 422,37 грн за договором №11-1047/21-БО-Т про постачання природного газу від 04.11.2021 р. за природний газ поставлений в лютому 2022 р.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 03.06.2025 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунального некомерційного підприємства «Троїцький центр первинної медикосанітарної допомоги» Троїцької селищної ради Луганської області про стягнення основного боргу у сумі 38 041,08 грн; пені у сумі 8 035,52 грн; три проценти річних у сумі 2 905,20 грн; інфляційні втрати у сумі 11 422,37 грн. за договором № 11-1047/21-БО-Т про постачання природного газу від 04.11.2021 р. Судові витрати покладено на Позивача.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з вказаним судовим рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить рішення Господарського суду Луганської області від 03.06.2025 у справі №913/122/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 38 041,08 грн, 8 035,52 грн пені, 2 905,20 грн трьох відсотків річних та 11 422,37 грн інфляційних втрат скасувати; прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» щодо стягнення основного боргу в сумі 38 041,08 грн, 8 035,52 грн пені, 2 905,20 грн трьох відсотків річних та 11 422,37 грн інфляційних втрат у стягненні яких було відмовлено,- задовольнити; судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Відповідача по справі та здійснити новий розподіл судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції.
В обґрунтування своєї позиції по справі посилається на те, що акти приймання-передачі не є єдиним доказом постачання газу; факт споживання газу підтверджується інформаційною платформою Оператора ГТС, актами балансування, листами НКРЕКП та іншими документами; відповідач фактично користувався природним газом, що підтверджується технічними даними; відсутність підписаних актів зумовлена відмовою відповідача, що не може звільняти його від обов'язку оплати; відповідачем було повністю сплачена поставка за період листопада 2021 - січня 2022 року, навіть без наявності підписаних актів приймання-передачі природного газу за період листопада 2021-січня 2022. Суд помилково визначив подією, з настанням якої наступає строк виконання зобов'язання направлення акту приймання-передачі, в той час коли визначальним для обрахунку перебігу строку оплати є місяць в якому мав місце факт постачання газу. Також, суд не врахував, що події надсилання позивачем відповідачу акту приймання-передачі природного газу передує подія надання відповідачем позивачу акту розподілу природного газу.
Системою автоматизованого розподілу справ відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 19.06.2025 для розгляду справи №913/122/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Сгара Е.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вх.№1423Л від 19.06.2025) на рішення Господарського суду Луганської області від 03.06.2025 у справі №913/122/25. Розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Луганської області матеріали справи №913/122/25. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. Східним апеляційним господарським судом в умовах воєнного стану, зважаючи на утруднення реалізації учасниками справи прав, наданих їм Господарським процесуальним кодексом України рекомендовано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати документи (відзиви, заяви, клопотання тощо) з використанням програми «Електронний суд».
27.06.2025 до Східного апеляційного господарського суду надійшла справа №913/122/25 (вх.№7986) в 1 томі.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№8289 від 04.07.2025), в якому просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Луганської області від 03.06.2025 у справі №913/122/25 залишити без задоволення; рішення Господарського суду Луганської області від 03.06.2025 у справі №913/122/25 залишити без змін.
В обґрунтування своєї позиції по справі посилається на те, що відсутність оригінальних актів приймання-передачі позбавляє позивача права вимагати оплати; частина документації залишилася на окупованій території, відсутня можливість підтвердження обсягів; обставини воєнного стану є форс-мажором, що звільняє від відповідальності; стягнення санкцій (пеня, 3% річних, інфляційні втрати) створить надмірний тягар для бюджету громади.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 у зв'язку з відпусткою судді Сгари Е.В. для розгляду справи №913/122/25 визначено наступний склад суду: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І., суддя Хачатрян В.С.
Суд зазначає, що враховуючи, що ціна позову в даній справі є меншою від ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом було попереджено сторони, що апеляційна скарга буде розглянута за правилами ч. 10 ст. 270 ГПК України без повідомлення учасників справи.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Матеріалами справи, даними електронної системи підтверджується належне повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та розгляд справи в порядку, передбаченому ч. 10 ст. 270 ГПК України.
Заперечень проти розгляду апеляційної скарги в даному порядку від сторін не надійшло.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та розглянувши справу в порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів встановила наступні обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - Позивач) та Комунальне некомерційне підприємство «Троїцький центр первинної медико-санітарної допомоги» троїцької селищної ради (далі - Відповідач) 04.11.2021 укладено договір № 11-1047/21-БО-Т постачання природного газу (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що природний газ, що постачається за цим Договором використовується Споживачем для своїх власних потреб.
У п. 1.3. Договору сторони визначили, що за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711210000) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
За умовами п. 2.1. Договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 34,060 тис. куб. метрів.
Відповідно до п. 3.1. Договору Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Згідно з п. 3.5. Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідальному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Пунктом 3.5.1. Договору визначено, що Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ т/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника (п. 3.5.2. Договору).
Згідно з п. 3.5.3 Договору Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
Згідно з п.3.5.4.Договору у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.
Звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (п. 3.6. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1000 куб.м без ПДВ - 13658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, також тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн.
Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн.
Згідно п.5.1. Договору Оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Згідно п.5.3. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору.
Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові період.
Згідно з п. 7.1. Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором.
Відповідно до п. 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно з пунктом 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 10.3.Договору Сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства.
Згідно п.10.5. Договору Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови Споживача від сплати Постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання.
Відповідно до даного договору EIC-код відповідача-споживача 56XS00011R94L009.
Даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п. 13.1. Договору).
Позивач зазначає, що згідно листа ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» № ТОВВИХ-24-17041 від 07.11.2024 р. та інформації щодо остаточної алокації відборів Відповідачу, якому був присвоєний EIC-код 56XS00011R94L009 Позивачем було поставлено з 01.02.2022 р. по 28.02.2022 р. 2298 м3 природного газу.
22.09.2023 р. листом № 165 Відповідач звернувся до Позивача з пропозицією надати акти звірки, чи будь які інші документи, як підтверджують заборгованість.
31.10.2023 р. листом № 192 Відповідач зазначив, що ним була отримана лише скан-копія акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 р. на суму 38041,08 грн. не підписана представником Відповідача.
Позивач звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом в якому просить стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Троїцький центр первинної медико санітарної допомоги» Троїцької селищної ради Луганської області борг у сумі 38 041,08 грн; пеню у сумі 8 035,52 грн; три проценти річних у сумі 2 905,20 грн; інфляційні втрати у сумі 11 422,37 грн., пеня, 3% річних, втрати від інфляції нараховані з врахуванням виникнення прострочення з 16.04.2022 р.
В обґрунтування вимог Позивач посилається на те, що постачання природного газу за договором здійснювалась за період листопад 2021 р. по лютий 2022 р. Акти приймання-передачі за цей період були направлені Відповідачу, але не повернулись. Відповідач в повному обсязі оплатив природний газ поставлений в листопаді 2021 р. - січні 2022 р.
Позивач зазначає, що акт за лютий направлявся Відповідачу, але в зв'язку з переїздами та зміною офісу в період повномасштабного вторгнення рф на території України доказ ним було втрачено.
Відповідач позову не визнає в повному обсязі, посилаючись зокрема на те, що ним не був отриманий акт прийому-передачі за лютий 2022 р. і відповідно не виникло зобов'язання по оплаті природного газу.
Відповідач також зазначає, що 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією РФ проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на території України було введено воєнний стан. З 06.03.2022 року і по теперішній час територія Троїцької громади належить до тимчасово окупованих російською федерацією територій України, згідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
Торгово-промислова палата України (далі - TПП Україні) з метою позбавлення обов'язкового звернення до неї уповноважених нею регіональних TПП i підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану 28.02.2022 року на своєму офіційному сайті опублікувала лист № 2024/02.0-7.1, яким підтвердила, що військова агресія рф проти України з 24 лютого 2022 року до її офіційного закінчення є надзвичайною, невідворотною та об'єктивною обставиною для суб'єктів господарської діяльності.
Також з посиланням на форс-мажорні обставини заперечив проти задоволення позовних вимог в частині відповідальності за невиконання зобов'язання. Відповідач зазначав, у зв'язку з окупацією території громади з 06.03.2022, доступ до юридичної, кадрової, фінансової та іншої первинної документації є відсутнім, підтвердити дані в акті наданих послуг, об'єм поставленого газу в лютому 2022 року, а також суми заборгованості за цей період не виявляється можливим. Тому, надані скріншоти алокації з платформи Оператора газотранспортної системи України за лютий 2022 року не є достатньою підставою для проведення розрахунку за наявною заборгованістю, адже в такому випадку це може спричинити додаткові витрати бюджетних коштів. Таким чином, у зв'язку з настанням вищеназвані обставини непереборної сили (відсутність зв'язку, інтернету та інших технічних і фізичних можливостей) не дали змоги KHП «Троїцький ЦПМСД» Троїцької селищної ради виконати свої зобов'язання за Договором у повному обсязі. Відповідачу тільки 04.09.2023 стало відомо про існуючи заборгованість за договором № 11-1047/21-БО-Т із листа № 03-14-1091 Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації про доведення до відома інформації ТОВ Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивач не надав оригіналу актів приймання-передачі природного газу за спірний період; відсутність первинних документів унеможливлює визнання зобов'язань споживача з оплати поставленого газу; відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій.
Надаючи правову оцінку вищенаведеним обставинам, колегія суддів зазначає наступне.
За приписами ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Згідно положень ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічні положення закріплено у ст. 173 ГК України.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини у даній справі виникли між сторонами у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором постачання природного газу №11-1047/21-БО-Т від 04.11.2021 р. щодо повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем природний газ.
Відповідно до ст. 712 ЦК України та ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 вказаного Кодексу передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Приписами ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 №1378/27823 (далі Кодекс ГТС).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа це електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (п. 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже суб'єкти ринку природного газу (у даному випадку позивач та відповідач як продавець та покупець природного газу відповідно) користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Таким чином, позивач як суб'єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Умовами п.п. 3.5.2., п. 3.5. договору передбачено, що на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник протягом 3-х робочих днів готує та надає споживачу по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника, а саме: акт на передачу Обсягу I та акт на передачу Обсягу II ().
Споживач протягом 2-х робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.п. 3.5.3., п. 3.5. договору).
У договорі передбачено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки (п.5.1. договору).
За умовами п.п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Апеляційним судом встановлено, що відповідач у період з 07.11.2021 по 28.02.2022 був закріплений за постачальником - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», що підтверджується інформацією ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» наведеною у відповіді від 07.11.2024 № ТОВВИХ-24-17041 на адвокатський запит від 01.11.2024 №125/3/2-14494.
Згідно з вказаним листом ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS00011R94L009 за період з 01.02.2022 по 28.02.2022, який віднесений в алокацію постачальника ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» становить 2298,00 м3 природного газу.
Також до матеріалів справи додані скріншоти Інформації щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00011R94L009, зокрема за період з 01.02.2022 по 28.02.2022.
Таким чином, обсяг спожитого відповідачем газу за лютий 2022 року становить 2298,00 м3.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, яка встановлена п.4.1. Договору.
Здійснений позивачем розрахунок вартості спожитого за лютий 2022 року природного газу у розмірі 38041,08 грн узгоджується із вищенаведеними обставинами та умовами договору.
Що стосується доводів відповідача про відсутність в матеріалах справи підписаного з боку відповідача акту приймання-передачі газу за лютий 2022 року, колегія суддів зазначає, що дійсно в матеріалах справи такий акт відсутній. Водночас, у даному випадку факт отримання відповідачем у лютому 2022 року природного газу в об'ємі 2298,00 куб.м. на суму 38041,08 грн підтверджено такими належними доказами, як відомості інформаційної платформи Оператора ГТС України, що повністю узгоджується з умовами укладеного між сторонами договору.
У постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №904/2867/22 зроблено висновок, що дані інформаційної платформи Оператора ГТС є належними доказами на підтвердження факту поставки та об'єму природного газу.
Відповідачем не надані суду докази того, що використані позивачем дані, розміщені Оператором ГТС на інформаційній платформі щодо остаточної алокації відборів газу відповідача за лютий 2022 року, є неповними чи невірними, або такими, що відрізняються від даних самого споживача або Оператора ГРМ.
Також, апеляційний суд враховує, що за умовами п. 6.2. договору та п. 11 розділу ІІ Правил обов'язок контролювати власне споживання природного газу покладено саме на споживача. Сама по собі обставина не отримання, не підписання споживачем актів прийому-передачі не звільняє останнього від оплати спожитого природного газу.
Враховуючи вищевикладені особливості правового регулювання ринку природного газу, а також встановлений факт його постачання позивачем та споживання відповідачем, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції на ненадання позивачем оригіналу підписаного акта приймання-передачі природного газу відповідачеві як на підставу для відмови в позові в частині стягнення заборгованості за лютий 2022 року є безпідставним та помилковим.
Посилання відповідача на обставини окупації міста, де знаходиться та споживає газ відповідач також не спростовують підтвердженого матеріалами справи обсягу спожитого газу. Згідно наказу №376 від 28.02.2025 року Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» окупація Троїцької селищної територіальної громади відбулася з 06.03.2022. Тобто відповідні обставини не спростовують підтверджений факт споживання природного газу у лютому 2022 року.
Самі по собі активні воєнні дії та неможливість здійснення функціональних обов'язків відповідачем за своїм місцезнаходженням також не впливають на обов'язок сплати за спожитий природний газ об'єктами відповідача.
Щодо посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин, судова колегія зазначає, відповідачем не наведено належного обґрунтування безпосереднього впливу воєнних дій на можливість розрахунку за спожитий у лютому 2022 року природний газ. При цьому, суд вказує, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Тобто, наведені апелянтом обставини у будь-якому випадку не передбачають звільнення останнього від виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу. Більше того, сторони відповідно до п. 10.3 Договору зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства. Проте відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про виникнення форс-мажорних обставин.
В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.
Підсумовуючи викладене вище, з огляду на наявність доказів споживання відповідачем природного газу у заявленому обсязі та за встановленою ціною, постачання якого здійснено позивачем, відсутність доказів сплати заявленої заборгованості за лютий 2022 року, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заявлених ТОВ «ГК «Нафтогаз України» позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 38041,08 грн за поставлений природний газ.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення пені у розмірі 8035,52 грн, 3% річних у розмірі 2905,20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 11422,37 грн, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов'язання.
Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Положеннями пункту 7.2. Договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Як вже встановлено вище, об'єм (обсяг) спожитого газу визначено постачальником на підставі даних Оператора ГРМ шляхом доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Отже, оскільки в даному випадку розмір заборгованості відповідача визначався на підставі п.п. 3.5.4 Договору, то відсутня можливість установити момент початку прострочення виконання зобов'язання боржником відповідно до п. 5.1 Договору, а відтак здійснити нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені на підставі п. 7.2 Договору.
Посилання апелянта в тексті апеляційної скарги на те, що акт за лютий 2022 року направлено засобами електронної пошти не може бути взятий судом до уваги, оскільки, по-перше, вказані доводи не заявлялись позивачем в суді першої інстанції, по-друге, будь-яких доказів направлення електронних документів із накладенням електронного цифрового підпису або досягнення згоди сторін на оформлення первинної бухгалтерської документації в електронній формі в матеріалах справи не міститься.
З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині пені у розмірі 8035,52 грн, 3% річних в розмірі 2905,20 грн та інфляційних втрат в розмірі 11422,37 грн.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунального некомерційного підприємства «Троїцький центр первинної медикосанітарної допомоги» Троїцької селищної ради Луганської області про стягнення основного боргу у сумі 38041,08 грн. за договором №11-1047/21-БО-Т про постачання природного газу від 04.11.2021 року з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному рішення, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі учасникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах в межах вимог і доводів апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтею 129, 232, 233, 269, 270, п.2 ч.1 ст. 275, 276, п.п.1, 4 ч.1 ст.277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Луганської області від 03.06.2025 у справі №913/122/25 скасувати в частині відмови в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунального некомерційного підприємства «Троїцький центр первинної медикосанітарної допомоги» Троїцької селищної ради Луганської області про стягнення основного боргу у сумі 38041,08 грн. за договором №11-1047/21-БО-Т про постачання природного газу від 04.11.2021 року.
В цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Троїцький центр первинної медикосанітарної допомоги» Троїцької селищної ради Луганської області (адреса: 92100, Луганська обл.,Сватівський р-н, селище міського типу Троїцьке, Молодіжний квартал, буд. 3А; код ЄДРПОУ 37981165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 42399676) основну заборгованість у сумі 38041,08 грн (тридцять вісім тисяч сорок одну гривню вісім копійок) та витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1525,63 (тисяча п'ятсот двадцять п'ять гривень шістдесят три копійки).
В решті рішення Господарського суду Луганської області від 03.06.2025 у справі №913/122/25 залишити без змін.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Троїцький центр первинної медикосанітарної допомоги» Троїцької селищної ради Луганської області (адреса: 92100, Луганська обл.,Сватівський р-н, селище міського типу Троїцьке, Молодіжний квартал, буд. 3А; код ЄДРПОУ 37981165) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; код ЄДРПОУ 42399676) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2288,44 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят вісім гривень сорок чотири копійки).
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 25.08.2025.
Головуючий суддя Р.А. Гетьман
Суддя О.І. Склярук
Суддя В.С. Хачатрян