вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" серпня 2025 р. Справа№ 910/15457/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025
у справі № 910/15457/24 (суддя С.О. Турчин)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ПЛЮС»
про стягнення 33 659,92 грн, -
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - позивач, КП «Київтеплоенерго») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ПЛЮС» (далі - відповідач) про стягнення 33659,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуги з централізованого постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання №153301210610100 від 20.02.2020 в частині здійснення розрахунків за надані послуги, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 21655,63 грн основного боргу, 9565,73 грн інфляційних втрат та 2438,56 грн 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі №910/15457/24 в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів надання послуг з централізованого постачання гарячої води в нежитлові приміщення, які належать відповідачу.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано надані ним письмові пояснення щодо порядку та підстав здійснення розрахунку обсягів послуг з централізованого постачання гарячої води згідно із нормами ДБН В.2.5-64:2012, які діяли у відповідний період.
Посилаючись на приписи ч. ч. 2 та 5 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» апелянт зазначає, що ним рахунки на оплату заборгованості за послуги централізованого постачання гарячої води формувалися, однак надавалися відповідачу для оплати лише за його зверненням.
Також, скаржник зазначає, що непідписання актів наданих послуг відповідачем не може бути доказом ненадання послуг з централізованого постачання гарячої води, оскільки їх підписання залежить від волі останнього.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
27.03.2025 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про доповнення до апеляційної скарги, до якої додано платіжну інструкцію про сплату судового збору.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 910/15457/24. Розгляд вказаної апеляційної скарги призначено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Товариству з обмеженою відповідальністю «ГАМА ПЛЮС» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 17 квітня 2025 року. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15457/24.
14.04.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/15457/24.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на апеляційну скаргу, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 01024, м. Київ, вул. Євгена Чикаленка (стара назва Пушкінська), 39-А, та яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Разом з тим, ухвала суду від 31.03.2025 повернута відділенням поштового зв'язку 12.04.2025 з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Інші дані (адреси), за якими можна встановити місцезнаходження відповідача, матеріали справи не містять та суду невідомі.
Колегія суддів зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 31.03.2021 у справі № 640/2371/20 та постанові від 29.04.2021 у справі № 826/12038/17.
Також, у постановах від 14.08.2020 та від 13.01.2020 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив: «у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі».
Беручи до уваги конкретні обставини справи, вимоги процесуального законодавства та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на адресу, що відповідає місцезнаходженню відповідача згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, постанові від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/9, постанові від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/18).
Окрім того, згідно пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Водночас судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.
Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Враховуючи наведе, суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою суду про відкриття апеляційного провадження у справі № 910/15457/24 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом вчинено всі необхідні та можливі заходи з метою встановлення місцезнаходження відповідача та повідомлення його про розгляд справи судом.
Відповідач правом, передбаченим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.
Разом із цим, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 263 ГПК України).
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.
Як правильно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що буде повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 Комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» видано ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії.
Таким чином, з 01.05.2018 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» здійснює постачання теплової енергії.
Згідно з підпунктом 2.2.1 пункту 2.2 статуту позивача, предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.
Відповідно до договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 04.12.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАМА ПЛЮС» є власником нежилих приміщень з № 1 по № 5 (групи приміщень № 61), №№ 1, 2 (групи приміщень № 60) (в літ. А) за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, буд. 39, загальною площею 114,4 кв.м.
20.02.2020 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАМА ПЛЮС» (далі - споживач) укладено договір про надання послуги з централізованого постачання гарячої води до нежитлових приміщень та суб'єктам господарювання №153301210610100 (далі - договір від 20.02.2020), відповідно до п. 1 якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послугу з централізованого постачання гарячої води згідно з діючими нормативами, а споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надану послугу за встановленим тарифом у строки і на умовах, що передбачені договором.
Характеристика об'єкта надання послуги: кількість та види водорозбірних пристроїв системи централізованого постачання гарячої води 3 (три) умивальника зі змішувачем, 2 (дві) раковини зі змішувачем, 1 (один) душ індивідуального використання (п. 3.1. договору від 20.02.2020).
Згідно з п. 4 договору від 20.02.2020, характеристика засобів обліку гарячої води зазначається в Акті прийняття на абонентський облік засобу обліку гарячої води (засобу обліку гарячої води у нежитловому приміщенні), що є Додатком 1 до договору.
У п. 6 договору від 20.02.2020 сторонами погоджено, що на момент укладення цього договору тариф на послугу становить - 98,07 грн/ м3 (з ПДВ), затверджений Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.12.2018 №2340.
Відповідно до п. 9 договору від 20.02.2020 оплата послуги за показаннями засобів обліку, встановлених у приміщенні, проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору гарячої води у приміщенні незалежно від наявності засобів обліку на вводах у будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності засобів обліку, встановлених у приміщенні , без урахування їх показань не допускається. За винятком випадків, передбачених абзацом п'ятим пункту 15 Правил, згідно з яким у разі несправності засобів обліку води і теплової енергії, що не підлягає усуненню, плата за послуги з моменту її виявлення вноситься згідно з нормативами (нормами) споживання та/або випадків, коли засоби обліку, встановлені у приміщенні, не знаходяться на абонентському обліку виконавця або зняті з нього.
Згідно з п. 10 договору від 20.02.2020 споживач, який не має засобів обліку гарячої води, оплачує послуги з централізованого постачання гарячої води згідно з нормативами споживання гарячої води, визначеними в залежності від кількості та виду (типу) водорозбірних пристроїв, встановлених у приміщенні та графіку роботи приміщень, що встановлено 12 годин на добу/тиждень 7 діб на тиждень. Нормативи споживання визначаються відповідно до умов даного договору, з урахуванням рішень органів місцевого самоврядування та інших нормативних актів, зокрема ДБН В.25.-64.2012 «Внутрішній водопровід та каналізація».
Показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів. Показання засобів обліку, встановлених у приміщенні, знімаються споживачем щомісяця та надаються виконавцю в останній день звітного місяця (телефоном, факсом, особисто та інше) за формою, зазначеною в Додатку 2 до договору або відповідно до проектної документації (п. 11 договору від 20.02.2020).
У п. 12 договору від 20.02.2020 сторони погодили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуги щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуги платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
У разі ненадання послуг, надання її у неповному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення її кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, виконавець проводить перерахунок розміру плати згідно з Правилами та оформленим належним чином актом-претензією про неналежне надання або ненадання послуг у відповідності до Порядку проведення перерахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі їх ненадання не в повному обсязі, зниження якості, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.20210 №151 (далі - Порядок) (п. 15 договору від 20.02.2020).
Відповідно до п. 26 договору від 20.02.2020, у разі неналежного надання або ненадання послуг виконавцем, споживач повідомляє про це виконавця в усній формі за допомогою телефонного зв'язку чи у письмовій формі за адресами, що зазначені в цьому договорі.
Згідно з п. 29 договору від 20.02.2020, у разі незгоди з результатами перевірки та/або якісних показників надання послуги споживач і виконавець визначають час і дату повторної перевірки, для проведення якої запрошується представник уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представник об'єднання споживачів. За результатами проведення повторної перевірки складається акт про неналежне надання або ненадання послуг, який підписується споживачем (його представником), представником виконавця, представниками уповноваженого органу виконавчої влади та/або органу місцевого самоврядування, а також представниками об'єднання споживачів.
Цей договір укладається до 01.05.2020 і набирає чинності з дати підписання. Відповідно до ч. 3ст. 631 ЦК України сторони погодили, що умови договору застосовуються до відносин, які існували з 01.05.2018. Даний договір укладається без пролонгації (п. 34-36 договору від 20.02.2020).
Як правильно зазначено судом першої інстанції, на підтвердження факту надання відповідачу послуги з централізованого постачання гарячої води, обсягу та її вартості, позивачем надано розрахунок заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води, Акт звіряння взаєморозрахунків за послуги з централізованого постачання гарячої води; Акти надання послуг з централізованого постачання гарячої води за період з жовтня 2019 по жовтень 2021; Рахунок на оплату заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води (ПГВ).
За твердженням позивача, в період з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року у відповідача утворилась заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води у сумі 21 655,63 грн.
Крім того, позивачем на прострочене зобов'язання нараховано 9565,73 грн інфляційних втрат та 2438,56 грн 3% річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи як окремо так і в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з підставністю доводів апеляційної скарги та наявністю підстав для скасування ухваленого судом першої інстанції рішення, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Як правильно встановлено судом першої інстанції між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг, який застосовувався до правовідносин, що виникли з 01.05.2018 та діяв до 01.05.2020.
Матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами договору після 01.05.2020.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі - Закон №2189-VІІІ).
Відповідно до положення пункту 2 частини 1 статті 5 Закону №2189-VІІІ постачання гарячої води є житлово-комунальною послугою, яка за функціональним призначенням відносяться до комунальних послуг.
Частиною 1 статті 6 Закону №2189-VІІІ передбачено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:
1) споживачі (індивідуальні та колективні);
2) управитель;
3) виконавці комунальних послуг.
Виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону №2189-VІІІ).
Відповідно до пункту 4 частини 2 ст. 6 Закону №2189-VІІІ виконавцем комунальних послуг з постачання гарячої води є суб'єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води.
Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону №2189-VІІІ індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Частиною 4 ст. 22 Закону №2189-VІІІ передбачено, що послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, (далі - Правила, які чинні на час існування спірних правовідносин).
Умовами п. 8 Правил, послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - договір).
Правилами №630 було затверджено Типовий Договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №2189-VІІІ, договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача. Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (ч. 3 ст. 13 Закону №2189-VІІІ).
Частиною четвертою ст. 13 Закону №2189-VІІІ передбачалось, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.
28.03.2018 у газеті Київської міської ради «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085), https://khreshchatyk.kyiv.ua/gazeta/2018/, розміщено оголошення про те, що з 27.04.2018 КП «Київтеплоенерго» стає виконавцем послуг з ЦО та ЦПГВ та викладено договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, який є договором приєднання відповідно до норм ст. 634 Цивільного кодексу України та вважається акцептованим усіма споживачами, які у встановленому порядку не надали заперечення щодо умов цього договору.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і висловлювати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов'язанні.
Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання, за загальним правилом, не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.
Разом із тим, згідно зі ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Виходячи з тлумачення ч. 2 ст. 205 ЦК України і ч. 2 ст. 642 ЦК України, можна зробити висновок, що укладення договору шляхом вчинення виключно конклюдентних дій або мовчання можливе, якщо для певного договору не передбачена обов'язкова письмова форма або якщо таке укладення договору передбачено законом.
Таким чином, договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води є укладеним з моменту, коли споживач акцептував пропозицію офертанта повністю та без застережень або у вигляді конклюдентних дій прийняв оферту, або за умови передбачення у договорі або законі не висловив заперечень проти договору (мовчання).
Враховуючи, що відповідач не направляв свої заперечення щодо розміщеного у газеті Київської міської ради «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085) тексту договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, то на переконання колегії суддів, даний договір вважається прийнятим останнім.
Згідно з умовами п. 1 Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, викладеного у газеті Київської міської ради «Хрещатик» від 28.03.2018 № 34 (5085) (далі - Договір про надання послуг з централізованого постачання гарячої води), виконавець (КП «Київтеплоенерго») зобов'язується своєчасно надавати споживачеві (власник (наймач, орендар) житлового приміщення (квартири) та члени його сiм'ї) відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води згідно з діючими нормами, а споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки i на умовах, що передбачені договором.
Тарифи на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. У разі зміни тарифів оплата за централізоване опалення та постачання гарячої води Споживачем здійснюється за новими тарифами з часу їх введення в дію без внесення змін до цього Договору (п. 5 та п. 7 Договору про надання послуг з централізованого постачання гарячої води).
Відповідно до п. 8 Договору про надання послуг з централізованого постачання гарячої води, плата за надані послуги справляється згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі - Правила).
У разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного тилу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил. За наявності витоків із загальнобудинкової мережі споживачі, які не мають квартирних засобів обліку або не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку, оплачують послуги з гарячого водопостачання за встановленими нормативами (нормами) за місяць, у якому ці витоки виявлено (п. 10 Договору про надання послуг з централізованого постачання гарячої води).
Розрахунковим періодом є календарний місяць, якщо інше не визначено договором. Система оплати послуг щомісячна. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем) на підставі рахунків на оплату наданих послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 14 Договору про надання послуг з централізованого постачання гарячої води).
Послуги оплачуються в порядку, визначеному Договором. За наявності у квартирі засобів обліку гарячої води і теплової енергії справляння плати за нормативами (нормами) споживання не допускається, крім випадків передбачених Правилами і договором на встановлення засобів обліку. Плата за послуги справляться згідно з нормативами (нормами) споживання та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості діб надання цієї послуги в місяць, який є розрахунковим у разі: відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку теплової енергії; несправності квартирних засобів обліку, що но підлягає усуненню, з моменту її виявлення (у разі відсутності (несправності) будинкового засобу обліку); відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 Правил (у разі відсутності (несправності) будинкового засобу обліку) (п. 15 - п. 17 Договору про надання послуг з централізованого постачання гарячої води).
Рахунки на оплату послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання формуються Виконавцем на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами ст. 9-11 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (п. 21 Договору про надання послуг з централізованого постачання гарячої води).
Виконавець формує та надає Споживачу (його представнику) рахунки на оплату послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води щомісяця. Рахунок формується Виконавцем із дотриманням вимог ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (п. 22 Договору про надання послуг з централізованого постачання гарячої води).
Рахунки на оплату послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води надаються Споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою Споживача рахунки можуть надаватися Споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі (п. 23 Договору про надання послуг з централізованого постачання гарячої води).
Споживач зобов'язаний: оплачувати послуги в установлений договором строк; щомісячно знімати та надавати Виконавцю показання квартирних засобів обліку в останній день звітного місяця (телефоном, факсом, особисто та інше) та зазначати показання квартирних засобів обліку у платіжних документах (пп. 1 та пп. 14 п. 22 Договору про надання послуг з централізованого постачання гарячої води).
Свідоцтвом повного й беззастережного акцепту (прийняття) умов цього Договору є Факт отримання Споживачем та оплати Послуг (п. 35 Договору про надання послуг з централізованого постачання гарячої води).
Цей договір набрав чинності з моменту його опублікування і діє до 31 грудня 2018 року. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду (п. 36 Договору про надання послуг з централізованого постачання гарячої води).
Договір надруковано у газеті Київської міської ради «Хрещатик» (п. 39 Договору про надання послуг з централізованого постачання гарячої води).
Повідомлення та попередження Споживача щодо стану розрахунків, обсягів споживання, зміни умов надання послуг та в інших обумовлених законодавством випадках, може здійснюватися шляхом надання електронних листів та/або SMS-повідомлень на зазначені в даному договорі та/або офіційно повідомлені адреси електронної пошти та номери мобільних телефонів (п. 43 Договору про надання послуг з централізованого постачання гарячої води).
Предметом розгляду даної справи є стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що надання комунальних послуг позивачем відповідачеві здійснювалось відповідно до вищевказаних договорів, а саме, з жовтня 2019 року до квітня 2020 року на підставі укладеного між сторонами договору від 20.02.2020 №153301210610100 та з травня 2020 року до жовтня 2021 року на підставі договору приєднання про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2009 № 933).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не мав засобів обліку гарячої води, що підтверджується додатком №2 до договору від 20.02.2020, а позивач виставляючи рахунки і оформлюючи акти наданих послуг, врахував кількість у відповідача водозабірних пристроїв.
При розгляді даної категорії справ, доведенню підлягає факт надання та споживання послуг відповідачем, а також доведення обсягу та вартості таких послуг належними та допустимими доказами.
На підтвердження основної заборгованості відповідача за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з жовтня 2019 року по жовтень 2021 року у розмірі 21655,63 грн, позивачем надані Акти надання послуг з централізованого постачання гарячої води за вказаний період на суму 21655,63 грн, в яких відображені обсяги наданої відповідачеві послуги з централізованого постачання гарячої води в м.куб. та вартість наданих послуг відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 22.12.2018 №2340. Крім того, КП «Київтеплоенерго» був виставлений рахунок на оплату заборгованості за послуги централізованого постачання гарячої води №153301210610100/09/2024/1 від 30.09.2024 на суму 21655,63 грн (борг за послуги з централізованого постачання гарячої води населення станом на 01.09.2024 з урахуванням оплат в поточному місяці).
Також, на підтвердження заборгованості ТОВ «ГАМА ПЛЮС» за надані послуги з централізованого постачання гарячої води на суму 21655,63 грн, позивачем надані розрахунок заборгованості за послуги з централізованого постачання гарячої води за період жовтень 2019 року по вересень 2024 року та Акт звіряння взаєморозрахунків за послуги централізованого постачання гарячої води (ПГВ) за період жовтень 2019 року по вересень 2024 року на суму 21655,63 грн, підписаний в односторонньому порядку зі сторони КП «Київтеплоенерго».
Неприйняття судом першої інстанції актів наданих послуг підтвердження надання послуг з централізованого постачання гарячої води, з підстав їх непідписання, визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими, остільки відсутність підпису відповідача на вказаних актах без надання у визначені договором та/або закону строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може бути підставою, яка звільняє споживача від обов'язку здійснити таку оплату, оскільки послуги з централізованого постачання гарячої води є житлово-комунальними послугами у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», оплата яких є обов'язком споживача.
Крім того, відповідач не надав доказів ані в суд першої інстанції, ані в суд апеляційної інстанції щодо своєї незгоди з фактом ненадання чи неякісного надання послуг, як це передбачено п. 15 договору від 20.02.2020.
Разом з тим, згідно з п.п. 2 п. 20 договору від 20.02.2020, споживач (відповідач) має право отримувати в установленому законодавством порядку інформацію про вартість послуги, загальну суму місячного платежу, нормативи (норми) споживання, режими надання послуг, її споживчі властивості.
Відповідно до п.п. 1 та 3 п. 23 договору від 20.02.2020, виконавець (позивач) зобов'язаний: своєчасно надавати споживачу послугу в установлених обсягах, належної якості, безпечну для його життя, здоров'я та яка не спричиняє шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства, Правил та цього договору; надавати споживачеві (відповідачу) в установленому порядку інформацію про вартість послуг, загальну вартість місячного платежу, нормативи (норми) споживання, режими надання послуг, її споживчі властивості, якісні показники надання послуг, граничні строки усунення аварій або інших порушень надання послуги, а також інформацію про Правила (зазначається у цьому договорі, а також розміщується на дошці оголошень у приміщенні виконавця).
Відтак договором від 20.02.2020 передбачено надання позивачем в обов'язковому порядку послуги з централізованого постачання гарячої води у встановлених обсягах та передбачено, що позивач зобов'язаний надавати відповідачу інформацію щодо вартості послуг, нормативів споживання тощо.
Умовами публічного договору передбачено, що рахунки на оплату послуг з централізованого постачання гарячої води виконавець формує та надає споживачу (його представнику) щомісяця на паперовому носії із дотриманням вимог ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Так, згідно зі статтею 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», на яку посилався апелянт в апеляційній скарзі, встановлено, що рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9 - 11 цього Закону.
Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця. Інформація, зазначена в пунктах 6, 7, 9, 10 частини третьої цієї статті, надається споживачу не менше двох разів на рік. Інформація, зазначена в пункті 10 частини третьої цієї статті надається також у випадках, коли виконавець надсилає споживачам договори або зміни до них.
Рахунки на оплату комунальної послуги надаються споживачу на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунки можуть надаватися споживачу в електронному вигляді, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
Рахунки надаються споживачу на безоплатній основі.
Рахунок на оплату комунальної послуги повинен містити, зокрема, таку інформацію:
1) найменування та платіжні реквізити виконавця комунальної послуги;
2) адресна інформація, найменування або прізвище, ім'я та по батькові споживача, або абонентський номер споживача, визначений договором про надання комунальної послуги, який дає згоду ідентифікувати споживача виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг;
3) період, за який здійснюється нарахування;
4) загальна сума до сплати;
5) поле для внесення споживачем показань вузлів розподільного обліку / приладів - розподілювачів теплової енергії (якщо згідно із законом або договором такі показання знімає споживач);
6) обсяг спожитої теплової енергії та води за поточний період, визначений згідно з вимогами статей 9 - 11 цього Закону, а також показання відповідних вузлів обліку (у разі відсутності вузлів обліку теплової енергії - приладів - розподілювачів теплової енергії), на основі яких цей обсяг визначено, застосоване розрахункове або середнє споживання;
7) діючі ціни та тарифи на комунальні послуги;
8) стан розрахунків споживачем за спожиту комунальну послугу, у тому числі заборгованість з оплати послуги (у разі її наявності), періоди, в яких виникла така заборгованість, відомості про обчислення її розміру, пільги/субсидії (у разі їх надання/призначення);
9) середній обсяг споживання та середній розмір плати за комунальну послугу іншими споживачами відповідної категорії (у тому числі в розрізі класів будівель), яким комунальну послугу надає цей виконавець, визначені за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;
10) рекомендації щодо можливих заходів з підвищення енергоефективності будівель, інформація про державні цільові та інші програми підвищення енергоефективності, контактна інформація та порядок одержання додаткової інформації.
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», інформація, зазначена в пунктах 6-10 частини третьої цієї статті, може надаватися виконавцем як додаток до рахунка на оплату комунальних послуг та/або надаватися споживачам за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Зазначена інформація має надаватися також за зверненням споживача.
Отже, зазначеним нормативно-правовим актом чітко визначено, що споживачеві надаються рахунки на оплату комунальної послуги, з деталізацією інформації щодо структури плати у рахунках, а за зверненням споживача - додатково надається інформація, зазначена в пунктах 6-10 частини 3 ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Апеляційний господарський суд зазначає, що рахунок на оплату комунальних послуг - це документ, який містить інформацію про спожиті послуги та суму до сплати за певний період. Він має містити детальну інформацію про постачальника, споживача, період нарахування, тарифи, обсяг споживання, а також суму до сплати,
Разом з тим, рахунок на оплату сам по собі не є прямим доказом надання послуг гарячого водопостачання, оскільки він лише фіксує нарахування за спожиту воду. Натомість, доказом є акти виконаних робіт або наданих послуг, які оформлюються на підставі фактичного споживання, а також квитанції про сплату, що підтверджують оплату послуг.
Як встановлено судом раніше, позивачем до матеріалів справи долучено акти наданих послуг, у яких зазначені, зокрема вартість послуг та їх кількість.
Висновок суду першої інстанції щодо відсутності обґрунтувань вихідних даних, на підставі яких позивач визначив кількість м куб. спожитої гарячої води не відповідають обставинам справи, оскільки приписами п. 10 договору від 20.02.2020, передбачено визначення норми споживання у разі відсутності засобів обліку, відповідно до положень ДБН В2.5-64.2012 «Внутрішній водопровід та каналізація».
Так, колегією суддів встановлено, що зазначені норми передбачають розрахункові (середні за годину) витрати води і максимальні секундні витрати стоків для різних видів санітарно-технічного обладнання, тобто залежить від виду точок водорозбору у нежитловому приміщенні.
Доводи апеляційної скарги щодо застосування положень ДБН В2.5-64.2012 «Внутрішній водопровід та каналізація» для визначення норми споживання у рахунках на оплату комунальних послуг знайшли своє підтвердження.
Апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до п. 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005, послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно з п.п. 1 п. 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та п.п. 1 п. 23 договору від 20.02.2020, виконавець зобов'язаний своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров'я та які не спричиняють шкоди його майну, відповідно до вимог законодавства та цих Правил.
Споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється (пункти 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення).
Матеріли справи не містять доказів відключення у спірний період від водопостачання будинку за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, буд 39-А, так і належних відповідачу нежитлових приміщень № 60, 61 загальною площею 114,4 кв. м, які знаходяться у вказаному будинку.
Обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази з урахуванням приписів ст.ст. 76-79 ГПК України, колегія суддів зазначає про те, що надані позивачем докази у сукупності з більшою ймовірністю підтверджують факт постачання гарячої води до будинку відповідача та споживання відповідачем послуг з централізованого постачання гарячої води у спірному періоді на загальну суму 21 655,63 грн.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в заявленій позивачем сумі.
Також, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 438,56 грн та інфляційні втрати у розмірі 9 565,73 грн, нараховані на заборгованість з гарячого водопостачання за період з 01.10.2019 по 30.09.2024.
За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Відповідно до п. 12 договору від 20.02.2020, розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Аналогічні положення містяться у п.18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ №630 від 21.07.2005.
Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок інфляційних втрат та процентів річних, період їх нарахування та встановлено, що період і сума втрат від інфляції та сума 3% річних розраховані неправильно, оскільки не враховано строку з якого починається прострочення.
Так, за перерахунком суду з використанням калькулятора Ліга-закон сума інфляційних втрат становить 11565,25 грн за загальний період з 21.11.2019 по 30.09.2024.
Втім, відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Враховуючи приписи наведеної процесуальної норми, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача підлягає стягненню 9 565,73 грн інфляційних втрат, згідно з розміром заявлених позовних вимог.
Відповідно до правильного розрахунку, здійсненого судом, сума 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за загальний період з 21.11.2019 по 30.09.2024 становить 2401,29 грн, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню.
Виходячи з викладених обставин, колегія суддів доходить висновку, що доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, а рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, із прийняттям у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Частина 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведені положення законодавства, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню, із прийняттям у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ПЛЮС» та стягнення з відповідача на користь позивача 21 655,63 грн основного боргу за послуги з централізованого постачання гарячої води, 9 565,73 грн інфляційних втрат та 2401,29 грн 3% річних.
Пунктом 2 ч. 1 статті 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 ГПК України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: судовий збір покладається на Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАМА ПЛЮС» за розгляд справи у суді першої інстанції у розмірі 3024,67 грн та за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 4537,00 грн.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 910/15457/24 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2025 у справі № 910/15457/24 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ПЛЮС» про стягнення 33 659,92 грн задовольнити частково.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАМА ПЛЮС» (01004, м. Київ, вул. Пушкінська (нова назва вул. Євгена Чикаленка) буд. 39-А; код ЄДРПОУ 37269700) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; код ЄДРПОУ 40538421) 21 655 (двадцять одну тисячу шістсот п'ятдесят п'ять) грн 63 коп. основного боргу за послуги з централізованого постачання гарячої води, 9 565 (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят п'ять) грн 73 коп. інфляційних втрат, 2 401 ( дві тисячі чотириста одну) грн 29 коп. 3% річних, 3024 (три тисячі двадцять чотири) грн 67 коп. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції та 4537 (чотири тисячі п'ятсот тридцять сім) грн 00 коп. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.
6.Матеріали справи 910/15457/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко