вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" липня 2025 р. Справа№ 910/15434/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Сибіги О.М.
Кравчука Г.А.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 29.07.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо"
на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 (повний текст рішення складено та підписано 27.03.2025)
у справі № 910/15434/24 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гео-Макс"
про стягнення 1 716 787, 00 грн
Короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гео-Макс" про стягнення 1 716 787, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що внаслідок виготовлення відповідачем проєктів землеустрою за договором від 17.12.2021 № 1961, які суперечили вимогам законодавства, що встановлено у господарській справі № 910/71/23, позивач зазнав збитків у розмірі, заявленому до стягнення за цим позовом.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у порушенні своїх зобов'язань за договором № 1961 на закупівлю послуг від 17.12.2021, а також безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача, що є неодмінними елементами складу цивільного правопорушення для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків. Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають у повному обсязі у зв'язку з їх недоведеністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 12.03.2025 у справі №910/15434/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте місцевим судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджує, що:
- суд не врахував, що позивач не встановлював межі водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, оскільки їх встановлення відбулося за наслідками проведення робіт з підготовки спірних проєктів землеустрою саме відповідачем;
- саме відповідачем приймались рішення по встановлення зовнішніх меж прибережно-захисної смуги на підставі здійснених ним робіт, аналізу містобудівної документації, проведеного аналізу території, що відображається з пояснювальних записок та характеристик територій із режиму обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів, що складовими вказаних проектів землеустрою. Разом з тим, відповідач не повідомив позивача про обставини, які загрожували придатності розроблених ним проектів землеустрою, зважаючи на те, що зовнішні межі прибережних захисних смуг на території, де розташовані об'єкти позивача не відповідатимуть вимогам земельного та водного законодавства. Таким чином, відповідачем була допущена протиправна поведінка, яка полягала в тому, що ним було розроблено проєкти землеустрою, використання яких є неможливим та недопустимим, оскільки вони суперечать вимогам Земельного та Водного кодексів України;
- позивач дійсно прийняв і оплатив роботи за проекти землеустрою, через те, що їх непридатність не була очевидною під час приймання-передачі.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2025 апеляційну скаргу у справі №910/15434/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Демидова А.М., судді: Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі №910/15434/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.05.2025. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15434/24.
01.05.2025 матеріали справи №910/15434/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025 заяву колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В., про самовідвід від розгляду справи № 910/15434/24 задоволено. Матеріали справи № 910/15434/24 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025, у зв'язку з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2025, якою заяву колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В., про самовідвід від розгляду справи № 910/15434/24 задоволено, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/15434/24.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 13.05.2025, справу №910/15434/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі №910/15434/24 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Сибіга О.М. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.06.2025.
Розгляд справи відкладено на 29.07.2025.
28.07.2025 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обгрунтоване перебуванням адвоката Зарубинської І.С. у відпустці з 25.07.2025 по 01.08.2025.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.
Колегією суддів враховано, що розгляд даної справи відбувається тривалий час, а задоволення відповідного клопотання позивача, призведе лише до затягування розгляду справи, що є неприпустимим.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд зазначає, що у відповідних випадках неможливості явки в судове засідання представника учасника справи (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні тощо) такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно ст. 56, 60, 61 Господарського процесуального кодексу України з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Отже, позивач не позбавлений можливості залучити іншого представника у судове засідання, а доказів неможливості розгляду спору без участі позивача матеріали справи не містять.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.07.2018 року у справі №927/1091/17.
Судом апеляційної інстанції також врахований висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №915/593/17, згідно з яким, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.
У судовому засіданні 29.07.2025 колегією суддів відмовлено у задоволенні відповідного клопотання позивача, оскільки неможливість адвоката, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, прибути в судове засідання, не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи. До того ж, апелянт, який власне, й ініціював даний судовий розгляд, не був позбавлений можливості забезпечити явку іншого представника в судове засідання призначене на 29.07.2025.
Явка представників сторін
У судове засідання 29.07.2025 представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідками від 09.07.2025.
Відповідно до частини п'ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення позивача та відповідача про місце, дату і час судового розгляду, враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" за відсутності представників позивача та відповідача.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" (надалі - КП "Плесо") створене як спеціалізована водогосподарська організація з метою охорони, утримання та експлуатації внутрішніх водойм та земель водного фонду м. Києва і отримання прибутку від провадження господарської діяльності, яка спрямована на досягнення задоволення громадських соціально-економічних потреб (п. 2.1. Статуту КП "Плесо", затвердженого рішенням виконавчого органу Київської міської ради народних депутатів від 03.07.1995 № 204 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 20.05.2019 № 882).
Серед основних статутних завдань КП "Плесо": впровадження системи заходів, спрямованих на запобігання, обмеження і ліквідацію наслідків забруднення, засмічення і виснаження внутрішніх водойм м. Києва; зовнішній благоустрій, охорона, утримання та експлуатація внутрішніх водойм та земель водного фонду, покращення їх рекреаційної спроможності та екологічного стану тощо.
Рішенням Київської міської ради від 27.05.2021 №1252/1293 "Про затвердження переліку природоохоронних заходів у місті Києві, що фінансуватимуться з Київського міського фонду охорони навколишнього природного середовища у 2021 році" затверджено перелік природоохоронних заходів у місті Києві, що фінансуватимуться з Київського міського фонду охорони навколишнього природного середовища у 2021 році, згідно з додатком до цього рішення.
Зокрема, п. 1.1 розділу ІІ додатка передбачено, що у 2021 році розпочинаються заходи щодо створення водоохоронних зон, спрямованих на запобігання забрудненню, засміченню та виснаженню водних ресурсів м. Києва.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.09.2021 № 2065 "Про забезпечення виконання у 2021 році природоохоронних заходів у місті Києві" затверджено Розподіл коштів міського природоохоронного фонду для фінансування Переліку природоохоронних заходів у місті Києві на 2021 рік.
У п. 2 цього розпорядження вказано Управлінню екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) профінансувати виконання природоохоронних заходів у місті Києві на 2021 рік згідно з Розподілом коштів, що затверджується відповідно до п. 1 цього розпорядження. Замовник - КП "Плесо".
В рамках виконання зазначеного заходу КП "Плесо" оголошено про проведення публічних закупівель послуг з розроблення проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; код ДК 021:2015: 71250000-5 - Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги; номер закупівлі UA-2021-11-12-016754-a.
За результатами даної закупівлі переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Гео-Макс" (надалі - ТОВ "Гео-Макс", відповідач, виконавець) з яким 17.12.2021 КП "Плесо" уклав договір № 1961 на закупівлю послуг (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 (в редакції додаткової угоди від 23.12.2021 № 2) якого відповідач зобов'язується надати позивачу наступні послуги, необхідні для створення водоохоронних зон, спрямованих на запобігання забрудненню, засміченню та виснаженню водних ресурсів м. Києва: "Розроблення проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг", що зазначені в Додатку 1 до Договору, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги у відповідності до цього договору. Код за ДК 021:2015 - 71250000-5 - Архітектурні, інженерні та геодезичні послуги.
Відповідно до п. 1.2 Договору технічні, економічні та інші вимоги до послуг викладені у Технічному завданні, що є невід'ємною частиною цього договору та наведене у Додатку 3.
У п. 1.5 Договору наведені етапи та перелік виконаних робіт: І етап - обстеження об'єктів, виконання вишукувальних робіт, складання топографічних планів; ІІ етап - виконання комплексу робіт з визначення та встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; ІІІ етап - виконання робіт з розроблення проектів землеустрою; ІV етап - погодження проектної документації із землеустрою.
Такі ж стадії проектування та перелік виконуваних робіт вказані у п. 4 Додатку №3 "Технічне завдання" до Договору.
Згідно з п. 2.4 Договору перелік водних об'єктів, які розташовані на території м. Києва і для яких складаються (розробляються) проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг наведений у Додатку 1 до Договору, серед яких:
1) Пляж "Центральний", довжина 829 м, місцезнаходження об'єкту: м. Київ, Дніпровський район, р. Дніпро, острів Труханів;
2) Пляж "Передмістна слобідка" і пляж "Золотий", довжина 1570 м, місцезнаходження об'єкту: м. Київ, Дніпровський район, р. Дніпро, острів Венеціанський;
3) Пляж "Веселка", довжина 253 м, місцезнаходження об'єкту: м. Київ, Дніпровський район, р.Дніпро, вул. Микільсько-Слобідська;
4) Затока Оболонь зона відпочинку "Наталка", місцезнаходження об'єкту: м. Київ, Оболонський район, Затока Оболонь, р.Дніпро;
5) Зона відпочинку "Березняки", місцезнаходження об'єкту: м. Київ, Дніпровський район, Дніпровська набережна.
Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 Договору загальна вартість послуг, визначена в цьому договорі, становить 3 231 582,00 грн, в т.ч. ПДВ 538 597,00 грн у відповідності до розрахунку вартості послуг, що наведений у Додатку 2 до Договору. Вартість цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.
У Додатку № 2 до Договору наведено такий розрахунок вартості послуг, а саме:
- І етап - обстеження об'єктів, виконання вишукувальних робіт, складання топографічних планів - 1 292 632,80 грн;
- II етап - виконання комплексу робіт з визначення та встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг - 1 292 632,80 грн;
- III етап - виконання робіт з розроблення проектів землеустрою - 484 737,30 грн;
- IV етап - погодження проектної документації із землеустрою - 161 579,10 грн.
За змістом п. 9 Додатку № 3 "Технічне завдання" до Договору, відомості про організацію і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг пляж "Центральний", пляж "Передмістна слобідка" і пляж "Золотий", пляж "Веселка", затока Оболонь зона відпочинку "Наталка", зона відпочинку "Березняки" у місті Києві підлягають внесенню до Державного земельного кадастру виконавцем послуги; після надання виконавцем послуг замовник забезпечує отримання рішення Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про затвердження проекту землеустрою.
На виконання умов Договору ТОВ "Гео-Макс" було розроблено 5 проєктів землеустрою.
Зокрема, ТОВ "Гео-Макс" розроблено проєкти землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг:
- острів Венеціанський пляж "Передмістна слобідка" і пляж "Золотий" у Дніпровському районі м. Києва на замовлення КП "ПЛЕСО";
- р. Дніпро на острові Труханів пляжу "Центральний" у Дніпровському районі м. Києва на замовлення КП "ПЛЕСО".
Оплата послуг за Договором у загальній сумі 3 231 582,00 грн здійснена КП "Плесо" на користь ТОВ "Гео-Макс" в повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями № 23 від 24.12.2021 на суму 3 070 002,90 грн та № 9088 від 17.10.2022 на суму 161 579,10 грн.
Водночас, як встановлено судом, вважаючи укладений між сторонами Договір незаконним, заступник Генерального прокурора в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до КП "Плесо" та ТОВ "Гео-Макс".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у справі № 910/71/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 та постановою Верховного Суду від 25.06.2024, вищевказаний позов заступника Генерального прокурора задоволено частково.
Визнано недійсним з моменту укладення договір на закупівлю послуг від 17.12.2021 № 1961 (з додатковими угодами від 17.12.2021 № 1, від 23.12.2021 №№ 2, 3, від 30.06.2022 № 4), укладений між Комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гео-Макс", в частині, що стосується надання, прийняття та оплати послуг з розроблення проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг щодо об'єктів: пляж "Центральний" (м. Київ, Дніпровський район, р. Дніпро, острів Труханів), пляж "Передмістна слобідка" і пляж "Золотий" (м. Київ, Дніпровський район, р. Дніпро, острів Венеціанський).
Визнано недійсним наказ Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації ) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" від 21.09.2022 № 179 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг".
Визнано недійсним наказ Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації ) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" від 21.09.2022 № 180 "Про затвердження проєкту землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг".
Скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі обмеження у використанні земель за обліковим номером 011:000501:00000034, дата внесення - 05.10.2022, назва обмеження - водоохоронна зона р. Дніпро на острові Труханів, пляжу "Центральний" у Дніпровському районі м. Києва, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.
Скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі обмеження у використанні земель за обліковим номером 011:000501:00000035, дата внесення - 19.10.2022, назва обмеження - водоохоронна зона р. Дніпро, острів Венеціанський пляж "Передмістна слобідка" і пляж "Золотий" у Дніпровському районі м. Києва, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.
Скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі обмеження у використанні земель за обліковим номером 012:000502:00000124, дата внесення - 11.10.2022, назва обмеження - прибережна захисна смуга р. Дніпро на острові Труханів, пляжу "Центральний" у Дніпровському районі м. Києва, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.
Скасовано державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі обмеження у використанні земель за обліковим номером 012:000502:00000129, дата внесення - 17.11.2022, назва обмеження - прибережна захисна смуга вздовж річок, навколо водойм та на островах р. Дніпро, острів Венеціанський пляж "Передмістна слобідка" і пляж "Золотий" у Дніпровському районі м. Києва, виключивши відповідні відомості з Державного земельного кадастру.
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначив, що прийняті судові рішення у справі № 910/71/23 свідчать про неякісне виконання відповідачем робіт за Договором, оскільки останній, володіючи спеціальними знаннями та знаннями нормативно-правових документів, не повідомив КП "Плесо" про відсутність необхідності з розроблення згаданих вище проєктів землеустрою, а виготовив проєкти землеустрою, які суперечать законодавству та є непридатними до використання, у зв'язку з неможливістю встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг на об'єктах, що розташовані на островах.
Водночас, за доводами позивача укладений між сторонами Договір, на підставі якого відповідачем було розроблено непридатні для використання проєкти землеустрою, за своєю правовою природою є змішаним договором про надання послуг (в частині надання послуг з погодження проєктної документації із землеустрою) та договором підряду (в частині обстеження об'єктів, виконання вишукувальних робіт, складання топографічних планів; виконання комплексу робіт з визначення та встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; виконання робіт з розроблення проєктів землеустрою). Відтак, позивач із посиланням на ч. 3 ст. 858 Цивільного кодексу України зазначив, що оскільки виготовлені відповідачем проєкти землеустрою мають істотний недолік, який неможливо усунути, відповідач має відшкодувати позивачу збитки у вигляді отриманих за такі проєкти коштів у загальному розмірі 1 716 787,00 грн.
При цьому, позивач вказував, що виготовлення самих проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг щодо об'єктів: пляж "Центральний" (м. Київ, Дніпровський район, р. Дніпро, острів Труханів), пляж "Передмістна слобідка" і пляж "Золотий" (м. Київ, Дніпровський район, р. Дніпро, острів Венеціанський), їх якість та можливість використання, відповідність вимогам законодавства не були підставою та предметом розгляду у справі № 910/71/23, а позов прокурора не стосувався стягнення коштів, сплачених за виготовлення проєктів землеустрою, які суперечать вимогам законодавства.
Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечував, зазначаючи про недоведеність позивачем наявності підстав для відшкодування відповідачем збитків у розмірі 1 716 787,00 грн, а також необґрунтованість вказаного розміру збитків. Зокрема, відповідач зауважує, що при розгляді судової справи № 910/71/23 судами не було надано оцінки якості наданих відповідачем послуг, а мотивувальні частини рішень у вказаній справі свідчать про встановлення обставин невідповідності договору в частині форми, а не суті, у зв'язку з чим судами не було застосовано наслідків недійсності правочину, адже обставин незаконності наданої відповідачем послуги не було встановлено. З урахуванням зазначеного, відповідач вказує про безпідставність доводів позивача про неможливість використання розроблених відповідачем на виконання Договору проєктів землеустрою, адже позивач не позбавлений можливості використати вказані проєкти для власної господарської діяльності, а саме захисту пляжів. Також відповідач зазначає, що ні в межах закупівлі, ні в межах договірних зобов'язань із позивачем він не зобов'язаний був оцінювати правомочності КП "Плесо" щодо замовлення послуги, тоді як правосуб'єктність останнього передбачає виконання статутних завдань, а тому обставини щодо відсутності інженера землевпорядника у штаті КП "Плесо" не скасовують обов'язку здійснення діяльності, зокрема, щодо контролю за використанням землі.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Відповідно до статей 6, 626, 627 зазначеного Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України і ст. 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Отже, підставою для такої відповідальності, як відшкодування збитків, є порушення зобов'язання.
Відповідно до положень частин 1-3 ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень ст. 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.
Частиною 3 ст. 147 Господарського кодексу України передбачено, що збитки, завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.
На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок між такою поведінкою із заподіяними збитками.
У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Для застосування такої санкції як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями ч. 3 ст. 13, статей 74, 76-77 Господарського процесуального кодексу України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - наслідком такої протиправної поведінки.
За приписами ст. 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як свідчать матеріали справи та підтверджено сторонами, внаслідок укладання за результатами закупівлі UA-2021-11-12-016754-a договору № 1961 на закупівлю послуг від 17.12.2021 між сторонами виникли господарські правовідносини щодо надання послуг з розроблення проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг на визначених у додатку № 1 до вказаного договору п'яти об'єктах, серед яких: пляж "Центральний" (м. Київ, Дніпровський район, р. Дніпро, острів Труханів), пляж "Передмістна слобідка" і пляж "Золотий" (м. Київ, Дніпровський район, р. Дніпро, острів Венеціанський).
Однак, як вже зазначалось, у рамках судової справи № 910/71/23 судами було встановлено недійсність вищевказаного договору в частині, що стосується надання, прийняття та оплати послуг з розроблення проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг щодо зазначених об'єктів, а саме: пляжу "Центральний" (м. Київ, Дніпровський район, р. Дніпро, острів Труханів), пляжу "Передмістна слобідка" і пляжу "Золотий" (м. Київ, Дніпровський район, р.Дніпро, острів Венеціанський). Як наслідок, визнано недійсними відповідні накази КП "Плесо" щодо затвердження проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми ст. 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Отже, обставини, встановлені в судових рішеннях у справі № 910/71/23, які набрали законної сили в установленому порядку, не можуть бути поставлені під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть їм суперечити.
Так, судом встановлено, що судові рішення у справі № 910/71/23 мотивовані тим, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 88 Водного кодексу України, ч. 1 ст. 60 Земельного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються прибережні захисні смуги. Законодавство не містить положень про те, що прибережні захисні смуги виділяються на островах, для яких встановлюється окремий порядок захисту від забруднення і засмічення, а саме - поширення режиму обмеженої господарської діяльності, передбаченого для прибережних захисних смуг, на всю їх територію (ч. 17 ст. 88 Водного кодексу України). Відтак, оскільки за змістом положень законодавства, прибережна захисна смуга є ділянкою конкретно визначеної ширини, а режим обмеженої господарської діяльності, характерний для прибережних захисних смуг, поширюється на всю територію острову, то встановлення меж прибережної захисної смуги на невеликій частині відповідних островів (як це передбачається умовами спірного Договору) суперечить положенням ст. 88 Водного кодексу України та створює хибне уявлення про відсутність відповідних обмежень на іншій їх території.
З урахуванням наведеного, в частині, що стосується послуг з розроблення проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг щодо об'єктів пляж "Центральний" (м. Київ, Дніпровський район, р. Дніпро, острів Труханів), пляж "Передмістна слобідка" і пляж "Золотий" (м. Київ, Дніпровський район, р.Дніпро, острів Венеціанський), суди зазначали про невідповідність укладеного між КП "Плесо" та ТОВ "Гео-Макс" Договору положенням ст. 88 Водного кодексу України, що стало підставою для визнання вказаного договору недійсним у відповідній частині.
Позивач стверджує, що судові рішення у справі № 910/71/23 свідчать про неякісне виконання відповідачем робіт за договором, оскільки відповідач, володіючи спеціальними знаннями та знаннями нормативно-правових документів, мав повідомити позивача про відсутність необхідності з розроблення згаданих вище проєктів землеустрою та виготовив проєкти землеустрою, які суперечать законодавству та не підлягають використанню, чим завдав позивачу збитків.
При цьому, як на підставу для відшкодування збитків позивач посилається на ч. 3 ст. 858 Цивільного кодексу України, зазначаючи, що спірний Договір мав ознаки як договору про надання послуг, так і договору підряду.
Як встановлено судом, при розгляді справи № 910/71/23 судами не було надано оцінку правовій природі укладеного між сторонами договору № 1961 від 17.12.2021.
Укладений між КП "Плесо" та ТОВ "Гео-Макс" Договір має назву "договір на закупівлю послуг".
Стаття 901 Цивільного кодексу України урегульовує, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.
Відповідно до ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто (ч. 1), або покласти її виконання на іншу особу, залишаючись відповідальним за виконання у повному обсязі (ч. 2). За статтею 903 цього Кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити послугу у розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1).
З наведених положень слідує, що характерними ознаками договору про надання послуг є: надання її виконавцем (або іншою залученою особою), оплата замовником у випадку оплатності договору, споживання послуги у процесі вчинення певної дії або діяльності (тобто вона не утворює новий об'єкт, предмет, вона лише змінює їх).
У свою чергу, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України). Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Ознаками договору підряду є: виконання роботи власними матеріалами на свій ризик, обов'язкова оплата договору; виникнення результату роботи у вигляді окремих предметів матеріального світу (тобто робота утворює новий об'єкт, предмет).
Відтак, головною відмінністю договору "послуг" від договору "підряду", яка вирізняє їх, являється та обставина, що послуга споживається у процесі її надання та не утворює новий об'єкт, предмет, а за договором підряду, навпаки, робота утворює новий предмет матеріального світу.
За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що з огляду на предмет договору № 1961 від 17.12.2021, яким є розроблення ТОВ "Гео-Макс" проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, доводиться, що результатом виконання договору є розроблений проєкт землеустрою, тобто, предмет матеріального світу, який виникає внаслідок здійснення певних робіт, а тому умови договору, які стосуються їх виготовлення, є умовами договору підряду.
При цьому, судом враховано, що зобов'язаннями у контексті спірних правовідносин за договором були обов'язки відповідача виготовити проєкти землеустрою та вчинити дії, пов'язані з ними, а позивача - прийняти роботи та оплати їх вартість.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 847 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника: 1) про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника; 2) про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи; 3) про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи.
Статтею 857 Цивільного кодексу України передбачено, що робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.
За положеннями ч. 3 ст. 858 Цивільного кодексу України, якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.
Так, із посиланням на вказану норму позивач зазначає, що внаслідок виготовлення відповідачем проєктів землеустрою, які не відповідають законодавству, містять істотні недоліки, внаслідок чого не можуть бути використані, позивач зазнав збитків у вигляді сплачених за вказані роботи коштів у загальному розмірі 1 716 787,00 грн.
Однак, за представлених суду доказів та встановлених обставин справи, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем наявності підстав для стягнення з відповідача збитків, за відсутності підтверджених належними та допустимими доказами обставин неякісного виконання відповідачем робіт за договором, чого не було встановлено і при розгляді справи № 910/71/23.
В контексті наведеного, суд зазначає, що саме позивачем було оголошено про проведення закупівлі на розроблення відповідних проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг та розроблено відповідну тендерну документацію.
Водночас, як вбачається із встановлених при розгляді справи № 910/71/23 обставин, підставою для виникнення у КП "Плесо" статусу замовника землевпорядної документації є делегування йому відповідного права, що узгоджується з положеннями статуту КП "Плесо". Оскільки конкретні місця встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг рішенням Київської міської ради від 27.05.2021 №1252/1293 і розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.09.2021 №2065 не визначалися, то такі місця мали бути визначені безпосередньо КП "Плесо" з урахуванням вимог чинного законодавства.
Тобто, саме позивач визначив відповідні об'єкти, для яких передбачалось розроблення проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, тоді як відповідач погодився на визначені КП "Плесо" умови договору, які не передбачали зобов'язань відповідача здійснити оцінку доцільності розроблення тих чи інших проєктів землеустрою або відповідності їх вимогам законодавству.
При цьому, суд першої інстанції правомірно відхилив доводи позивача про відсутність у складі КП "Плесо" жодного сертифікованого інженера-землевпорядника, що унеможливило встановлення ним самостійно необхідності розроблення відповідних проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг щодо об'єктів: пляж "Центральний" (м. Київ, Дніпровський район, р. Дніпро, острів Труханів), пляж "Передмістна слобідка" і пляж "Золотий" (м. Київ, Дніпровський район, р. Дніпро, острів Венеціанський), з огляду на особливості господарської діяльності позивача та покладених на нього статутом повноважень.
Водночас, як було встановлено у справі № 910/71/23, саме КП "Плесо" затвердило відповідні проєкти землеустрою, вийшовши за межі своїх повноважень, виходячи безпосередньо з аналізу статуту КП "Плесо" та рішень, якими останньому делеговані відповідні повноваження.
Суд зазначає, що заявлені позивачем за даним позовом кошти у розмірі 1 716 787,03 грн не можуть рахуватися як збитки, оскільки є коштами, отриманими відповідачем за результати виконаних робіт. При цьому, доказів відмови позивача від прийнятих результатів робіт у вигляді проєктів землеустрою матеріали справи не містять та суду не надано.
Твердження апелянта, наведені в апеляційній скарзі про те, що позивач дійсно прийняв і оплатив роботи за проекти землеустрою, через те, що їх непридатність не була очевидною під час приймання-передачі, є неспроможними, оскільки не спростовують факт прийняття позивачем виконаних відповідачем робіт.
Так, встановивши, що послуги в частині розроблення проєктів землеустрою щодо організації і встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг пляж "Центральний", пляж "Передмістна слобідка" і пляж "Золотий", ТОВ "Гео-Макс" були виконані, Господарський суд міста Києва у своєму рішенні від 27.07.2023 у справі №910/71/23 дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків недійсності правочину у вигляді двосторонньої реституції.
Таким чином, у справі № 910/71/23 було вирішено питання щодо наявності/відсутності підстав для повернення між сторонами договору всього одержаного за результатами його виконання, у тому числі в частині отриманих відповідачем коштів за розроблення спірних проєктів землеустрою, які стосуються об'єктів, розташованих на островах Трухановому та Венеціанському.
Також обгрунтованим є висновок суду про недоведеність позивачем розміру заявленої до стягнення з відповідача суми в якості збитків, оскільки кошториси, на які позивач посилався при визначенні цієї суми, не мають будь-яких ознак пов'язаності із договором №1964 від 17.12.2021, тоді як зворотного позивачем суду не доведено.
Водночас, суд також враховує, що позивач звертався до відповідача із претензією-вимогою № 1 про стягнення збитків у розмірі 2 325 446,00 грн внаслідок неналежного виконання договору, у якій не виклав жодного обґрунтування визначення саме вказаної суми в якості збитків, а надалі вже звернувся із претензією-вимогою № 2 на суму 1 716 787,03 грн, до якої долучив відповідні кошториси, які відповідач відхилив, зазначаючи про те, що такі кошториси були запропоновані позивачу для виконання іншого договору підряду, який так і не був укладений між сторонами.
Отже, оцінивши подані докази, враховуючи що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки відповідача, яка виявилась у порушенні своїх зобов'язань за договором № 1961 на закупівлю послуг від 17.12.2021, а також безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача, що є неодмінними елементами складу цивільного правопорушення для застосування відповідальності у вигляді стягнення збитків, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
При цьому колегія суддів зазначає, що покладені в основу апеляційної скарги доводи позивача щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, фактично дублюють його позицію викладену у позовній заяві, та зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з огляду на що, та враховуючи що апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо відсутності підстав для задоволення позову в силу викладеного вище, доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин.
Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо".
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 12.03.2025 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 у справі №910/15434/24 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земель водного фонду м. Києва "Плесо".
Матеріали справи № 910/15434/24 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 25.08.2025
після виходу судді Сибіги О.М. з відпустки
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді О.М. Сибіга
Г.А. Кравчук