19 серпня 2025 року
м. Рівне
Справа № 466/8834/24
Провадження № 22-ц/4815/781/25
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.
секретар судового засідання - Маринич В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та
піклування виконавчого комітету Тростянецької сільської ради
Стрийського району Львівської області
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дацько Марії Володимирівни на рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 25 березня 2025 року у складі судді Сільман А.О., ухвалене в м. Радивилів Рівненської області об 11 годині 38 хвилини, повний текст рішення виготовлено 26 березня 2025 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області, про позбавлення батьківських прав. Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання їхніх спільних дітей, не цікавиться їх розвитком, фізичним та психічним здоров'ям, участі в матеріальному забезпеченні дітей не бере, не відвідує свята дітей в навчальних закладах, не цікавиться їх розвитком та досягненнями. Просив суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 25 березня 2025 року у задоволенні вказаного позову відмовлено. Попереджено ОСОБА_2 про необхідність належного виконання обов'язків по вихованню і утриманню дітей та покладено на Орган опіки та піклування Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області контроль за виконанням батьківських обов'язків відповідачкою.
Рішення суду першої інстанції вмотивоване відсутністю належних та достовірних доказів свідомого нехтування відповідачкою своїми батьківськими обов'язками, які б свідчили про ухилення від виховання дітей, і як наслідок, про необхідність застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав відповідно до ст.164 СК України, а тому позбавлення батьківських прав не буде відповідати меті цього заходу: захист інтересів дітей та стимулювання батька до належного виконання своїх обов'язків, а також тим, що мати виявляє намір спілкуватись із дітьми та і проти позбавлення батьківських прав заперечує. Судом враховано також, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, і необхідність застосування якого позивачем не доведено.
Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, представник ОСОБА_1 - адвокат Дацько Марія Володимирівна оскаржила його в апеляційному порядку.В поданій апеляційній скарзі пояснює, що цей позов зумовлений тим, що її довіритель ОСОБА_1 понад 7 років самостійно, без участі відповідачки утримує двох їхніх дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Додає, що відповідачка залишила сім'ю у 2017 році та поїхала за кордон, а повернулась звідти вагітною та перебуваючи у стосунках з іншим чоловіком. Зазначає, що після розірвання шлюбу між сторонами у 2018 році їхні діти постійно проживають із батьком та перебувають на його утриманні, натомість мати дітей не попіклувалась про можливість брати участь у житті дітей, проживала весь час у Рівненській області, не відвідувала дітей, не
купувала подарунки, не брала участі у садочковому та шкільному житті дітей, не цікавилась їх здоров'ям, успіхами, рідко телефонувала, і як наслідок, діти втратили почуття любові до матері та бажання спілкуватись із не нею, не хочуть підтримувати будь-який контакт, в подальшому не бажають її бачити. Вказує, що Орган опіки і піклування виконавчого комітету Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області надав Письмовий Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав, врахувавши, що мати настільки не цікавилась дітьми, що навіть не прибула на засідання цього органу, причини неявки не повідомила. Наголошує, що суд не взяв до уваги, що син сторін ОСОБА_6 досяг 14-річного віку і вправі сам обирати місце свого проживання. З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_7 є батьками двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 27.10.2009 року, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 20.11.2018 року шлюб між сторонами розірвано.
Як вбачається із Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 30.11.2021 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 (після шлюбу ОСОБА_9 ) 30.11.2021 року виконавчим комітетом Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області зареєстровано шлюб.
Відповідно до довідки Тростянецької сільської ради № 367 від 14.08.2024 р. ОСОБА_1 та його неповнолітні діти ОСОБА_10 та ОСОБА_11 протягом 4 років дійсно проживають без реєстрації у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до довідки ТОВ «Успіх БМ» № 434 від 05.08.2024 року, ОСОБА_1 працює в товаристві водієм автотранспортних засобів з 01.12.2017 р.
Згідно довідки про доходи №261 від 15.05.2024 р., за період з 01.11.2023 р. по 30.04.2024 р. йому нараховано заробітну плату в сумі 52 501,70 грн., а згідно довідки про доходи №441 від 07.08.2024, за період 01.02.2024 р. по 31.07.2024 р. нараховано заробітну плату в сумі 79574,19 грн..
З характеристики ОСОБА_1 №261 від 15.05.2024 р., виданої ТОВ «Успіх БМ», вбачається, що він працює в на посаді водія автотранспортних засобів (автобуса) з 01.12.2017 року і за час роботи проявив себе як сумлінний і відповідальний працівник, належно виконує посадові обов'язки; спокійний, врівноважений, скарг від пасажирів не надходило, лише позитивні відгуки; в колективі користується повагою та авторитетом.
Відповідно до довідки ТОВ «Юрмія» № 5 від 18.09.2024 р., ОСОБА_2 працює в товаристві на посаді виготовлювача натуральної ковбасної оболонки з 01.03.2021 р. (наказ №12-к/тр від 26.02.2021 р.) .
Згідно довідки ТОВ «Юрмія» від 06.01.2025 р., дохід ОСОБА_2 за період з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 р. склав 220555,30 грн..
Згідно характеристики за підписом директора ТОВ «Юрмія», ОСОБА_2 за час роботи в товаристві зарекомендувала себе з позитивної сторони, відповідальна, врівноважена, трудолюбива, дисциплінована. Завжди готова допомогти колегам, доброзичлива і стримана, у будь-який ситуації готова до мирного вирішення конфлікту. Шкідливі звички відсутні. Має правильні життєві пріоритети та орієнтири. Із задоволенням бере участь у громадському житті колективу, користується повагою. Негативних відгуків з боку керівництва та працівників не було.
З довідки Стільського закладу ЗСО І-ІІІ ст. №? 01-10/322 від 28.06.2024 р. вбачається, що ОСОБА_11 навчається у 5 класі Стільському закладі загальної середньої освіти І-ІІ ст. Тростянецької СР Стрийського району Львівської області (а.с. 21).
Відповідно до характеристики ОСОБА_4 вона старанна, активна на уроках, вміє поводити себе з однолітками, працьовита, слухняна, дружня, добра, має лідерські здібності. Фізичний та розумовий розвиток відповідає віку. Має хороші досягнення у навчанні, є учасником учнівського самоврядування класу, бере активну участь у позаурочному житті класу. ОСОБА_5 виховується у неповній сім'ї, лише батько бере активну участь у навчанні та вихованні дочки. Батько безпосередньо займається вихованням дитини, забезпечує чудові умови для навчання та виховання дитини. Дівчинка доглянута, забезпечена всім необхідним для навчання та розвитку. Батько бере активну участь у житті класу, регулярно відвідує батьківські збори, постійно спілкується з учителем та цікавиться навчанням і шкільним життям дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу, моніторить поводження дитини в мережі інтернет та інформаційну гігієну, забезпечує достатній рівень навчання дитини. Мати з дитиною не проживає, з класним керівником на зв'язок не виходить, на батьківські збори не з'являється
Згідно медичної довідки КНП «Миколаївський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_11 здорова.
Відповідно до довідки Стільського закладу ЗСО І-ІІІ ст. № 01-10/321 від 28.06.2024 р., ОСОБА_10 , учень 8 класу Стільського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ст. Тростянецької СР Стрийського району Львівської області (а.с. 26).
З характеристики ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_6 зарекомендував себе старанним, сумлінним, дисциплінованим, працелюбним, товариським, щирим, чесним, вихованим та уважним учнем. Бере активну участь у суспільно-корисній праці. Доручення учнівського колективу та класного керівника виконує вчасно та добросовісно. Вміє оцінити ситуацію, яка склалася та знайти правильний вихід з неї. ОСОБА_6 виховується у неповній сім'ї. Лише батько бере активну участь у навчанні та вихованні сина. Батько хлопчика цікавиться життям класу, досягненням хлопчика, відвідує усі шкільні свята та батьківські збори. Мати вихованням сина не займається.?
Згідно медичної довідки КНП «Миколаївський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_10 здоровий.
Згідно довідки Стільського закладу ЗСО І-ІІІ ст. №01-10/323 від 28.06.2024 року, неповнолітні ОСОБА_10 та ОСОБА_11 є учнями Стільського закладу загальної середньої освіти І-ІІ ст. Тростянецької СР Стрийського району Львівської області. Їх мати ОСОБА_2 контакт зі школою не підтримує, успішністю дітей не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Дітей до школи приводить і забирає тільки батько, на виклики до школи приходить тільки батько.
З декларацій про вибір лікаря №0001-Т484-2М00 від 18.03.2019 р. та №0001-9Х04-2М00 від 18.03.2019 р. вбачається, що законним представником ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є батько ОСОБА_1 , який звертався до медичного закладу з заявами про взяття дітей на облік.
В матеріалах справи міститься заява-згода від 01.07.2024 року, відповідно до якої ОСОБА_2 дала згоду ОСОБА_1 на зняття з реєстрації місця проживання дітей сина ОСОБА_3 та дочки ОСОБА_4 з адреси: АДРЕСА_2 та подальшу реєстрацію місця їх проживання за адресою: АДРЕСА_3 .
02.07.2024 року між сторонами укладено договір про визначення місця проживання дитини, відповідно до якого місцем проживання дочки та сина визначено місце проживання батька ( АДРЕСА_3 ), батько має право за попереднім погодженням з матір'ю змінювати місце проживання дітей у разі необхідності (п. 1.3).
Відповідно до п. 2.1 Договору, мати має право за попереднім погодженням з батьком і враховуючи бажання дітей та з урахуванням їх стану здоров'я зустрічатися на території України та без перешкод спілкуватися з дітьми.?
Умовами договору передбачено, що батьки зобов'язуються належним чином виконувати взяті на себе зобов'язання, а також своєчасно повідомляти один одного про зміну свого місця проживання, контактний телефон, та будь-які інші обставини, що мають суттєве значення для своєчасного виконання своїх зобов'язань за цим договором (п. 3.2.1).?
Батьки зобов'язуються не втручатися в особисте життя один одного та не підбурювати дітей проти батька чи матері (п. 3.2.2).?
Пунктом 3.3 Договору передбачено, що сторони стверджують, що діти постійно проживають разом з батьком і перебувають на його утриманні та вихованні з серпня місяця 2018 року за спільною згодою обох батьків з урахуванням інтересів (бажання) дітей.
З актів обстеження умов проживання від 30.11.2023 р. та від 05.07.2024 р. вбачається, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 проживають у АДРЕСА_1 разом з батьком ОСОБА_1 , його дружиною ОСОБА_12 та батьками дружини. Умови проживання дітей відповідають нормам, є все необхідне для проживання, виховання, навчання та комфортного проживання дітей. Під час бесіди, комісією встановлено, що колишня дружина ОСОБА_1 участі у вихованні дітей не бере, не допомагає фінансово, не сплачує аліменти. Батько утримує, забезпечує та створює усі необхідні умови для повноцінного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
В матеріалах справи містяться два фотознімки позивача з дружиною ОСОБА_12 та дітьми ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в різні періоди їх життя.
Відповідно до наявних в матеріалах справи банківських чеків, ОСОБА_2 за період з 06.10.2020 р. по 02.01.2024 р. перерахувала на рахунок ОСОБА_12 та ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 25 450 грн..
Відповідно Висновку органу опіки та піклування Тростянецької сільської ради, Служба у справах дітей дійшла висновку про доцільність позбавлення батьківських прав громадянки ОСОБА_2 по відношенню до дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що буде найкращим для інтересів дітей.
Рішенням Тростянецької сільської ради Стрийського району Львівської області № 372 від 05.12.2024 р. затверджено Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ..
Звертаючись до суду з позовом про позбавлення батьківських прав відповідачки, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що відповідачка, мати їхніх спільних дітей, ухиляється від виконання обов'язків із виховання, забезпечення потреб, піклування про їх здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один із батьків.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.
Звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.
Як вбачається із Висновку психолога за результатами проведення опитування малолітньої ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_3 в судовому засіданні від 26.02.2025 року (а.с. 128-129), між дітьми та представником позивача був контактний зоровий зв'язок, що свідчить про те, що діти були підготовлені і їм надано чітку настанову: на кого і як реагувати, як і про що говорити.
На запитання судді ОСОБА_6 давав короткі відповіді, були роздуми (яку відповідь краще надати), від відповідей на деякі запитання ухилявся або промовчував.
Малолітня ОСОБА_5 вразливо реагувала на запитання, замислювалась як відповісти, що вказує на те, що дитина не знала, яку «правильну» відповідь надати.
На запитання: «Чи згідні, щоб мати позбавили батьківських прав?», ОСОБА_6 з байдужістю відповів «так», в майбутньому на прохання матері допомогти - не допоможе. ОСОБА_5 після слів «так» почала плакати, тембр голосу змінився, проявилася пригніченість, була підвищена тривожність, що свідчить, що в дитині наявні ознаки переживання психотравмувальної ситуації та наявні наслідки психотравмувальної події. Дані обставини не відповідають віковому досвіду дитини.
Під час опитування, виявлено опосередкований вплив на дітей щодо особливостей бачення обставин подій.
Психолог зазначив, що озвучена в судовому засіданні думка дітей не може відповідати їх інтересам, висловлена під впливом певних зовнішніх факторів. Через малолітній вік ОСОБА_5 неспроможна надавати правильну оцінку, чи факти впливу на неї. Оскільки, діти тривалий час проживали з батьком, їх думка спотворена з ознаками навіювання, внаслідок чого не може прийматися судом як абсолютна.
Оцінюючи встановлені обставини справи та досліджені докази, апеляційний суд враховує, що при вирішенні такої категорії спорів судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків.
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів доходить висновку про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав щодо його трьох неповнолітніх дітей.
Мати дітей, як вбачається з матеріалів справи, бажає спілкуватися з донькою та сином, проти позбавлення батьківських прав заперечує, про що свідчить заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав, а також її пояснення в суді першої інстанції. Відповідачка зазначила, що бажає спілкуватися з дітьми, що бере участь в їх утриманні, перераховуючи кошти, зустрічається із дітьми, однак їх поведінка щодо неї змінилась різко кілька місяців тому.
Обставини, на які посилається позивач як на підставу заявленого позову, зокрема, невиконання відповідачкою батьківських обов'язків, не можуть слугувати достатнім обґрунтуванням для позбавлення батьківських прав.
Цивільне законодавство передбачає, що така підстава позбавлення батьківських прав як ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини характеризується лише винною поведінкою батьків та свідомим нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків повинно бути навмисним, тобто коли особа повністю розуміє наслідки своєї винної поведінки.
З вказаних обставин слід розуміти, що ухилення від виконання батьківських обов'язків та їх невиконання не є тотожними поняттями. Ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, з об'єктивної сторони слід розуміти такі дії чи бездіяльність особи, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. Отож, особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.
Доказів злісного ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов'язків, на що посилається позивач, суду не надано, також в судовому засіданні не встановлено систематичності невиконання нею своїх батьківських обов'язків або притягнення його в зв'язку з цим до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Оцінивши обставини справи у взаємозв'язку із нормами закону, що регулює дані правовідносини, апеляційний суд приходить до переконання, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно дочки ОСОБА_5 та сина ОСОБА_6 , є передчасним, а наведені позивачем доводи щодо необхідності вжиття такого крайнього заходу не підтверджені достовірними, достатніми та належними доказами в розумінні ст. 77-80 ЦПК України. Позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом
на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дацько Марії Володимирівни залишити без задоволення.
Рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 25 березня 2025 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 серпня 2025 року.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Шимків С. С.