Житомирський апеляційний суд
Справа №285/2274/24 Головуючий у 1-й інст. Помогаєв А. В.
Категорія 101 Доповідач Коломієць О. С.
18 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання Болейко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №285/2274/24 за заявою ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та як законний представник ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та як законний представник ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Джуган Максим Валерійович
на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 31 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Помогаєва А.В.
встановив:
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернувся до суду з вищезазначеною заявою, в якій просив установити факт, що заявники проживали однією сім'єю та були членами сім'ї ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 . На обґрунтування заяви зазначив, що заявник ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про прийняття рішення щодо призначення позивачам одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 . Зазначена заява та додані до неї документи разом із висновком командування ІНФОРМАЦІЯ_4 про наявність у заявників права отримання грошової допомоги були надіслані для розгляду до Міністерства оборони України. За наслідками розгляду поданої заяви комісією Міністерства оборони України з розгляду питання, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум зроблено висновок про направлення документів на доопрацювання. Підставою для відмови позивачам у призначенні одноразової грошової допомоги зазначено те, що за поданими документами неможливо встановити чи є вітчим та неповнолітня сестра загиблого військовослужбовця непрацездатними (особами з інвалідністю) та чи перебували вони на його утриманні. Крім того, за поданими документами про місце реєстрації вітчима та неповнолітньої сестри неможливо встановити, що вони проживали разом із загиблим, вели з ним спільне господарство і мали взаємні права та обов'язки.
Згідно поданої заяви встановлення факту проживання однією сім'єю має для заявників юридичне значення, оскільки впливає на можливість отримання матеріальних виплат та гарантій. Зокрема, згідно Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» такий факт надає пільги, а також дає можливість скористатись правом на оформлення одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Саме з метою отримання виплат, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, заявники просили встановити факт, що вони та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживали однією сім'єю, починаючи з 2002 року і до дня смерті останнього.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 31 березня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, адвокат Джуган М. В., який діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким встановити факт, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 проживали однією сім'єю та були членами сім'ї до смерті ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, щосуд першої інстанції не врахував свідчення свідків ( ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ), які підтверджували, що ОСОБА_3 регулярно відвідував сім'ю, підтримував тісні зв'язки та вважався її частиною. Для встановлення факту проживання однією сім'єю суд має враховувати не лише факт постійного фізичного спільного проживання, а й наявність спільного побуту, взаємної підтримки та сімейних зв'язків. Крім того, суд першої інстанції не дослідив належним чином можливість підтвердження родинного зв'язку між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Суд першої інстанції міг зобов'язати заявників надати або витребувати додаткові документи (архівні довідки, записи актів цивільного стану) для перевірки зміни прізвища матері. Відмова від цього може бути розцінена як порушення ст. 13 ЦПК України (обов'язок суду сприяти з'ясуванню обставин).
Вважає, що суд першої інстанції обмежився формальним тлумаченням ч. 2 ст. 3 СК України, не врахувавши ч. 4 ст. 3 СК, яка допускає створення сім'ї на інших підставах, не заборонених законом. Поняття «проживання однією сім'єю» не завжди вимагає постійного спільного проживання, якщо особи підтримують тісні сімейні зв'язки, мають спільний побут або взаємні обов'язки.
Верховний Суд неодноразово підкреслював, що відсутність постійного спільного проживання через об'єктивні причини (робота, навчання, військова служба тощо) не виключає визнання осіб сім'єю, якщо є докази тісних сімейних зв'язків і спільного побуту під час періодів спільного перебування.
На переконання сторони скаржника, ОСОБА_3 був членом сім'ї заявників як пасинок (для ОСОБА_1 , який був його вітчимом) та неповнорідний брат (для ОСОБА_2 ), навіть за умови тимчасового окремого проживання через навчання та військову службу. Тимчасова відсутність спільного проживання через об'єктивні причини (навчання, служба) не виключає визнання осіб сім'єю.
Отже, суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про встановлення факту, що заявники проживали однією сім'єю та були членами сім'ї ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство оборони України зазначає, що реалізувало свої повноваження щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 . Відповідно до п. 30 протоколу комісії №207/168 від 19.06.2023, затвердженого у встановленому порядку, така допомога у повному розмірі - 15 000 000 грн. була призначена батькові загиблого, ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 та листом кадрового центру ЗСУ №321/КЦ/3334 від 04.05.2023. Згідно з п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами. У цьому контексті встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю в порядку окремого провадження не має самостійного правового значення, оскільки не породжує жодних юридичних наслідків у відносинах між заявниками та Міністерством оборони України. Допомога вже призначена, а повторний розгляд питання щодо її призначення та виплати або перегляд прийнятого рішення не входить до повноважень Міністерства оборони України.
На його думку, рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви є обґрунтованим, законним та прийнятим із дотриманням вимог процесуального законодавства. Апеляційна скарга не містить нових чи переконливих доказів, які б свідчили про помилковість висновків суду або порушення прав заявників. Її доводи зводяться до переоцінки вже досліджених доказів або посилань на обставини, які не підтверджуються належними доказами.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.27).
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьком був ОСОБА_7 , мати - ОСОБА_8 (а.с.39)
Згідно свідоцтва про народження, матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , вказана ОСОБА_9 (а.с.31)
З копії свідоцтва про шлюб вбачається, що 05.09.2003 був укладений шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , яка під час реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с.29).
ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с.27).
Згідно довідки Чижівської сільської ради Звягельського району Житомирської області від 02.03.2023 ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (назву району змінено на Звягельський) Житомирської області. За вказаною адресою також були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОСОБА_3 на момент смерті був професійним військовослужбовцем, який тривалий час проходив службу за межами території Житомирської області, за таких обставин він не мав постійного спільного побуту з заявниками. ОСОБА_3 постійно проживав окремо. Регулярне спілкування не створювало обставин проживання однією сім'єю, як це просять встановити заявники. Реєстрація місця проживання ОСОБА_3 у будинку заявника не є обставиною, що доводить факт проживання однією сім'єю. Крім того, за відсутності належних документів про зміну прізвища ОСОБА_8 , суд був позбавлений можливості перевірити обставину походження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від однієї матері.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
Частиною першою статті 15 ЦПК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
За змістом частини першої статті 16 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порядок розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження визначений главами 1 і 6 розділу ІV ЦПК України.
Окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 79 ЦПК встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Предметом доказування у даній справі є факт проживання однією сім'єю заявників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з ОСОБА_3 .
Згідно ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4 ст. 3 СК України).
Відповідно до ч. 1, п.п. 1-3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
Згідно з ч. 1, ч. 4 ст. 16-1 вказаного Закону, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовців, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», сім'я кожного військовослужбовця, який загинув, захищаючи Батьківщину під час широкомасштабної війни, має право отримати компенсацію - одноразову грошову допомогу.
Міністерство оборони України реалізувало свої повноваження щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 . Відповідно до п. 30 протоколу комісії №207/168 від 19.06.2023, затвердженого у встановленому порядку, така допомога у повному розмірі - 15 000 000 грн. була призначена батькові загиблого, ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 та листом кадрового центру ЗСУ №321/КЦ/3334 від 04.05.2023 (а.с.63).
Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.
У цьому контексті встановлення юридичного факту проживання однією сім'єю в порядку окремого провадження не має самостійного правового значення, оскільки не породжує жодних юридичних наслідків у відносинах між заявниками та Міністерством оборони України. Допомога вже призначена, а повторний розгляд питання щодо її призначення та виплати або перегляд прийнятого рішення не входить до повноважень Міністерства оборони України. Будь-які вимоги щодо подальших змін чи розподілу цієї виплати мають вирішуватися у рамках спору із ОСОБА_7 , а не в окремому провадженні за участі МО України.
Таким чином, навіть у випадку задоволення заявлених вимог, це не спричинить зміни правового становища заявників, не зобов'язуватиме Міністерство Оборони України до нових виплат і не вплине на вже виконаний індивідуальний правовий акт. Це повністю нівелює доцільність встановлення такого факту у вказаному провадженні.
Виходячи із зазначеного, встановлення факту проживання однією сім'єю вітчима з пасинком, за обставин, коли одноразову грошову допомогу вже виплачено рідному батьку загиблого, не породжує правових наслідків у вигляді виникнення права заявника на отримання цієї допомоги.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які документи чи інші належні та допустимі докази, які б свідчили про: проживання заявників із загиблим як єдиної соціальної та економічної одиниці; фінансову підтримку з боку ОСОБА_3 заявників (особливо неповнолітньої); розподіл побутових обов'язків чи спільне ведення господарства; участь у витратах на житло, харчування, навчання, догляд тощо.
Аналізуючи матеріали даної справи, апеляційний суд погоджується із висновком районного суду про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та як законний представник ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю.
Наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на правильність прийнятого рішення.
Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Таким чином, відповідно до присів ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та як законний представник ОСОБА_2 , інтереси яких представляє адвокат Джуган Максим Валерійович, залишити без задоволення, а рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 31 березня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 25 серпня 2025 року.
Головуючий Судді