Житомирський апеляційний суд
Справа №289/845/24 Головуючий у 1-й інст. Кириленко О.О.
Категорія 70 Доповідач Коломієць О. С.
18 серпня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.
з участю секретаря
судового засідання Болейко А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №289/845/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Амельченко Вячеслав Павлович
на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 19 березня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Кириленка О.О.
У квітні 2024 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив зменшити розмір аліментів, визначених рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 16.10.2019 року по справі №759/2505/19 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 6 000,00 грн. на 3 500,00 грн., з дати подання позову.
На обґрунтування позовних вимог вказував, що він не має можливості сплачувати визначений судом розмір аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , оскільки змінився його сімейний стан, позивач проживає у цивільному шлюбі з іншою жінкою, від якої у нього ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дитина ОСОБА_5 .
Зазначав, що його матеріальний стан не змінився, розмір заробітної плати з дати призначення аліментів не змінився і залишився незмінним 8 000,00 грн, однак враховуючи народження другої дитини у нього збільшилися витрати на утримання доньки ОСОБА_5 , тому він не має можливості сплачувати аліменти у розмірі 6 000,00 грн. Після ухвалення 16.10.2019 рішення відповідач набула у власність дві квартири та здає їх в оренду, отримуючи додатковий дохід. Окрім того, відповідач одержує допомогу у Федеративній Республіці Німеччина.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 19 березня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16.10.2019 у справі №759/2505/19, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3 500,00 грн. щомісяця, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають реальним обставинам справи. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення його майнового стану, а народження іншої дитини в іншому шлюбі та/або від іншої жінки не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Щодо зміни сімейного стану позивача суд першої інстанції зазначив, що на даний час змінився стан позивача, у зв'язку з тим, що у нього народилася донька ОСОБА_5 . Звертає увагу, що суд першої інстанції повністю проігнорував ту обставину, що позивачем не було додано до позовної заяви жодного доказу, який би підтвердив зміну його сімейного стану.
Вважає, що висновок суду першої інстанції стосовно того, що донька ОСОБА_5 , перебуває на утриманні позивача є припущенням суду, ця обставина є недоведеною та жодним належним доказом не підтверджується. Сам по собі факт того, що позивач може бути біологічним батьком ОСОБА_5 , не означає, що дитина перебуває на його утриманні.
Зазначає, що позивач не надав жодного доказу, який би підтвердив перебування доньки ОСОБА_5 на його утриманні та/або факту погіршення його майнового стану через народження доньки ОСОБА_5 , зокрема не надано ні свідоцтва про шлюб з мамою доньки ОСОБА_5 або судового рішення про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, ані доказів спільного проживання позивача з донькою ОСОБА_5 ; жодного документу, на підставі яких можна зробити висновок, що позивач матеріально забезпечує та утримує доньку ОСОБА_5 ; договору між батьками про сплату аліментів на доньку ОСОБА_5 ; судового рішення про стягнення з позивача аліментів на користь мами доньки ОСОБА_5 ; жодного іншого належного та допустимого доказу утримання позивачем доньки ОСОБА_5 .
Вказує, що народження другої дитини від іншої жінки не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Зменшення розміру аліментів можливе лише у разі доведення позивачем належними та допустимими доказами факту погіршення майнового стану платника аліментів, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншої жінки або в іншому шлюбі. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження погіршення його майнового стану, а наявність іншої дитини від іншої жінки не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Вважає, що позивач приховує від суду та від відповідача свій реальний дохід. Відповідно до довідки про доходи від 02.04.2024, яка була надана позивачем та додана до позовної заяви, позивач офіційно працює в ТОВ «Атлант Буд Дім» та отримував місячну заробітну плату у розмірі: за січень-лютий 2024 року - по 9 000,00 грн., за березень 2024 року - 8 040,00 грн. (без вирахування аліментів). Зі сплатою ПДФО, військового збору та аліментів, позивач отримав місячну заробітну плату за січень-лютий по 2 745,00 грн., а за березень 1 972,20 грн.
Звертає увагу суду на рух коштів по картці від 11.03.2025 (Monobank, Клієнт: ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ), що підтверджує: - отримання позивачем заробітної плати за січень - лютий по 2 745 грн., а за березень 1 972,20 грн. - заробітна плата (з вирахуванням ПДФО, військового збору та аліментів) на грудень 2024 року становить 4 257,50 грн., - заробітна плата ОСОБА_1 , яку він отримав у грудні 2024 року на картку, у порівнянні з березнем 2024 року зросла вдвічі: з 1 972,20 грн. до 4 257,50 грн.
Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків.
Тому, враховуючи вищезазначене, вважає, що офіційна заробітна плата позивача в ТОВ «Атлант Буд Дім» (без врахування всіх можливих відрахувань з неї: ПДФО, військового збору, аліментів (50% із заробітної плати)) повинна становити на цей час від 11 000,00 до 13 000,00 грн.
Вказує, що позивач має неофіційну заробітну плату та/або дохід, які є набагато більшими ніж його офіційна заробітна плата. І ці доходи він намагається приховати. До аналогічного висновку дійшов і Київський апеляційний суд, під час розгляду справи №759/2505/19 про стягнення з позивача аліментів. У постанові від 24 січня 2020 року суд зазначив: «Разом з цим, під час судового розгляду відповідач зазначив, що сплачував аліменти щомісячно у розмірі 6 000,00 грн., джерело походження вказаних коштів ним не вказано та не доведено, тому враховуючи положення ч. 3 ст. 182 СК України, колегія суддів вважає, що надана відповідачем довідка про доходи у ТОВ «Атлант Буд Дім» не відображає у повному об'ємі реальний його дохід, а відтак не враховується при визначенні розміру аліментів і не може бути належною підставою для зменшення розміру аліментів».
Звертає також увагу на заробітну плату, яку пропонують на ринку праці на аналогічній посаді, яку займає позивач, та у аналогічні компанії: торговий представник - заробітна плата від 30 000,00 грн. до 45 000,00 грн. Додатково, торгові представники отримують відсоток від продажу. Враховуючи це, можна сказати, що неофіційна заробітна плата позивача може становити не менше 30 000,00 - 45 000,00 грн. на місяць.
Крім того, позивач витрачає значні кошти в зв'язку з його участю у численних судових справах, зокрема з розглядом цієї справи № 289/845/24. Також Святошинським районним судом міста Києва, а згодом і Київським апеляційним судом розглядалася справа №759/808/24 про стягнення суми індексації аліментів. У межах справи № 759/808/24, ОСОБА_1 є відповідачем. Представником ОСОБА_1 є адвокат Заматов Роман Валерійович, який є представником позивача і у цій справі №289/845/24. Відповідного до попереднього розрахунку, ОСОБА_1 планував витратити, тільки на послуги свого представника у справі №759/808/24, 84 000,00 грн. Відповідно до п.4.1.1 Договору № 01/24 про надання правової допомоги (адвокатських послуг) від 24.01.2024 (укладений між ОСОБА_1 та Заматовим Р.В.) один час роботи представника позивача складає 3 000,00 грн. Відповідно до п.4.2. Договору № 01/24, оплата за даним договором здійснюється протягом 30 днів після складання повного тексту судового рішення, яке набрало законної сили.
Позивач не користується безоплатною правовою (правничою) допомогою, а витрачає велику кількість грошей на послуги адвоката. Відповідно до Руху коштів по картці ОСОБА_1 , позивач використовував майже всі грошові кошти, отримані як заробітна плата на магазини та їжу (ФОРА, АТБ, FOOD MARKET, Біле Сухе тощо), аптеки (АНЦ), переказ коштів на невідомі картки тощо. З руху коштів по картці позивача можна чітко зрозуміти, що крім офіційної заробітної плати, яку він отримує в ТОВ "Атлант Буд Дім», позивач отримує неофіційну заробітну плату та додатковий дохід, який йому дозволяє не тільки сплачувати кошти за послуги адвоката, але й сплачувати за квартиру, де він проживає, за житлово-комунальні послуги та забезпечувати себе одягом, їжею тощо. Всі ці витрат, не відображаються в руху коштів по картці позивача, а отже, він здійснює розрахунок за перелічені вище послуги, товари з іншої картки або готівкою.
У поданому через свого представника відзиві на апеляційну скаргу позивач просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. При цьому зазначає, ним були надані докази, що з моменту винесення рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16.10.2019 по справі № 59/2505/19 розмір його заробітної плати не змінився. В той же час поява другої дитини спричинила додаткові витрати у позивача, які він здійснює з тої самої заробітної плати у розмірі 8 000,00 грн. з якої на підставі рішення суду вже стягуються у розмірі 6 000,00 грн. Зазначає, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СКУ). Саме з суті закону випливає, що позивач витрачає кошти на другу дитину. Народження дитини є важливою подією в житті кожної сім'ї, однак для платника аліментів цей факт приводить до значних фінансових змін. Зміна сімейного стану завжди тягне за собою збільшення витрат на побут, здоров'я, освіту та інші потреби дитини. З моменту народження дитини на платника аліментів покладаються нові фінансові зобов'язання. Це включає в себе такі витрати, як купівля дитячого харчування та підгузків, медичні витрати, одяг та інші необхідні речі. Ці витрати є особливо великими в перші роки життя дитини, коли її потреби постійно змінюються. Тому народження нової дитини серйозно вплинуло на матеріальне становище позивача, який, на дату присудження сплати аліментів на першу дитину не мав подібних зобов'язань. Окрім погіршення майнового стану з ситуації, яка склалася, в зв'язку зі стягненням з позивача на підставі рішення суду аліментів у розмірі 6 000,00 грн., вбачається, що на даний момент державою встановлено прожитковий мінімум на дитину від 6 до 18 років 3 196,00 грн., а тому позивач з зарплатою в розмірі 8 000,00 грн. і аліментах у розмірі 6 000,00 грн. на першу дитину, не має можливості забезпечити другій дитині прожитковий мінімум у розмірі 2 563,00 грн. Наведені обставини склалися в зв'язку з обставинами, які не залежать від позивача, і вирішення цієї проблеми можливо лише в судовому порядку, шляхом зменшення аліментів на першу дитину, що приведе до рівномірного і справедливого розподілу доходів позивача між обома дітьми.
Позивач наголошував у позові про спільний обов'язок батьків утримувати дитину, якій на теперішній час 12 років. Тобто, враховуючи, що позивач просить зменшити розмір аліментів до 3 500,00 грн. на місяць, то мати також зобов'язана витрачати на дитину 3 500,00 грн., загалом 7 000,00 грн.
Враховуючи, що на даний момент державою встановлено прожитковий мінімум на дитину від 6 до 18 років 3 196,00 грн., то 7 000,00 грн., які будуть вкладати обоє батьки, є достатньою сумою для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Згідно довідки, дохід позивача з врахуванням виплат на аліменти складав: у січні і лютому 2024 року 2 745,00 грн., а у березні 2024 - 1 972,20 грн., тому, на його думку, що суд першої інстанції виніс справедливе рішення, яке дозволить у відповідності до норм закону забезпечувати обох дітей, не утискаючи права жодного з них.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, рішення Радомишльського районного суду Житомирської області скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися, з невідомих суду причин. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що згідно рішення Святошинського районного суду міста Києва від 16.10.2019, ухваленого у справі №759/2505/19, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 24.01.2020, стягнуто з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 6 000,00 грн. щомісячно, починаючи з 31.01.2018 і до її повноліття, з урахуванням сплачених аліментів за період від подачі позову 31.01.2018 до дати ухвалення даного рішення 16.10.2019 (а.с.10 зворот - 11, 59-60).
ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_5 , батьком якої є позивач, що підтверджується матеріалами справи (а.с.83).
Як вбачається з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по виконавчому провадженню НОМЕР_2, яке відкрите на підставі вищевказаного судового рішення, станом на 01.01.2024 заборгованість зі сплати аліментів становить 278,84 грн (а.с.61).
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу за період з 1 кварталу 2022 року по 1 квартал 2024 року відповідачем упродовж 1-2 кварталу 2022 року отримано дохід в загальному розмірі 139 064,73 грн та з 3 кварталу 2022 року по 1 квартал 2024 року інформація про доходи відсутня (а.с.42).
З наданих суду копій квитанцій вбачається, що позивачем сплачено на користь відповідача аліменти в період січень-травень 2024 року (а.с.62-66).
Згідно інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідачу на праві власності належить дві квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 (а.с.8 зворот -10).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відбулися суттєві зміни матеріального та сімейного стану платника аліментів (позивача) в порівнянні з його матеріальним становищем на момент ухвалення рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16.10.2019, що відповідно до положень статі 192 СК України є підставою для зменшення розміру аліментів. Беручи до уваги, що утримання дитини є обов'язком обох батьків, враховуючи матеріальне становище платника аліментів, розмір його заробітної плати, прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, а також вимоги статті 182 СК України, суд дійшов до висновку, що необхідно зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_7 з 6 000 гривень до 3500 грн.
Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
У ч. 1 ст. 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Таким чином платник аліментів вправі звернутися до суду з позовом про зменшення їх розміру у випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, змінився сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення їх розміру.
До таких висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 05.02.2014 у справі № 6-143цс13 та Верховний Суд в постанові від 09.09.2021 у справі № 554/3355/20.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 , посилаючись на зміну сімейного та матеріального стану, зокрема перебування у цивільному шлюбі та народження доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , просив зменшити розмір стягнутих з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до вимог ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч.2 ст.182 СК України).
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням та утриманням ще однієї дитини, тому відсутні підстави для задоволення вимог щодо зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому колегія суддів враховує, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач офіційно працевлаштований в ТОВ «Атлант Буд Дім».
Також заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги, що відповідно до руху коштів по картці ОСОБА_1 , позивач використовував майже всі грошові кошти, отримані як заробітна плата на магазини та їжу, аптеки, переказ коштів на невідомі картки тощо. З руху коштів по картці позивача можна чітко зрозуміти, що крім офіційної заробітної плати, яку він отримує в ТОВ «Атлант Буд Дім», позивач отримує неофіційну заробітну плату та додатковий дохід, який йому дозволяє не тільки сплачувати кошти за послуги адвоката, але й сплачувати за квартиру, де він проживає, за житлово-комунальні послуги та забезпечувати себе одягом, їжею тощо. Всі ці витрати не відображаються в руху коштів по картці позивача, а отже, він здійснює розрахунок за перелічені вище послуги, товари з іншої картки або готівкою.
Колегія суддів вважає за можливе прийняти до розгляду надані стороною відповідача докази відповідно ч. 3 ст. 367 ЦПК України, оскільки вони мають суттєве значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що розмір аліментів на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стягується за рішенням Святошинського районного суду м. Києва 16 жовтня 2019 року у справі №759/2505/19, відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дитину від цивільного шлюбу без підтвердження погіршення його матеріального становища, не буде спрямовано на належне забезпечення сина ОСОБА_3 та суперечитиме її інтересам.
В поданій апеляційній скарзі представник відповідача просив стягнути з позивача на свою користь 15 029,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених судових витрат представником відповідача долучено: ордер на надання правничої допомоги, замовлення №725551 від 03 квітня 2025 року до Договору про надання правничої допомоги №114146 від 22 січня 2024 року, рахунок на оплату №725551 від 03.04.2025, платіжну інструкцію №1.113569987.1 від 03.04.2025, Акт-здачі приймання послуг (Додаток до Договору про надання правничої допомоги №114146 від 22 січня 2024 року) від 25 квітня 2024 року, Замовлення №725944 від 25 квітня 2025 року до Договору про надання правничої допомоги №114146 від 22 січня 2024 року, рахунок на оплату №725944 від 25.04.2025, платіжна інструкція №1.121427527.1 від 25 квітня 2025 року.
Відповідно до положень ч. 1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Обсяг виконаних робіт і наданих відповідачу послуг адвокатом Амельченком В.П. наведено у замовленні №725551 від 03 квітня 2025 року до Договору про надання правничої допомоги №114146 від 22 січня 2024 року (а.с.196) та замовленні №725944 від 25 квітня 2025 року до Договору про надання правничої допомоги №114146 від 22 січня 2024 року (а.с.200).
Так, згідно вищенаведених замовлень, загальна сума витрат клієнта складає 15 029,00 грн., яка включає в себе: підготовка апеляційної скарги на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 19.03.2025 у справі №289/845/24 (аналіз рішення суду першої інстанції, аналіз судової практики та законодавства, збір доказів, планування стратегії дій, узгодження позиції з Клієнтом, написання апеляційної скарги) - 6 год. 50 хв. (вартість 12 882,00 грн.), підготовка (оформлення) апеляційної скарги на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 19.03.2025 у справі №289/845/24 до подачі та її подача позивачу та до суду (друк усіх додатків, формування пакетів документів для позивача та до суду, підготовка опису вкладення у цінний лист та рекомендованого повідомлення про вручення, відправка документів поштою на адресу позивача, відправка до суду через «Електронний суд» - 1 год. 10 хв. (вартість 2 147,00 грн.)
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з правовим висновком, викладеним у п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Оцінюючи обсяг робіт, що зазначений в акті наданих послуг, колегія суддів вважає, що в даному випадку витрати на правову допомогу в сумі 15 029,00 грн. не в повній мірі відповідають критерію розумної необхідності таких витрат.
Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
В питанні критеріїв також слід згадати висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц. Так, суд наголосив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням викладеного, враховуючи принципи розумності, справедливості і співмірності, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт та часом, витраченим на їх виконання, а також заяву сторони позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що заява представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Амельченка В.П. підлягає до часткового задоволення та із позивача - ОСОБА_1 на користь відповідача - ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені і документально підтвердженні витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , інтереси якої представляє адвокат Амельченко Вячеслав Павлович, задовольнити.
Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 19 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 25 серпня 2025 року.
Головуючий Судді