Справа № 761/30077/25
Провадження № 1-кс/761/19900/2025
30 липня 2025 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , власника майна ОСОБА_3 , її представника ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 42025102100000024 від 12.02.2025, -
Адвокат ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням, в якому просив скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29.04.2025 у справі № 761/16357/25 на майно, а саме:
- на квартиру (об'єкт житлової нерухомості), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79.5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 161292580000, яка з 14.04.2025 відповідно до договору дарування серія та номер 415, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 ;
- на квартиру (об'єкт житлової нерухомості), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 79.5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 161391980000, яка з 14.04.2025 відповідно до договору дарування серія та номер 416, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 .
В обгрунтування клопотання вказано, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба у звязку із відсутністю необхідності забезпечення конфіскації майна як виду покарання, посилаючись на необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри.
У судовому засіданні власник майна та її представник клопотання підтримали та просили його задовольнити.
Прокурор у судовому засідання просив відмовити у задоволенні клопотанні оскільки арешт було накладено обґрунтовано, підстави для його скасування відсутні.
Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши представника власника майна, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 29.04.2025 у справі № 761/16357/25 накладено арешт на майно, а саме:
- на квартиру (об'єкт житлової нерухомості), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 79.5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 161292580000, яка з 14.04.2025 відповідно до договору дарування серія та номер 415, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 ;
- на квартиру (об'єкт житлової нерухомості), розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 79.5 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 161391980000, яка з 14.04.2025 відповідно до договору дарування серія та номер 416, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3 .
Вказаний арешт було накладено на підставі п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як вбачається з матеріалів клопотання та долучених до нього документів, вони не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність та які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді, що дає суду підстави дійти до висновку, що необхідність арешту на зазначене в клопотанні майно на теперішній час не відпала та арешт накладено обґрунтовано.
Твердження представника власника майна щодо законності набуття та володіння вилученим майном на даній стадії досудового розслідування є передчасними, оскільки слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, а також оцінка належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності заявника обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права.
На цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси осіб, щодо майна яких вирішується питання про арешт з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а суд на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які виникають при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Також, слідчим суддею встановлено, що на даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав власників та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.
Керуючись ст.ст. 170, 174, 309 КПК України, суд, -
У задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження № 42025102100000024 від 12.02.2025 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1