Дата документу 11.08.2025 Справа № 314/2207/25
Єдиний унікальний №314/2207/25 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-сс/807/649/25 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.183 КПК України
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 11 серпня 2025 року у м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт.Кам'яне Запорізький район Запорізька область, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.115 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)»,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції (EASYCON).
Захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 липня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 18 серпня 2025 року включно.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що хоча суд вважає безпідставним визначений слідством ризик "перешкоджати провадженню іншим чином", проте перевіривши наявні матеріали провадження, слідчий суддя дійшов до висновку про те, що інші ризики, вказані у клопотанні, не зменшилися та існують на цей час.
В апеляційній скарзі захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити в задоволенні клопотання слідчого.
В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, прийнятою із істотними порушеннями кримінального процесуального закону, та висновки слідчого судді, викладені в ухвалі, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Зазначає, що слідчий суддя не прийняв доводи сторони захисту щодо помилкової кваліфікації дій підозрюваного за ч.1 ст.115 КК України замість ст.119 КК України, не надавши належної оцінки матеріалам клопотання, зокрема показанням свідка та підозрюваного, і дійшов помилкового висновку про обґрунтованість підозри на цій стадії досудового розслідування.
Вважає, що слідчий суддя безпідставно, без наведення належного обґрунтування, вважає доведеним матеріалами клопотання про продовження запобіжного заходу існування передбачених ст.177 КПК України ризиків.
На думку сторони захисту, у цьому кримінальному провадженні усі ризики зведені виключно до тяжкості злочину та суворості можливого покарання.
Вказує, що підозрюваний має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки, одружений, має неповнолітню дитину, батьків похилого віку, офіційно працевлаштований, будь яких родинних зв'язків за межами України не має.
Згідно з ухвалою слідчого судді, до Вільнянського районного суду Запорізької області надійшли матеріали про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За матеріалами слідства, 15 травня 2025 року, приблизно о 23 годині 50 хвилин годин, ОСОБА_6 , знаходячись біля вхідних дверей коридору у приміщенні житлового будинку за місцем свого мешкання, а саме: АДРЕСА_2 , будучи у стані алкогольного сп'яніння, з метою демонстрації пострілу присутнім на місці ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . використовуючи належну йому гладкоствольну рушницю CIFSAN № 110997, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, спрямував ствол рушниці у бік ОСОБА_9 , який в цей час перебував на ганку біля житлового будинку, після чого, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи реальну можливість настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді настання смерті останнього та бажаючи їх настання, здійснив із вищевказаної зброї один постріл в лобову частину голови ОСОБА_9 , чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді уламкового перелому кісток склепіння черепу та повної травматичної евакуації головного мозку, в результаті чого потерпілий помер на місці, тим самим ОСОБА_6 вбив ОСОБА_9 , за таких обставин, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
Окрім того ОСОБА_6 , маючи умисел, направлений на зберігання вибухових пристроїв, бойових припасів та вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, в період часу з кінця грудня 2022 року по 17 травня 2025 року, в приміщенні гаражу № НОМЕР_1 та фактично перебував у користуванні ОСОБА_6 , зберігав без передбаченого законом дозволу: 9 корпусів гранат Ф-1,2 корпуси гранат РГН, корпус гранати GHO-1,8 підривачів типу УЗРГМ 2 запали типу УДЗ, запал до гранати GHO, 471 патронів, калібру 5,45*39мм; 7 предметів схожих на магазини; 206 патронів, калібру 5,45*39мм; автомат АК-12 № НОМЕР_2 .
17 травня 2025 року в період часу з 23 годин 28 хвилин до 01 години 58 хвилин, працівниками поліції в ході проведення слідчої дії-невідкладного обшуку вищезазначеного гаражу виявлено та вилучено вказані вище предмети, які, відповідно до висновку експерта №СЕ-19/108-25/11180-ВТХ від 28 травня 2025 року «надані на дослідження 9 (дев'ять) предметів еліпсоїдної форми, є корпусами бойових ручних оборонних осколкових гранат Ф-1 промислового виготовлення, які містять в собі заряди бризантної вибухової речовини - тротил, масою 50-56 г, кожен, 2 корпуси предмета сферичної форми є корпусами бойових ручних наступальних осколкових гранат РГН промислового виготовлення, які містять в собі заряд бризантної вибухової речовини А-ХІ-1 (флегматизований гексоген) масою 114 г, кожен, предмет еліпсоїдної форми є корпусом бойової наступальної ручної осколкової гранати GHO-1 промислового виготовлення, який містить в собі заряд бризантної вибухової речовини гексоген (RDX) масою 58 г., 8 (вісім) предметів циліндричної форми є бойовими уніфікованими підривачами дистанційної дії типу УЗРГМ, УЗРГМ-2 промислового виготовлення, які містять в собі ініціюючу вибухову речовину ТНРС масою 0,1 г, азид свинцю масою 0,2 г та бризантну вибухову речовину підвищеної потужності ТЕН або гексоген масою 1 г, кожен; предмет складної форми є бойовим підривачем AF11 промислового виготовлення, який до бойових припасів не відноситься, але є самостійним вибуховим пристроєм і відноситься до засобів підриву (ініціювання вибуху) і містить в собі заряди ініціюючої та бризантної вибухових речовин; 2 (два) предмети напівсферичної форми є бойовими ударно-дистанційними підривачами УДЗ промислового виготовлення, які є самостійними вибуховими пристроями і відносяться до засобів підриву (ініціювання вибуху) та містять в собі ініціюючу вибухову речовину ТНРС масою 0,1 г, азид свинцю масою 0,2 г та бризантну вибухову речовину підвищеної потужності ТЕН або гексоген масою 1 г, кожен. Надані на дослідження корпуси бойових ручних оборонних осколкових гранат Ф-1 у конструктивному поєднанні з будь-якими з наданих на дослідження бойовими уніфікованими підривачами дистанційної дії типу УЗРГМ, УЗРГМ-2 є бойовими ручними оборонними осколковими гранатами Ф-1 промислового виготовлення, які відносяться до бойових припасів та вибухових пристроїв військового призначення. Надані на дослідження корпуси бойових ручних наступальних осколкових гранат РГН у конструктивному поєднанні з наданими на дослідження бойовими ударно-дистанційними підривачами УДЗ є бойовими ручними наступальними осколковими гранатами РГН промислового виготовлення, які відносяться до бойових припасів та вибухових пристроїв військового призначення. Наданий на дослідження корпус бойової ручної наступальної гранати GHO-1 в конструктивному поєднанні з наданим на дослідження підривачем AF11 є бойовою ручною наступальною осколковою гранатою GHO-1 промислового виготовлення, яка відноситься до бойових припасів та є вибуховим пристроєм військового призначення», які ОСОБА_6 зберігав без передбаченого законом дозволу. За таких обставин, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Також, ОСОБА_6 , маючи умисел, направлений на зберігання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, в період часу з кінця грудня 2022 року по 17 травня 2025 року, за місцем реєстрації своїх батьків, а саме у будинку АДРЕСА_1 , куди він мав вільний доступ, зберігав у металевому сейфі без передбаченого законом дозволу корпус гранати «Ф-1» з маркуванням 10-115-75Т, та підривач типу УЗРГМ з маркуванням 142-75 УЗРГМ 583.
17 травня 2025 року працівниками поліції в ході проведення слідчої дії - невідкладного обшуку домоволодіння АДРЕСА_1 виявлено та вилучено вказані вище предмети, які згідно висновку експерта № СЕ-19/108-25/11179-ВТХ від 21 травня 2025 року «наданий на дослідження предмет еліпсоїдної форми є корпусом бойової ручної оборонної осколкової гранати Ф-1 промислового виготовлення, який містить в собі заряд бризантної речовини-тротил, масою 50-56г. Наданий на дослідження предмет складної циліндричної форми є бойовим уніфікованим підривачем дистанційної дії типу УЗРГМ, промислового виготовлення, який є самостійним вибуховим пристроєм, відноситься до засобів підриву (ініціювання вибуху) та містить в собі ініціюючу вибухову речовину ТНРС масою 0,1,г, азид свинцю масою 0,2 г та бризантну вибухову речовину підвищеної потужності ТЕН або гексоген масою 1г. Наданий на дослідження корпус бойової ручної оборонної гранати Ф-1 у конструктивному поєднанні з наданим на дослідження бойовим уніфікованим підривачем дистанційної дії типу УЗРГМ є бойовою ручною оборонною осколковою гранатою Ф-1, промислового виготовлення, яка відноситься до бойових припасів та вибухових пристроїв військового призначення», які ОСОБА_6 зберігав без передбаченого законом дозволу.
За таких обставин, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
За цим фактом СВ Відділення поліції № 2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082210000335 від 17 травня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України.
18 травня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру по кримінальному провадженню №12025082210000335 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
19 травня 2025 року ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області до підозрюваного ОСОБА_6 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, до 15 липня 2025 року включно.
30 травня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру по кримінальному провадженню №12025082210000335 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
07 липня 2025 року керівником Запорізької окружної прокуратури Запорізької області, досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025080210000335 від 17 травня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, продовжено до 3-х місяців, а саме до 18 серпня 2025 року включно.
Заслухавши доповідь судді; аргументи підозрюваного ОСОБА_6 , його захисника, які підтримали апеляційну скаргу; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглядаючи оскаржувану ухвалу в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
За змістом ст.199 КПК України, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання особи під вартою, має дослідити надані йому матеріали на предмет законності й обґрунтованості застосування цього запобіжного заходу та з'ясувати конкретні причини тривалого строку досудового розслідування і тримання особи під вартою.
Відповідно до вимог ч.3 ст.197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати шести місяців - у кримінальному провадженні щодо злочинів невеликої або середньої тяжкості, дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
На думку колегії суддів, слідчий суддя дотримався зазначених вимог закону при розгляді вищевказаного клопотання.
З наданих суду матеріалів кримінального провадження убачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухано доводи самого підозрюваного, його захисника, прокурора, слідчого з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо продовження строку тримання особи під вартою.
Як убачається з наданих матеріалів провадження та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.115 КК України, які кваліфікується як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене в умовах воєнного стану, та зберігання вибухових пристроїв, бойових припасів та вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.
Обґрунтованість підозри підтверджується доданими до клопотання доказами, а саме: відомостями з протоколу огляду місця події від 17 травня 2025 року; відомостями з протоколів обшуків від 17 травня 2025 року; відомостями з лікарського свідоцтва про смерть №142 від 20 травня 2025 року; показаннями свідка ОСОБА_11 від 17 травня 2025 року; показаннями свідка ОСОБА_10 від 17 травня 2025 року; показаннями підозрюваного ОСОБА_6 від 19 травня 2025 року; відомостями з протоколу проведення слідчого експерименту від 30 травня 2025 року, та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Окрім того, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства» («Murrey v. the United Kingdom»)). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» («Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom»)).
У рішенні Європейського Суду з прав людини «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року вказано на те, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Також, не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Таким чином, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Колегія суддів вважає, що надані слідчим та прокурором докази є переконливими, узгоджуються між собою та є достатніми для висновку, що ОСОБА_6 міг вчинити вищевказані кримінальні правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою.
Об'єктивних даних, які б свідчили про те, що надані слідчим докази отримані з порушенням порядку, передбаченого Кримінальним процесуальним кодексом України, колегією суддів не встановлено.
Доводи апелянта про те, що слідчий суддя не перевірив належним чином наявність обґрунтованої підозри та не дав належної оцінки матеріалам клопотання, не є слушними та суперечать змісту оскаржуваної ухвали.
Доводи сторони захисту про те, що з урахування показань свідків та ОСОБА_6 , дії підозрюваного органом досудового розслідування неправильно кваліфіковані (ст.115 КК України замість ст.119 КК України), є передчасними та мають перевірятися під час досудового розслідування та оцінюватись у сукупності з іншими доказами. Досудове розслідування ще триває, всі обставини провадження встановлюються.
Перевіряючи доводи прокурора та слідчого щодо наявності ризиків, про які вказано у клопотанні, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України.
Разом з тим, з оскаржуваної ухвали убачається, що слідчий суддя фактично дійшов висновку про те, що інші ризики, передбачені ч.1 ст.177 КК України, які зазначенні у клопотанні слідчого, не зменшились та існують на цей час, зокрема ризики того, що підозрюваний може: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
З оскаржуваної ухвали убачається, що слідчий суддя при розгляді клопотання врахував тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, фактичні обставини кримінальних правопорушень, відображених у повідомлені про підозру, кількість та тип вилученої у підозрюваного зброї, а також спосіб вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 КК України, і того, що ОСОБА_6 підозрюється у тому, що вказаний злочин він вчинив у стані алкогольного сп'яніння, після чого намагався знищити сліди злочину, закопав померлого.
Звернув увагу слідчий суддя і на те, що підозрюваний, потерпіла та свідки є мешканцями одного села.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що один із свідків та безпосередній очевидець події - ОСОБА_10 є знайомим підозрюваного.
Отже, ризик впливу на вказаного свідка з боку підозрюваного на думку колегії суддів є високим.
Слідчий суддя слушно зазначив в оскаржуваній ухвалі на те, що відсутність у підозрюваного ОСОБА_6 судимостей і те, що він офіційно працює, позитивно характеризується за місцем роботи, має постійне місце проживання, та має на утриманні дитину, його дружина є особою з інвалідністю 1 групи, само по собі не зменшує встановлених ризиків та не може гарантувати бездоганну поведінку підозрюваного, який наразі підозрюється у вчиненні злочинів, серед яких є особливо тяжкий злочин проти життя, а також злочин проти громадської безпеки, за які передбачено суворе покарання.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
З урахуванням фактичних обставин кримінальних проваджень, ступеню тяжкості інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень та суворості можливого покарання, а також враховуючи відомості про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді про необхідність продовження застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики не зменшились, та інші більш м'які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання цим ризикам.
У зв'язку з викладеним, продовження застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам, визначеним ст.ст.177, 178, 199 КПК України.
Вказані висновки слідчого судді стороною захисту не спростовані з наданням відповідних доказів.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника, та ті, що наведені стороною захисту при апеляційному розгляді, на думку колегії суддів, правильності висновків слідчого судді не спростовують.
Твердження сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, перевірялися слідчим суддею та спростовані в оскаржуваній ухвалі.
Доводи сторони захисту про те, що підозрюваний має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв'язки, одружений, має неповнолітню дитину, батьків похилого віку, офіційно працевлаштований, будь-яких родинних зв'язків за межами України не має, правильності висновків слідчого судді не спростовують, з огляду на фактичні обставини провадження, відомості про особу підозрюваного, ступінь тяжкості інкримінованих йому кримінальних правопорушень та суворість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у цих правопорушеннях.
Доводи сторони захисту про неповноту з'ясування обставин справи слідчим суддею та про невідповідність висновків слідчого суддіфактичним обставинам справи є безпідставними, оскільки суперечать матеріалам справи і змісту оскаржуваної ухвали.
З матеріалів провадження убачається, що строк дії попередньої ухвали слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 19 травня 2025 року про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчувався 15 липня 2025 року.
Постановою керівника Запорізької окружної прокуратури Запорізької області від 07 липня 2025 року, строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжено до 3 (трьох) місяців, тобто до 18 серпня 2025 року включно.
Отже, саме в межах строку досудового розслідування слідчим суддею продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , що узгоджується з вимогами ст.197 КПК України.
З матеріалів провадження та з оскаржуваної ухвали убачається, що всі обставини, що мають значення для правильного вирішення клопотання, слідчим суддею дослідженні повно і всебічно.
Дані про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може утримуватися в умовах СІЗО, в матеріалах провадження відсутні.
Отже, підстав для задоволення поданої апеляційної скарги колегія суддів не убачає.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.407, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 липня 2025 року, якою задоволено клопотання слідчого та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 18 серпня 2025 року включно, залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4