Провадження № 22-ц/803/6235/25 Справа № 179/1100/24 Суддя у 1-й інстанції - Кравченко О. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
13 серпня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Гвоздєва М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пономаренко Олег Леонтійович, на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2025 року у складі судді Кравченко О.Ю. у цивільній справі № 179/1100/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - Служба у справах дітей Магдалинівської селищної ради, Орган опіки та піклування Магдалинівської селищної ради, Міська служба у справах дітей Виконавчого комітету Бердичівської міської ради про позбавлення батьківських прав, -
У травні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду позовом, пред'явленим до ОСОБА_1 , визначивши третьою особою Службу у справах дітей Магдалинівської селищної ради, на предмет позбавлення батьківських прав (а.с.2-9 Том І), із залученням Органу опіки та піклування Магдалинівської селищної ради та Міської служби у справах дітей Виконавчого комітету Бердичівської міської ради третіми особами у справі ухвалами Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2024 року та від 30 жовтня 2024 року (а.с.116,218 Том І), в обґрунтування якого зазначила, що 07 серпня 2010 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, в якому у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 10 липня 2017 року рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області у справі шлюб між сторонами був розірваний та з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 600 грн щомісячно, починаючи з 02 лютого 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. 26 серпня 2020 року рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області у справі збільшено розмір стягнутих аліментів з 600 до 1500 грн, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Ще у 2014 році позивач переїхала проживати до своїх батьків в інше село та припинила шлюбні стосунки з ОСОБА_1 та з того часу відповідач поступово припинив спілкуватися та піклуватися про їх спільну дитину, з 2018 року відвідував сина раз на рік, а з 2020 року взагалі не відвідував дитину, не вітав його зі днем народження та іншими святами.
22 вересня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали шлюб та позивач змінила своє прізвище на ОСОБА_6 . У цьому шлюбі народилося у подружжя двоє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позивач вважає, що відповідач повністю самоусунувся від своїх батьківських обов'язків. Він не підтримує зв'язок з дитиною навіть за допомогою телекомунікаційних засобів, не дбає про її фізичних і духовний розвиток, не сприяє нормальному самоусвідомленню та засвоєнню загальновизнаних норм моралі, культурних та інших духовних цінностей. Відповідач абсолютно не цікавився і не цікавиться життям сина, жодного разу не відвідував його ані в дитячому садку, ані в школі, ані вдома з часу, коли сторони стали проживати окремо. Батько не надає жодної матеріальної допомоги на утримання дитини. Усі ці фактори, як окремо, так і в сукупності, свідчать про свідоме ухилення та нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками.
Дитина з початку 2015 року проживає в новій сім'ї, створеній матір'ю, сприймає свого вітчима, ОСОБА_5 , як батька, а ОСОБА_5 , в свою чергу, сприймає дитину як свою рідну, постійно приймає участь у його вихованні, утриманні, розвитку здібностей та забезпечує його усім необхідним для задоволення життєво важливих потреб, тоді як біологічного батька дитина навіть і не знає, бо останній раз бачив батька чотири роки тому, що, на думку позивача, свідчить про свідоме нехтування відповідачем його батьківськими обов'язками.
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Магдалинівської селищної ради, міська служба у справах дітей Виконавчого комітету Бердичівської міської ради, про позбавлення батьківських прав - задоволено.
Позбавлено ОСОБА_1 батьківських прав відносно дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 67000 грн (а.с. 162-169 Том ІІ).
Рішення суду мотивовано тим, що за дослідженням письмових доказів, з'ясування свідомої думки дитини, допиту свідків, суд першої інстанції вважав доведеним факт свідомого тривалого нехтування відповідачем ОСОБА_1 своїми батьківськими обов'язками та повної його байдужості до подальшої долі, розвитку і життя його неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , з яким втрачено будь-який зв'язок та не існує жодного спілкування, що можна кваліфікувати як свідомо обрану останнім винну поведінку у формі бездіяльності, самоусунення від виконання батьківських обов'язків, покладених на нього законом та нормами суспільної моралі. Разом з цим суд першої інстанції врахував те, що на теперішній час неповнолітній ОСОБА_9 не хоче спілкуватися з батьком, не бачить такого спілкування в майбутньому, та не хоче, щоб батько залишився у його житті. Свідомість думки неповнолітньої дитини також встановлено психологічним висновком спеціаліста. Крім того, суд першої інстанції наголосив, що відповідачем не доведено перешкоджання з боку позивача у спілкуванні із сином, доказів звернення його до органу опіки та піклування або до суду для вирішення питання щодо встановлення порядку та способу участі у вихованні сина не встановлено. Позбавлення відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього ОСОБА_3 буде відповідати інтересам останнього у повній мірі.
Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Пономаренка О.Л. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, в мотивувальній частині рішення не наведено мотивів, з яких суд дійшов таких висновків, не надано належної правової оцінки доказам сторони відповідача, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник зазначає, що він мав змогу бачитись із дитиною після розірвання шлюбу лише за згодою позивача, що підтвердила свідок ОСОБА_10 , однак він бачився із сином потайки, щоб уникати конфліктів з матір'ю дитини. Даним обставинам суд не надав уваги.
Суд першої інстанції не надав уваги і тому факту, що позивач, змінюючи своє місце проживання, також змінювала і місце проживання їх спільної дитини без повідомлення відповідача про їх місце перебування, про що відповідач дізнався лише від сусіда у 2021 році. Проїхавши до Івано-Франківської області за місцем проживання дитини, відповідачеві так і не було надано можливість з боку позивача побачитись із сином. Відповідач вважає, що думка дитини щодо поганого батька навіяна позивачем, а у висновку психолога наведені думки дорослої людини щодо відсутності зацікавлення ані фізичним, ані психоемоційним станом дитини з боку батька. Скаржник наголошує, що у висновку Органу опіки також містяться формальні посилання на невиконання ним своїх батьківських обов'язків без чіткого визначення, в чому полягає таке невиконання /а.с. 200-202 Том ІІ/.
У червні 2025 року ОСОБА_11 , скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, через свого представника - адвоката Волошину О.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначила, що скаржником не надано жодного доказу на підтвердження її перешкоджання йому у спілкуванні з дитиною, а дитина в судовому засіданні заперечувала факт зустрічей із батьком потайки. Крім того наголосила, що законодавство не зобов'язує матір дитини повідомляти батька про зміну місця проживання дитини за відсутності відповідного судового рішення на це. Звинувачення її у перешкоджанні є безпідставною спробою виправдати власну бездіяльність у питання виховання та турботи про дитину. Інші доводи скарги позивач вважає неправдивими та такими, що не підтверджені жодним доказом. Просила рішення суду залишити без змін, а у задоволенні апеляційної скарги відмовити (а.с.31-48 Том ІІІ).
Треті особи у справі своїм правом, передбаченим т. 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подавали, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзивів на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати з наступних підстав.
Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору.
Докази мають бути належними, допустимими, достовірними.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України).
Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції, задовольняючи заявлені позовні вимоги, вважав доведеним, що відповідач тривалий час не виявляє батьківського піклування та батьківської турботи до неповнолітнього сина ОСОБА_3 , станом здоров'я дитини не піклується, фізичний та моральний розвиток дитини не підтримує, необхідних умов для проживання дитини не забезпечує, не спілкується з сином в обсязі, необхідному для його нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, що свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, визначеними ст.150 СК України. Зважаючи на встановлені судом обставини, беручи до уваги свідому думку дитини, суд першої інстанції дійшов переконливого висновку про наявність підстав для застосування крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківські обов'язки - позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно його неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки такий захід повністю відповідає інтересам дитини. Разом з цим, судом першої інстанції не було встановлено, що між дитиною та батьком наявні тісні зв'язки, розрив яких призведе до звуження існуючих прав та обов'язків батька та дитини.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач та відповідач перебували в зареєстрованому шлюбі з 07 серпня 2010 року (а.с.14 Том І).
ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого є сторони у справі (а.с.15 Том І).
З 2014 року шлюбні стосунки між сторонами припинені, сторони проживають окремо.
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2017 року у справі №179/95/17 шлюб між сторонами розірваний (а.с.16-17 Том І).
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2017 року у справі №179/94/17 з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 600 грн щомісячно до повноліття дитини (а.с.18-19 Том І).
Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2020 року у справі №179/907/20 збільшено розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання сина з 600 грн до 1500 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття (а.с.20-24 Том І).
22 вересня 2017 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_5 .. У цьому шлюбі народилися ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.25-27 Том І).
Як встановлено з акту обстеження умов проживання від 26 квітня 2024 року, неповнолітній ОСОБА_3 проживав разом із матір'ю ОСОБА_2 , вітчимом ОСОБА_5 та братами, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у АДРЕСА_1 (а.с.28 Том І).
З липня 2024 року та на час розгляду справи неповнолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір'ю, вітчимом та двома братами у АДРЕСА_2 , що підтверджується актом обстеження умов проживання від 08 жовтня 2024 року, відповідно до змісту якого за місцем проживання дітям створені усі належні умови (а.с.31 Том ІІ).
Відповідно до листа заступника начальника слідчого відділення ВП №1 Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області№471/С-3 від 22 березня 2023 року, за поданим ОСОБА_2 повідомленням проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018040700000077 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, за фактом ухилення від сплати аліментів ОСОБА_1 .. В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01 лютого 2017 року по 31 січня 2018 року злісно ухилявся від сплати аліментів на користь ОСОБА_12 , на утримання сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку з чим допустив заборгованість в сумі 6600 грн. Також згідно матеріалів провадження ОСОБА_1 дитину не відвідував, участі у вихованні у вказаний період не брав. Під час проведення досудового розслідування даного правопорушення, ОСОБА_1 частково погасив заборгованість, та відвідав дитину, про що вказала заявник ОСОБА_2 30 березня 2018 року у кримінальному провадженні прийнято рішення про закриття на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (а.с.29 Том І).
Відповідно до листа Новомосковського ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області від 02 травня 2024 року №66849, заборгованість ОСОБА_1 по аліментам на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , станом на 01 травня 2024 року складає 19500 грн (а.с.30 Том І).
Також судом першої інстанції встановлено з довідки Городенківського ліцею імені Антона Крушельницького Городенківської міської ради №06-04/141 від 07 листопада 2022 року, що батько дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - ОСОБА_1 , контакт з навчальним закладом і класним керівником не підтримував, успішністю дитини не цікавився, батьківські збори не відвідував. Питанням, пов'язаним з навчанням, займалася виключно мати (а.с.31 Том І).
Також встановлено з довідки Магдалинівського ліцею Магдалинівської селищної ради №34 від 02 травня 2024 року, що батько дитини, ОСОБА_1 , не приймає участі в навчально-виховному процесі, не цікавиться станом навчання та досягненнями дитини, не бере участі у батьківських зборах та інших класних заходах, відсутній в батьківській спільності месенджері. З моменту прибуття учня до ліцею у серпні 2023 року, не з'являвся в закладі і не спілкувався з класним керівником в будь-якій формі, останній не знає про місце перебування батька, його працевлаштованість, соціальний статус. Навчально-виховний вплив на формування особистості учня здійснює лише мати, ОСОБА_2 , яка перебуває на постійному зв'язку з класним керівником та батьківським колективом, контролює відвідування учнем навчальних занять та інших заходів, бере участь в підготовці та проведенні всіх класних та шкільних акцій і урочистостей (а.с.32 Том І).
Відповідно до характеристики з місця проживання від 30 квітня 2024 року, ОСОБА_2 разом родиною (чоловіком та трьома дітьми) за час проживання за адресою АДРЕСА_1 проявили себе виключно з позитивного боку. За період проживання скарг від сусідів не надходило. За весь цей час сім'я ОСОБА_6 зарекомендували себе як зразкові громадяни, що підтримують добрі стосунки як у сім'ї, так і у спілкуванні з сусідами. Вихованням неповнолітніх дітей займаються лише ОСОБА_14 та ОСОБА_5 (а.с.33 Том І).
За інформацією, зазначеною у довідці від 13 травня 2024 року, виданої КП «Магдалинівський центр первинної медико-санітарної допомоги», дитина на прийом до лікаря з'являється у присутності матері або вітчима. Батько хлопчика, ОСОБА_1 за наданням медичної допомоги до сімейного лікаря жодного разу не з'являвся. Неодноразово сімейний лікар виїздив на патронаж до дитини, при цьому батько жодного разу присутнім не був. Мати слідкує за станом здоров'я дитини та виконує покладені на неї обов'язки (а.с.34 Том І).
Також судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 мешкає у Польщі з 2018 року, одружений, має сина від другого шлюбу, ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дитина має інвалідність.
За відомостями з характеристики за місцем роботи встановлено, що за час роботи в будівельній фірмі ОСОБА_16 з лютого 2021 року ОСОБА_1 зарекомендував себе дисциплінованим, кваліфікованим робітником, порушень трудової і виробничої дисципліни не допускав. Має добрі стосунки в колективі, до роботи приходить охайним без запізнень. В побуті характеризується позитивно, як доброчесна та порядна людина, одружений утримує родину (а.с.201 Том І).
З побутової характеристики від 11 липня 2024 року, виданою власником квартири за місцем мешкання відповідача встановлено, що ОСОБА_1 за період оренди квартири з 2020 року зарекомендував себе з позитивного боку, скарг від сусідів і мешканців будинку не надходило. Проживає спільно з ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , спільно виховує сина, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Із сусідами товариський та ввічливий. У побуті доброзичливий, чуйний. Бере активну участь у громадському житті вулиці та будинку. В побуті характеризується як добрий господар, бере активну участь у зборах власників житла та колективних роботах із благоустрою будинку та прибудинкової території, відповідально ставиться до доручень. Оплату за житлово-комунальні послуги здійсню регулярно (вчасно), допомагає сусідам (а.с.202 Том І).
Як встановлено з довідки Новомосковського ВДВС від 10 липня 2024 року №102355, станом на 10 липня 2024 року заборгованість по аліментам на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відповідача відсутня (а.с.204 Том І).
Відповідачем також надані суду копія фотознімку, де зображений він разом з сином, ОСОБА_3 , датований 23 червня 2021 року; копія нотаріально посвідченої заяви про надання дозволу на дослідження стану здоров'я його малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка засвідчена 18 червня 2021 року приватним нотаріусом Мелітопольського міського нотаріального округу Запорізької області (а.с.197, 200 Том І).
Відповідно до психологічного висновку спеціаліста ОСОБА_19 №1/25 від 09 січня 2025 року, складеного за результатами проведеного на замовлення матері ОСОБА_2 , психодіагностичного обстеження неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , результати психологічного обстеження свідчать про те, що неповнолітній ОСОБА_3 зазнав психологічного травмування зі сторони батька, ОСОБА_1 , має високі симптоми вираженості психотравми. Дані показники свідчать про наявність ознак домашнього насильства зі сторони біологічного батька, ОСОБА_1 , по відношенню до свого неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме: нехтування психоемоційним і фізичним станом неповнолітнього, приниження його зовнішності, які призвели до формування низки комплексів та його базовими потребами згідно віку.
Досліджено, що на час обстеження у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не виявлено індивідуально-психологічних особливостей, які значно впливають на його поведінку (навіюваність, схильність до фантазування).
Встановлено, що оцінка сімейної ситуації ОСОБА_3 та взаємовідносини з біологічним батьком ОСОБА_1 не мають залежності від впливу матері та інших дорослих. На час обстеження не виявлено прямого, опосередкованого впливу на випробуваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зі сторони матері.
Згідно результатів психодіагностичного обстеження виявлено, що випробуваний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , спроможний надавати оцінку відношенню кожного з батьків до нього, виявляти прихильність до когось з батьків, з урахуванням його вікових особливостей, емоційного стану, індивідуально-психологічних властивостей, рівня розумового розвитку та умов мікросоціального середовища.
Досліджено, що взаємовідносини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з його біологічним батьком, ОСОБА_1 , негативно впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя дитини, емоційний зв'язок відсутній.
ОСОБА_3 не проявляє прихильності до батька, прагне розірвати з ним будь-які зв'язки, так як спілкування травмує психіку неповнолітнього, що впливає на психофізичний стан випробуваного, і частково перешкоджає особистості неповнолітнього виконувати сталі обов'язки, займатися навчанням станом на час обстеження.
За результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рекомендовано проходження курсу психологічної реабілітації (для осіб, які стали постраждали від домашнього насильства), щодо відновлення його психоемоційного стану та гармонійного функціонування особистості, перебування у безпеці, емоційно комфортних умовах та з емоційно важливими людьми. Відповідно обробленим результатам, емоційно важливими особами у житті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час обстеження є матір - ОСОБА_20 , та вітчим- ОСОБА_21 (а.с.35-62 Том ІІ).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Бердичівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області від 24 грудня 2024 року №439, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зі змісту даного висновку встановлено, що члени комісії з прав дитини заслухали батьків неповнолітнього, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , думку неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також ознайомились з доданими до позовної заяви матеріалами. Орган опіки та піклування виходив з того, що за обставинами справи батько дитини з 2021 року не брав жодної участі у житті сина, в період, коли він потребував уваги та підтримки, не вживав заходів, щоб підтримувати з ним стосунки, не цікавився його навчанням, здоров'ям, захопленнями, тощо. ОСОБА_1 почав активно виявляти бажання спілкуватися з сином лише після порушення судом справи про позбавлення його батьківських прав, при цьому не намагаючись налагодити стосунки з ОСОБА_13 . При спілкуванні з членами комісії ОСОБА_1 повідомив, що на даний час хоче спілкуватися з сином засобами електронного та відео зв'язку, проте вибачення не просив у нього, як налагодити з ним стосунки не знає. Неповнолітній ОСОБА_22 повідомив, що не заперечує щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , не спілкується з ним приблизно з 2021 року, не має з ним близьких родинних стосунків, ображений на нього, що його не було поруч, не хоче спілкуватися з ним, не знає про що з ним говорити, номер телефону не змінював протягом останніх 5 років, вважає своїм батьком ОСОБА_23 , який займається його вихованням з 5-річного віку (а. с. 26-29 Том ІІ).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Магдалинівської селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Магдалинівської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року №1734, орган опіки та піклування вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 , відносно його сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.106-112 Том ІІ).
Колегія суддів зазначає, що, з'ясовуючи характер спірних правовідносин, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, однак, неповно з'ясував фактичні обставини справи, що призвело до порушення норм процесуального права та помилкового висновку суду по суті спору.
Відповідно до ст. 164 СК України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
У пункту 15 постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30.03.2007 року звернуто увагу на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (п.16 постанови).
Колегія суддів наголошує, що підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Самі по собі встановлені судами факти, що батьки не у достатній мірі спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально та приймають участь у вихованні не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Колегія суддів, розглядаючи доводи скаржника, наголошує на тому, що суд першої інстанції не надав належної уваги тим обставинам, що з моменту укладення другого шлюбу позивача у 2017 році її спільний з відповідачем син, будучи розлученим з батьком за обставин розірвання шлюбу між батьками, продовжував щонайменш до 2021 року підтримувати з батьком зв'язок, що узгоджується з письмовими доказами у справі. Крім того, перебуваючи з 2018 року у Польщі, ОСОБА_1 не втрачав інтересу до дитини, про що свідчить подарований телефон дитині за для можливості спілкування з ним.
Також колегія суддів критично ставиться до діагностичного дослідження психологічного стану дитини, де встановлено психологічне насилля з боку батька над дитиною. Враховуючи, що позивач та відповідач тривалий час не проживають разом, дитина постійно проживає з матір'ю, до того, ж за різними адресами перебування, навіть у різних областях України, колегія суддів доходить висновку, що таке психологічне домашнє насилля над дитиною відповідач не міг вчиняти в силу відстані між ним та місцем проживання дитини. Перелічені обставини у висновку психолога щодо відносин дитини з батьком, що мають негативний вплив на емоційний стан дитини, суперечать встановленим судом першої інстанції обставинам щодо тривалого часу фактичного непроживання дитини разом із батьком, враховуючи твердження позивача про відсутність спілкування батька з дитиною протягом всього часу. За таких обставин колегія суддів вважає, що встановлення психологом висновку про відсутність навіювання, хоча б і з боку матері дитини, є передчасним.
При цьому судом першої інстанції не встановлено, а позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 не бажає спілкуватися із сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунувся від виконання своїх обов'язків з виховання дитини, маючи позитивну характеристику як з місця роботи, так і за місцем його проживання у Польщі.
Крім того, відповідачем сплачуються, хоча і з затримкою, аліменти на утримання сина ОСОБА_13 , про що свідчить довідка Новомосковського ВДВС від 10 липня 2024 року №102355, досліджена судом першої інстанції.
При цьому колегія суддів наголошує, що особисті непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами дорослих.
У даній справі колегією суддів не встановлено те, що позбавлення батьківських прав відповідача відносно його сина відповідає інтересам останнього, оскільки обставини свідомого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків не знайшли свого підтвердження. Навпаки, відповідачем сплачений борг по аліментам у 19500 грн, який існував станом на дату надання довідку ВДВС від 02 травня 2024 року, подану позивачем до матеріалів справи, наявність інтересу у спілкуванні з дитиною, відшукання способів відстояти свої батьківські права відносно неповнолітнього сина ОСОБА_13 .
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки докази, подані позивачем, не свідчать про свідоме ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, а також про необхідність застосування такого виключного заходу саме в інтересах дитини.
Натомість необґрунтоване та передчасне (за відсутності застосування гнучких заходів впливу для спонукання батька до належного виконання своїх батьківських обов'язків) позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею, не може вважатися таким, що відповідає інтересам дитини.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49). Наявності таких обставин у цій справі не доведено.
Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька призвела до розриву зв'язків між ним та дитиною, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку інших осіб, то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька батьківських прав щодо її дитини. Схожі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі №553/449/20).
З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції про доцільність позбавлення батька батьківських прав щодо сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з урахуванням встановлених у цій справі обставин, слід визнати необґрунтованими та такими, що суперечать правовим висновкам Верховного Суду зробленим у відповідних категоріях справ.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 , оскільки факт свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків щодо сина ОСОБА_13 , що характеризується його винною поведінкою, не знайшов своє підтвердженні при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 , а також не встановлено обставин, які є беззаперечними підставами для позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_13 . Крім того, колегією суддів встановлено, що батько бажає та має намір піклуватися та спілкуватися із сином ОСОБА_13 в міру своєї можливості та враховуючи перебування його за кордоном.
Верховний Суд у своїй постанові від 29 вересня 2021 року по справі № 459/3411/17 висловився про те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції не встановлено грубого порушення ОСОБА_1 зазначених вище умов, не досліджено всіх належних та допустимих доказів, поданих відповідачем, а допитані судом першої інстанції свідки не свідчили про можливе порушення відповідачем інтересів неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щоб беззаперечно доводило існування загрози для нього з боку батька, зокрема, як неблагополучного.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, неповно та необ'єктивно перевірив доводи та заперечення сторін у справі, а встановленим фактам і доказам дав невірну правову оцінку і дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, внаслідок чого рішення суду першої інстанції винесено без додержання вимог матеріального та процесуального права з наявними підставами для його скасування та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а заочне рішення суду скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Разом з цим, скасовуючи рішення суду першої інстанції, належить на підставі п.13 ч.3 ст. 141 ЦПК Украни, колегія суддів переглядає рішення суду в частині судових витрат.
За вимогами п.2 ч.1 ст. 141 ЦПК України судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 1211,20 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 67 000 грн належить віднести на рахунок позивача, враховуючи результат розгляду позовних вимог ОСОБА_2 з відмовою у їх задоволенні повністю.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Пономаренко Олег Леонтійович - задовольнити.
Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 14 березня 2025 року - скасувати та ухвалити нове рішення у справі.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи - Служба у справах дітей Магдалинівської селищної ради, Орган опіки та піклування Магдалинівської селищної ради, Міська служба у справах дітей Виконавчого комітету Бердичівської міської ради про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок ОСОБА_2 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “13» серпня 2025 року.
Повний текст постанови складено “25» серпня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна