Провадження № 22-ц/803/9491/25 Справа № 215/7383/24 Суддя у 1-й інстанції - Науменко Я. О. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
про повернення апеляційної скарги
25 серпня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
заслухавши доповідь судді доповідача Бондар Я.М. по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року по цивільній справі № 215/7383/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради про визнання дій протиправними щодо порушення права на працю, порушення порядку, процедури, процесу ведення трудових книжок, зазначених в наказі Міністерства праці та соціальної політики України від 29.07.1993 № 58 і Міністерства юстиції України від 08.06.2001 № 259/34/5, та зобов'язання оформлення трудових відносин,
Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 29 листопада 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про визнання дій протиправними щодо порушення права на працю, порушення порядку, процедури, процесу ведення трудових книжок, зазначених в наказі Міністерства праці та соціальної політики України від 29.07.1993 № 58 і Міністерства юстиції України від 08.06.2001 № 259/34/5, та зобов'язання оформлення трудових відносин, та роз'яснено право звернення з відповідним позовом до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції 14 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року до якої додано заяву про відвід суддів Дніпровського апеляційного суду Агєєва О.В., Бондар Я.М., Корчистої О.І., Тимченко О.О., Зубакової В.П., Каратаєвої Л.О., Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М., Остапенко В.О., та заяву про звільнення від сплати судового збору.
При вирішенні питання про відкриття апеляційного провадження встановлено наступне.
У січні 2025 року ОСОБА_1 вже звертався до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року до якого додано заяву про відвід суддів Дніпровського апеляційного суду та заяву про звільнення від сплати судового збору.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Дніпровського апеляційного суду визнано необґрунтованою, та передано до апарату Дніпровського апеляційного суду для визначення судді для розгляду цієї заяви, в порядку ч. 1 ст. 33 та ч. 3 ст. 40 ЦПК України.
27 січня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Дніпровського апеляційного суду відмовлено, та повернуто справу для по подальшого розгляду.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року залишено без задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору у розмірі 605,60 грн, апеляційну скаргу залишено без руху.
Вимоги ухвали Дніпровського апеляційного суду від 28 січня 2025 року апелянтом не виконані, тому 19 березня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року, якою відмовлено у відкритті провадження, у справі № 215/7383/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради про визнання дій протиправними щодо порушення права на працю, порушення порядку, процедури, процесу ведення трудових книжок, зазначених в наказі Міністерства праці та соціальної політики України від 29.07.1993 № 58 і Міністерства юстиції України від 08.06.2001 № 259/34/5, та зобов'язання оформлення трудових відносин, визнано неподаною та повернуто скаржнику.
В квітні 2025 року ОСОБА_1 знову звернувся до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року, до якої додано заяву про відвід суддів Дніпровського апеляційного суду та клопотання про звільнення від сплати судового збору.
16 квітня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Дніпровського апеляційного суду визнано необґрунтованою та передано до апарату суду для визначення судді для розгляду цієї заяви, в порядку ч. 1 ст. 33, ч. 3 ст. 40 ЦПК України.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Дніпровського апеляційного суду відмовлено.
11 квітня 2025 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 19.03.2025 року, якою повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року по цивільній справі № 215/7383/24.
Ухвалою Верховного Суду від 30 квітня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху через несплату судового збору у розмірі 605,60 грн.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду 05 травня 2025 року клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору залишено без задоволення, апеляційну скаргу на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року у цивільній справі № 215/7383/24 за позовом ОСОБА_1 до Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради про визнання дій протиправними щодо порушення права на працю, порушення порядку, процедури, процесу ведення трудових книжок, зазначених в наказі Міністерства праці та соціальної політики України від 29.07.1993 № 58 і Міністерства юстиції України від 08.06.2001 № 259/34/5, та зобов'язання оформлення трудових відносин, залишено без руху через несплату судового збору у розмірі 605,60 грн.
09 червня 2025 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року у цивільній справі № 215/7383/24 вже вдруге визнано неподаною та повернуто заявнику.
30 червня 2025 року ОСОБА_1 знову звертається до Дніпровського апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року по цивільній справі № 215/7383/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради про визнання дій протиправними щодо порушення права на працю, порушення порядку, процедури, процесу ведення трудових книжок, зазначених в наказі Міністерства праці та соціальної політики України від 29.07.1993 № 58 і Міністерства юстиції України від 08.06.2001 № 259/34/5, та зобов'язання оформлення трудових відносин, до якої додає клопотання про звільнення його від сплати судового збору та заяву про відвід суддів Дніпровського апеляційного суду Агєєва О.В., Бондар Я.М., Корчистої О.І., Тимченко О.О., Зубакової В.П., Каратаєвої Л.О., Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М., Остапенко В.О.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2025 року визнано дії ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами, та повернуто апеляційну скаргу на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року.
Судом апеляційної інстанції вже надано оцінку наведеним апелянтом обставинам, як його майнового стану, при вирішенні попередніх клопотань ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року, так і заявленому відводу суддям Дніпровського апеляційного суду.
Враховуючи те, що стороною не надано нових об'єктивних підстав та доводів, колегія суддів повертає апеляційну скаргу без розгляду, оскільки вважає такі дії заявника щодо звернення до суду з клопотанням про звільнення від сплати судового збору з одних і тих же підстав, та заявлення відводів суддям Дніпровського апеляційного суду - зловживанням процесуальними правами, що суперечать завданню цивільного судочинства.
Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Аналіз зазначених норм вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Проте, слід враховувати, що будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки суб'єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Тобто, цивільне процесуальне законодавство містить застереження щодо заборони учасникам судового процесу зловживати наданими їм процесуальними правами.
Згідно положень частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.
Зловживання процесуальними правами - це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах.
Наведений у частині другій статті 44 ЦПК України перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер.
Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя статті 44 ЦПК України).
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 757/61850/18-ц (провадження № 61-22707св19) та від 15 липня 2021 року у справі № 420/698/21 (провадження № К/9901/18953/21).
У Постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №761/27076/19 (провадження №61-14448св20) зазначено, що під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи встановлення явної неповаги до суду чи учасників справи.
Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria». Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб'єктивних цивільних прав, а не виконання обов'язків. Обов'язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб'єктивного цивільного права (Постанова Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі №311/2121/19 (провадження №61-11958св20)).
Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав. Суб'єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб'єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб'єктивного процесуального права. Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року у справі №345/2935/21 (провадження №61-2472св22).
Зловживання процесуальними правами - це протиправне, недобросовісне та неналежне використання учасником справи (його представником) належних йому процесуальних прав, що виражається у винних процесуальних діях (бездіяльності), які зовні відповідають вимогам цивільних процесуальних норм, але здійснюються з корисним або особистим мотивом, що спричиняє шкоду інтересам правосуддя у цивільних справах та (або) інтересам учасників справи, чи недобросовісна поведінка в інших формах.
Європейський суд з прав людини застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання (ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року, заява № 67208/01, «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року, заяви № 61164/00 і № 18589/02).
Зважаючи на викладене, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 скориставшись, наданим йому правом на оскарження ухвали Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року не виконує вимоги суду апеляційної інстанції щодо сплати судового збору, в поданих ним заявах скаржник виказує свою повну незгоду з процесуальними рішеннями суду апеляційної інстанції, що свідчить про явну неповагу заявника до судів першої та апеляційної інстанцій та є зловживанням процесуальними правами та підставою у розумінні положень частини 3 ст.44 ЦПК України для повернення апеляційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів визнає дії ОСОБА_1 , зловживанням процесуальними правами, та користуючись наданим суду правом вважає за необхідне повернути позивачу його апеляційну скаргу на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року у справі № 215/7383/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради про визнання дій протиправними щодо порушення права на працю, порушення порядку, процедури, процесу ведення трудових книжок, зазначених в наказі Міністерства праці та соціальної політики України від 29.07.1993 № 58 і Міністерства юстиції України від 08.06.2001 № 259/34/5, та зобов'язання оформлення трудових відносин.
Керуючись ст.ст. 44, 357 ЦПК України, суд,
У X В А Л И В
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 листопада 2024 року по цивільній справі № 215/7383/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради про визнання дій протиправними щодо порушення права на працю, порушення порядку, процедури, процесу ведення трудових книжок, зазначених в наказі Міністерства праці та соціальної політики України від 29.07.1993 № 58 і Міністерства юстиції України від 08.06.2001 № 259/34/5, та зобов'язання оформлення трудових відносин повернути скаржнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному поряду до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді