25 серпня 2025 року
м. Київ
справа № 320/48225/23
адміністративне провадження № К/990/3843/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стародуба О.П.,
суддів - Єзерова А.А., Кравчука В.М.,
в порядку письмового провадження розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 (суддя Жук Р.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 (судді: Карпушова О.В., Епель О.В., Мєзєнцев Є.І.)
у справі №320/48225/23 за позовом ОСОБА_1 до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Бугрова Володимира Анатолійовича, третя особа - Міністерство освіти і науки України, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати дії суб'єкта владних повноважень, в особі ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Бугрова В.А. протиправними;
- визнати дії суб'єкта владних повноважень Київського національного університету імені Тараса Шевченка протиправними;
- зобов'язати ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Бугрова В.А. вчинити певні дії шляхом організації та доручення відповідним структурним підрозділам Київського національного університету імені Тараса Шевченка провести фаховий семінар для апробації дисертації ОСОБА_1 та за результатами проведеного семінару підготувати для видачі здобувачеві висновок (у двох примірниках) про наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів дисертації, з метою подальшого проходження процедури захисту дисертації відповідно до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 №261, Тимчасового порядку присудження ступеня доктора філософії, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 №167.
В обґрунтування позову покликався на те, що відповідачем не виконується договір №17 АОВ/16 «Про підготовку в аспірантурі за очною (вечірньою) формою навчання за рахунок державного замовлення» і відповідач надає відповіді, що позивач своє право на захист дисертації втратив.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2024, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025, відмовлено позивачу у відкритті провадження у справі.
Відмовляючи у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір виник із приватноправових правовідносин, а отже, що позовні вимоги у цій справі не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.
При цьому, мотивуючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанції покликались на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 30.09.2020 у справі №420/3453/19 із подібними правовідносинами.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження за його позовом, звернувся із касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що з огляду на критерії розмежування юрисдикційної підвідомчості, суб'єктний склад спору та його предмет, спір у цій справі підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки, містить ознаки публічно-правового спору.
На думку скаржника, цей спір є юридичним, публічно-правовим, відповідає визначеному у пункті 2 частини 1 статті 4 КАС України визначенню публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Також покликається на те, що університет належить до сфери управління Міністерства освіти та науки України, яке залучене до справи як третя особа.
Також покликається на те, що посилання судів на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі від 30.09.2020 у справі № 420/3453/19 є помилковим, оскільки спір у цій справі, за своєю природою, є спором у трудових правовідносинах, які виникли між працівником навчального закладу та керівництвом цього закладу, а отже висновки, викладені у цій постанові, є нерелевантними до правовідносин у справі, що розглядається.
Також позивач покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10.09.2019 в справі №826/13114/16, від 22.12.2020 в справі №826/10702/18, від 17.03.2023 в справі №640/835/20, від 24.07.2024 в справі №640/23574/20 та від 20.12.2024 у справі №300/4659/23, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №9901/20/21.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні скарги позивача та судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Копія ухвали про відкриття касаційного провадження разом з копією касаційної скарги та доданими до неї документами доставлена до електронного кабінету ректора Київського національного університету імені Тараса Шевченка Бугрова Володимира Анатолійовича 23.07.2025 о 19:01, а до електронного кабінету Міністерства освіти і науки України - 19.02.2025 о 04:24, однак ні відповідач, ні третя особа не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу.
За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до приписів пункту 3 частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У справі, яка розглядається, позивач оскаржує протиправну, на його думку, бездіяльність Київського національного університету імені Тараса Шевченка (який є правонаступником Національної академії державного управління при Президентові України) та його ректора щодо невиконання ними умов договору про підготовку в аспірантурі за рахунок державного замовлення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Національною академією державного управління при Президентові України укладено договір від 01.10.2016 №17 АОВ/16 «Про підготовку в аспірантурі за очною (вечірньою) формою навчання за рахунок державного замовлення (далі - Договір).
Відповідно до наказу Національної академії від 29.09.2016 ОСОБА_1 зараховано до аспірантури Національної академії державного управління при Президентові України за галуззю знань 28 Публічне управління та адміністрування за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування» за (вечірньою) формою навчання терміном до 30.09.2020 за темою дисертації «Механізми взаємодії адміністративної та політичної еліти в сучасному державотворенні України».
Згідно із положеннями Договору Національна академія взяла на себе зобов'язання здійснити надання Аспіранту освітньої послуги, а саме: підготовка в аспірантурі на вечірній формі навчання відповідно до Порядку підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук у вищих навчальних закладах (наукових установах), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 №261.
Верховний Суд уже вирішував питання юрисдикції справ, спір у яких пов?язаний з невиконанням умов договору про підготовку в аспірантурі з рахунок державного замовлення.
Так, у постанові від 29.05.2019 у справі №755/7554/18-ц Велика Палата Верховного Суду, серед іншого, дійшла наступного висновку:
«…Отже, вимоги позивача пов'язані із захистом суб'єктивного майнового права та мають характер приватноправових відносин, які виникли між сторонами у справі як рівноправними учасниками у зобов'язанні.
Крім того, цей спір не може бути вирішено в порядку адміністративного судочинства, оскільки адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) факт дотримання/порушення сторонами умов договору, а також застосовувати передбачені цим договором або законом наслідки в разі встановлення, зокрема й обставин порушення зобов'язання, якщо ці питання не пов'язані із дослідженням та встановленням правомірності дій, рішень чи бездіяльності органу владних повноважень чи службовця або посадовця як сторони спору…».
Крім того, у постанові від 30.09.2020 у справі №420/3453/19 Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок про те, що заклад вищої освіти, хоча і реалізує публічні інтереси держави під час здійснення освітнього процесу, однак не є суб'єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України, не є органом управління освітою та не здійснює функцій суб'єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, а ректор не є посадовою чи службовою особою суб'єкта владних повноважень.
За таких обставин та сформованої практики Верховного Суду суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про те, що цей позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Покликання позивача в обґрунтування доводів касаційної скарги на помилкове застосування судами висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 30.09.2020 у справі №420/3453/19 є безпідставним, оскільки такі висновки враховані судами в частині відповідності навчального закладу поняттю суб'єкта владних повноважень в розумінні положень КАС України.
Також безпідставним є покликання позивача в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що університет належить до сфери управління Міністерства освіти та науки України, оскільки така належність не змінює статус відповідача і не наділяє його публічно-владними управлінськими функціями.
Також безпідставним є покликання позивача на участь у справі Міністерства освіти та науки України, оскільки у позовній заяві статус останнього визначено позивачем як третя особа і вимог до нього позивачем не заявлено.
Також безпідставним є покликання позивача у касаційній скарзі на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10.09.2019 в справі №826/13114/16, від 22.12.2020 в справі №826/10702/18, від 17.03.2023 в справі №640/835/20, від 24.07.2024 в справі №640/23574/20 та від 20.12.2024 у справі №300/4659/23, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №9901/20/21, з огляду на їхню нерелевантність до справи, що розглядається.
Зокрема, у справах №300/4659/23, №640/835/20, №640/23574/20 відповідачем є Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти, яке відповідно до положень Закону України «Про вищу освіту» є суб'єктом управління у сфері вищої освіти, а предмет спору у згаданих справах стосується оскарження його рішень про виявлення у дисертаціях осіб академічного плагіату.
У справах №826/13114/16 та №826/10702/18 відповідачем є Міністерство освіти і науки України, яке є центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, а предмет спору у цих справах стосувався скасування наказу про присудження особам наукового ступеню.
У справі №9901/20/21 оскаржувався указ Президента України «Про відсторонення від посади судді Конституційного Суду України».
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 13.03.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі №320/48225/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді:
О.П. Стародуб
А.А. Єзеров
В.М. Кравчук