Справа №761/22965/25 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/5659/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України
13 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадження №22024000000001155 - заступника начальника другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2025 року, -
за участю:
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання заступника начальника другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №22024000000001155 від 17.12.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 5 ст. 190 КК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно, яке вилучене під час проведення обшуку у кримінальному провадженні № 22024000000001155 за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває у володінні ОСОБА_8 та належить їй на праві власності, а саме: мобільний телефон «Iphone 16Pro» (серійний номер: НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 IMEI2: НОМЕР_3 ), мобільний телефон «Iphone 16» (серійний номер: НОМЕР_4 , IMEI НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 ), ноутбук марки «ACER», Model N2OC5 (S/N NXA6LEU0134110B9273400), заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні користування ним.
Також прокурор просить, дослідити у апеляційному суді протокол огляду від 18.07.2025 мобільного терміналу «Iphone 16Pro» (серійний номер: LDXQ6P2WHF, IMEI НОМЕР_2 IMEI2: НОМЕР_3 ), постанову слідчого про призначення комп'ютерно-технічної експертизи від 10.07.2025 та постанову про визнання речовими доказами від 27.05.2025, інші докази, що мають значення для вирішення питання про арешт майна.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що вказана ухвала слідчого судді оскаржується у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а також неповноти судового розгляду.
Не спростовуючи необхідність накладення арешту чи наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України, які під час судового розгляду доведено у повному обсязі, слідчий суддя відмовив у задоволенні клопотання.
Одночасно, слідчий суддя не взяв до уваги докази, зазначені у клопотанні прокурора, які могли істотно вплинути на його висновки.
Апелянт вказує на те, що після проведення огляду носіїв інформації, постановою слідчого від 10.07.2025 призначено судову комп'ютерно-технічну експертизу. Копію цією постанови надано прокурором слідчому судді у ході розгляду клопотання разом із постановою про визнання речовими доказами від 27.05.2025.
Прокурором у клопотанні та під час судового розгляду належно обґрунтовано необхідність арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Так, електронні документи та листування, які містяться на вказаних носіях інформації, можуть бути використані стороною обвинувачення у доказуванні вини членів злочинної групи, а тому є достатні підстави вважати про наявність ризику їх невідкладного приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати чи знищення, з метою перешкоджання установленню істини у провадженні.
Викладене обґрунтовує і вид обмеження права власності - заборону користування майном, як єдиний спосіб запобігти ризикам його приховування, зникнення, втрати, тощо.
Також апелянт звертає увагу на те, що після ухвалення слідчим суддею рішення про відмову в арешті зазначеного майна, до направлення носіїв інформації експерту, завершено огляд мобільного терміналу «Iphone 16Pro», про що складено протокол від 18.07.2025.
Оглядом установлено, що крім зазначеного вище листування ОСОБА_8 про одержання грантів підприємствами ТОВ «Смак хліба» і ТОВ «Хлібний Світ», мобільний термінал містить відомості про можливе здійснення нею систематичної координації протиправної діяльності із підготовки та подання документів іншими групами пов'язаних юридичних осіб для незаконного, всупереч вимогам абз. 13 п. 4 Порядку надання грантів, одержання безповоротних грантів за бюджетною програмою. Зазначені відомості є безпосереднім предметом досудового розслідування у цьому кримінальному провадження, можуть бути використані як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Необхідність дослідження цих обставин випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, а тому сторона обвинувачення вважає потрібним дослідити протокол огляду від 18.07.2025 мобільного терміналу «Iphone 16Pro» (серійний номер: LDXQ6P2WHF, IMEI НОМЕР_2 IMEI2: НОМЕР_3 ) у апеляційному суді.
Також доцільним є повторно дослідити постанову слідчого про призначення комп'ютерно-технічної експертизи від 10.07.2025 та постанову про визнання речовими доказами від 27.05.2025, які слідчий суддя не взяв до уваги, але які могли істотно вплинути на його висновки.
Представником власника майна ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_7 , подано заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувану ухвалу слідчого судді залишити без змін.
В судове засідання прокурор не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений завчасно та належним чином. Проте прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , подано клопотання про проведення апеляційного розгляду в режимі відеоконференції. Однак останній на зв'язок із Київським апеляційним судом у визначений час не вийшов, а тому, з урахуванням позиції представника власника майна, який не заперечував, щодо проведення розгляду без участі прокурора, відповідно до положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів дійшла висновку, про можливість розглянути апеляційну скаргу без участі прокурора.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та письмові заперечення представника власника майна, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурорапідлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції та змісту ухвали слідчого судді, що Головним слідчим управлінням Служби безпеки України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22024000000001155 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 110-2, ч. 5 ст. 190 КК України.
За обставин викладених у клопотанні, відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.04.2025 було надано дозвіл на проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
27.05.2025 під час проведення обшуку за вказаною адресою виявлено та вилучено речі, які можуть слугувати доказами у кримінальному провадженні, належать ОСОБА_9 та безпосередньо не зазначені в ухвалі слідчого судді, а саме:
- мобільний телефон «Iphone 16Pro» (серійний номер: НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 IMEI2: НОМЕР_3 );
- мобільний телефон «Iphone 16» (серійний номер: НОМЕР_4 , IMEI НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 );
- ноутбук марки «ACER», Model N2OC5 (S/N NXA6LEU0134110B9273400);
03.06.2025 заступник начальника другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 22024000000001155 від 17.12.2024, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 110-2, ч. 5 ст. 190 КК України, яке вилучене під час проведення обшуку у даному кримінальному провадженні, за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває у володінні ОСОБА_8 та належить їй на праві власності,
В клопотанні прокурор зазначив, що вищевказані предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22024000000001155 від 17.12.2024, оскільки вони були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, а також містять на собі сліди вчинення протиправної діяльності та відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
15.07.2025 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні вказаного клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №22024000000001155 від 17.12.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 5 ст. 190 КК України.
Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали, приймаючи рішення, слідчий суддя зазначив, що прокурором не надано відповідного підтвердження про відповідність майна вилученого 27.05.2025 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , тому, що воно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або може містити інші відомості, які можуть бути використані, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з урахуванням встановлених слідчим суддею під час розгляду клопотання обставин.
Матеріали клопотання не містять відомостей про те, що вилучене 27.05.2025 майно в ході проведення обшуку майно за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовим доказів, відповідного підтвердження не надано прокурором і в судовому засіданні.
Прокурором у клопотанні не доведено необхідність накладення арешту на майно, з метою збереження речових доказів у даному кримінальному провадженні.
Разом з тим, посилання прокурора у клопотанні на наявність інформації, що може міститись в речах вилучених за адресою: АДРЕСА_1 , яка є важлива для слідства, не підтверджено належними доказами, техніка була вилучена 27.05.2025 та станом на 15.07.2025 слідчій судді не надано протоколу огляду мобільних телефонів та ноутбуку, водночас доводи прокурора про те, що доступ до техніки надано не було спростовуються дослідженими матеріалами клопотання, зокрема протоколом обшуку від 27.05.2025, у якому зазначено паролі до мобільних телефонів.
Крім іншого, на підтвердження доводів прокурора у судовому засіданні про призначення експертизи техніки, не надано відомостей про призначення такої експертизи в даному кримінальному провадженні з метою зняття інформації техніки.
Окрім цього, прокурором не надано оцінку розумності і співрозмірность обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки накладення арешту на майно для його власника.
Враховуючи наведене, слідчий суддя не вбачав законних підстав для задоволення клопотання про арешт майна.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Арешт на комп'ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп'ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Дослідивши доводи клопотання прокурора та матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов передчасного висновку, що прокурором не наведено достатніх підстав, щодо доцільності застосування ініційованого заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з огляду на приписи ст. 98 КПК України.
Дослідивши матеріали, які обґрунтовують вимоги клопотання про арешт майна, колегією суддів встановлено підстави для його задоволення, так як прокурором доведено необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Зокрема до початку апеляційного розгляду прокурором надано копію постанови від 27.05.2025, якою вказані мобільні телефони та ноутбук, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №22024000000001155 від 17.12.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 5 ст. 190 КК України, копію протоколу огляду від 18.07.2025 вказаного майна та копію постанови про призначення комп'ютерно-технічної експертизи від 10.07.2025, відповідно до якої зазначені мобільні телефони та ноутбук є об'єктами дослідження під час проведення даної експертизи.
Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.
Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК Українипри обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
З урахуванням наведеного, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, вищевказане майно підлягало арешту з тих підстав, що воно є речовими доказами у межах кримінального провадження №22024000000001155 від 17.12.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 5 ст. 190 КК України, з урахуванням обставин кримінального провадження, що згідно ч. 3 ст. 170 КПК України дає підстави для їх арешту, як речових доказів, з метою їх збереження.
Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майном.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора - задоволенню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про задоволення клопотання прокурора про накладення арешту на майно, оскільки останнім в повній мірі доведено необхідність накладення арешту на вищевказане майно з метою забезпечення його збереження, як речових доказів у кримінальному провадженні.
При цьому колегія суддів також звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,
Апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2025 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання заступника начальника другого відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні №22024000000001155 від 17.12.2025 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110-2, ч. 5 ст. 190 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке вилучене під час проведення обшуку у кримінальному провадженні № 22024000000001155 за місцем проживання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває у володінні ОСОБА_8 та належить їй на праві власності, а саме: мобільний телефон «Iphone 16Pro» (серійний номер: НОМЕР_1 , IMEI НОМЕР_2 IMEI2: НОМЕР_3 ), мобільний телефон «Iphone 16» (серійний номер: НОМЕР_4 , IMEI НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 ), ноутбук марки «ACER», Model N2OC5 (S/N NXA6LEU0134110B9273400).
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4