Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/11494/2025
м. Київ Справа № 757/17785/25-ц
17 липня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Рейнарт І.М.
при секретарі - Уляницькій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Прийма Марини Олександрівни на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року, постановлену під головуванням судді Литвинової І.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними та скасування розпорядження, встановлення графіку спілкування батька з дитиною дітей,-
У квітні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовомдо ОСОБА_1 , Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просила суд:
визнати незаконною діяльність Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, що виразилися в проведенні розгляду звернення ОСОБА_1 від 15.11.2024 року щодо визначення йому способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визнати незаконним та скасувати Розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації «Про визначення участі батька у вихованні дитини» від 07.02.2025 року № 39.
визначити способи участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 з малолітньою дитиною - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши наступний графік: кожну другу і четверту неділю місяця з 10:00 до 13:00 у присутності матері на території м. Києва: парків, дитячих майданчиках, кафе, з правом відвідування культурних та розважальних заходів, але без можливості відвідування місця фактичного проживання батька і з обов'язковим врахування стану здоров'я дитини. В інші дні за згодою матері і з урахуванням стану здоров'я дитини, її потреб і бажань. Відвідування днів народження дитини з 10:00 до 12:00 у перший вихідний день.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними та скасування розпорядження, встановлення графіку спілкування батька з дитиною.
18 квітня 2025 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного розпорядження Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 07 лютого 2025 року № 39 до набрання законної сили рішення у справі.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними та скасування розпорядження, встановлення графіку спілкування батька з дитиною, задоволено.
Зупинено дію розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації «Про визначення участі батька у вихованні дитини» № 39 від 07 лютого 2025 року про визначення участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними та скасування розпорядження, встановлення графіку спілкування батька з дитиною № 757/17785/25-ц.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції про забезпечення позову, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Прийма Марина Олександрівна подала апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року та у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними та скасування розпорядження, встановлення графіку спілкування батька з дитиною, відмовити.
В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачка постійно ігнорувала прохання відповідача зустрітись із донькою, не відповідаючи на телефонні дзвінки та ігноруючи повідомлення у месенджерах.
Сторона відповідача вважає, що наразі позивачка намагається скасувати розпорядження Печерської районної у місті Києві державної адміністрації №39 від 07.02.2025 року з формальних підстав, виключно посилаючись на те, що ОСОБА_2 ніби-то не була повідомлена про розгляд заяви відповідача та вказує, що фактичне її місцем проживання наразі є наступна адреса: АДРЕСА_1, оскільки вимога про визнання незаконним та скасування рішення, оформленого розпорядженнямПечерської РДА в м. Києві від 11.03.2019 року, не може бути самостійним способом захисту, так як таке рішення не є обов 'язковим для суду та оцінюється судом як один із доказів.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Враховуючи, що спір виник з сімейних правовідносин і прямо впливає на малолітню дитину - доньку сторін, суд оцінює доводи заявника в першу чергу з погляду захищеності та існування очевидної загрози порушення прав та інтересів дитини у разі невжиття заходів забезпечення позову.
Сторона відповідача вважає, що обраний захід забезпечення позову викладено позивачкою у спосіб, що відповідає способу захисту викладеному в прохальній частині позовної заяви. Іншими словами, забезпечення позову в зазначений спосіб фактично призводить до задоволення позову.
В той же час, у відповідності до вимог ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Крім цього, документ, який покладено в основу оскаржуваного рішення "Протокол опитування адвокатом особи за її згоди" від 03 квітня 2025 року спростовується наявним у відповідача аудіозаписом розмови з вчителями, де жодного тиску чи примусу чи таких висловлювань, як "Змусити" відповідач не використовував у спілкуванні з педагогічними працівниками, натомість було використано словосполучення "педагогічний вплив". Власне, і спілкування відповідача з вчителями відбувалось на великій перерві, а не під час уроку, як хибно вказано в наданому стороною позивача "Протоколі опитування адвокатом особи за її згоди" від 03 квітня 2025 року.
Зважаючи на покладення в основу оскаржуваної ухвали документа, який не містить ознак належного доказу у розумінні ЦПК України та спростування доводів, викладених в даному документі аудіозаписом, наявним у відповідача, та недопущення вимогами процесуального закону фактичного вирішення справи на стадії забезпечення позову, сторона відповідача ОСОБА_1 вважає оскаржувану ухвалу передчасною та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 адвокат Потапов Іван Ігорович просить апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Зазначає, що викладені відповідачем в апеляційній скарзі висновки щодо нібито фактичного задоволення позову забезпеченням позову в зазначений спосіб не відповідають дійсності, адже суть спору полягає не в зупиненні дії розпорядження, а у визнанні незаконною діяльності Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, що виразилися в проведенні розгляду звернення ОСОБА_1 , скасуванні розпорядження у зв'язку із незаконністю його прийняття та визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з дитиною з урахуванням її інтересів.
Позивачем обґрунтовано наявність зв'язку між заходом забезпечення позову шляхом зупинення виконання Розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації «Про визначення участі батька у вихованні дитини» від 07.02.2025 року № 39 та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (частина восьма статті 7 Сімейного кодексу України, стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до частини другої статті 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку та навів достатньо доводів на підтвердження необхідності задоволення заяви про забезпечення позову.
Зокрема як зазначено в ухвалі суду, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Такі висновки також сформовані колегією суддів Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц (6- 846цс16).
У додаткових поясненнях представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Прийма Марина Олександрівна звертає увагу суду на те, що в цивільному процесуальному законодавстві відсутня правова норма, яка б надавала суду повноваження в порядку, передбаченому статтями 149-150 ЦПК України, застосувати в порядку забезпечення позову зупинення дії розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації «Про визначення участі батька у вихованні дитини» № 39 від 07 лютого 2025 року.
Судом першої інстанції не були враховані інтереси дитини на повноцінне спілкування з батьком, адже фактично ухвала про забезпечення позову «заблокувала» можливість зустрічей (побачень) доньки з батьком, оскільки позивачка всіма можливими способами чинить перешкоди у такому спілкуванні.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, запобіжний захід застосований судом першої інстанції є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, а результати застосування запобіжного заходу грубо порушуються права дитини на повноцінне спілкування із батьком з яким вона наразі не проживає.
Позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів того, що невжиття забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.
Ні позивачка, а ні її представник не надали суду доказів, що спілкування відповідача (батька) з донькою має негативний вплив на дитину, що батько жорстоко поводиться з дитиною, при цьому, відповідачем надано до матеріалів справи докази того, що позивачка зловживає своїми правами та чинить батькові перешкоди у спілкування з донькою, саме тому суд першої інстанції оскаржуваною ухвалою протиправно позбавив батька права на спілкування з донькою у спосіб, який був визначений розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації №39 від 07 лютого 2025 року, на період розгляду справи №757/17785/25- ц судом.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд не наводить обґрунтування яким чином невжиття заходу забезпечення позову, а саме зупинення дії рішення Служби у справах дітей та сім'ї Печерської РДА, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, натомість суд лише цитує зміст заяви про забезпечення позову.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Прийма Марина Олександрівна підтримала доводи апеляційної скарги та просила скаргу задовольнити.
Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Потапов Іван Ігорович просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Представники відповідача Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації та третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації в судове засідання не з'явились.
Про день та час слухання справи судом апеляційної інстанції вказані учасники справи повідомлялись у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності відповідача Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації та третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Із направлених до суду апеляційної інстанції матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_2 звернулась до суду з позовомдо ОСОБА_1 , Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації.
Матеріально-правова вимога позивача до відповідачів щодо якої вона просить ухвалити рішення зводиться до визнання незаконною діяльність Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, що виразилися в проведенні розгляду звернення ОСОБА_1 від 15.11.2024 щодо визначення йому способів участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною - ОСОБА_3 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнання незаконним та скасування Розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації «Про визначення участі батька у вихованні дитини» від 07.02.2025 року № 39; визначення способу участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 з малолітньою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши наступний графік: кожну другу і четверту неділю місяця з 10:00 до 13:00 у присутності матері на території м. Києва: парків, дитячих майданчиках, кафе, з правом відвідування культурних та розважальних заходів, але без можливості відвідування місця фактичного проживання батька і з обов'язковим врахування стану здоров'я дитини. В інші дні за згодою матері і з урахуванням стану здоров'я дитини, її потреб і бажань. Відвідування днів народження дитини з 10:00 до 12:00 у перший вихідний день.
З метою забезпечення позову позивач ОСОБА_2 а просила суд зупинити дію оспорюваного розпорядження Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 07 лютого 2025 року № 39 до набрання законної сили рішення у справі.
Вимоги заяви обгрунтовані тим, що вона не погоджується з рішенням (розпорядженням) Печерської районної в місті Києві державної адміністрації «Про визначення участі батька у вихованні дитини» № 39 від 07 лютого 2025 року, яким визначено участь ОСОБА_1 у вихованні дитини наступним чином: другі та четверті вихідні місяця з 11:00 суботи до 19:00 неділі; у дні офіційних державних свят, які відповідно до постанов Кабінету Міністрів України будуть визнані вихідними днями в державі з 11:00 до 19:00 у непарні роки; у дні народження дитини з 14:00 до 19:00 у непарні роки; відпочинок дитини з батьком у літній час: перша половина червня - 15 днів, друга половина липня - 15 днів, перша половина серпня - 15 днів з 11:00 першого дня вказаного періоду до 19:00 останнього дня вказаного періоду; другу половину осінніх, зимових та весняних шкільних канікул з 11:00 першого дня вказаного періоду до 19:00 останнього дня вказаного періоду.
Вважає вказане рішення органу опіки і піклування необгрунтованим, незаконним та таким, що суперечить інтересам доньки.
Зазначала, що за формулюванням, викладеним у розпорядженні Печерської районної в м. Києві державної адміністрації від 07 лютого 2025 року № 39, не зрозуміло, що означають дні та години вказані в розпорядженні, які саме способи участі у вихованні дітей передбачені цим розпорядженням, які способи спілкування з донькою передбачені цим розпорядженням, в якому місці мають відбуватись побачення та за яких умов.
Крім цього, є обґрунтовані припущення, які свідчать про реальну загрозу утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду, тому що дотримання спірного графіку спілкування призведе до порушення ритму життя доньки, додаткового психоемоційного стресу та поглибить емоційне відторгнення доньки до батька посилаючись на те, що 01 квітня 2025 року у ліцеї №86 «Консул» Печерського району м. Києва мав місце випадок, коли посеред навчального процесу, приблизно о 11.15 год., до школи завітав ОСОБА_1 і під час проведення уроку вимагав зустрічі з донькою. Однак ОСОБА_7 у цей день відмовилась спілкуватись з батьком і не захотіла виходити до нього з класу, після чого ОСОБА_1 кілька разів повторив викладачу ОСОБА_8 , що їй необхідно «змусити» ОСОБА_7 вийти до нього. Крім того, ОСОБА_8 розповіла, що вже не вперше була свідком зустрічей ОСОБА_7 з ОСОБА_1 і відмітила, що ОСОБА_7 поводила себе дуже відсторонено від батька, намагалась постійно дивитись в інший від нього бік уникати зорового контакту з ним та намагалась сконцентрувати погляд на якихось предметах осторонь. На його запитання відповідала холодно і без зацікавленості у спілкуванні.
Сторона позивача вважала, що поведінка ОСОБА_1 , який не просто нехтує правами дитини, а цілеспрямовано вчиняє дії, неминучим наслідком яких є порушення психоемоційного стану доньки, в розумінні пункту 14 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є вчиненням відповідачем по відношенню до доньки домашнього насильства вираженого у формі психологічного насильства.
Також спірне розпорядження використовується відповідачем, у тому числі, з метою тиску на позивача. ТакОСОБА_1 08 квітня 2025 року подав до Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації заяву з вимогою притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за начебто невиконання вказаного розпорядження та просив вжити заходів для забезпечення виконання рішення органу опіки та піклування, при цьому чітко усвідомлюючи, що такі його дії прямо суперечать бажанню доньки. Маніпулювання та примус з використання вказаного розпорядження з боку відповідача в першу чергу шкодить дитині, та може призвести до неминучих порушень її психоемоційного стану, особливо враховуючи вік ОСОБА_7 , яка наразі навпаки потребує підтримки та розуміння збоку батьків.
За вказаних обставин, посилаючись, у тому числі на приписи частини 3 статті 159 СК України, позивач вважала, що існує необхідність у зупиненні виконання рішення органу опіки та піклування.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року заяву представника позивача ОСОБА_6 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі задоволено.
Зупинено дію розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації «Про визначення участі батька у вихованні дитини» № 39 від 07 лютого 2025 року про визначення участі батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) до набрання законної сили рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання дій незаконними та скасування розпорядження, встановлення графіку спілкування батька з дитиною № 757/17785/25-ц.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до частини другої статті 155 Сімейного кодексу України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.Враховуючи специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, судпершої інстанціїдійшов висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного акту індивідуальної дії - розпорядження Печерської районної в м. Києві державної адміністрації як органу опіки та піклування № 39 від 07 лютого 2025 року.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду у повній мірі погодитися не може, виходячи з наступного.
Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Статтею 7 Сімейного кодексу України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Коли сім'я руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи забезпечити інтереси дитини, щоб дитина зростала у благополучному середовищі, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення зростання дитини у найсприятливішому середовищі.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це, як правило, обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Забезпечення позову у спорах щодо щодо участі у вихованні дитини має на меті гарантувати дотримання інтересів дитини, створити передумови, які унеможливлять недобросовісну поведінку батьків, забезпечать фундамент для належного виконання судового рішення.
Згідно з пунктами 3, 10 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами третьою, десятою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18).
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення у справі.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.
Підстави забезпечення позову є суб'єктивними та враховуються судом залежно від конкретного випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та забезпеченням якнайкращих інтересів дитини.
Колегією суддів апеляційного суду встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що відповідно до заявлених вимог позивач ОСОБА_2 у судовому порядку оспорює рішення (розпорядження) Печерської районної в місті Києві державної адміністрації «Про визначення участі батька у вихованні дитини» від 07.02.2025 року № 39 та просить суд визначити способи участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 з малолітньою дитиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановивши інший графік зустрічей батька з дитиною, ніж той, що визначений у розпорядженні.
У частині першій статті 158 СК України визначено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до частини другої статті 19 СК України рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду, крім випадку, передбаченого частиною другою статті 170 цього Кодексу.
Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто, батьки можуть його вирішити у судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки і піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору до суду.
За заявою заінтересованої сторони суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору - частина 3 статті 159 СК України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини цієї справи свідчать, що між сторонами у справі дійсно виник спір щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї, та предметом оскарження є рішення органу опіки та піклування про визначення участі батька у вихованні дитини, що стосуються предмета спору.
Також колегія суддів апеляційного суду вважає переконливими доводи заяви позивача про забезпечення позову про те, що метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні рішення у випадку задоволення позову.
Як на підставу забезпечення позову позивачка посилається на очевидну протиправність оскаржуваного рішення (розпорядження) Печерської районної в місті Києві державної адміністрації «Про визначення участі батька у вихованні дитини» від 07.02.2025 року № 39 та те, що невжиття таких заходів, як зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення органу опіки та піклування, зумовить настання негативних і незворотних наслідків для позивача та зашкодить інтересам дитини, призведе до порушення ритму життя доньки, додатковий психоемоційний стрес та поглибить емоційне відторгнення доньки до батька, що істотно ускладнить ефективність захисту поновлення порушених прав позивача.
Отже негативні непоправні наслідки, які можуть настати у випадку продовження дії оскаржуваного рішення органу опіки і піклування про визначення участі батька у вихованні дитини протягом строку розгляду судом справи свідчать про наявність обґрунтованих підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.
Спосіб забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації «Про визначення участі батька у вихованні дитини» № 39 від 07 лютого 2025 року до набрання законної сили рішенням суду у справі відповідає його предмету, а вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Служби у справах дітей та сім'ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визнання дій незаконними та скасування розпорядження, встановлення графіку спілкування батька з дитиною.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі.
Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, не змінюють суть ухваленого у справі судового рішення Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року про задоволення заяви про забезпечення позову.
Водночас, суд апеляційної інстанції частково не погоджується з мотивами ухвали суду першої інстанції для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, а тому колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Прийма Марини Олександрівни задовольнити частково, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року на підставі частини 4 статті 376 ЦПК України змінити в частині обгрунтування мотивів вирішення питання про забезпечення позову, виклавши мотивувальну частину оскаржуваного судового рішення в редакції цієї постанови.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача фактично зводяться до вирішення заявлених позовних вимог ОСОБА_2 про визнання дій незаконними та скасування розпорядження, встановлення графіку спілкування батька з дитиною дітей, що не допускається на стадії вирішення заяви про забезпечення позову, оскільки при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, а також не вирішується наперед результат розгляду справи по суті позову.
Оскільки судове рішення змінено тільки в частині мотивів його прийняття, то відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст.ст. 7, 19, 158, 159 СК України, ст.ст. 11, 149, 150, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Прийма Марини Олександрівни задовольнити частково.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 22 квітня 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину судового рішення в редації цієї постанови.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Судді: