20 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 280/10288/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Баранник Н.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 р. ( суддя Прасов О.О.) в адміністративній справі №280/10288/24 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально - виконавчої служби України (№20)", про стягнення коштів за податковим боргом, -
Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Державного підприємства “Підприємство державної кримінально - виконавчої служби України (№20)» за рахунок коштів на рахунках у банках, обслуговуючих платника податків, а також за рахунок вилучення готівки, що належить такому платнику податків, податковий борг у розмірі 210919, 31 грн.
В обґрунтування позовної вимоги вказувалось на те, що податковий борг виник на підставі поданих відповідачем податкових декларацій та у зв'язку із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, які не оскаржені. Тобто, податковий борг є узгодженим, однак у добровільному порядку відповідачем не сплачений.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні позовної заяви відмовлено. Підставою для такої відмови стала обставина перебування відповідача в стадії припинення за рішенням уповноваженого органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації. Позивачем не дотримано порядок задоволення вимог кредиторів, який визначений статтями 110-112 Цивільного кодексу України.
У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що стягнення податкового боргу до платника податків, якого не ліквідовано (крім процедури визначеної Кодексом України з процедур банкрутства) здійснюється виключно у порядку визначеному Податковим кодексом України, незалежно від заявлення вимог у процедурі припинення юридичної особи згідно ЦК України.
Письмовий відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:
Заборгованість відповідача з податку на додану вартість виникла у результаті несплати грошового зобов'язання, визначеного ДП “Підприємство ДКВС України (№20)» самостійно у поданих до контролюючого органу податкових декларацій з податку на додану вартість №9036372773 від 21.02.2022, №9132408663 від 19.07.2022, №9132408663 від 19.07.2022 №9132412208 від 19.07.2022, №9133358177 від 20.07.2022, №9163931692 від 22.08.2022, №9186847256 від 19.09.2022, №9215916943 від 20.10.2022, №9243750246 від 20.09.2023, №9278133169 від 20.10.2023, №9313789504 від 20.11.2023, №9345535932 від 19.12.2023, №9376761884 від 22.01.2024, №9034408412 від 20.02.2024, №9063780943 від 19.03.2024, №9099468355 від 19.04.2024, №9135388242 від 20.05.2024, №9168443969 від 20.06.2024, №9201768275 від 19.07.2024, №9241346600 від 20.08.2024, а також грошового зобов'язання за податковими повідомленнями - рішеннями №1223/04-16 від 23.06.2023, №00012020416 від 23.06.2023, №00018870416 від 13.07.2023, №00059900416 від 24.11.2023, №000/7124/0416 від 25.12.2023, №000/7726/0416 від 15.05.2024, №000/11213/0416 від 18.06.2024, №000/11609/0416 від 21.06.2024, №000/14353/0416 від 07.08.2024, №000/16956/0416 від 13.09.2024. Загальна сума заборгованості з податку на додану вартість складає 196155 грн. 88 коп.
Заборгованість з податку на прибуток підприємств виникла в результаті несплати грошового зобов'язання, визначеного ДП “Підприємство ДКВС України (№20)» самостійно у поданій до контролюючого органу податковій декларації з податку на прибуток підприємства №9434282406 від 16.09.2022, а також грошового зобов'язання за податковими повідомленнями - рішеннями №781/04-16 від 29.05.2023, №00041450416 від 08.04.2024, №00047930416 від 15.04.2024. Загальна сума заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств складає 3965 грн. 69 коп.
Заборгованість з екологічного податку виникла в результаті несплати грошового зобов'язання, визначеного ДП “Підприємство ДКВС України (№20)» самостійно у поданих до контролюючого органу податкових розрахунках №9053777499 від 09.02.2022, №9113654580 від 07.07.2022, №9224644134 від 28.10.2022, №9234913023 від 09.11.2022, а також грошового зобов'язання за податковим повідомленням - рішенням №000/5588/0416 від 13.11.2023. Загальна сума заборгованості з екологічного податку складає 1327 грн. 83 коп.
Заборгованість по частині чистого прибутку (доходу), що вилучається до державного бюджету виникла на підставі податкового розрахунку №9433758726 від 28.06.2022, №10989 від 09.08.2024, а також податкового повідомлення-рішення №000134500416 від 24.07.2024. Загальна сума цієї заборгованості складає 9469 грн. 91 коп.
Отже, заявлений до стягнення податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем узгодженого грошового зобов'язання, яке визначено ним у деклараціях, а також виник на підставі податкових повідомлень-рішень, які у встановленому законом порядку не були оскаржені.
Разом з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що контролюючий орган звернувся до суду про стягнення податкового боргу, не дотримавшись процедури задоволення вимог кредиторів при ліквідації юридичної особи, встановленої статтями 110-112 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 1 статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.
За приписами статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 110 ЦК України ліквідація юридичної особи відбувається, зокрема за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.
Порядок здійснення розрахунків з кредиторами, зокрема з кредиторами, вимоги яких підтверджені рішенням суду, у разі ліквідації юридичної особи за рішенням власника (власників) визначено статтями 111, 112 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 111 ЦК України з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.
За приписами частин восьмої, дев'ятої статті 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи. Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу.
Виплата грошових сум кредиторам юридичної особи, що ліквідується, у тому числі за податками, зборами, єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та іншими коштами, що належить сплатити до державного або місцевого бюджету, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, провадиться у порядку черговості, встановленому статтею 112 цього Кодексу. У разі недостатності в юридичної особи, що ліквідується, коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) організовує реалізацію майна юридичної особи.
Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 112 ЦК України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів). Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.
Згідно із частиною третьою статті 112 ЦК України, у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.
Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.
Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.
Як встановлено судом першої інстанції, за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - відповідач зареєстрований як юридична особа за адресою: вул.Каштанова, буд.1, м.Вільнянськ, Запорізька область, 70002 (код ЄДРПОУ 08680069) та з 17.07.2024 знаходиться в стадії припинення - «Внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації»; засновником (учасником) відповідача є Міністерство юстиції України; головою комісії з припинення є Маньківський Василь Васильович; вимоги кредиторів розглядаються до 17.07.2024. Тобто, станом на 06.11.2024 (день подачі даної позовної заяви до суду) відповідач знаходиться в стадії припинення.
Контролюючий орган звернувся до суду за стягненням податкового боргу за рахунок коштів у банках, обслуговуючих платника податків, а також за рахунок вилученої готівки, що належить такому платнику податків. При цьому, доказів заявлення кредиторських вимог до ліквідаційної комісії (ліквідатора) та відмови останніх у їх визнанні, позивачем суду не надані.
Щодо доводів позивача про регулювання спірних правовідносин нормами Податкового кодексу України безвідносно процедури, передбаченої Цивільним кодексом України.
Так, погашення грошових зобов'язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством, врегульоване у статті 97 ПК України. Відповідно до пункту 97.1 статті 97 ПК України у цій статті під ліквідацією платника податків розуміється ліквідація платника податків як юридичної особи або державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи чи реєстрація у відповідному уповноваженому органі припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи (якщо така реєстрація була умовою ведення незалежної професійної діяльності), внаслідок якої відбувається закриття їх рахунків та/або втрата їх статусу як платника податків відповідно до законодавства. Згідно із пунктом 97.2 статті 97 ПК України у разі якщо власник або уповноважений ним орган приймає рішення про ліквідацію платника податків, не пов'язану з банкрутством, майно зазначеного платника податків використовується у черговості, визначеній відповідно до законів України.
Тобто, положення статті 97 ПК України є спеціальними, які встановлюють особливості погашення податкового боргу у разі ліквідації платника податків, не пов'язаної з банкрутством.
Верховний Суд у постанові від 03 грудня 2024 р. у справі №805/224/18-а, виходячи з аналізу наведених вище правових норм, вказав, що стягнення коштів з банківського рахунку, на якому акумулюються кошти підприємства, що ліквідується, призводить до порушення порядку черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 112 ЦК України, що, в свою чергу, порушує приписи статті 97 ПК України, оскільки стягнення коштів з банківських рахунків відбувається негайно після направлення податковим органом до банківської установи платіжної вимоги, без дотримання порядку черговості задоволення кредиторських вимог.
Колегія суддів, у свою чергу, за наведених Верховним Судом підстав, вважає неприйнятним і стягнення податкового боргу за рахунок готівкових коштів, які також мають бути включені до кредиторської маси.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення, які визначені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, - відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 р. в адміністративній справі №280/10288/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 20 серпня 2025 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Н.П. Баранник