25 серпня 2025 року справа №200/864/25
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі № 200/864/25 (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач ), в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення за період з 9 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року;
- зобов'язати нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 9 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року;
- визнати протиправними дії щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні і виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 31.12.2022;
- зобов'язати здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу у розмірі 4 089,91 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року позов задоволений:
- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування і невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 9 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 9 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року;
- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні і виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 31.12.2022;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити позивачу відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, щомісячну індексацію-різницю в розмірі 4089,91 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та відмовити у задоволені позову через порушення норм матеріального права.
Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 09.01.2018 року по 28.02.2018 року апелянт посилався на те, що фінансування на виплату індексації в січні 2016 року - лютому 2018 року не здійснювалося.
Зазначене підтверджується листами Департаменту фінансів Міністерства оборони України (№248/3/9/1/2 від 04.01.2016 року, №248/3/9/1/940 від 16.08.2017 року, №248/1485 від 26.03.2018 року, №248/7/9/1/1661 від 19.12.2017 року), якими головний розпорядник бюджетних коштів довів до підпорядкованих частин відповідні роз'яснення та надав їм вказівки щодо припинення нарахування індексації до окремого розпорядження.
Крім того, механізм нарахування та виплати індексації у поточному році за попередні роки Порядком № 1078 не передбачений.
На думку апелянта, грудень 2015 року є базовим місяцем для нарахування індексації військовослужбовцям Збройних Сил України.
Позивач був зарахований до списків особового ІНФОРМАЦІЯ_3 09.01.2018 року, а тому базовим місяцем для нього став січень 2018 року, як наслідок, застосовувати до його грошового забезпечення базовий місяць січень 2008 року немає підстав.
Щодо нарахування та виплати індексації - різниці за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року апелянт зазначив наступне.
Вказаний позивачем розрахунок суми індексації-різниці - 4089,91 грн не відповідає дійсності та не підтверджується певними документами. Розрахована сума індексації-різниці є неналежною, оскільки позивачем до розрахунків грошового забезпечення за лютий 2018 року включено щомісячну додаткову грошову винагороду 2803,14 грн, яка є не постійною. ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачу за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року була нарахована та виплачена поточна індексація грошового забезпечення відповідно до чинного законодавства в повному розмірі.
Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.
За витягом з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_5 (по стройовій частині) від 09.01.2018 № 6 солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , який прибув з НОМЕР_1 навчального центру, з 9 січня 2018 року зараховано до списків особового складу, на всі види забезпечення і вирішено вважати таким, що з 9 січня 2018 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків.
До суду наданий витяг з наказу начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) від 13.02.2023 № 44 відповідно до якого старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 вирішено вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. 13 лютого 2023 року виключений зі списків особового складу територіального центру комплектування та соціальної підтримки та всіх видів забезпечення.
Відповідач листом від 14 січня 2025 року № 09/02/64 повідомив позивачу на його заяву від 11.01.2025 про те, що оскільки військова частина є бюджетною організацією, матеріальні цінності якої перебувають у державній власності, а тому джерелом коштів для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та проведення індексації грошових доходів є Державний бюджет України, яким з січня 2016 року по лютий 2018 року не було закладено асигнувань на індексацію грошового забезпечення. Грошове забезпечення, в тому числі індексація, виплачувалась в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Зазначено, що індексація грошового забезпечення починаючи з 09.01.2018 по 28 лютого 2018 року йому не нараховувалась та не виплачувалась, у зв'язку з не закладенням до бюджету коштів для виплати індексації в період з січня 2016 року по лютий 2018 року. Також зазначено, що йому був встановлений посадовий оклад до 1 березня 2018 року- 530,00 грн, з 1 березня 2018 року - 2640,00 грн. Грошове забезпечення до 1 березня 2018 року склало - 2041,56 грн, з 01 березня 2018 року - 7848,28 грн. Сума підвищення грошового забезпечення склала - 5806,72 грн, що перевищує суму індексації, яка склалася в березні 2018 року по базовому місяцю січень 2008 року - 4463,15 грн. Роз'яснено, що індексація грошового забезпечення починаючи з 09.01.2018 по 28.02.2018 не нараховувалась і з 01.03.2018 по 31.12.2022 йому нараховувалась і виплачувалась відповідно до норм чинного законодавства (а.с. 12-15).
В копіях архівних відомостей відповідача щодо грошового забезпечення позивача наявна інформація за період з січня 2018 року по червень 2020 року, з липня 2020 року по грудень 2020 року, з січня 2021 року по грудень 2021 року, з січня 2022 року по грудень 2022 року, з січня 2023 року по березень 2023 року (включно) (а.с. 16-21).
Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.
Щодо індексації грошового забезпечення за період до березня 2018 року.
За ст. 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
За ч.ч. 1, 6 ст. 5 цього Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
За ч. 1 ст. 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Згідно з п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до п.п. 4, 5 і 6 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
За п. 10-2 Порядку № 1078, який застосовується з 01.10.2015, установлено, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
За п. 10-1 Порядку № 1078, у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 (який застосовувався до 01.12.2015), було передбачено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснюється з місяця прийняття працівника на роботу.
Отже, індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовців є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Верховний Суд в постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 815/2590/18 зазначив, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
Відповідач не посилається на відсутність обставин, передбачених статтею 4 Закону №1282-ХІІ для проведення індексації, зазначає лише про відсутність відповідного фінансування Військової частини № НОМЕР_2 на виплату індексації грошового забезпечення.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі Кечко проти України Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
В рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Суд дійшов висновку, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №825/1832/17.
Крім того, пункт 10-2 Порядку № 1078, викладений в новій редакції Постановою КМУ № 1013 від 09.12.2015, якою, у тому числі, внесені зміни: поширено його положення для новоприйнятих працівників з 1 грудня 2015 року.
Тобто, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
З постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» випливає, що з січня 2008 року не відбувалася зміна посадового окладу позивача.
Отже, позивач має право на проведення індексації його грошових доходів, виходячи з базового місяця січня 2008 року.
В архівній відомості відповідача за 2018 рік не зазначено про нарахування позивачу індексації за період до 28.08.2018 включно.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої про:
- визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування і невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 9 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 9 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року.
Щодо індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року.
Закон № 1282-XII і Порядок № 1078 не містять такого поняття як «фіксована» сума індексації.
Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.
Постановою Уряду від 09.12.2015 № 1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.
З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу ) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Тобто, нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, суд дійшов висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми індексації не є дискреційними. Своєю чергою, обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати такий вид індексації грошового забезпечення.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
У зв'язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21.
З архівної відомості відповідача за 2018 рік суд встановив, що грошовий дохід позивача за березень 2018 року збільшився на 373,24 грн (7848,28 грн - 7475,04 грн), без урахування винагороди за АТО (водночас така винагорода в розмірі 4500,00 грн виплачувалася і в лютому і в березні 2018 року).
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації грошового забезпечення за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 відсотків (1762,00 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн).
Також відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн - 373,24 грн = 4089,91 грн.
Отже, починаючи з березня 2018 року щомісячно сума індексації-різниці грошового забезпечення позивача, з урахуванням абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачу в розмірі 4089,91 грн.
Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 22 червня 2023 року у справі № 520/6243/22.
З архівних відомостей відповідача щодо грошового забезпечення позивача за спірний період випливає, що позивачу не нараховувалася індексація-різниця.
На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої про:
- визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні і виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 31.12.2022;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати і виплатити позивачу відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, щомісячну індексацію-різницю в розмірі 4089,91 грн щомісячно за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.
Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі № 200/864/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 25 серпня 2025 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді: А.А. Блохін
Т.Г. Гаврищук