Іменем України
25 серпня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/6/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І. В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом адвоката Оверченко Оксани Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
02.01.2025 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Оверченко Оксани Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2023 рік як учаснику бойових дій за 2023 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми виплати;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену разову грошову виплату до Дня Незалежності України за 2023 рік як учаснику бойових дій у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком в сумі 10465 гривень, з урахуванням попередньо виплаченої суми виплати в сумі 1000 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серія НОМЕР_1 від 20 квітня 2016 р., та перебуває на обліку як учасник бойових дій. Як учасник бойових дій має право на пільги, що встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме на виплату як учаснику бойових дій щорічної разової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік. Адвокат Оверченко Оксана Анатоліївна 03 грудня 2024 року звернулася з адвокатським запитом до відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу як учаснику бойових дій щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік у повному розмірі. Листом відповідача № 1200-0204-8/31795 від 12.12.2024 було повідомлено, зокрема, що разову грошову виплату до Дня Незалежності України у розмірі, визначеному чинним законодавством у 2023 році для учасників бойових дій - 1000,00 гривень, ОСОБА_1 виплачена у серпні 2023 року разом з поточною пенсією. Законні підстави для перегляду розміру одноразової грошової виплати до Дня Незалежності України ОСОБА_1 як учаснику бойових дій у 2023 році відсутні. Представник позивача вважає бездіяльність відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік як учаснику бойових дій за 2023 рік у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом прав позивача.
Ухвалою суду від 17 січня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою від 17.01.2025 зупинено провадження у даній адміністративній справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду від 05 березня 2024 року у зразковій справі № 440/14216/23.
Ухвалою від 23.06.2025 поновлено провадження у справі.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ГУ ПФУ в Луганської області подало відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстав для задоволення позову немає.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), судом встановлено.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262 по лінії Міністерства внутрішніх справ України.
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 20.04.2016, виданим Головним управлінням МВС України в Луганській області.
Сторонами визнається, що у межах спірних правовідносин позивач у 2023 році отримав разову грошову виплату до Дня Незалежності України у розмірі 1000,00 грн,
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з наступного.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 3551-XII цей Закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Згідно з частинами першою та другою статті 2 Закону № 3551-XII законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.
Відповідно до статті 5 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них особам, передбачені статтею 12 Закону № 3551-XII.
Частина п'ята статті 12 Закону № 3551-XII передбачає, щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Ці норми неконституційними не визнавалися та є чинними на момент розгляду цієї справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2023 року № 754 відповідно до частини сьомої статті 20 Бюджетного кодексу України, частини п'ятої статей 12-15, частини першої статті 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частини третьої статей 6-1 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», затверджений, зокрема Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «;Про жертви нацистських переслідувань» (далі Порядок № 754).
Пунктом 2 вказаного Порядку визначено, що до осіб, які мають право на грошову допомогу (далі отримувачі грошової допомоги), належать, в тому числі, учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та колишні неповнолітні (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язні концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також діти, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків.
Згідно з підпунктом 2 пункту 3 Порядку № 754 грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 р. в такому розмірі: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, 1000,00 грн.
При цьому, вирішуючи цей спір по суті, суд враховує правові висновки, що викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі № 440/14216/23.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі констатувала, що в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету.
За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-XII, викликане об'єктивними причинами, а саме: прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.
При цьому Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що державі належить зосередити увагу на визначенні постійних ефективних гарантій соціального захисту, зокрема й для осіб, які постраждали від війни. Такі гарантії повинні мати економічне обґрунтування, що забезпечить їх постійний, а не тимчасовий характер.
Щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни має допоміжний та стимулюючий характер і не є основним джерелом для існування громадян.
Виплата цієї державної допомоги встановлена законом та не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у статті 46 Конституції України.
Тож встановлена частиною п'ятою статті 13 Закону № 3551-ХІІ щорічна разова грошова виплата є додатковою державною пільгою особам з інвалідністю внаслідок війни, у зв'язку із чим Велика Палата Верховного Суду вважає, що право саме на зазначену виплату не охоплюється поняттям «основоположні права і свободи людини» (Розділ ІІ Конституції України).
Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни не передбачена в Конституції України, тому на неї не поширюються й визначені статтею 22 Основного Закону України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав, передбачених, зокрема, у її статті 46.
Отже, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що чинне законодавство України не передбачає виплату позивачу разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
У цій справі, що розглядається судом, предметом позову є виплата грошової допомоги учаснику бойових дій, а не особі з інвалідністю внаслідок війни. Однак, сутність таких виплат та порядок їх нарахування є ідентичними, що свідчить про можливість врахування при розгляді цієї справи наведених висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 травня 2025 року у зразковій справі № 440/14216/23.
Таким чином, з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, у цій справі суд констатує правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області в частині виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги в 2023 році до Дня Незалежності у розмірі 1000,00 грн, як учаснику бойових дій у розмірі, визначеному Порядком № 754.
Щодо інших обставин, якими сторони наводять свої доводи, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вищевикладені факти та обставини є безумовною підставою для висновків суду про необґрунтованість позовних вимог, а інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Враховуючи вказане, виходячи з системного аналізу встановлених обставин справи, наведених положень законодавства та висновків Великої Палати Верховного Суду, позовні вимоги є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Питання про розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 КАС України, суд
Відмовити у задоволенні позову адвоката Оверченко Оксани Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Тихонов