Іменем України
25 серпня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1327/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Тихонов І.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії-
06.11.2023 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо неправомірного не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , в повному обсязі разової грошової допомоги до Дня Незалежності України, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», враховуючи. висновки, викладені в Рішенні Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27.02.2020;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу до Дня Незалежності України 2023 року як учаснику бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у сумі 9135 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 2018 року позивач має статус учасника бойових дій. На теперішній час, проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до положень ст.ст. 6, 12, 17, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач має право на виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України учасникам бойовик дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Згідно довідки №480 від 09.10.2023, виданої військовою частиною НОМЕР_1 , їй, як військовослужбовцю у серпні 2023 року сплачено грошові кошти у сумі 1000 гривень 00 копійок, які отримані від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Отримана сума регламентована Постановою Кабінету міністрів України №754 від 21.07.2022, яка суперечить вимогам чинного законодавства України. Позивач вважає, що в порушення вимог ст.ст. 19, 46, 92 Конституції України, ст.ст. 6, 12, 17, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» їй неправомірно ненарахована та не виплачена в повному обсязі, передбачена чинним законодавством України сума коштів, як учаснику бойових дій, разової грошової допомоги до Дня Незалежності України учасникам бойовик дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Суд ухвалою від 13.11.2023 відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та ухвалив розглянути цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.
Ухвалою від 12.12.2023 зупинено провадження у даній адміністративній справі до набрання чинності рішенням Верховного Суду від 05 березня 2024 року у зразковій справі № 440/14216/23.
Ухвалою від 23.06.2025 поновлено провадження у справі.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, ГУ ПФУ в Луганської області подало відзив на позовну заяву, вказуючи на те, що відповідач діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстав для задоволення позову немає.
Позивач подала пояснення на відзив в яких зазначила, що відповідач не заперечує факт наявності обов'язків у нарахуванні та виплати грошової допомоги відповідно до положень ст.ст. 6, 12, 17, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідач неналежним чином посилається на положення діючих нормативно правових актів України, оскільки відповідач в пріоритет ставить Порядок використання у 2023 році коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 21.07.2023, але не бере до уваги діючі норми ст.ст. 19, 46, 92 Конституції України, ст.ст. 6, 12, 17, 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які мають вищу юридичну силу від норм Положення №754, а також Рішення Конституційного суду України. Просила позов задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) є учасником бойових дій та проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується посвідченням № НОМЕР_3 від 07.05.2018 та довідкою від 09.10.2023 № 480, виданої військовою частиною НОМЕР_1 .
Сторонами визнається, що у межах спірних правовідносин позивач у 2023 році отримала разову грошову виплату до Дня Незалежності України у розмірі 1000,00 грн,
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" № 3551-XII від 22 жовтня 1993 року (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до ст. 12 Закону № 3551-XII (у редакції, чинній з 15 квітня 2023 року) щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 21.07.2023 року (далі - постанова КМУ № 754) затверджений Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", який відповідно до пункту 1 визначає механізм здійснення ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - грошова допомога).
Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога виплачується до 24 серпня 2023 р., зокрема учасникам бойових дій у розмірі 1000 гривень.
Відповідно до п. 4 Порядку отримувачі грошової допомоги, зокрема ті, що набули відповідного статусу згідно із статтями 6, 7, 9, 10, 10-1, 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до 24 серпня поточного року включно, яким грошову допомогу не виплачено станом на 1 жовтня, мають право звернутися щодо її виплати до Пенсійного фонду України (його територіального органу за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання (перебування) та отримати її до 1 листопада поточного року.
Позивач, стверджуючи про порушення свого права, вказував на те, що у 2023 році розмір разової грошової виплати, на яку він має право, становить п'ять мінімальних пенсій за віком, як це передбачено статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 25.12.1998 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10рп/2008.
Дійсно, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-XIV статтю 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
Розміри виплат до 5 травня, встановлені цією та іншими статтями вказаного закону, неодноразово змінювалися, у тому числі шляхом прийняття норм про делегування права встановлювати цей розмір Кабінету Міністрів України у Перехідних положеннях Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були визнані неконституційними.
Аналогічні зміни щодо розміру виплат до 5 травня приймалися законодавцем і надалі.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, було визнано неконституційним.
При цьому, Конституційний Суд України у п. 2.2 мотивувальної частини вказаного рішення, посилаючись на положення свого рішення від 22.05.2008 № 10-рп/2008, вказав на те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Отже, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 відновлено дію відповідних положень статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 №367-XIV.
Саме з викладених аргументів виходив позивач, звертаючись до суду з цим позовом і вважаючи, що він має право на виплату щорічної допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Однак, суд зазначає, що викладені аргументи втратили актуальність у зв'язку із зміною законодавства, яке регулює розмір і процедуру даної виплати.
Як вже зазначалось судом, 15.04.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо разової грошової виплати ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань» від 20.03.2023 № 2983-IX, яким ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" доповнено частиною в такій редакції: "Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.".
Після внесення вказаних змін державою запроваджена інша разова грошова виплата - до Дня Незалежності України, яка виплачується у порядку та розмірах, визначених КМУ в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Вказані положення Закону України № 2983-IX неконституційними не визнавалися і є чинними.
Отже, Законом № 2983-IX внесено зміни саме до Закону № 3551-XII, а не шляхом встановлення відповідних норм Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, як це відбувалося раніше і на заборону чого вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях з даного питання.
Враховуючи викладене, доводи позивача про неотримання нею у 2023 році грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) є помилковими, оскільки вказане рішення не стосується спірних питань, а прийняте щодо іншого виду виплати - до 5 травня, яка у 2023 році взагалі не передбачена законом та не виплачувалась.
При цьому, суд враховує правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №440/14216/23, відповідно до змісту яких в умовах війни пріоритетним є спрямування обмежених фінансових ресурсів держави на фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які безпосередньо беруть участь у бойових діях (членів їхніх сімей), а відповідно, на захист суверенітету і територіальної цілісності України, а не на інші цілі, що може вплинути на збалансованість державного бюджету. За таких обставин зменшення розміру одноразової грошової виплати, передбаченої ч. 5 ст. 13 Закону № 3551-ХІІ, викликане об'єктивними причинами, а саме: прагненням збалансувати державний бюджет з метою належного фінансування Збройних Сил України та інших військових формувань, які своїми безпосередніми діями здійснюють захист суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що державі належить зосередити увагу на визначенні постійних ефективних гарантій соціального захисту, зокрема й для осіб, які постраждали від війни. Такі гарантії повинні мати економічне обґрунтування, що забезпечить їх постійний, а не тимчасовий характер. Щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни має допоміжний та стимулюючий характер і не є основним джерелом для існування громадян. Виплата цієї державної допомоги встановлена законом та не належить до складових конституційного права громадян на соціальний захист, визначених у ст. 46 Конституції України, які не можуть бути скасовані законом, а тому Верховна Рада України як єдиний законодавчий орган влади в Україні, з огляду на наявні фінансово-економічні можливості, шляхом ухвалення законів може змінити умови та порядок виплати такої соціальної пільги за умови дотримання конституційних норм та принципів. Ухваливши закон, Верховна Рада України делегувала Кабінету Міністрів України право встановлювати порядок і визначати розмір разової грошової виплати особам з інвалідністю внаслідок війни, яка здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, що узгоджується з повноваженнями уряду України, визначеними Конституцією України.
Аналізуючи норми Законів № 3551-ХІІ та № 2983-ІХ, приписи Конституції України, а також зміст спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що стаття 22 Конституції України, яка за своїм змістом адресована органу законодавчої влади, у цій справі не є застосовною, оскільки щорічна разова грошова виплата особам з інвалідністю внаслідок війни безпосередньо не передбачена в Конституції України та визначається спеціальним законом, а тому на неї не поширюються й визначені статтею 22 Конституції України гарантії щодо заборони скасування чи звуження змісту та обсягу прав.
Суд зазначає, що розмір разової грошової виплати до Дня Незалежності України у 2023 році, передбачений Порядком здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і «Про жертви нацистських переслідувань", що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 року № 754, зокрема для учасників бойових дій складає 1000 гривень.
Як встановлено судом, у 2023 році позивачу виплачено разову грошову допомогу до Дня Незалежності України як учаснику бойових дій у розмірі 1000,00 грн., що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.
Відтак, позивач не був позбавлений права на щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2023 рік та отримав її у розмірі 1000,00 грн., що відповідає сумі, встановленій Порядком здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і «Про жертви нацистських переслідувань", що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2023 року № 754.
За наведених обставин, з урахуванням правових висновків Великої палати Верховного Суду по справі №440/14216/23, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного адміністративного позову.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 94, 241-246, 250, 255, 263, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов