про забезпечення позову
25 серпня 2025 року Справа № 320/35972/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І. І., розглянувши в місті Києві заяву Онищенко Ольги Федорівни про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових - повідомлень рішень та вимоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві у якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві 07.03.2025 № 20367240206 на суму 233940 (двісті тридцять три тисячі дев'ятсот сорок) грн.00 коп.
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві 07.03.2025 № 203387240206 на суму 340 (три тисячі чотириста ) грн.00 коп.
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві 07.03.2025 № 203392240206 на суму 3 400 (три тисячі чотириста ) грн.00 коп.
- визнати протиправними та скасувати Рішення Головного управління Головного управління ДПС у м. Києві від 07.03.2025р №20409240206 на суму 113 946 (сто тринадцять тисяч дев'ятсот сорок шість.) грн,60 коп.
- визнати протиправними та скасувати Рішення Головного управління Головного управління ДПС у м. Києві від 07.03.2025р №20410240206 на суму 3 214 (три тисячі двісті чотирнадцять) грн. 34 коп.
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві 07.03.2025 № 20378240206 на суму 41 430 (сорок одна тисяча чотириста тридцять ) грн.19 коп.
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві 07.03.2025 № 20383240206 на суму 496958 (чотириста дев'яносто шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім ) грн 18 коп.
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві 07.03.2025 № 20394240206 на суму 1020 (одну тисячу двадцять) грн 00 коп.
- визнати протиправною та скасувати Вимогу Головного управління ДПС у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 07.03.2025 року Форма «Ф» № 20397 з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 227 893 (двісті двадцять сім тисяч вісімсот дев'яносто три) 20 коп.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
16.07.2025 до відділу діловодства суду від представника позивача Онищенко Ольги Федорівни через підсистему "ЄСІТС" Електронний суд надійшла заява про забезпечення позову, у якій представник просить суд:
- забезпечити позов шляхом зупинення проведення стягнень, які проводяться на підставі податкової Вимоги Головного Управління ДПС у м. Києві від 07.03.2025 року Форма «Ф» № 20397 у виконавчому провадженні НОМЕР_1, до набрання законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/35972/25 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, рішень та Вимоги від 07.03.2025 року Форма «Ф» № 20397.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.07.2025 заяву Онищенко Ольги Федорівни про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових - повідомлень рішень повернуто заявнику без розгляду.
05.08.2025 до відділу діловодства суду від представника позивача Онищенко Ольги Федорівни через підсистему "ЄСІТС" Електронний суд повторно надійшла заява про забезпечення позову, у якій представник просить суд:
- забезпечити позов шляхом зупинення проведення стягнень, які проводяться на підставі податкової Вимоги Головного Управління ДПС у м. Києві від 07.03.2025 року Форма «Ф» № 20397 у виконавчому провадженні НОМЕР_1, до набрання законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/35972/25 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, рішень та Вимоги від 07.03.2025 року Форма «Ф» № 20397.
Отримавши вказану заяву суд звертає увагу, що процесуальні рішення у справі прийняті з урахуванням перебування судді у відпустці з 06.08.2025 по 22.08.2025.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача вказує, що виникли обставини, які спонукали до подачі такої заяви у зв'язку із тим, що постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ольгою Гурською відкрито виконавче провадження з виконання Вимоги Головного управління ДПС у м. Києві від 07.03.2025 № ф-20397 про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави в особі Головного управління ДПС у м. Києва заборгованості у розмірі 227 893,20 грн.
Того ж дня, 23.05.2025 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Ольгою Гурською винесено постанову про арешт коштів боржника та постанову про арешт майна боржника ОСОБА_2 .
Зокрема враховуючи те, що спірна у справі вимога в силу ст. 25 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на соціальне страхування» є виконавчим документом, оскарження такої вимоги не перешкоджає пред'явлення до виконання тому, представник зауважує, що невжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого документа може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення пред'явленого позову. Представник вказує, що створено ризик невмотивованого позбавлення її клієнта зароблених коштів та накладення арешту на майно, тому, позивач буде змушений докласти значні зусилля на відновлення своїх порушених прав.
07.08.2025 до відділу діловодства суду від представника відповідача через підсистему "ЄСІТС" Електронний суд надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову в яких відповідач вказує на те, що відповідно до п. 56.18. ст. 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, оскільки рішення судом не винесено, то грошове зобов'язання є неузгодженим, а відповідачем виведено борг та приведено інтегровану картки платника податків у відповідність. Таким чином, за твердженнями відповідача на момент подання заяви про забезпечення позову борг був виведений. Позивач не звернувся до контролюючого органу для отримання акту звірки з розрахунком з бюджетом, або довідки про відсутність боргу. Позивач не звернувся безпосередньо до виконавця з доказами того, що борг відсутній. Тому відповідач просить суд відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову з урахуванням вищенаведених обґрунтувань.
Вирішуючи отриману заяву від позивача суд зазначає наступне.
Положеннями ч. 1 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої представником позивача заяви про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви та довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.
Так, положення ст. 150 КАС України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони, в тому рахунку, із обґрунтуванням того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Так, в обґрунтування заходу забезпечення позову позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення виконання оскаржуваної податкової вимоги може істотно ускладнити та унеможливити ефективний захист та поновлення порушених його прав та інтересів.
Надаючи оцінку аргументам позивача, суд вказує, що забезпечення позову - це надання заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).
Тому, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.
Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В свою чергу, частиною 1 статті 151 КАС України передбачено види забезпечення позову, серед яких: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; заборона відповідачу вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно, за приписами абзацу 4 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно пункту 7 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" примусовому виконанню підлягають рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;.
Відтак, спірна вимога Головного управління ДПС у м. Києві від 07 серпня 2025 року № Ф-20397 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 227893,2 грн. є виконавчим документом, на підставі якої можуть вчинятися примусові дії щодо виконання такого виконавчого документа.
Матеріалами справи підтверджується, що вимога, яка на разі оскаржується позивачем передана до примусового виконання Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 23.05.2025 у виконавчому провадженні НОМЕР_1 відкрито виконавче провадження та накладено арешт на кошти боржника, та на майно.
Відтак, органом державної виконавчої служби вчиняються дії щодо примусового виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Таким чином, оскільки вимога про сплату боргу (недоїмки) оскаржується позивачем в судовому порядку, а подання позовної заяви не зупиняє її дію та не є перешкодою для її подальшого виконання, тому суд доходить висновку, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі такого виконавчого документа може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача у випадку задоволення пред'явленого ним позову.
Суд враховує, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства та принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні.
Складовою захисту права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу, є превентивні способи захисту права власності. Превентивний захист права власності допускається в разі існування загрози порушення права, яка має носити реальний характер і бути доведена в кожному конкретному випадку.
Надаючи оцінку твердженням відповідача викладеним у запереченнях на заяву про забезпечення позову, суд вважає за необхідне вказати таке.
Твердження відповідача про те, що стягувачем у виконавчому провадженні є орган державної виконавчої служби, є юридично необґрунтованим, оскільки державний виконавець є представником держави, який уповноважений законом примусово виконувати рішення судів та інших уповноважених органів, тобто, є частиною Державної виконавчої служби, але не стягувачем у виконавчому провадженні. Згідно з положеннями статті 41 Податкового кодексу України, стягувачем у справах щодо податкового боргу є контролюючий орган, який видає відповідну податкову вимогу. Саме на підставі спірної податкової вимоги, винесеної контролюючим органом, було відкрито виконавче провадження. Таким чином, виконавча служба виконує функцію примусового виконання рішення, але не набуває статусу стягувача.
Твердження відповідача про те, що після приведення інтегрованої картки платника податків у відповідність, позивач не звертався до нього для врегулювання питання щодо наявного боргу (недоїмки) суд вказує на те, що представник позивача неодноразово звертався до контролюючого органу з адвокатськими запитами для отримання всієї необхідної інформації та документів для реалізації права, передбаченого Податковим кодексом України зокрема - оскаржити вимогу в адміністративному або судовому порядку чи вжити заходів для добровільного погашення заборгованості. Тому, з урахуванням вказаного, суд не погоджується з твердженнями відповідача про бездіяльність позивача та не бере їх до уваги.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність достатніх підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України, для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову у цій справі.
З огляду на викладене і беручи до уваги, що негативні наслідки для прав та інтересів позивача у зв'язку з прийняттям оскаржуваної вимоги пов'язуються саме з примусовим виконанням, суд доходить висновку, що належним способом забезпечення позову у даному випадку є зупинення стягнення на підставі оскаржуваної вимоги як виконавчого документа.
При цьому, на думку суду, забезпечення позову у зазначений спосіб не скасовує оскаржувану вимогу, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі та зацікавлених осіб, а матиме наслідком лише відтермінування стягнення суми недоїмки, якщо за результатом розгляду справи по суті суд відмовить у задоволенні позову.
При цьому, в силу вимог пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Відтак, вжиття судом заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) унеможливить подальше вчинення виконавчих дій державним виконавцем.
Враховуючи встановлені обставини та надану їм оцінку, суд дійшов висновку про необхідність зупинити стягнення на підставі оскаржуваної вимоги як виконавчого документа до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Керуючись ст.ст. 150-154, 156, 248, 256, 294 КАС України, -
1. Заяву представника позивача Онищенко Ольги Федорівни про вжиття заходів забезпечення позову - задовольнити.
2. Зупинити проведення стягнень, які проводяться на підставі податкової Вимоги Головного Управління ДПС у м. Києві від 07.03.2025 року Форма «Ф» № 20397, до набрання законної сили рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/35972/25.
3. Копію ухвали про забезпечення позову надіслати особам, які беруть участь у справі.
Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Войтович І. І.