Справа № 761/34106/25
Провадження № 2-о/761/432/2025
19 серпня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Савчук Ю.Н., вивчивши заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за згодою подружжя,
11.08.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за заявою подружжя.
У поданій заяві заявник зазначає, що подружжя має від шлюбу неповнолітніх дітей, заява подається за попередньою домовленістю між сторонами.
Як вбачається із тексту заяви, вона підписана лише заявником ОСОБА_1 за допомогою електронного цифрового підпису. В заяві не зазначено іншого заявника ОСОБА_2 та ця заява нею не підписана.
У матеріалах справи наявна лише заява ОСОБА_2 від 24.07.2025, у якій вона просить суд розглянути справу без її участі, зі змісту якої не випливає, що вона підтверджує згоду на підписання спільної заяви. Окрім того, з врахуванням тієї обставини, що ОСОБА_2 проживає за кордоном у АДРЕСА_1 , у суду відсутні достатні підстави вважати, що вказана заява підписана саме нею.
Відповідно до ч.1-3 ст.105 Сімейного кодексу України подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей. Договір між подружжям про розмір аліментів на дитину має бути нотаріально посвідчений. У разі невиконання цього договору аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч.3 ст.293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються, серед інших, справи про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначене, що розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей, провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.
На відміну від позову про розірвання шлюбу, який може бути пред'явленим одним із подружжя, спільна заява подружжя про розірвання шлюбу подається до суду за підписами сторін (подружжя), яке має дітей, а не одним з подружжя. Дана заява подана та підписана одним із подружжя заявником ОСОБА_3 , що не може вважатись спільною заявою подружжя на розірвання шлюбу.
Відповідно до пункту 1 ч.4 ст.185 ЦПК України заява повертається заявникові у випадку, коли заяву не підписано.
Оскільки заяву не підписано іншим з подружжя, а подання до суду такої заяви передбачає її спільне підписання дружиною та чоловіком, до заяви не додано доказів згоди дружини на подання такої заяви, її належить повернути заявнику.
За змістом ст.1 Закону України «Про нотаріат» вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на дипломатичні представництва України.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
22.12.2003 року для України набула чинності Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів , яку ратифіковано Законом № 2933-III ( 2933-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 23, ст.153).
Німеччина є Договірною стороною, яка приєдналася до Конвенції.
Відповідно до ст.1 Конвенції для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Згідно статті 2 Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.
Статтею 3 Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Таким чином ОСОБА_2 необхідно було подати суду нотаріально посвідчену заяву, у якій викласти свою згоду на розірвання шлюбу за заявою подружжя, для нотаріального посвідчення якої їй слід було звернутися до консульської установи або ж до нотаріуса у Німеччині.
Окрім того, вказана заява підлягала легалізації шляхом проставлення на її тексті апостилю уповноваженим органом Німеччини.
Текст заяви, у разі, якщо його буде посвідчено консульською установою, буде викладено українською мовою. У випадку, якщо заяву було б посвідчено нотаріусом і її зміст викладено німецькою мовою, її текст слід було б перекласти українською мовою та засвідчити нотаріально справжність підпису перекладача.
Або ж ОСОБА_2 слід було зареєструвати електронний кабінет та подати відповідну заяву через систему «Електронний суд» відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Відповідно до п. 1 ч.4 ст.185 ЦПК України заява повертається заявникові у випадку, коли заяву не підписано.
Оскільки заяву не підписано іншим з подружжя, а подання до суду такої заяви передбачає її спільне підписання дружиною та чоловіком, до заяви не додано доказів згоди дружини на подання такої заяви, її належить повернути заявнику.
Крім того, за змістом ст.105 Сімейного кодексу України правом на подання заяви про розірвання шлюбу наділено подружжя, яке має дітей, а за змістом ч.3 ст.293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються, серед інших, справи про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, в той час, коли зі змісту заяви вбачається, що діти у подружжя відсутні.
Таким чином, слід роз'яснити заявнику, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, проте в порядку позовного, а не окремого провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 185,257,261 ЦПК України,-
Заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу за згодою подружжя -повернути заявникові.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: