Справа № 755/14012/25
Провадження №: 3/755/5066/25
"19" серпня 2025 р. Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Сазонова М.Г., розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
установив:
Суддею визнано доведеним, що ОСОБА_1 09.07.2025 року о 21 годині 02 хвилин в м. Києві, по вулиці П. Радзіня, керував транспортним засобом марки «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09.04.2025 року. Правопорушення вчинено повторно протягом року, притягнутий до адміністративної відповідальності постановою серії ЕНА № 5092341 від 28.06.2025 року.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.
До суду ОСОБА_1 двічі не прибув, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Жодних клопотань чи пояснень щодо складеного протоколу від ОСОБА_1 до суду не надходило.
Згідно вимог ст. 268 КУпАП - неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи за суттю у його відсутність.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», зазначено, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції.
Також, в своїх рішеннях Європейський суд наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За вказаних обставин вважаю за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як наголошується в ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до п. 2.1 «а» ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Статтею 126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Об'єктом правопорушення, передбаченого вказаною статтею є встановлений порядок отримання права на керування транспортним засобом, а також суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення це формальний склад керування транспортними засобами особами, які не мають права керування цими засобами, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування.
Положеннями ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, що також доводиться зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 386591 від 09.07.2025 року; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в неавтоматичному режимі серії ЕНА № 5092341 від 28.06.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП (керував транспортним засобом без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, оскільки 09.04.2025 року позбавлений Дарницьким районним судом м. Києва права керування); постановою Дарницького районного суду м. Києва від 09.04.2025 року (справа № 753/5584/25), відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік; а також відеозаписом з технічних засобів відеофіксації (бодікамер) працівників патрульної поліції, з якого установлено, що ОСОБА_1 був зупинений на блокпосту у зв'язку з невиконання вимог знаку «Стоп-контроль». В ході розмови повідомив про те, що йому відомо про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, до суду не з'являвся. З прийнятим рішенням не згоден, у зв'язку з чим була подана скарга.
В ході перевірки сайту Судова влада України було встановлено, що відомості про оскарження ОСОБА_1 постанови Дарницького раонного суду м. Києва від 09.04.2025 року та постанови патрульної поліції серії ЕНА № 5092341 від 28.06.2025 року, відсутні.
Таким чином, під час вивчення матеріалів справи, суддею встановлено, що ОСОБА_1 не маючи права керування транспортними засобами, повторно протягом року, керував транспортним засобом «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 .
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини зазначив, що «…будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі…».
Суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», як цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стаття 33 КУпАП передбачає, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Таким чином, враховуючи викладене, суддя вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Враховуючи обставини правопорушення, докази наявні у матеріалах справи, суддя дійшов до висновку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкцій ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Разом з цим, додаткове стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу судом не може бути застосоване, оскільки транспортний засіб марки «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_1 , згідно протоколу про адміністративне правопорушення, належить на праві власності ОСОБА_3 .
У відповідності до ст. 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір в дохід держави в розмірі ставки, визначеної п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» - 605 грн. 60 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 24, 30, 126, 283, 284 КУпАП, суддя,
постановив:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн., на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п'ять років.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) грн. 60 (шістдесят) коп.
Роз'яснити, що в разі не сплати штрафу в строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, сума штрафу буде стягнена в порядку примусового виконання постанови в подвійному розмірі.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя М. Сазонова