Головуючий суддя
в суді І інстанції Потапенко А.В.
Єдиний унікальний № 374/299/25
Провадження № 2-з/374/3/25
22 серпня 2025 року суддя Ржищівського міського суду Київської області Потапенко А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану представником - адвокатом Козіною Світланою Миколаївною у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ржищівська міська державна нотаріальна контора Київської області, про визнання заповіту недійсним, -
21.08.2025 до Ржищівського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ржищівська міська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним, подана представником позивача - адвокатом Козіною С.М. Одночасно з позовною заявою представником позивача - адвокатом Козіною С.М. подано заяву про забезпечення позову, у якій заявник просив вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачці ОСОБА_2 та Ржищівській міській державній нотаріальній конторі Київської області вчиняти будь-які дії, спрямовані на оформлення ОСОБА_2 спадкових прав після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також заборонити ОСОБА_2 вчиняти дії, спрямовані на розпорядження житловим будинком по АДРЕСА_1 , який входить до складу спадкового майна згідно заповіту, до вирішення спору. підставою для забезпечення позову вказано, що існує ризик того, що спадкоємиця за оскаржуваним заповітом буде вчиняти дії, спрямовані на оформлення своїх спадкових прав, а після їх оформлення може вчинити дії по відчуженню будинку.
Перевіривши заяву, встановлено, що вона подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, згідно такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові-для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Відповідно до правового висновку, сформульованого у постанові від 17.10.2018 у справі №183/5864/17-ц, Верховний Суд зазначив, що достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Згідно з імперативними приписами ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Як встановлено із заяви, вона не містить обгрунтування необхідності забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Крім того, заявником у заяві про забезпечення позову не вказано ціну позову, про забезпечення якого просить заявник, заява не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, як це передбачено п.п. 5, 6 ч.1 ст. 151 ЦПК України.
При цьому, суд звертає увагу заявника на те, що питання необхідності застосування зустрічного забезпечення вирішується судом, а не заявником, і саме заявник зобов'язаний вказати, у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
Відповідно до ч.10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, заяву про забезпечення позову необхідно повернути, оскільки вона подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 151-154, 260, 261, 353 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану представником - адвокатом Козіною Світланою Миколаївною у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ржищівська міська державна нотаріальна контора Київської області, про визнання заповіту недійсним, - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала, відповідно до п.6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України, може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя А.В. Потапенко