іменем України
22 серпня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 742/1465/25
Головуючий у першій інстанції - Давидчук Д. П.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1117/25
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:
головуючого-судді: Онищенко О.І.
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.
секретар: Шкарупа Ю.В.
Позивач: ОСОБА_1
Відповідач: ОСОБА_2
Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1
Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (суддя Давидчук Д.П.), постановлену у м.Прилуки,
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, укладеного між ним та ОСОБА_2 , зареєстрованого 02 вересня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції у Чернігівській області, актовий запис №356. Позов мотивовано тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У квітні 2022 року дружина позивача разом з дитиною виїхала за межі України. З травня 2024 року у подружжя виникли непорозуміння, повністю втрачено духовний зв'язок та спільні інтереси, шлюбні стосунки фактично припинилися і з того часу перебування їх у шлюбі носить виключно формальний характер. За доводами ОСОБА_1 , збереження сім'ї є неможливим і суперечить інтересам обох сторін.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу залишено без розгляду. Ухвалу мотивовано тим, що вимоги ОСОБА_2 у поданому нею до суду Франції клопотанні в частині розірвання шлюбу та вимоги ОСОБА_4 у позові, поданому до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області, є тотожними, спір виник між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновок суду про наявність шлюбу з іноземним елементом є таким, що суперечить дійсним обставинам справи, оскільки обидві сторони є громадянами України. Позивач вказує, що шлюб між сторонами укладено на території України, видача свідоцтва про шлюб проводилася повноважним органом держави Україна на території України, відповідно за правилами підсудності справа підлягає розгляду Прилуцьким міськрайонним судом Чернігівської області. ОСОБА_1 вважає суд с.Сент-Етьєн (Франція) некомпетентним для розгляду судової справи про розірвання шлюбу між сторонами. Позивач посилається, що ним подана позовна заява, яка обґрунтована не тотожними (іншими) підставами, обставинами, доводами та документами, в порівнянні з тими документами, які надійшли від суду у справах сім'ї в м.Сент-Етьєн та були вручені ОСОБА_1 03 березня 2025 року. Вважає, що застосована судом першої інстанції практика не є релевантною до правовідносин у даній справі.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції.
По справі встановлено, що 02 вересня 2015 року ОСОБА_1 і ОСОБА_5 зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Прилуцького міськрайонного управління юстиції у Чернігівській області, про що складено актовий запис №356 (а.с.7).
Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.8).
Місце проживання сторін зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.6, 11 зворот).
Суд першої інстанції, залишаючи своєю ухвалою від 17 березня 2025 року позовну заяву без руху, посилався на те, що 06 лютого 2025 року до суду надійшло доручення французького суду про вручення судових документів ОСОБА_6 , а саме: копію позовної заяви ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про розірвання шлюбу.
У матеріалах справи таке доручення відсутнє, у зв'язку з чим Чернігівським апеляційним судом для повного та об'єктивного розгляду справи було витребувано вказані судові документи.
Згідно з матеріалами справи №742/803/25, наданих на запит апеляційного суду, 06 лютого 2025 року від Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року, надійшло доручення французького суду про вручення судових документів ОСОБА_9 . Відповідно до перекладу з французької мови наданих документів вбачається, що перед суддею у сімейних справах Суду СЕНТ-ЕТЬЄН пані ОСОБА_10 , в дівочості ОСОБА_11 , повідомляє своєму чоловікові, що подає до того ж судді позов про розірвання шлюбу. Повідомлено, що цю справу призначено до ознайомчого слухання та вжиття тимчасових запобіжних заходів на понеділок 24 березня 2025 року о 9.00 годині. Щодо юрисдикції суду зазначено, що пані Зеленцова виконує умову, встановлену регламентом для збереження юрисдикції французького судді, тому французькі суди мають компетенцію виносити рішення про розлучення подружжя та його наслідків.
Частиною першою статті 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно зі статтею 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.
Вирішуючи питання про підсудність справ з іноземним елементом, суди України відповідно до вимог статей 2, 497 ЦПК України повинні керуватися нормами Закону України «Про міжнародне приватне право» та нормами відповідних міжнародних договорів.
Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Оскільки відповідачка ОСОБА_2 є громадянкою України, яка проживає за межами України, дана цивільна справа є справою з іноземним елементом.
Положеннями статей 60, 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є (частина перша статті 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
Частиною першою статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
При цьому суд залишає позов без розгляду, якщо після відкриття провадження у справі буде з'ясовано, що у суді чи іншому юрисдикційному органі іноземної держави є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що передбачено частиною 3 статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право», а також пунктом 3 частини першої статті 186 ЦПК України (принцип lis alibi pendens).
Підстави визначення підсудності справ судам України встановлено статтею 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», зокрема згідно із пунктом 12 частини першої цієї статті суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.
Встановивши, що вимоги ОСОБА_2 у поданому нею до суду Франції клопотанні в частині розірвання шлюбу та вимоги ОСОБА_1 у поданому до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області позові є тотожними, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
Доводи апеляційної скарги про хибність висновку суду, що в даній справі має місце шлюб з іноземним елементом, не заслуговують на увагу, оскільки відповідачка хоча і є громадянкою України, проте проживає за межами України, що відповідає змісту поняття «іноземний елемент», визначеному у п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про міжнародне приватне право».
У даному випадку законність звернення ОСОБА_1 з позовною заявою до Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області є незаперечною, однак визначальною обставиною є саме те, що ОСОБА_2 першою реалізувала своє право на розірвання шлюбу в судовому порядку, звернувшись за місцем свого проживання у Франції, і відповідно після відкриття провадження у справі національним судом України було встановлено, що в іноземному суді вже є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Твердження ОСОБА_1 , що суд м.Сент-Етьєн (Франція) є некомпетентним для розгляду даної судової справи про розірвання шлюбу між сторонами, є безпідставними, оскільки з доручення французького суду про вручення судових документів вбачається, що ОСОБА_2 встановила своє звичайне місце проживання у Франції і відповідно виконує умову, встановлену регламентом для збереження юрисдикції французького судді.
Також не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги щодо нетотожності спорів, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, за законодавством Франції процедура розірвання шлюбу складається з двох етапів, які є взаємопов'язаними та разом складають єдину процедуру розірвання шлюбу.
Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Виходячи з викладеного, зазначення в позовних заявах різного часу фактичного припинення сімейних відносин не можна вважати різними підставами позову.
Враховуючи викладене в сукупності, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи
Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року.
Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст рішення складено 25 серпня 2025 року.
Головуючий: Судді: