Справа № 276/1198/25
Провадження по справі №2/276/667/25
25 серпня 2025 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Семенюка А.С.,
за участю секретаря судового засідання Дашенко Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс», від імені якого діє представник - адвокат Пархомчук С.В., звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 32510 гривень.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 13.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Відповідачем було укладено кредитний договір №959449. Вказаний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання Позичальником одноразового ідентифікатора. 28.04.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-28/04/2021 відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором 959449 від 13.08.2020 укладеним з ОСОБА_1 . 28.04.2021 року ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», як новий кредитор, відповідно до умов договору про відступлення права вимоги №1-28/04/2021, відступив право вимоги за кредитним договором 959449 від 13.08.2020 укладеним з ТОВ «Лінеура Україна» ТОВ «ФК Айконс», у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 . Позивач стверджує, що ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК Айконс» за кредитним договором №959449 в розмірі 32510,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 22510,00 грн. - загальна сума заборгованості за відсотками.
Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 15.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив розгляд справи провести без його виклику, згідно додаткової заяви про розподіл судових витрат проти винесення заочного рішення у справі не заперечив.
Відповідач у судове засідання не з'явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку - шляхом направлення ухвали про відкриття провадження за зареєстрованим місцем проживання.
Відповідно до довідки Укрпошти про причини повернення поштове відправлення, направлене 16.07.2025 відповідачу не вручено 21.07.2025 року у зв'язку з відсутністю адресата за адресою реєстрації його місця проживання.
Згідно із ч.10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Згідно із ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Частиною 1 статті 131 ЦПК України визначено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належно повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
Відповідно до ч. 2ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.
Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.
Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 13.08.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №959449 (далі Договір). Кредитний договір підписано за допомогою електронного підпису Позичальника одноразовим ідентифікатором.
Згідно з п. 1.2. Договору, на умовах, встановлених Договором, Товариство зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту складає: 10000,00 гривень. 1.3. Строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є Додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору. 1.4. Тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка за користування кредитом залежить від фактичного виконання Клієнтом умов Договору та становить: 1.4.1. Знижена процентна ставка становить 0,95% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (346,75 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо в цей строк Клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів. 1.4.2. Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо Клієнт не виконав умови зазначені в пп.1.4.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки. 1.5.Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.5.1. за зниженою ставкою 346,75% річних. 1.5.2. за стандартною ставкою 693,50% річних. 1.6. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 1.6.1. за зниженою ставкою 12850,00 грн. 1.6.2. за стандартною ставкою 15700,00 грн. 1.7. Обчислення орієнтовної реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом погодженого строку та, що Товариство і Споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені Договором. При цьому, орієнтовна реальна процентна та орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою застосовані виходячи з умов застосування цієї ставки, що передбачені Договором, але у межах погодженого строку виконання Споживачем зобов'язань за Договором. 1.8. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
Згідно п.2.1 кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку Клієнта, зазначену Клієнтом в Особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 .
Також сторонами договору погоджено графік платежів та загальна вартість кредиту, що підтверджується Додатком №1 до Договору №959449 від 13.08.2020 року.
Відповідно до паспорту споживчого кредиту від 13.08.2020 року, підписаного кредитодавцем ТОВ «Лінеура Україна» та позичальником ОСОБА_1 , відповідач проінформований про тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту.
Вищенаведені умови кредитного договору №959449 від 13.08.2020 року відповідають наданій ОСОБА_1 інформації в паспорті споживчого кредиту інформації, яка є чинною на момент укладення кредитного договору.
З інформаційної довідки №2643_250521092832 від 21.05.2025 року, наданої для ТОВ «Лінеура Україна», слідує, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України №21/788-рк від 01.05.2023 року; між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір на переказ коштів ФК-19/03-21 від 12.03.2019 року; проінформовано, що до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 13.08.2020 10:14:07 на суму 10000,00 грн., маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 92166486, призначення платежу: Зарахування 10000 грн. на карту НОМЕР_2 .
28.04.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладено договір факторингу №1-28/04/2021 відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в Реєстрі боржників.
Згідно п.1.1. вказаного Договору факторингу Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (цiна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові Право грошової Вимоги до Боржників за Кредитними договорами.
Згідно п. 1.2 Договору факторингу внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта (Первісного кредитора) у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами.
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №1-28/04/2021 від 28.04.2021 в Реєстр включена інформація щодо боржника ОСОБА_1 , ІПН боржника НОМЕР_3 , номер кредитного договору 959449, в сумі 32510,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 22510,00 грн. - загальна сума заборгованості за відсотками.
В послідуючому, 28.04.2021 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Айконс» укладено договір факторингу №1-28/04/2021 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» відступило ТОВ «ФК Айконс» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором №959449 від 13.08.2020 укладеним з ТОВ «Лінеура Україна», у зв'язку з чим позивач набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 .
Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №1-28/04/2021 від 28.04.2021 в Реєстр включена інформація щодо боржника ОСОБА_1 , ІПН боржника НОМЕР_3 , номер кредитного договору 959449, в сумі 32510,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за тілом кредиту; 22510,00 грн. - загальна сума заборгованості за відсотками.
За таких обставин, дослідивши надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №3959449 від 13.08.2020 року
29.03.2025 року позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу б/н від 28.03.2025 року про виконання зобов'язань за кредитним договором, згідно якої ОСОБА_1 повідомляється про те, що на підставі договору факторингу № 1-28/04/2021 від 28 квітня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп», та на підставі договору відступлення права вимоги №1-28/04/21 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК Айконс» право вимоги заборгованості за кредитним договором №959449 від 13.08.2020 відступлене ТОВ «ФК Айконс» (44334170), далі - Кредитор. Заборгованість ОСОБА_1 по Кредитному договору перед ТОВ «ФК Айконс» на дату відступлення склала 32510,00 грн. (Тридцять двi тисячi п'ятсот десять гривень 00 копiйок). - заборгованість за сумою кредиту становить 10000,00 грн (Десять тисяч гривень 00 копiйок); - заборгованість за комісіями і відсотками 8550,00 грн (Вiсiм тисяч п'ятсот п'ятдесят гривень 00 копiйок); - заборгованість за простроченими відсотками 13960,00 грн (Тринадцять тисяч дев'ятсот шiстдесят гривень 00 копiйок). Відповідно до умов Кредитного договору кінцевий строк погашення кредиту - 13.10.2020 року, проте всупереч його умовам, заборгованість на дату цього листа не погашена. У разі невиконання цієї Вимоги, Кредитор буде вимушений вживати заходів для захисту своїх прав та інтересів, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.
Таким чином, з досліджених матеріалів справи судом встановлено, що між відповідачем та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено кредитний договір №959449 від 13.08.2020 року та на його виконання відповідач отримав кредит у сумі 10000 грн.
Відповідно до ст.512ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Нормами ст.514ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.516ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідно до ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
З метою доведення сум, що підлягають до стягнення з позичальника у судовому порядку, позивачем надано виписку з особового рахунку за кредитним договором №959449 від 13.08.2020, наданим позивачем, заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 21.03.2025 року складає 32510,00 грн., з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22510 грн. - загальна сума заборгованості за відсотками, 0,00 грн. - заборгованість за комісією; 0,00 грн. - заборгованість за пенею, штрафами.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку щодо невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов'язань за вказаним кредитним договором. Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, після закінчення строку кредиту за Договором ОСОБА_1 не повернув грошові кошти та не сплатив проценти за користування ними.
Таким чином, враховуючи, що відповідачем не виконано грошові зобов'язання в строк, передбачений умовами кредитного договору, суд вважає вимоги позивача, який є новим позикодавцем, щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за кредитним договором №959449 від 13.08.2020 за основною сумою боргу в розмірі 10000,00 грн. обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами, то суд зазначає наступне.
Згідно договору №959449 від 13.08.2020 п 1.4.1. Знижена процентна ставка становить 0,95% процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом (346,75 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо в цей строк Клієнт здійснить повне погашення кредитної заборгованості або здійснить таке погашення протягом трьох календарних днів, що слідують за датою повернення кредиту, що вказана в Графіку платежів. 1.4.2. Стандартна процента ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (693,50 процентів річних), застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 цього Договору, якщо Клієнт не виконав умови зазначені в пп.1.4.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки.
У відповідності до п.3.1. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт. 3.2. До періоду розрахунку процентів включається день надання та не включається дата повернення кредиту, вказана в Графіку платежів, крім випадку, якщо в межах строку надання кредиту, визначеного у пункті 1.3 Договору, відбулася пролонгація строку кредиту відповідно до Розділу 4 Договору, де проценти нараховуються і в дату повернення кредиту, вказану в Графіку платежів, і в нову дату повернення, якщо інше не визначено у відповідному додатковому договорі. 3.3. Розмір процентної ставки, встановлений в п.1.4 Договору, залежить від умов її встановлення та є незмінним протягом усього строку дії Договору та не може бути збільшений Товариством в односторонньому порядку. Клієнт розуміє та надає згоду Товариству, що використання стандартної процентної ставки відповідно до пп.1.4.2. Договору є наперед обумовленим та не є односторонньою зміною умов Договору, оскільки, умови про встановлення різних процентних ставок за цим Договором застосовуються автоматично за домовленістю Сторін, та не вимагають підписання Сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього Договору.
Частиною першою статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. Такі висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості.
У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством.
У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.
Позивач у позові будь-яких позовних вимог в порядку ст. 625 ЦК не заявляв.
Встановленими умовами кредитного договору №959449 від 13.08.2020, графіком платежів та паспорта споживчого кредиту строк кредитування становить 30 днів, тобто по 12.09.2020 року включно. Таким чином, строк кредитування за договором закінчився 12.09.2020 року.
Отже, відповідачу нараховувалися проценти після закінчення строку кредитування, визначеного кредитними договором №959449 від 13.08.2020. Позивачем не надано суду доказів, а матеріали справи таких не містять щодо пролонгації строку кредитування відповідно до розділу 4 кредитного Договору.
Суд відхиляє доводи позивача щодо обгрунтованості нарахування процентів за кредитним договором №959449 від 13.08.2020 після настання терміну повернення кредиту, оскільки вказані умови договору суперечать положенням ст.ст. 1048, 1050 ЦК України та висновкам, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 ( провадження №14-10цс18).
Крім того, розмір заборгованості за кредитом, який був переданий в порядку відступлення права вимоги сам по собі не свідчить про обгрунтованість нарахування такої заборгованості та суперечить наведеним вище положенням Цивільного кодексу України.
Відповідно до наданої позивачем виписки з особового рахунку за Кредитним договором №959449 від 13.08.2020 року розмір заборгованості відповідача за відсотками становить 22510,00 грн.
Водночас позивачем не надано суду обгрунтованого розрахунку заявленого до стягнення з відповідача розміру таких відсотків.
Верховний Суд у постанові від 02.10.2020 у справі №911/19/19 висловив правову позицію, за якою суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.
Отже, обґрунтований розрахунок заборгованості повинен надавати суду можливість здійснити його перевірку. З огляду на наведене, такий розрахунок повинен містити, зокрема: обчислення суми боргу, ставки проценту, початок періоду нарахування основного боргу або процентів, закінчення періоду нарахування основного боргу або процентів, кількість днів прострочення, нарахування основного боргу або процентів, розрахунок основного боргу або процентів, розмір основного боргу або процентів та порядок нарахування відповідних сум за кожним відмінним критерієм заборгованості (додавання, множення, нарахування процентів, підсумок тощо) та підстави такого нарахування, передбачені умовами договору.
Відповідно до положень частини третьої ст.12 та частини першої ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).
Позивачем не наданий розрахунок заборгованості, а наявна у матеріалах справи виписка з особового рахунку не містить порядку нарахування процентів, як складової частини заборгованості відповідача, чим виключена можливість здійснення судом перевірки такого розрахунку, а тому безпідставно вважати доведеною загальну суму процентів за кредитним договором у розмірі 22510,00 грн.
Встановлена ж становлена судом заборгованість відповідача за відсотками становить 5700,00 грн. (10000 грн. кредиту х 1,9% стандартна процентна ставка х 30 днів строк кредитування).
За таких обставин, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме до стягнення з відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 15700,00 грн. кредитної заборгованості, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 10000,00 грн., заборгованість за відсотками - 5700,00 грн.
В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за безпідставністю.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ст.133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В позовній заяві заяви позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правову допомогу, яка орієнтовно становила 12922,40 грн.
В послідуючому представником позивача - адвокатом Пархомчуком С.В. до суду подано заяву, в якій останній просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
У відповідності до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як слідує із матеріалів справи правничу допомогу позивачу надавав адвокат Пархомчук С.В., який діяв на підставі укладеного договору про надання правової допомоги від 16.06.2025.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10500 грн. представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги від 16.06.2025 року, копію акта про отримання правової допомоги від 24.07.2025 згідно договору від 16.06.2025 року, копію рахунку на оплату № 24.07.2025-3 від 24.07.2025 року та копію платіжної інструкції № 11926 від 24.07.2025 року на оплату послуг у сумі 10500,00 грн.
Згідно пункту 2 акта про отримання правової допомоги від 24.07.2025 згідно договору від 16.06.2025 року надана правова допомога включає в себе: 1. Зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості яка никла між ТОВ «ФК Айконс» та ОСОБА_1 в рамках кредитного договору №959449 від 13.08.2020 року (1 год.) - 2000 грн.; 2. Складення та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики (2,5 год.) - 5000 грн.; 4. Інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи (1,5 год.) - 3000 грн.; 5. Канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції - 500 грн.
Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом у Постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та Постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Дослідивши долучені до заяви документи, суд приходить до висновку, що розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу є завищеним щодо іншої сторони спору виходячи з наступного.
В підпункті 4 пункту 2 акта про отримання правової допомоги від 24.07.2025 наведені в якості послуги: Інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи (1,5 год.) вартістю 3000 грн.
В ході розгляду справи № 279/1739/25 представником позивача - адвокатом Пархомчуком С.В. було подано процесуальні документи: заяву про розподіл судових витрат.
Суд вважає, що вказані послуги не є правничою допомогою відповідачу в розумінні захисту його прав та інтересів у зв'язку з матеріально-правовою вимогою позивача до відповідача у справі, оскільки вчиняється з метою підтвердження та стягнення витрат за результатами такої правничої допомоги, а тому не може бути включена в загальний обсяг судових витрат, які підлягають розподілу та стягненню (заява про розподіл судових витрат).
Суд враховує висновки Об'єднаної палати КГС Верховного Суду, викладені у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, відповідно до яких заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (п.6.32. постанови).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні відповідача всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Таким чином, заявлена відповідачем до стягнення сума витрат в частині підпункта 4 пункту 2 акта про отримання правової допомоги від 24.07.2025 в розмірі 3000 грн. є безпідставною та необґрунтованою.
З огляду на часткове задоволення позову, до стягнення з позивача на користь відповідача підлягають понесені витрати на оплату професійної правничої допомоги, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 3621,75 грн. ((10500-3000)х48,29%).
Також стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, у сумі 1169,77 грн. (2422,40х48,29%).
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 263-265, 279, 280-282, ЦПК України, ст. 512, 514, 516, 526, 610, 611, 625, 1050, 1079, 1082 ЦК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» заборгованість за кредитним договором №959449 від 13.08.2020 у розмірі 15700,00 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот грн. 00 коп.), з яких: 10000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5700,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» витрати зі сплати судового збору в сумі 1169,77 грн. (одна тисяча сто шістдесят дев'ять грн. 77 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3621,75 грн. (три тисячі шістсот двадцять один грн. 75 коп.).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айконс», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44334170.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя А.С.Семенюк