Справа № 276/1197/25
Провадження по справі №2/276/666/25
25 серпня 2025 року селище Хорошів
Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді: Семенюка А.С.,
за участю секретаря судового засідання: Дашенко Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоборівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, -
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_2 . Внаслідок її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка, з кадастровим номером: 1821183400:04:002:0066, площею 2,7609 га, що розташована на території Небізької сільської ради Новоборівської територіальної громади Житомирського району Житомирської області. Будучи спадкоємцем після смерті матері, у встановлений законодавством строк, позивач звернулася до приватного нотаріуса Житомирського нотаріального округу Толстіхіної Н.Д. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину було відмовлено, через відсутність правовстановлюючого документа на земельну ділянку. Позивач звернулась до суду з метою захисту її законних прав та охоронюваних законом інтересів.
Позивач просить суд визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на земельну ділянку з кадастровим номером: 1821183400:04:002:0066, площею 2,7609 га, що розташована на території Небізької сільської ради Новоборівської територіальної громади Житомирського району, що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Хорошівського районного суду Житомирської області від 15.07.2025 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання.
У судове засідання позивач не з'явилася, в позовній заяві просить справу розглянути без її участі.
Представник відповідача, Новоборівської селищної ради, в судове засідання не з'явився, селищний голова подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника селищної ради, зазначив що позовні вимоги визнає.
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази надані позивачем, суд вважає за необхідне позов задовольнити з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матір'ю ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №80180373 від 20.02.2025 року зі спадкового реєстру слідує, що до майна ОСОБА_2 . 20.02.2025 року заведено спадкову справу №17/2025.
Відповідно до довідки №66 від 02.05.2025 року, виданою Новоборівською селищною радою, спадкодавець ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , за 6 місяців до смерті та на день смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 одна.
Відповідно до листа приватного нотаріуса Хорошівського районного нотаріального округу Толстіхіної Л.Д. від 15.03.2025 року вих. №71/02-14/17/2-25, згідно спадкової справи №17/2025 заведеної 20.02.2025 року щодо майна спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом за матеріалами спадкової справи, яка прийняла спадщину шляхом подачі заяви «Про прийняття спадщини», відповідно до ст.1268 цивільного кодексу України.
Згідно постанови приватного нотаріуса Хорошівського районного нотаріального округу Толстіхіної Л.Д. №70/02-31 від 15.03.2025 року громадянці ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 2,7609 кадастровий номер: 1821183400:04:002:0066, що знаходиться на території Небізької сільської ради Новоборівська ТГ Житомирського району Житомирської області, після ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно. Відмова мотивована тим, що спадкоємцем не надано правовстановлюючий документ на спадкову земельну ділянку, а згідно довідки №40/30-24 від 15.01.2024 року, виданої ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, архівний примірник державного акта відсутній.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звертатися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За правилами статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, що її повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину у разі, коли він не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем.
Для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Відповідно до вимог ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації.
У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем першої черги за законом, в порядку ст.1269 ЦК України прийняла спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_2 . Інші спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , відповідно до матеріалів справи відсутні.
На звернення позивача щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 , приватний нотаріус Житомирського районного нотаріального округу Толстіхіна Н.Д. постановою №70/02-31 від 15.03.2025 року відмовила у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на земельну ділянку площею 2,7609 кадастровий номер: 1821183400 04:002:006, після ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Як слідує з постанови, згідно довідки №40/30-24 від 15.01.2024 року, виданої ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, архівний примірник державного акта відсутній.
Згідно листа Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин ГУ Держгеокадастру у Житомирській області №2231/35-25 від 22.07.2025 року слідує, що відповідно до наявних у Відділі №1 Книг записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі по Небізькій сільській раді, Володарсько-Волинського району, Житомирської області зареєстровано державний акт Серія ЯБ №324921 за №010620600380 від 10.04.2006 року на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1821183400:04:002:0066 гр. ОСОБА_2 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Небізької сільської ради Володарсько-Волинського району, Житомирської області. Архівний примірник державного акта відсутній.
Згідно Витягу № НВЛ800748612025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 05.05.2025 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1821183400:04:002:0066 становить 33725,71 грн.
В силу ст.116 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (ст.126 ЗК України).
Статті 81,131 ЗК України передбачають, що громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі прийняття спадщини, міни, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.
З роз'яснень п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що при наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
В судовому засіданні встановлено, що позивач, як спадкоємець за законом не має можливості реалізувати свої спадкові права після померлої ОСОБА_2 , оскільки правовстановлюючий документ на земельну ділянку у позивача відсутній.
З матеріалів справи слідує, що на ім'я ОСОБА_2 було зареєстровано державний акт серія ЯБ №324921 за №010620600380 від 10.04.2006 року на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1821183400:04:002:0066 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Небізької сільської ради Володарсько-Волинського району, Житомирської області, що свідчить про набуття нею права власності на земельну ділянку. В позивача ОСОБА_1 відсутній зазначений правовстановлюючий документ на вказану земельну ділянку, що перешкоджає позивачу реалізувати право спадкування на неї і отримати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.
Згідно зі ст. 8 Конвенції, кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відсутність у позивача правовстановлюючого документа на спадкову земельну ділянку й неможливість її успадкування внаслідок цього має розцінюватися як невиправдане втручання в приватну сферу особи, є порушенням її прав, які потребують захисту в судовому порядку, а тому за наявності відомостей щодо реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку на ім'я спадкодавця, ефективним способом захисту, який є адекватним змісту порушеного права і не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України), є саме визнання права власності на спірну земельну ділянку за позивачем в порядку спадкування за законом.
Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Враховуючи, що за життя ОСОБА_2 належало право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 2,7609 га, яка розташована на території Новоборівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (раніше Небізька сільська рада Володарсько-Волинського району), кадастровий номер: 1821183400 04:002:006, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_1 своєчасно прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_2 , однак у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу не може оформити свої спадкові права, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на дану земельну ділянку.
Як спадкоємець, що прийняв спадщину, позивач має право на оформлення спадкових прав, тому позовні вимоги підлягають до задоволення, порушене право позивача підлягає судовому захисту. Визнання права власності за позивачем на земельну ділянку буде відповідати принципу пропорційності в питанні захисту права власності позивача, як спадкоємця.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю II групи, а тому в силу пункту 9 частини 1 статті 3 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору.
Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Тобто, у разі визнання відповідачем позову, позивачу, який не звільнений від сплати судового збору, з державного бюджету повертається 50 відсотків судового збору, який був ним сплачений при поданні позову, а із відповідача стягуються (відшкодовуються) на користь позивача інші 50 відсотків судового збору.
Таким чином із відповідача, у такому випадку, стягується лише 50 відсотків судового збору сплаченого позивачем за подання позовної заяви.
При цьому, у державному бюджеті залишається інші 50 відсотків судового збору, які були сплачені позивачем під час подання позову (та які відшкодовуються позивачу відповідачем).
Проаналізувавши вищезазначені норми законодавства, зважаючи, що позивач звільнена від сплати судового збору, тому, відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, із відповідача слід стягнути судовий збір у дохід держави.
При цьому, оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду по суті, то з нього слід стягнути судовий збір на користь держави у розмірі 50 відсотків від суми судового збору, який підлягав би з нього стягненню у випадку невизнання ним позову, відповідно до ставки судового збору, передбаченої ЗУ «Про судовий збір», що буде відповідати інтересам держави та не буде порушувати права сторін.
П.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір із позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі
1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За поданою позивачкою позовною заявою ціна позову становить 33725,71 грн.
Як визначено в ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць складає 3028 гривень.
За таких обставин, станом на день звернення позивача до суду розмір судового збору в даному випадку складає 1211,20 грн.
Таким чином, з відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн. (50% від 1211,20 грн.)
Керуючись ст.ст. 89, 141,142, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Новоборівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом,- задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в порядку спадкування за законом, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1821183400:04:002:0066, площею 2,7609 га, що розташована на території Новоборівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (раніше Небізька сільська рада Володарсько-Волинського району), що належала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з Новоборівської селищної ради Житомирського району Житомирської області на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач: Новоборівська селищна рада Житомирського району Житомирської області, адреса місця знаходження: с-ще Нова Борова, вул. Незалежності, 9-А, Житомирського району Житомирської області, код ЄДРПОУ 04344601.
Суддя: А.С.Семенюк