Справа № 405/5088/25
провадження № 1-кс/405/2096/25
25.08.2025 м. Кропивницький
слідчий суддя Подільського районного суду міста Кропивницького ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому скаргу представника адвоката ОСОБА_3 , подану в порядку ст. 206 КПК України, в інтересах ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1
До Подільського районного суду міста Кропивницького зі скаргою, в порядку ст. 206 КПК України, в інтересах ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся - адвокат ОСОБА_3 , який просив визнати незаконним затримання ОСОБА_4 та утримання проти його волі у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якого просила ОСОБА_4 звільнити.
До початку розгляду скарги по суті адвокат надала суду заяву, згідно з якою просила розгляд скарги здійснити без й її участі.
Представники ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з'явилися, разом з тим надали до суду інформацію проте, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , не перебуває, проти чого не заперечувала адвокат.
ГУНП в Кіровоградській області надало листа з якого вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 працівниками поліції Кропивницького районного управління поліції не затримувався, протокол про адміністративне правопорушення відносно нього не складався.
Беручи до уваги зазначене, слідчим суддею ухвалено рішення провести розгляд зазначеної скарги відповідно до наявних матеріалів скарги.
Слідчим суддею встановлено, що адвокат ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Подільського районного суду міста Кропивницького зі скаргою, в порядку ст. 206 КПК України, в інтересах ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на незаконне його затримання та тримання проти його волі у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказала, що ОСОБА_4 було протиправно затримано працівниками поліції спільно зі службовими особами ТЦК та СП, без складання протоколу про адміністративне правопорушення та подальше перевезення у приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , для проходження ВЛК.
Згідно зі ст 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з частинами 1 - 3 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі і в порядку встановлених законом.
Відповідно до ч.4 ст.5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання.
Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожний, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, були порушені, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Водночас слідчим суддею відзначається, що відповідно до ч. 1 ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України).
Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 1 ст. 86 КПК України).
Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Обов'язок доказування належності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.
Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів (ч. 3 ст. 93 КПК України).
Проте жодного належного та допустимого доказу стосовно доводів викладених у скарзі, адвокат не надала.
Таким чином, беручи до уваги те, що адвокат не оспорювала факт відсутності ОСОБА_4 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на період розгляду скарги слідчим суддею та те, що адвокат не довела, що особу було незаконно затримано співробітниками поліції та поміщено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення скарги, і, як наслідок дійшов переконливої думки про наявність підстав для відмови у задоволенні скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.206, 376 КПК України,
в задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , поданої в порядку ст. 206 КПК України, в інтересах ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на незаконне затримання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_5