м.Чернівці
25 серпня 2025 року Справа № 926/2667/25
Суддя Господарського суду Чернівецької області Світлана Гушилик, розглянувши матеріали позовної заяви за вх.№2667 від 11.08.2025 року та заяву про усунення недоліків вх.№2759 від 20.08.2025 року у справі №926/2667/25
За позовом Приватного підприємства «Лєго» (59126, Чернівецька обл, Вижницький р-н, с.Яблуниця, вул.О.Довбуша, 8)
до відповідача Чернівецької митниці Державної митної служби України (58000, м.Чернівці, вул.Руська, 248М)
Про стягнення шкоди, завданої протиправними діями і рішеннями посадових осіб в розмірі 1788968,71 грн
Приватне підприємство «Лєго» звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької митниці Державної митної служби України про стягнення шкоди, завданої протиправними діями і рішеннями посадових осіб в розмірі 1788968,71 грн.
07.05.2025 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№1516, які відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між передано судді Гушилик С.
Ухвалою суду від 15.08.2025 року залишено позовну заяву без руху.
20.08.2025 року від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№2759) та додаткові пояснення у справі (вх.№3321).
Розглянувши подані заяви представника позивача, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Відповідно до ч.1 ст.46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Виходячи з приписів ст.ст.55, 129 Конституції України, застосування та користування правами на судовий захист здійснюється у випадках та в порядку, встановлених законом.
Тобто, реалізація конституційного права, зокрема, на судовий захист ставиться у залежність від положень процесуального закону, в даному випадку - норм ГПК України.
За приписами ч.2-3 ст.174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому ст.176 цього Кодексу.
Однією з підстав ухвали про залишення позовної заяви без руху є невірне зазначення відповідача, а саме те, що Чернівецька митниця не є юридичною особою, однак позивачем не було усунено даного недоліку, так як в поданих ним заявах відповідачем зазначено «Чернівецька митниця».
Як вже зазначалось раніше, у відповідності до п.2 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак, позивачем невірно визначено відповідача в позовній заяві, зазначивши його як «Чернівецька митниця Державної митної служби», а в заяві про усунення недоліків як «Чернівецька митниця» що суперечить інформації, яка міститься у витязі з ЄДР.
Відповідно до витягу з ЄДР, який долучено судом до матеріалів справи, Чернівецька митниця є філією (відокремленим підрозділом) Державної митної служби України, а відтак, суд зазначає наступне.
Постановою КАС ВС від 25.07.2024 року у справі № 640/31489/21 (провадження № К/990/21358/23) визначено, що до основних ознак юридичної особи належать: державна реєстрація факту створення юридичної особи, наявність відокремленого майна, самостійна відповідальність за зобов'язаннями, придбання та реалізація цивільних прав від свого імені, можливість виступати позивачем і відповідачем у суді. Зазначені ознаки мають бути наявними в сукупності, і відсутність хоча б однієї з них не дає можливості виокремити самостійну юридичну особу.
З огляду на вимоги ст.95 ЦК України представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Таким чином, представництва, хоч і є відокремленими підрозділами юридичної особи, проте продовжують залишатися складовими частинами юридичної особи і власною юридичною правосуб'єктністю вони не наділені.
У зв'язку із вищевикладеним, суд вважає що позивачем невірно зазначено сторону відповідача, отже позивач не усунув недоліки зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, Суд повертає позовну заяву Приватного підприємства «Лєго» у зв'язку із невиконанням вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому, слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.ч. 4, 6, 7 ст.174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Отже, недотримання позивачем вимог ст.ст.162, 164, 172 ГПК України та не усунення вказаних судом недоліків у повному обсязі у встановлений судом строк свідчить у даному випадку про порушення процесуальної дисципліни, яка встановлена національним процесуальним законодавством, а саме - Господарським процесуальним кодексом України та тягне за собою застосування наслідків, встановлених ст.174 ГПК України - повернення позовної заяви позивачу.
При цьому, суд звертає увагу на те, що повернення позовної заяви не є перешкодою в доступі до правосуддя. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення наведених недоліків (ч.8 ст.174 ГПК України).
Щодо повернення матеріалів позовної заяви заявнику суд не вбачає можливості фізичного повернення матеріалів позовної заяви та доданих до неї документів, у зв'язку їз поданням її через систему "Електронний суд".
Керуючись ст.ст.174, 233-235, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Повернути Приватному підприємству «Лєго» позовну заяву (вх.№2667 від 11.08.2025 року) та додані до неї документи.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Суддя Світлана ГУШИЛИК