ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.08.2025Справа № 910/19720/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г, за участю секретаря судового засідання Літовки М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/19720/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦМЕХБУД 21"
до Державної організації (установи, закладу) "70 Управління начальника робіт"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,
Міністерство оборони України
про стягнення 24 194 694,80 грн
за участю Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону
За участю представників:
від позивача Лазько С.В.
від відповідача не з'явився
від третьої особи Салівон Д.О.
прокурор Рудяк А.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю «СПЕЦМЕХБУД 21» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної організації (установи, закладу) « 70 Управління начальника робіт» (далі - відповідач, Управління) про стягнення 24 194 694,80 грн (17 784 735,20 грн боргу, 999 843,19 грн 3% річних та 5 410 116,45 грн інфляційних втрат).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що його кредиторські вимоги до відповідача на суму 17 784 735,20 грн було визнано ухвалою суду від 05.11.2013 у справі № 50/25-б, проте відповідач не сплатив вказану суму заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.
09.01.2024 від представника позивача надійшла заява про видачу копії ухвали суду від 28.12.2023.
Ухвала суду від 28.12.2023 отримана представником позивача 09.01.2024, що підтверджується його підписом на заяві про видачу копії ухвали.
12.01.2024 позивачем подано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 16.01.2024 відкрито провадження у справі № 910/19720/23 за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 08.02.2024, а також встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій.
Ухвала суду про відкриття провадження у даній справі направлена до електронних кабінетів учасників справи та доставлена 17.01.2024.
06.02.2024 від представника відповідача надійшла заява про внесення його даних до справи як представника останнього.
06.02.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому міститься клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 08.02.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, прийнято відзив на позов, а також оголошено перерву в підготовчому засіданні до 04.03.2024.
04.03.2024 відповідачем подані клопотання про залучення до участі у даній справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерства оборони України (далі - Міністерство, Міноборони) та Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, а на стороні позивача - Державної організації (Установа, Заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва.
Ухвалою суду від 04.03.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено вирішення клопотань відповідача про залучення у даній справі третіх осіб, а також оголошено перерву в підготовчому засіданні до 25.03.2024.
04.03.2024 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.
25.03.2024 позивачем подані заперечення на клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб.
Крім того, 25.03.2024 позивачем подані письмові пояснення по справі та додаткові докази зі справи про банкрутство відповідача № 50/25-б, які, на переконання позивача, підтверджують існування заборгованості відповідача перед позивачем.
Ухвалою суду від 25.03.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 08.04.2024.
У підготовчому засіданні 08.04.2024 представник відповідача повідомив про направлення через підсистему "Електронний суд" додаткових пояснень та клопотання про витребування доказів.
Поряд з цим, суд, здійснивши перевірку, встановив, що станом на момент проведення підготовчого судового засідання документи не надійшли на електронну адресу суду.
Ухвалою суду від 08.04.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання на 15.04.2024.
08.04.2024 після підготовчого засідання від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення та клопотання про витребування доказів.
15.04.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою суду від 15.04.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відхилено клопотання відповідача про залучення до участі у справі третіх осіб та витребування доказів.
Ухвалою суду від 15.04.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.05.2024.
01.05.2024 від Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону надійшла заява про вступ у справу.
02.05.2024 відповідачем подано клопотання про відкладення судового засідання.
Ухвалою суду від 02.05.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 09.05.2024.
09.05.2024 Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Центрального регіону подані пояснення у даній справі.
09.05.2024 від позивача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
Ухвалою суду від 09.05.2024, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено судове засідання на 20.05.2024.
17.05.2024 від відповідача надійшло клопотання з проханням зупинити провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням суду у справі № 910/4239/24 за позовом Державної організації « 70 УНР» до ТОВ «СПЕЦМЕХБУД 21», Державної організації (установа, заклад) Центральне територіальне управління капітального будівництва про визнання недійсним договору поступки права вимоги боргу № 16/09-10-73 від 16.09.2010.
20.05.2024 позивачем подано клопотання, в якому останній просить перейти зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження та зупинити провадження у даній справі до вирішення справи № 910/4239/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2024 постановлено повернутись зі стадії розгляду справи № 910/19720/23 по суті до стадії підготовчого провадження та зупинити провадження у справі № 910/19720/23 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/4239/24.
04.06.2024 від Міністерства надійшло клопотання про залучення останнього до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
18.04.2025 від позивача надійшло клопотання про поновлення провадження у даній справі, яке мотивовано тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 (повний текст якої складено 24.03.2025). При цьому станом на 17.04.2025, за даними позивача, вказана постанова не оскаржена та набрала законної сили.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 суд поновив провадження у справі № 910/19720/23 та призначив проведення підготовчого засідання на 05.05.2025.
Ухвалою суду від 05.05.2025 відкладено підготовче засідання на 22.05.2025 та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Міністерство.
09.05.2025 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
22.05.2025 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 02.06.2025.
02.06.2025 від третьої особи надійшли пояснення, в яких міститься клопотання про витребування доказів та продовження строку на подання доказів.
02.06.2025 суд оголосив перерву в підготовчому засіданні до 26.06.2025.
23.06.2025 від третьої особи до суду надійшло клопотання про витребування доказів.
24.06.2025 від позивача до суду надійшли письмові пояснення.
25.06.2025 від третьої особи до суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання. В обґрунтування клопотання, серед іншого, зазначено, що Верховним Судом відкрито касаційне провадження у справі № 910/9270/24, до набрання законної сили рішенням у відповідній справі суд зупиняв провадження у справі № 910/19720/23.
Клопотання відхилено судом з огляду на те, що провадження у справі № 910/19720/23 було зупинено до набрання законної сили рішенням в іншій справі № 910/4239/24, касаційна скарга у вказаній справі відсутня.
У підготовчому засіданні 26.06.2025 суд розглянув клопотання третьої особи (Міністерства оборони України) про витребування у Товариства для огляду оригіналів документів, які підтверджують право вимоги позивача до відповідача на суму 17 784 735,20 грн.
Представник позивача у поданих письмових поясненнях заперечив проти заявленого клопотання про витребування оригіналів документів, оскільки з огляду на завершення строку зберігання документи було утилізовано, що підтверджується Актами про знищення відібраних до знищення службових документів Товариства.
У підготовче засідання 26.06.2025 представники відповідача та третьої особи не з'явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином.
Суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні клопотання третьої особи про витребування доказів, у зв'язку з викладеними поясненнями представника позивача.
У підготовчому засіданні 26.06.2025 учасники судового процесу зазначили, що вважають виконаними завдання підготовчого провадження, у зв'язку з чим не заперечують проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2025.
У судовому засіданні 16.07.2025 було оголошено перерву до 28.07.2025.
18.07.2025 від Управління надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якому відповідач просив суд:
- застосувати строки позовної давності до позовних вимог Товариства;
- відмовити Товариству в задоволенні позовних вимог у повному обсязі у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
У судовому засіданні 28.07.2025 було оголошено перерву до 06.08.2025.
У судове засідання 06.08.2025 представники відповідача не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.
У судових засіданнях суд, заслухавши вступне слово представників учасників справи, з'ясувавши обставини, дослідив у порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
У судовому засіданні 06.08.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.
Судом, відповідно до вимог статей 222-223 ГПК України, здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, письмові пояснення тощо, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Позивач вказує, що Управління має невиконані грошові зобов'язання перед Товариством на суму 17 784 735,20 грн, що підтверджується таким:
- ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2011 у справі № 50/25-б, яка набрала законної сили 24.10.2011, встановлено наявність боргу Управління перед Товариством на суму 8 658 618,58 грн;
- ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2013 у справі № 50/25-б встановлено факт відступлення Центральним територіальним управлінням капітального будівництва Товариству право вимоги в частині визнаних ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2011 у справі № 50/26-б грошових вимог до боржника (Управління) у розмірі 9 236 374,51 грн
- Господарським судом міста Києва у справі № 50/25-6 встановлено наявність боргу Управління перед Товариством на суму 17 784 735,20 грн (8 548 360,67 грн + 9 236 374,51 грн).
Позивач вважає, що відповідач має сплатити грошові кошти у розмірі 17 784 735,20 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 5 410 116,45 грн і 3% річних у розмірі 999 843,19 грн.
У свою чергу, прокуратура, Міноборони та відповідач проти задоволення позову заперечували та просили у задоволенні позову відмовити повністю.
Крім того, Управління заявило про застосування наслідків спливу позовної давності.
Статтею 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України), а спливає у відповідні місяць та число останнього року строку, якщо строк визначений роками (частина перша статті 254 ЦК України).
В абзаці першому та п'ятому підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» (далі - Постанова № 10) зазначено, що частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.
Пунктом 2.2 Постанови № 10 визначено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Слід зазначити, що предметом доказування у цій справі є наявність/відсутність в Управління грошових зобов'язань перед Товариством.
Так, позивач, мотивуючи позовні вимоги, вказував на те, що наявність грошового зобов'язання Управління перед ним підтверджується судовими рішеннями, а саме ухвалами суду у справі № 50/25-б.
На переконання Товариства, у цій справі має бути застосована частина четверта статті 75 ГПК України, відповідно до якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом з тим, постановою Верховного Суду від 03.02.2022 у справі № 50/25-б касаційну скаргу Міноборони задоволено повністю; постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 у справі № 50/25-б, якою, зокрема, було продовжено процедуру санації скасовано, ухвалено нове рішення, клопотання Міністерства про закриття провадження у справі № 50/25-б задоволено, закрито провадження у справі № 50/25-б про банкрутство Управління.
Таким чином, з огляду на вказане вище, враховуючи заперечення учасників процесу щодо факту укладення договорів та існування господарських відносин між Управлінням і Товариством, ухвали у справі № 50/25-б, на які посилається позивач, не мають преюдиційного значення у цій справі у розумінні статті 75 ГПК України.
Слід зазначити, що як під час провадження у справі № 50/25-б, так і під час розгляду цієї справи постало питання огляду оригіналів документів, якими позивач підтверджує наявну заборгованість.
Втім, ні у справі № 50/25-б, ані у цій справі Товариством не було надано оригінали відповідних документів.
Так, позивач пояснив, що вказані оригінали були знищені протягом 2012-2016 років, на підтвердження чого були надані копії актів знищення.
Відповідно до статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частин першої, другої та шостої статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
У цій справі Управління, прокуратура та Міністерство поставили під сумнів наявність заборгованості відповідача перед позивачем та відповідність копій документів, які надані позивачем в підтвердження позовних вимог.
Таким чином, у силу приписів частини шостої статті 91 ГПК України суд не приймає докази (копії письмових документів), які надані позивачем у цій справі на підтвердження наявності заборгованості (зокрема, які додані до пояснень позивача від 22.03.2024, що зареєстровані в суді 25.03.2024 вх. № 07-11/28112/24).
Отже, позивачем не доведено та не обґрунтовано заявлені позовні вимоги.
Щодо посилань Товариства на знищення оригіналів, то слід зазначити таке.
З актів знищення, які надані позивачем, вбачається, що підставою знищення визначено, зокрема, те, що такі документи не мають наукової, історичної цінності та втратили практичну потребу.
Втім, знищення протягом 2012-2016 років документів, які були оригіналами доказів у справі про банкрутство, провадження у якій здійснювалось, починаючи з 2010 року та тривало на момент знищення, не підпадало під такий критерій як втрата практичної потреби.
Відповідно до частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Основною засадою (принципом) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін (пункт 4 частини третьої статті 2 ГПК України).
В силу приписів частин першої - четвертої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, з огляду на вказаний вище принцип, Товариство мало б усвідомлювати наслідки своїх дій, що полягали у знищенні оригіналів документів, практична потреба в яких не відпала та які були доказами наявності заборгованості Управління перед Товариством.
Щодо посилань на рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2009 у справі № 51/296, то слід зазначити таке.
Оскільки провадження у справі про банкрутство Управління закрито, Товариство не було позбавлено права звернутися з відповідними вимогами стосовно заборгованості, стягнутої за рішенням від 01.07.2009 у справі № 51/296 у межах вказаної справи, в порядку, який визначено ГПК України.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат, а тому у позові слід відмовити повністю.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні ЄСПЛ «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, враховуючи подані учасниками справи докази, які оцінені судом у порядку статті 86 ГПК України, у позові слід відмовити повністю.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, ураховуючи те, що позивачем не доведено його обґрунтованість, то обставини наявності/відсутності спливу позовної давності у цій справі не встановлюються.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25.08.2025.
Суддя О.Г. Удалова